Спроба народних депутатів України регламентувати діяльність церковних організацій на законодавчому рівні стала причиною протестів і викликала різкі заяви частини представників церкви. Вони звинуватили владу в тому, що такими рішеннями вона розколює країну і провокує масштабний релігійний конфлікт. Чи потрібні Україні зараз ці закони і чи зможуть вони розрядити напружену обстановку між конфесіями, розбирався "Апостроф".
Що сталося
Ще в 2016 році народними депутатами від фракцій "Самопоміч", "Блок Петра Порошенка", "Народний фронт" і позафракційними парламентаріями були зареєстровані два законопроекти №4128 і №4511. Тоді їх поява не викликала активних дискусій ні в парламенті, ні в суспільстві. Але 18 травня, як тільки стало відомо про те, що в Верховній Раді планують голосувати за ці закони, тут же під її стінами стали збиратися незадоволені представники релігійних організацій з вимогами не допустити прийняття законопроектів. Що ж пропонувалося в так званих церковних законопроектах, що проти них виступили не тільки парафіяни, а й священики, єпископи та монахи.
Представники релігійних організацій прийшли під парламент боротися з "церковними законами"
Законопроект №4128 передбачає внесення змін до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" та додає певну впорядкованість в питаннях переходу місцевої громади з однієї церкви в іншу. Для зміни юрисдикції парафіянам необхідно просто зібратися і проголосувати. Саме проти цієї норми виступили представники Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП), від якої їдуть парафіяни через її неоднозначну позицію щодо війни на Донбасі і анексії Криму.
Другий законопроект, №4511, набагато більш неоднозначний. Згідно з однією з статей пропонується визначити особливий статус релігійних організацій, керівні центри яких знаходяться в державі, визнаній Верховною Радою країною-агресором. Іншими словами, керівні центри, яких знаходяться в Росії, а це Московський патріархат. Цим документом також передбачається підписання спеціальних договорів між державою і церквою, згідно з яким остання зобов'язується поважати суверенітет, територіальну цілісність і закони України. Ще одна з норм законопроекту, яка викликала бурхливі дискусії не тільки під стінами ВРУ, але й у кулуарах, стосується того, що затверджувати центральне і регіональне керівництво церква зможе тільки після узгоджень з центральним органом виконавчої влади, який відповідальний за сферу релігії. І головне, що в разі систематичного порушення чинного законодавства України або встановлення факту співпраці з терористами, влада має право припинити діяльність церкви на території України, тобто, фактично, заборонити функціонування УПЦ МП.
Цілком очікувано, що проти таких норм, в парламенті найактивніше виступали представники "Опозиційного блоку". Один з найвпливовіших членів ОБ і, мабуть, основних адептів УПЦ МП народний депутат Вадим Новинський в кулуарах закликав не допустити голосування: "Зараз в країні існує крихкий, але міжконфесійний мир. Як тільки ці законопроекти будуть прийняті навіть в першому читанні, цей мир буде зруйновано", - прокоментував ситуацію Новинський. Схожі заяви повторювали й інші члени ОБ, які акцентували увагу, що законопроекти антиукраїнські і голосувати фракція за них не буде.
В коментарі "Апострофу" один з авторів законопроектів, нардеп від Народного фронту Сергій Висоцький пояснив, що за законопроекти не проголосували через певні політичні домовленості. Інші ж нардепи неофіційно говорили, що законопроекти спочатку ніхто не збирався ставити на голосування, так як в Раді не було достатньої кількості голосів для позитивного рішення, і це просто був піар провладних фракцій. Це підтверджує той факт, що до "церковних законів" так і не дійшли.
"До розгляду цих питань повернуться ще не скоро, якщо повернуться взагалі. Голосів за них не було спочатку. Навіщо було ставити їх в порядок денний - незрозуміло. Швидше це був такий своєрідний піар", - сказав "Апострофу" один з нардепів.
Позиції сторін
Разом з тим, політичний експерт Микола Спиридонов розповів "Апострофу", що піар міг вийти досить сумнівний, так як ідею заборони або обмеження діяльності УПЦ МП насправді підтримує не так багато громадян України. "Ця ідея досить непопулярна серед електорату, її підтримує 8-13% громадян. Так як це порушує в тому числі і Конституцію України, 35-ту статтю. Тому що держава не повинна лізти в справи церкви, а церква — в справи держави, так що ці законопроекти досить абсурдні", - прокоментував експерт.
У свою чергу, політолог Євген Магда вважає, що слід не забороняти УПЦ МП, а створювати в Україні єдину помісну церкву, але займатися цим повинні не державні структури. "Будь-які питання, пов'язані зі свободою совісті, вірування, вони надзвичайно чутливі для будь-якого цивілізованого суспільства. Але те, що існує об'єктивна потреба ставити питання про створення помісної православної церкви в Україні - це факт, але держава на це впливати не повинна", - резюмував Магда.
Неоднозначні думки щодо цих законопроектів і в церковному середовищі. Так в Українській православній церкві Київського патріархату (УПЦ КП) "Апострофу" розповіли, що виступають за те, що Рада має найближчим часом повернулася до розгляду цих законопроектів. За словами глави Інформаційного управління УПЦ КП Євстратія Зорі, згідно з чинним законодавством, релігійна громада має право вільно вибирати своє підпорядкування і змінювати його, але поки ніяк не врегульовано питання, яким чином це відбувається, тому відкривається широке поле для маніпуляцій, яким МП користується для того щоб поневолювати свої парафії. "Тому вони і протестують проти цього проекту, так як розуміють, що коли буде законодавчо роз'яснений спосіб, за яким парафія може перейти під іншу юрисдикцію, то від них буде відходити значно більше парафій. Але цей закон стосується не тільки однієї конфесії, а й усіх релігійних громад і організацій, але ми ж не боїмося, що від нас підуть парафії. А МП боїться, тому що в силу традиції, яка склалася протягом століть, де на людей наплювати, а головне, щоб було гарне майно і зв'язки з керівництвом. Для них головне - зберігати контроль над храмами, бояться", - розповів він "Апостроф".
Схожої з УПЦ КП риторики дотримуються і в Українській греко-католицькій церкві (УГКЦ). Капелан УГКЦ Микола Мединський вважає, що функціонування УПЦ МП в Україні - це шкода національним інтересам країни. "Кожен московський священик, хто активно, хто пасивно, але є ідеологом "русского мира", тому, звичайно їх діяльність потрібно врегулювати, тому що від цього залежить, коли настане перемога, і створення української держави в цілому. Звичайно, найоптимальніший варіант - це повний заборона їх діяльності, навіть на рівні СБУ, адже в кожному храмі можна знайти безліч московської літератури, в проповідях священиків на 80% можна почути пропаганду агресії Росії в Україні і багато чого ще, але поки це не є можливим. Тому, головне, що потрібно зараз, це змусити їх прийняти властиву їм назву - Російська православна церква в Україні, а вже потім змусити їх повернути святині українські, і все інше"- висловив "Апострофу" свою думку Мединський.
Згідно з чинним законодавством, релігійна громада має право вільно вибирати своє підпорядкування і змінювати його
Разом з тим в УПЦ МП критикуючи законопроекти, кажуть, що це призведе до масових конфліктів у релігійному середовищі. "Проблеми можуть початися не тільки у нас в парафіях, не тільки УПЦ МП і УПЦ КП будуть між собою перетягувати парафії, але є й інші конфесії в країні, які мають невирішені конфлікти між собою. Цей законопроект в рази збільшує можливість зростання конфліктності в релігійному середовищі. А з огляду на те, що на сході країни йде війна, це ще більше може підірвати ситуацію всередині країни. Тому якщо влада захоче замахнутися на святе, на церкву, то люди можуть і не стерпіти", - коментує "Апострофу" заступник голови відділу зовнішніх церковних зв'язків УПЦ МП протоієрей Микола Данилевич.
В УПЦ МП називають законопроект №4511 дискримінаційним. "Необхідності в ньому немає ніякої, тому що, якщо хтось і порушує закон зі священнослужителів, якщо є випадки антиукраїнської пропаганди, сепаратизму, то для цього є Кримінальний кодекс України. Його досить, щоб священнослужитель ніс персональну відповідальність за порушення закону, а не вся церква. Ми будемо робити все, щоб прийняття цих законів не допустити, ми будемо діяти всіма легальними способами, будемо звертатися до світової громадськості, щоб не допустити їх прийняття", - зазначив Микола Данилевич.
Релігієзнавець Людмила Филипович вважає, що не слід однаково оцінювати обидва документи. За її словами, законопроект №4511 — це провокація влади, щоб розділити і посварити українське суспільство, а законопроект №4128 — навпаки, націлений на те, щоб демократизувати релігійне життя всередині країни. "У законі про перепідпорядкування я не бачу ніяких небезпек, тому що зараз утруднений перехід з однієї юрисдикції в іншу, проте ми бачимо, що ці процеси не масові. Якщо цей закон приймуть, то я не думаю, що 12,5 тисячі парафій, які належать УПЦ МП за рік перейдуть в УПЦ КП. Певна структура збережеться і ще довгий час буде існувати як православна церква, яка не піде на об'єднання. Але право таке має бути і воно повинно бути закріплено законодавчо", - впевнена Филипович.
