Держсекретар США Марко Рубіо та радник президента США з національної безпеки Майкл Волц заявляють, що для припинення війни Росії проти України Штати ведуть «човникову дипломатію». Тобто проводять окремі зустрічі та перемовини з делегаціями Росії та України. У рамках «човникової дипломатії» Трамп провів телефонні розмови з Путіним, робив у його бік реверанси та тиснув на Зеленського. Але відомо, що «човникова дипломатія» не завжди досягає успіху. Ми це вже бачили неодноразово. Що таке «човникова дипломатія», у яких випадках вона спрацьовує, та що робити, якщо конфліктуючі сторони, або одна з них не хоче домовлятись — у матеріалі «Апостроф».
Успішна «човникова дипломатія»
6 жовтня 1973 року під час єврейського свята Йом-Кіпур («Судний день») армії Єгипту та Сирії перетнули лінії припинення вогню на Синайському півострові та Голанських висотах і розпочали наступ углиб території Ізраїлю. Передумовами конфлікту стало бажання Єгипту та Сирії повернути території, втрачені під час Шестиденної війни 1967 року з Ізраїлем. Згодом до Сирії та Єгипту доєднались інші арабські держави: Ірак, Саудівська Аравія, Алжир, Марокко, Туніс, Лівія. Частина з цих країн відправила військовий контингент, а інша частина допомагала зброєю та військовою технікою. На боці арабських країн втрутився у війну і СРСР а також Куба і Німецька Демократична Республіка.
Бойові дії тривали 18 днів. Війна закінчилася перемогою Ізраїлю, але стійкого миру в регіоні встановити не вдалося. І тоді роль посередника у встановленні стійкого миру узяли на себе США, а саме держсекретар Генрі Кіссінджер. Оскільки араби відмовилися вести переговори з ізраїльтянами, а ізраїльтяни з арабами, Кіссінджер їздив від однієї арабської столиці до іншої, а також до Ізраїлю і Москви заради того, щоб укласти угоду. У результаті йому це зробити вдалося. У травні 1974 року з ініціативи США між Ізраїлем і Сирією було підписано Угоду про роз'єднання. У регіон було введено надзвичайні збройні сили ООН і створено сили зі спостереження за роз'єднанням.
Таким же самим способом Кіссінджеру вдалося нормалізувати відносини між Сполученими Штатами та Китаєм. Ця методика ведення перемовин і вирішення конфліктів отримала назву «човникова дипломатія». А її засновником вважають саме Генрі Кіссінджера.
«Човникова дипломатія – це тактика, коли посередник веде переговори з конфліктуючими сторонами намагаючись знайти точку дотику без прямого контакту між ними. Такий метод використовується досить часто. Її використовували також для розрядки напруженості між СРСР та США», - пояснює «Апострофу» експерт-міжнародник Станіслав Желіховський.
Можна навести ще один випадок успішної «човникової дипломатії» - Дейтонські угоди 1995 року, які поклали кінець війні між Сербією, Хорватією та Боснією і Герцеговиною, яка тривала майже чотири роки. Тоді посередником між воюючими сторонами виступав американський дипломат Річард Холбрук.За це його номінували на Нобелівську премію миру.
«Човникова дипломатія» підкріплена силою
«Але не завжди така тактика гарантує успіх, вона залежить від кількох ключових факторів. Для успіху потрібна перш за все наявність взаємного інтересу до досягнення якоїсь угоди. Адже якщо хоча б одна із сторін бачить вигоду в затягуванні конфлікту або в продовжені бойових дій, дипломатія буксуватиме. І от тут для успіху має бути тиск на сторону, яка не хоче домовлятися», - продовжує Желіховський.
Прикладом такої тактики може служити війна між Югославією та Косово. Її, до речі, теж припинив Холдбрук. Правда, в цьому випадку «човникову дипломатію» прийшлося підкріплювати за допомогою сили, оскільки Югославія ні на які домовленості не йшла. Врешті, війська НАТО увійшли в Косово та витиснули югославських військових. 12 червня 1999 року відповідно до резолюції Ради безпеки ООН 1244 у Косово увійшли міжнародні сили.
Провальна «човникова дипломатія»
За прикладами невдалої «човникової дипломатії» далеко ходити не потрібно. У 2015 році канцлер Німеччини Ангела Меркель та президент Франції Франсуа Олланд намагались методом «човникової дипломатії» припинити війну на Донбасі. Результат нам відомий.
Методом «човникової дипломатії» лідери європейських країн також намагалися запобігти повномасштабному вторгненню Росії в Україну. Вони їздили до Путіна, розмовляли з ним за довгим столом, обіцяли якісь «цукерки». Також лідери Європи приїздили з якимись пропозиціями і до Києва. Ми пам’ятаємо, як Емманюель Макрон намагався умовити Путіна не починати вторгнення, а Україні пропонував частково поступитись своїм суверенітетом, щоб "зберегти обличчя" Путіну.Результат теж відомий.
Вже під час повномасштабної війни в Україні, «човникову дипломатію» намагався застосовувати Китай. Його спецпредставник Лі Хуей зустрічався з лідерами країн Європи, був у Москві і в Києві. Але і тут результату не було.
Ну і про «човникову дипломатію» Віктора Орбана взагалі згадувати не варто.
«Човникова дипломатія» Трампа
В оточенні Дональда Трампа теж заявляють, що використовують «човникову дипломатію» для припинення війни в Україні. Трамп нахвалює Путіна, йде йому на всілякі поступки, наприклад, виводить США з міжнародної групи, яка розслідує злочини агресії проти України та згортає діяльність Групи з аналізу воєнних злочинів, створеної для притягнення росіян до відповідальності, припиняє фінансування Радіо «Свобода», яке критикувало режим Кремля та розказувало про злочини Путіна, як в Україні так і в Росії. І ось тут виникає питання, чи можлива успішна «човникова дипломатія» Трампа?
«Думаю, що це не дуже вірогідно. Великих успіхів не буде, - підкреслює Станіслав Желіховський. - Як ми бачимо, Путін затягує переговорний процес, а Трамп демонструє йому свої слабкі сторони. Наприклад, Трамп наголошує, що Україна не стане членом НАТО. Це, як на мене, помилкова позиція. Бо було ясно, що Кремль цю тезу буде використовувати в своїх інтересах. То Трамп, кажучи його словами, міг би цей козир тримати в рукаві і не кидати, ще навіть не сівши за ігровий стіл».
Ще однією слабкою позицією Трампа експерт вважає те, що американський президент продемонстрував, що може припинити поставки зброї Україні разом з розвідувальними даними.
«І це заохочує Путіна, він бачить, що може керувати Трампом і вже висуває це як одну з можливих умов припинення вогню. Це, звичайно, неприйнятно для нас, але і для американської сторони теж. Вона повинна бути зацікавлена, щоб припинення вогню протрималося довше», - каже виданню Желіховський.
«Крім того, Трамп конфліктує із союзниками по ЄС, з Канадою. А Путін відчуває цей хаос і почуває себе впевненіше і не хоче йти на переговори, а кидає таку собі морквинку у вигляді якихось хотєлок. А Трамп ведеться на морквинку Путіна. Трамп сам себе загнав в дуже складну ситуацію і та «човникова дипломатія», яку він здійснює не виглядає, як шлях до реального миру», - зазначає експерт.
«Іноді човникова дипломатія спрацьовую, іноді ні. Це залежить від конкретної ситуації, але головне - це залежить від бажання сторін досягти результату. З боку Путіна, як показала телефонна розмова, такого бажання немає», - каже у розмові з «Апострофом» голова Комітету Верховної Ради України з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко.
«Якщо Трамп хоче досягнути результату, то мав би дати російській еліті сигнал, що треба усувати Путіна, оскільки Путін не є договороздатним», - підкреслює нардеп.
«Трампу треба примушувати Путіна до миру», - коротко зазначив у спілкуванні з «Апострофом» колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко.
А Станіслав Желіховський назвав способи такого примусу.
«Трампу треба посилювати Україну, перетягувати на свій бік Китай та країни Глобального Півдня. Сподіваюсь, що Трамп, нарешті, прокинеться та буде діяти», - резюмував експерт.
Підсумок «човникової дипломатії» Трампа назвав Олександр Мережко.
«Трампу навряд чи вдасться укласти угоду з Путіним», - зазначив нардеп.
Геноссе Гітлер
Наостанок варто згадати ще один приклад «човникової дипломатії», який відбувся задовго до її «винайдення» Кіссінджером. В листопаді 1940 року, коли в Європі вже вирувала Друга Світова війна, до Берліна в рамках «човникової дипломатії» прибув нарком закордонних справ СРСР товариш Молотов для зустрічі з другом Гітлером. СРСР хотів стати четвертим представником фашистської осі Берлін-Рим-Токіо й завершити переділ світу, розпочатий роком раніше пактом Молотова-Ріббентропа. Але апетити кремлівського диктатора Сталіна, які виклав Молотов, здалися німецьким друзям дуже надмірними і ця угода зірвалася.
А вже у грудні Японія атакувала американську базу в Перл-Харборі, розпочавши війну на Тихоокеанському басейні. Тоді ж для зустрічі з президентом США Рузвельтом з таємним візитом у Вашингтон прибув премʼєр-міністр Англії Вінстон Черчілль. Так почалося формування антигітлерівської коаліції. Ну, а що було далі, усім відомо.
