Пішов уже третій тиждень протестів Міхеіла Саакашвілі та його прихильників під Верховною Радою. Активність мітингувальників, які так і не досягли якихось істотних успіхів у виконанні їхніх вимог, стала згасати. Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков навіть вирішив зняти охорону периметра наметового містечка. Експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Ігор Петренко розповів "Апострофу", чому не варто списувати протести з рахунків, що може вивести їх на новий рівень і кому вигідне протистояння Петра Порошенка і Міхеіла Саакашвілі.
Протестна активність біля Верховної Ради на сьогодні вже пройшла фазу ескалації. Не можна сказати, що вона зовсім сходить нанівець, але якихось гарячих моментів поки не передбачається. Вона може відновитися в разі імплементації політичної частини Мінських угод, коли на авансцену протестів вийдуть праворадикальні організації, що, як відомо, відрізняються більш різкими методами у бажанні достукатися до політиків, ніж більш ліберальна частина населення. У такому разі ми можемо, звичайно, очікувати і досить великих зіткнень з поліцією, і дуже серйозних наслідків.
Тому завдання влади на сьогодні – максимально мінімізувати в медійному просторі питання реалізації політичної частини Мінських угод, щоб не було схоже, що це якась капітуляція, що Україна виступає з точки зору слабкого, а не сильного. В принципі, враховуючи той рівень впливу на ЗМІ, який має сьогоднішня влада, це може цілком вийти.
Але не варто забувати, що праворадикальні організації мають певну специфіку. Ця специфіка полягає у безпосередньому контролі з боку олігархів і впливових людей. Відповідно, їхня позиція теж буде важлива. Безумовно, є політичні сили і конкретні політичні фігури, які б хотіли максимально послабити президента і зайняти його місце. І це питання теж може бути використане. Можливо, одним із завдань [спецпредставника Держдепартаменту США щодо України] Курта Волкера буде розставити пріоритети і знайти правильні домовленості з тими людьми, які впливають на праворадикальні організації.
Нинішній протест буде залишатися. Цей конфлікт між [президентом Петром] Порошенком і [головним ініціатором протестів Міхеілом] Саакашвілі вигідний багатьом, оскільки він не зачіпає інших учасників політичного театру в Україні, а, в першу чергу, спрямований проти Порошенка. Це вигідно іншим опозиціонерам, які нібито ні до чого, але яким у той же час вигідне ослаблення Порошенка у зв'язку з майбутніми виборами. Це вигідно і учасникам коаліції, "Народному фронту", [міністру внутрішніх справ Арсену] Авакову, [Арсенію] Яценюку і [секретарю РНБО Олександру] Турчинову, оскільки будь-яке ослаблення президента – це можливість для підвищення їхнього статусу, рейтингів, позицій в торгах за певну посаду і за сфери розподілу ресурсів.
Цей протест може бути латентним до певної точки, коли необхідно буде запустити процес об'єднання праворадикальних організацій з ліберальною частиною суспільства. Тоді це вже може стати реально серйозною загрозою. Звичайно, це складне завдання, але, в принципі, всі революції, які вже відбувалися в Україні, і зокрема Революція Гідності, могли бути реалізовані і успішні тільки тоді, коли праворадикали об'єднувалися з лібералами. Тоді ліберали давали масовість, а праворадикали виступали локомотивом певних дій, акцій, вони підстьобували інших до єднання, до загальних цілей, до руху і не давали можливості розслабитися і згаснути революційним витівкам.
Безумовно, зараз ми можемо говорити про зниження інтересу. Ми бачимо, що інші організації, які спочатку виходили з трьома відомими вимогами, за широку політичну реформу, обмежилися лише постановкою питання про зняття депутатської недоторканності. Інші питання не стали піднімати, оскільки вони серйозно бояться кримінального переслідування або якихось інших санкцій з боку влади, вони не хотіли цим плямуватися. Саакашвілі ж, по суті, нема чого втрачати, він навіть не громадянин України. Очевидно, що у нього є підтримка частини істеблішменту США, оскільки за інших варіантів він вже давно або сидів би у в'язниці, або був би висланий з країни. Без підтримки впливових країн, яким Україна зобов'язана, Саакашвілі б тут не було. Значить, у них теж є зацікавленість у Саакашвілі. Можливо, це якраз один з моментів впливу на рішення президента і, зокрема, в питанні імплементації Мінських угод.
Таким чином, скоріше за все, наметове містечко під Верховною Радою надовго. І поки воно буде в латентному стані, можливо, навіть не дуже небезпечне. Але за розгляду певних питань воно може дуже легко ожити і виступити основою, на якій будуть розгортатися вже інші протестні і, можливо, навіть революційні дії.
