Війна – це наука. Наука зі своїми законами і правилами, які потрібно знати і вивчати. Використання війни у власних цілях або спроба вплинути на її хід у власних інтересах є злочином, який призводить до величезних жертв.
Демократичній армії, армії вільного суспільства завжди важко воювати з армією феодала. Ворог вважає демократію нашою найбільшою слабкістю і намагається її використати. Фейки, брехня, девальвація національних інтересів, зневіра в керівництві — ось неповний перелік інструментів, якими росіяни користуються вже більше десяти років, а демократичні суспільства досі не знайшли методів протидії.
Ще в V столітті до нашої ери відомий китайський мислитель Сунь Цзи виклав основні принципи ведення війни, які залишаються актуальними і доти, доки війною керуватимуть люди. Але це лише базові принципи, якими необхідно наповнити зброю, форми і методи її застосування, армії з їхньою структурою. Саме в такій послідовності змінюється війна.
Уважно аналізуючи наш досвід, підкріплений цифрами і фактами, я розумію, що ми стоїмо на порозі не тільки величезної роботи, а й, головне, перед складним вибором. Для нас, українців, це не лише дослідження закону «виклику та відповіді» британського історика Арнольда Джозефа Тойнбі. Загрозою є не тільки саме існування Росії. Сьогодні ми вже маємо повномасштабну і кровопролитну війну, яка привела нас до нового виклику — фізичного виживання.
Саме виживання нації визначається її вибором. Як відповісти на цей виклик? Як вижити в умовах неоднозначності та суперечливості навколишнього світу? Зараз ми маємо усвідомити, що від нас, українців, залежить, чи будемо ми жити і чи буде майбутнє у наших дітей.
Безперечно, історія сьогодні знову дає шанс українському народу. У холодну ніч 24 лютого 2022 року, коли весь світ насолоджувався мирним життям і грівся в теплих постелях, українці нагадали собі, чия кров тече в їхніх жилах, і вступили у запеклу битву з одвічним ворогом. Через життя простих українців ми вибороли собі шанс. Шанс не просто продовжити споконвічну боротьбу, а шанс перемогти. Це нам дорого коштувало – багато життів найкращих синів і дочок. Це була лише відправна точка.
Дуже скоро ми зрозуміли, що витримати удар, дати гідну відсіч ворогу – це лише початок більш складного етапу протистояння, який полягає у пошуку свого особливого шляху перемоги. Саме пошук цього особливого шляху привів нас до розуміння вже зрозумілих контурів революційних змін, насамперед у війську. Як не дивно, але цілком логічно, цілком ймовірно, що ці зміни, придумані на полях битв російсько-української війни, визначатимуть обриси війн і військового мистецтва ХХІ століття. А головне – вони стануть основою всієї глобальної системи безпеки майбутнього. До недавнього часу можна було з упевненістю сказати, що безпілотні системи є основною причиною зміни стратегій, форм і способів застосування. Але вже сьогодні в концепцію нової стратегії ведення війни, мабуть, необхідно вводити ширше поняття — технології.
Війна, яка прийшла до нас у 2014 році, зовсім інша, ніж та, яка увірвалася в наше життя 24 лютого 2022 року. Хоча вона базувалася на концепціях 2014 року, вона вже була іншою і швидко виснажила наші сили у травні 2022 року. Інтенсивність бойових дій, яка змусила нас відновити рівень початку 2022 року, і необхідність виживати на полі бою привели нас до чергової війни, з якою ми зіткнулися влітку 2023 року. Воюючі сторони зупинилися на деякий час у пошуках нових зброї, і доцільно було б шукати нові форми застосування новітніх технологій. Саме винайдення нових способів застосування логічно привело б до змін у структурі частин, підрозділів та Збройних сил України в цілому.
Саме цей рух є науковим і розумним. Розвиток технологій впливає на форми їх застосування, і тільки нові форми застосування впливають на структуру бойових армій. Ця тенденція неминуча і триватиме.
