Останніми днями спостерігається потік віп-гостей до України. Спершу колишній британський прем'єр Девід Кемерон в статусі міністра закордонних справ, потім глава Пентагону Ллойд Остін, а у день річниці Революції гідності - німецький міністр оборони Борис Пісторіус, президентка Молдови Майя Санду і голова Європейської ради Шарль Мішель. Цілі і причини їх візитів різні. На що ж сподіватися Києву за підсумками цих візитів - в етері Апостроф TV розповів політичний експерт, керівник Центру громадської аналітики "Вежа" Валерій Клочок.
Загалом спостерігається певна інтенсивність - вчора Остін, сьогодні Пісторіус і Санду. Але сьогоднішній приїзд накладається на десяту річницю початку Революції гідності, яка триває донині. Ми цю дату згадуємо і з сумом, і з радістю - з сумом за тими, хто загинув, починаючи з 2013 року і до сьогоднішнього дня, а свято тому, що ми все ж визначили наш вектор розвитку. І це великою мірою є передумовою того, що ми зараз правильно рухаємося. Але риторика щодо нібито державного перевороту лунає донині, на превеликий жаль. Це наболіле, особливо для всіх тих, хто долучався цих подій тоді. Тому дякую всім, хто боронив тоді і боронить нині незалежність нашої країни.
Читайте: Ситуація на полі бою і не тільки: що стоїть за несподіваними візитами в Київ Остіна і Пісторіуса
Приїзд Санду пов'язаний саме з датою річниці революції. І треба зважати на те, що Україна і Молдова йдуть у паралельному фарватері щодо руху до Європейського Союзу.
А приїзд Пісторіуса і його зустріч з міністром оборони України напередодні чергового засідання у Форматі "Рамштайн" - це більше технічне питання, яке стосується наших подальших можливостей вести спротив наступальним діям росії і звільняти території, особливо напередодні зимового періоду.
Тобто ці всі візити мають різні цілі і наразі я б їх не пов'язував з якимись конспірологіями.
Наприклад, коли ми говоримо про передачу ракет Taurus, то тут важливо, скільки ми їх отримаємо. Бо одна річ - це 3-5-10 ракет, а інша - то є систематичне постачання. Так само, як колись тривала дискусія з передачею "Леопардів", то ті ж танки "Леопард 1А" - це те ні машини, які потрібні на полі бою. Добре, що вони є, але будь-хто з військових скаже: "ну ок, є танки, але це позавчорашній день". Тому Taurus - це круто, але питання в кількості і вони потрібні нам на вчора.
Читайте: Поки що без ракет Taurus: що увійде в новий пакет допомоги Україні від Німеччини
Тому візити Пісторіуса і Остіна я пов'язую з оцінкою можливостей Західного світу допомагати Україні. Треба реально визнати, що Захід виявився не готовим до цієї війни росії проти України. А для Заходу небезпека однакова, як і для України. Якщо ви не будете допомагати Україні, то будете воювати самі. На початку вторгнення поляки були дуже сполохані, і почали дуже швидко переозброюватися. Ще у лютому 2022 року вони зрозуміли, що їм потрібна сучасна зброя - і почали закуповувати купу сучасної техніки. А от Німеччина та ще низка країн подумали собі, що це десь далеко. А те, що німці зараз нам почали активно допомагати, то у них потрошку відбувається зміна думки. Але сьогоднішні рішення німців ще не адекватні тим викликам, які зараз є. І коли я чую, що Німеччина готова збільшити допомогу Україні з 4 до 8 мільярдів на рік - дякуємо й за це - це не те, що нам сьогодні потрібно. Безвідносно до того, скільки і що ми не зробили на початку вторгнення - політична відповідальність за всі незроблені дії однозначно буде. Але треба оцінювати те, з чим ми зараз працюємо. І от ці 8 мільярдів...
З іншого боку, вони нам нічого не винні. Але вони зобов'язані робити це для своїх виборців, для своїх платників податків, щоб донести до них необхідність збільшення видатків на обороноздатність України. Це пряма залежність. Бо ця небезпека, про яку днями говорив Байден - щоб наші військові не воювали в Україні і не воювали потім у Європі - вона загрожує не лише Україні.
А тому ці суми, які вони виділяють на Україну... Той же пакет допомоги від Штатів, який учора оголосив Остін (на 100 мільйонів доларів), м'яко кажучи був скромним. Нам потрібні десятки мільярдів для того, щоб ми могли бути достатньо обороноздатними.
Читайте: Пентагон оголосив допомогу Україні на 100 млн доларів: що увійшло в новий пакет
Що стосується американської фінансової допомоги, то ще у жовтні спецпредставниця США з питань економічного відновлення України Пенні Пріцкер дала чітко зрозуміти нашим високопосадовцям, що "ви будете отримувати гроші, якщо в Україні будуть здійснюватися ефективні реформи". І так, Пріцкер говорила про те, що Україна повинна бути готова до того, щоб, наприклад, не отримувати фінансову чи військову допомогу від США, бо таке може статися у певний період. Тобто Україна має трансформуватися, щоб бути самодостатньою. Але при цьому мають бути створені такі умови, щоб сюди заходили гроші. Саме про це йшла мова у пані Пріцкер з українським урядом.
Однак справа у тому, що в силу обставин війни уряд не займався питаннями реформування економіки країни. І за останні два роки ми маємо ситуацію, коли споживаємо військову допомогу, яку нам надають, натомість ми мало виробляємо продукту з доданою вартістю, який здатен забезпечити більшу базу оподаткування. Простими словами, ми мало заробляємо грошей для фінансування як бюджету, так і забезпечення війська. А візит Пріцкер будувався на тому, що всередині країни мають відбуватися такі законодавчі зміни, які сприятимуть заходу іноземних компаній, зокрема й американських.
Якщо повертатися до візитів Пісторіуса і Остіна, то тут важливе питання полягає не лише у тому, де знайти гроші, а й у виробничих потужностях, де можна виробити достатню кількість боєприпасів і броньованої техніки. Це також велика проблема. І у цьому сенсі американці рухаються швидше. Там вже навіть пенсіонерів залучають, щоб вони працювали на підприємствах, які згорталися і впродовж останніх років зменшували своє виробництво. У Європі таких проблем ще більше. Але через неповороткість, нерозуміння небезпеки, співпрацю з росією тощо - цей процес запускається важче.
Тому я переконаний в тому, що якщо ми збільшимо свої виробничі потужності у військовій сфері, то ми і заробимо, і забезпечимо себе. Бо ми маємо унікальні можливості співпраці з західними партнерами, щоб вони були зацікавлені у тому, що тут територія буде ними ж контрольована - а це і наша безпека.
Читайте: Джо, дай грошей: як Україні отримати більшу допомогу від Заходу
