Американське військове командування заявляє про готовність передати Україні летальну зброю. Що є перешкодою на шляху отримання такого озброєння і чому ніхто не додумався закуповувати необхідну зброю за кошти, отримані в рамках американської допомоги, "Апострофу" розповів військовий експерт Олег Жданов.
Перспективи в нас найкращі, тому що є тенденція зростання матеріальної допомоги від США: минулого року було $300 мільйонів, цього вже $350 мільйонів, а наступного буде $500 мільйонів. У тому, що Україні потрібна високотехнологічна зброя, ніхто не сумнівається. Я так розумію, що все впирається в наше керівництво та командування. Оскільки ми повинні бути ініціаторами й погоджувати з ними списки того озброєння, яке нам необхідно в першу чергу, щоб підвищити обороноздатність.
Американці заговорили, що немає ніякого табу, а ми пам'ятаємо, що попередня адміністрація не дуже хотіла нам виділяти летальну зброю. Якщо ж нова адміністрація (Дональда Трампа, - "Апостроф") вважає, що летальну зброю цілком можливо надати Україні, то Генеральний штаб України повинен сісти і узгодити з представниками американської адміністрації види, типи й кількість озброєння, яке нам необхідне.
Я б не сказав, що наша оборона істотно посилиться, якщо ми додамо кілька зразків військової техніки і озброєння. У нас зараз найбільша проблема - зв'язок і управління військами. Якщо армія керована, то вона воює, якщо вона некерована - це купа озброєних людей.
НАТІвські спеціалісти написали нам Стратегічний оборонний бюлетень (СОБ). Президент затвердив його у травні минулого року, але досі немає програми реформування Збройних сил. Я так розумію, що все це затримується на рівні президента. На вимогу СОБ, начальник Генерального штабу повинен бути підпорядкований міністру оборони, а він зараз підпорядковується безпосередньо президенту. Природно, начальник Генштабу Віктор Муженко буде категорично проти запровадження Стратегічного оборонного бюлетеня. Він його півроку не погоджував, поки його особисто не викликали в Брюссель і не притиснули до стінки. Він [Муженко] не зацікавлений у його введенні: він бігає на доповіді до президента і є великим начальником, а міністр оборони для нього - ніхто. Крім того, міністр оборони зараз не в системі управління Збройними силами.
Низьку ініціативу України в питанні отримання летальної зброї можна пояснити політичними чинниками. Зараз, фактично, у Збройних силах жодної реформи, крім фарбування паркану, не відбувається. Гнилий паркан і валиться, але ми його постійно фарбуємо, а президент рапортує про реформи.
Президенту це невигідно. І ось чому: коли в 2016 році президент почав розкручувати ідею про те, що ми відродили і створили найбільш боєздатну армію в Європі, суспільство стало ставити питання: якщо в нас така сильна армія, то чому ми не звільняємо свої землі та не відновлюємо територіальну цілісність? Тоді ця хвиля швидко вщухла, і ми повернулися до старої мантри - дадуть чи не дадуть летальну зброю. Народ знову ведуть у цю балаканину. Американці сказали: "Бог з ним, дамо вам летальну зброю". Розумієте, коли генеральний секретар НАТО і посол Євросоюзу в Україні, виходячи на трибуну Верховної Ради, починають і закінчують свої виступи фразою: "Коли ви почнете боротися з корупцією?", в цьому і є головна відповідь.
При тому, що американці виділяли гроші - $300 мільйонів - ще за Барака Обами. Чому за ці гроші не купити летальну зброю? Для нас ніхто ринок не закривав. Купити ми ніби як не додумалися. Зрозуміло, що ми не можемо купити танки Abrams, винищувачі F-22 Raptor – це мільярди доларів, але що нам заважає на сьогоднішній день змінити організаційно-штатну структуру ЗСУ і перебудувати підрозділи під стандарти НАТО?
