Затримка з фінансовою допомогою США Україні порушила питання щодо того, чи зможе Київ встояти перед масштабною агресією з боку Росії. І хоча, схоже, у Вашингтоні таки визначилися з тим, що й надалі допомагатимуть Україні і найближчим часом Конгрес ухвалить відповідні рішення, це не знімає з порядку денного питання про те, як "заспокоїти" оскаженілого агресора. Про те, чому на Заході мова зараз має йти про необхідність посилення "нефінансової" допомоги Україні, а також про запровадження повноцінних санкцій проти РФ, в авторській колонці "Апострофу" розповів адвокат, політичний стратег та член Ради директорів міжнародної правозахисної агенції WEST SUPPORT (США) Юрій Ванетик.
Масштабні атаки з боку РФ продовжуватимуться. Це і моя думка, і думка людей, які вважаються у нас у США військовими фахівцями. Є стійке відчуття, що Росія вже повністю віддалася цій війні. Влада РФ продовжуватиме домагатися певних своїх цілей, певної своєї "логіки".
Тому США мають обрати однозначну позицію щодо України. Моральна підтримка – це, звичайно, дуже добре: поради, консультації, дискусії тощо. Але тут мають бути запроваджені жорсткіші позиції та заходи.
У США вже чимало хто змирився з тим, що перемога, коли Україна швидко та повністю вижене росіян зі своєї території та поверне всі окуповані землі, виглядає не надто реалістичною. Водночас у США почали більше говорити і про корупцію в Україні, і про деякі прорахунки у тактиці та стратегії. У нас багато відверто каламутних позицій. Єдина позиція, яка не каламутна, це моральна. Але моральна підтримка здалеку – цього недостатньо. Вона краща, ніж нічого, але не набагато краща.
Читайте також: Усе на волосині: куди котиться світова "колісниця"
Багато хто в США дивиться на ситуацію, я б сказав, романтично: мовляв, "ми підтримуємо добро у світі, ми воюємо зі злом", або ж дивляться суто прагматично: мовляв, "це все далеко від нас, навіщо взагалі нам все це потрібно". Тобто, у нас існують або романтики, або має місце суто трампівський протекціонізм, мовляв, "вистачає своїх проблем; перелазять через кордон мексиканці, яких треба якось карати, а тут якісь незрозумілі речі відбуваються в далекій країні; скільки це ще продовжуватиметься – ніхто не знає; навіщо ми там потрібні взагалі" тощо.
Україна, на превеликий жаль, стала "футболом" між США та Росією. Але Росія, я чую подібні думки, більш "заряджена" на це все. США та Європа, як усі бачили, у якийсь момент здатні змінювати позиції, комусь може щось набриднути, хтось може "втомитися", когось переоберуть, когось не оберуть... У США багато залежить від внутрішньої ситуації. У Росії ж у цьому плані дедалі стабільніше – є чітка диктатура Кремля, і від його позиції ніхто не збирається відходити. Там вони мають "патріотизм", коли росіяни вже морально облаштувалися у нових реаліях.
Я впевнений, що треба посилювати громадський тиск на Росію через побудову якоїсь нової коаліції. Або ж потрібно зробити динаміку санкцій значно вищою. Тому що Росія вже звикла до нинішніх санкцій. Вже ті, хто хотів виїхати – поїхали, хто хотів там залишитись – залишилися. Для останніх все вже виглядає як "нове нормальне". Якщо не зміниться щось у підходах, то ця війна триватиме і триватиме, навіть якщо США й надалі допомагатимуть Україні.
Доводиться визнати, що педантичність цивілізованого світу його сильно гальмує. Адже, щоб орієнтуватися на якісь вкрай жорсткі ходи, потрібно спочатку самим їх адаптувати, прийняти для себе. Звідси і ця певна слабкість Європи: там дуже педантичні та не готові на вкрай жорсткі заходи. Так, Європа може розкритикувати, висловити стурбованість, висловити тривогу і таке інше, але далі це йде не завжди і не у всіх країн.
Є санкції, так. Але, санкції – це так би мовити, "ми щось робитимемо самі, без Росії". Те, що європейські країни не братимуть участі з РФ у якихось трансакціях, якихось угодах, комерціях, ринках тощо - цього недостатньо. Я думаю, що є санкції, які набагато агресивніші. Це теж можна назвати "санкційним режимом", але таким, де ти активно когось збиваєш, замість того, щоб просто пасивно виключати його з процесу.
Я є членом одного з приватних клубів у США. Там люди збираються, діляться поглядами на політику, геополітику, економіку. Якщо у когось серйозні проблеми виникли, хтось закон порушив і таке інше, він виключається з цього клубу. Але це не означає, що він виключається із суспільного життя округу чи штату. Іноді мають бути дуже жорсткі заходи, до яких ні психологічно, ні економічно просто не будуть готові російські платники податків. Такі заходи мають бути, щоб росіянам було просто неможливо з ними змиритися та жити.
Напевно, тільки так реально можна вплинути на ситуацію. Інакше це затягнеться надовго. Втрата буде не тільки для політики та економіки України, а що ще страшніше, станеться знищення, я б так висловився, сімейного юніту українського суспільства. Це не просто про те, що багато людей виїжджатимуть жити до інших країн. Це про те, що ті, що залишаться, вже не будуть тими і сім'ї будуть не тими. Будуть сім'ї, де багато моральних травм, горя, збоїв та проблем. Ось що трагічно.
Гроші Україні, гадаю, США дадуть. Зброю теж, я не маю сумніву. Але, питання тут у тому, чи цього буде достатньо і що саме це змінить.
Так, звичайно, буде більше проблем на території Росії, туди переходитимуть певні атаки. Але, на жаль, коли немає реальних наслідків для агресора, то будь-які "заклопотаності" йдуть у нікуди. Якби, наприклад, коли було перше скупчення на кордоні, коли перша агресія відбулася в 2014 році, наслідки для Росії були б у 10, 20 або 30 разів сильнішими, ніж вони були, то, очевидно, росіяни побоялися б йти на повномасштабне вторгнення в Україну. Все тому, що, крім сили, як я бачу, росіяни ні на що просто не здатні реагувати.
Читайте: Гроші для України будуть? У Конгресі США досягли важливої угоди
