Зеленський, якщо буде політична воля, може зробити прорив в економіці, повернувши в державу мільярди - Артур Палатний

Голова Комітету ВРУ з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму Артур ПАЛАТНИЙ в інтерв'ю "Апострофу" розповів про те, чому партія "УДАР" вирішила не йти на дострокові парламентські вибори по партійним спискам, які зміни чекають політсилу, чи погодився би очолити профільне міністерства, та як кошти від грального бізнесу могли би покращити спортивну інфраструктуру в країні.

- Партія "УДАР", яку ви представляєте, вирішила не брати участь в позачергових парламентських виборах по списках. Чим зумовлене таке рішення партії?

- Партія "УДАР" довгий час знаходилась в БПП і ми розуміли, що за умов дострокових виборів не встигаємо зробити необхідний розгін для подолання 5% бар’єру. Але партія "УДАР" бере участь у виборах по мажоритарних округах.

У 2014 році ми поступилися своїми амбіціями - як партії, яка не тільки мала шанси окремо пройти в парламент 2014 року на дострокових виборах, але й мала можливості набрати дуже велику кількість мандатів в парламенті VIII скликання. Але ми розуміли, що у воюючій державі, в якій не було ні армії, ні економіки, ні президента, ні уряду, необхідно було терміново провести президентські вибори і вибори в парламент.

Якщо ми візьмемо всю історію знаходження партії "УДАР" й народних депутатів від партії "УДАР" у Верховній Раді, то ми можемо з гордістю відмітити, що вони жодного разу не були задіяні в якихось корупційних скандалах. Ми завжди мали свою окрему думку і позицію. Проте зараз партія вирішила тимчасово не йти списком на вибори у Верховну Раду України.

- Чому вирішили з Порошенко не йти єдиним фронтом, як це було на попередніх виборах?

- Все дуже просто: партія "УДАР" завжди була з окремою позицією. На сьогоднішній день, на жаль, вона не співпадає повністю з партією "Європейська солідарність", тому ми не побачили для себе можливим це об’єднання. Так, не буде фракції, яка могла би бути в ІХ скликанні, але партію чекають суттєві зміни, можливо, вона буде перебрендована або її чекатимуть якісь інші формати. У будь-якому разі ті депутати і політики, які сьогодні є в партії "УДАР" нікуди не йдуть з великої політики, вони й далі будуть представлені, можливо, у місцевих радах і наступних скликаннях Верховної Ради України.

- Чому ви також вирішили не балотуватися по мажоритарці?

- Як голова комітету двох скликань, який протягом 7 років входить в трійку найкращих комітетів ВРУ, звик все робити системно, чітко і щоб показувати результат. Ми всі розуміємо, щоб побудувати будинок, треба спочатку спроектувати і побудувати міцний фундамент. Я особисто не готував окремий округ, щоб там перемагати. А людина з моїм статусом, голови комітету двох скликань, не має права програвати.

- За даними ЗМІ, від УДАРу йде кілька ваших помічників, зокрема Орест Криштафович, Олександр Канюра, Богдан Зайцев. Виникає логічне питання – чому ви не йдете, а ваші помічники йдуть?

- Ми, як партія "УДАР", готуємо багато молодих фахівців, які прийшли зі мною ще з обласної ради, коли я був головою фракції, пройшли весь опозиційний шлях. З цими людьми мене пов’язує дуже багато речей. Я впевнений, що ця молодь має спробувати поборотися за мандати. Якщо деякі з них не зможуть пройти до Верховної Ради – це буде гарним фундаментом на виборах до міських та обласних рад.

- Якщо підвести підсумок цих 5 років, що партії "УДАР" конкретно вдалося зробити?

- Сьогодні є багато скептиків, які кажуть, що цей парламент недієздатний, що у нього дуже мала довіра людей. Але це не зовсім так. Це один з тих складів парламенту, який прийняв багато доленосних рішень для нашої держави. Наприклад, безвізовий режим, енергонезалежність. Народні депутати приймали багато законопроектів, які створили потужну незалежну міцну армію, якої у нас не було майже 20 років. Відновили стабільність в державі. Будь-яка реформа та реформаторські дії не можуть показати результат одномоментно чи протягом 1-2 років. Їм треба час.

- Ви вже говорили, що партію "УДАР" чекають зміни, оновлення. Про це так само говорив і Віталій Кличко. Чи можете трохи підняти завісу, що саме це може бути? Про які оновлення йде мова?

- Це будуть суттєві зміни. Можливо, це буде абсолютно нова партія. Кожна каденція демонструє певну потребу суспільства. Сьогодні є запит суспільства на абсолютно нові обличчя, можливо не політиків і чиновників. І ми, як справжні державники, повинні поважати вибір суспільства. Але я впевнений, що в "УДАРі" вже є достатньо професійних людей, не де-юре, а де-факто. Ми впевнені, що в майбутньому буде потреба в професіоналах і в тих політиках, які зможуть робити конкретні речі. Не декларувати, а робити.

Але, повторюсь, "УДАР" і ті політики, які з нього вийшли, нікуди не діваються. У нас є політики у виконавчій владі, багато мерів міст, є голова Рахункової палати Валерій Пацкан. Це глибоко професійні люди. Мені було дуже приємно на погоджувальній раді почути про те, що за півроку знаходження Валерія Васильовича Пацкана на цій посаді він зробив набагато більше, ніж змогли за десятки років минулі керівники Рахункової палати. Зараз у нього на перевірці такі серйозні державні компанії як "Нафтогаз", "Нафтогазвидобування" і ще багато гучних підприємств, які не перевіряли взагалі, тому що вони були "під кришею" керівництва держави - минулої чи позаминулої. Це була така кругова порука. Але зараз ми бачимо позитивні зміни.

- Що вам відомо про політичні амбіції Віталія Кличка? В партії взагалі обговорювалось висунення його президентом?

- Можливо це було помилкою, що Віталій не висунувся на президентські вибори, тому що для "УДАРу" це був би серйозних поштовх на подальших виборах і, можливо, допомогло би опинитись у прохідній частині рейтингу сьогоднішніх партій. Але Віталій зацікавився розвитком Києва і ми це бачимо по його рейтингах. Незважаючи на усіх тролів, яких розвелося в інтернеті, Віталій сприймається як гарний мер і професіонал. На жаль, це мало висвітлюється у ЗМІ, але ми бачимо, що місто реально змінюється. У нас парки усі ще з Радянського Союзу, тобто їх ніхто не змінював, не вкладав кошти, нічого не відбувалось взагалі. Пофарбували якийсь паркан, посадили або зрізали якесь деревце. Тепер все по-іншому.

Що стосується президентських амбіцій. Безумовно "Плох тот солдат, который не хочет стать генералом". Думаю, у нього є і амбіції і можливості в майбутньому це зробити. Але він сказав, що дав слово киянам і має виконати ті кроки, які пообіцяв.

- А ви особисто жалієтесь меру, коли бачите якісь проблеми у Києві?

- Як голова комітету і його соратник по партії, звичайно, я маю можливість набрати його чи заступника і сказати, де що є не так. У багатьох випадках це вирішується дуже швидко.

Сьогодні багато будується середніх загальноосвітніх шкіл, дитячих садочків, реконструюються старі школи. Моєму синові вже 20 років, він студент, але розповідав, що минулого року прийшов до школи, а вона зовсім змінила свій вигляд зовні та всередині. Це звичайна школа, не приватний ліцей, як люблять робити наші чиновники і політики для піару, в центрі міста чи на Новопечерських Липках. Він знаходиться на Виноградарі в Подільському районі.

Я у приватній розмові говорив Віталію про погані дороги. А він каже: "А ти знаєш, що у нас 50 чи 60 мостів в Києві переважно знаходяться в аварійному стані?". Якщо погані дороги загрожують їх нервовій системі та автівкам, то мости можуть загрожувати здоров’ю та життю людей.

- Чи готові ви зараз працювати з командою нового президента? Як, в цілому, оцінюєте його перші кроки на посаді?

- Ні один політик в цій державі не може не поважати вибір народу. Кожен політик, особливо народний депутат, є вибраний народом. І джерело влади, по Конституції, у нас – народ. Втім, ми розуміємо, що Володимир Зеленський сьогодні поки не може показати себе повністю як керівник держави, тому що у нього немає фракції у парламенті, Кабінету Міністрів України, силових структур. Але якщо він дійсно прийшов, щоб змінити щось в державі і дійсно готовий показати це діями, ми готові підставити йому плече. Професійними політками не народжуються, ними стають.

- А ви особисто ведете перемовини з командою Зеленського? Які у вас політичні амбіції, враховуючи, що ви не йдете на ці вибори?

- Стосовно політичних амбіцій – з одного боку, хочеться трохи відпочити, з іншого боку – я розумію, що кожен політик, депутат, міністр, президент – це велика відповідальність, а не важелі впливу, як це сприймають. Я – фахівець у своїй сфері, отримав відповідну освіту, захистив дисертацію у 2000 році, працював доцентом на кафедрі Переяслав-Хмельницького університету. У 2012 році Віталій Володимирович, як голова парламентської фракції, запропонував мені піти працювати очільником профільного комітету, рідного для мене як для спортсмена. Тому що всі попередні роки я опікувався спортом, був у різних федераціях, проводив багато турнірів. Якщо у мене буде можливість продовжити громадську чи державну діяльність у цього напрямку, поки я не стану народним депутатом наступного скликання, я буду обов’язково розглядати ці можливості.

- Кулуарно вас зараз називають одним з претендентів на посаду Міністра молоді та спорту. Можливо ви розкажете якісь подробиці? Чи дійсно з вами хтось це обговорював? Чи погодились би ви? Це знову ж таки дуже велика відповідальність.

- За дві моїх каденції, як голови комітету, вже було три Міністра молоді та спорту України. За ці роки у мене було дві пропозиції стати Міністром молоді та спорту України. Такі пропозиції були у 2014 та 2015 роках. Я відмовився, тому що був діючим головою комітету. Я вважаю, що голова комітету – це законотворець і комітет – це той орган, який контролює профільне міністерство.

Перший раз, коли я став головою комітету, я був опозиційний і у мене був комітет таких серйозних хлопців – Аркалаєв, Данилов, Ельбрус Тадєєв. Але я зібрав комітет в перший день і сказав, що у нашому комітеті не має бути політики. Незважаючи на те, що наш комітет маленький по чисельності народних депутатів, в нього входить дуже багато загальних і нагальних проблем для українського суспільства. Це не тільки спорт, це ще багатодітні сім’ї, діти, позбавлені батьківського піклування, діти-сироти. Тут більше соціальних питань, ніж спортивних.

В цьому скликанні ми зробили те, що не робилося багато років. Наприклад, тільки у VIII скликанні напрям по туризму почав працювати. Ми добилися того, що почали виділялись кошти, був створений департамент, з’явився профільний зам у МЕРТ і дійсно почалась промоція України в світі. А це дуже важливо сьогодні. Тому що і туризм, і спорт працюють над позиціюванням нашої держави в світі. Я не перестаю казати, що завдяки нашим спортсменам в різних куточках світу піднімається український прапор і лунає український гімн.

- Не жалкуєте зараз, що відмовились тоді від посади?

- Ні. Я думаю, все ще попереду. Якщо треба буде підставити плече в цьому напрямку державі, я готовий це зробити і професійно очолити профільне міністерство, якщо будуть такі пропозиції. Але поки що я ні з ким не розмовляв на цю тему.

- Ви сказали цікаву думку, що комітет має контролювати роботу профільного міністерства. Чи вдавалось вам впливати на роботу Міністерства на чолі з Ігорем Ждановим?

- Ігор Жданов, як і попередні міністри, став міністром по квотному принципу. Але я впевнений, що на кожному місці повинен сидіти фахівець, а не тому що він іде від тієї чи іншої політичної сили. Ігор Жданов не мав відношення до спорту. Якщо я не помиляюсь, він політтехнолог чи політолог за освітою. Ми з ним довго і часто говорили на ці теми. Міністром має бути не лише людина, яка розбирається в спорті, вона ще має бути гарним менеджером для того, щоби це міністерство працювало. Я можу сказати, що Ігор Жданов є непоганим фахівцем в цьому плані, за ці роки він дуже виріс. Він прислуховувався до порад нашого комітету. Він завжди був присутнім на засіданнях нашого комітету і прислухався до мене, до Дениса Силантьєва й до інших членів комітету. Але в його команді є люди, які не повинні взагалі бути на виконавчих посадах. Я не буду зараз йти по прізвищах, тому що вже каденція цього Кабміну, як і народних депутатів, закінчується. Але думаю, що суспільство дасть їм належну оцінку.

- Які успіхи міністерства можете назвати?

- Десь місяць чи півтора тому ми робили виїзне засідання на олімпійську базу в Конча-Заспі. Це всеукраїнська олімпійська база, масштабу європейського рівня. Туди приїжджають міністри та відомі спортсмени з інших країн. Там тренуються наші відомі спортсмени і я сам там тренувався у 80-90 роки. Там зараз дуже гарний керівник, який не мав спортивної освіти, але є прекрасним менеджером. Він за півтора роки зробив те, що за 10-15 років не робив ніхто. Я побачив нові зали, обладнання, готельні номери, нові розроблені і вже затверджені проекти з кошторисом розвитку цієї бази. Коли ці проекти повністю реалізуються, ми побачимо новітню базу супер європейського рівня, якій зможуть позаздрити наші європейські колеги.

- А як ви прокоментуєте плани президента Зеленського стосовно ідеї відмінити заборону грального бізнесу? В інтерв’ю нашому виданню Ігор Жданов розповідав про приклади інших країн, де в рамках Міністерств спорту, молоді, туризму, ще є лотереї. Чи є це позитивної ідеєю?

- Це може стати великим проривом в економіці. Наш комітет каже про це ще з початку VIІI каденції. Ігровий бізнес – дуже широка сфера і там дуже багато напрямів. З моменту, коли скасували чи ввели заборону на ігровий бізнес, держава почала втрачати мільярди. А якщо взяти туризм, то багато людей з Росії та Європи приїжджали б до нас та витрачали ці гроші. Десятки мільярдів гривень втрачає держава на забороні ігрового бізнесу. Не враховуючи, що це десятки тисяч робочих місць для переважно молодих людей. Другий негатив – гральний бізнес нікуди не дівся, а частково знаходиться у напівсірому форматі, а більшість – в тіні.

- Як в такому разі, якщо заборону на азартні ігри буде знято, бути соціально незахищеним верствам населення? Ми розуміємо, що ігроманія також є серйозною проблемою.

- Все просто. Знаєте, в чому був величезний мінус ігрових закладів до того, як їх заборонили? По-перше, не було законодавчої бази, яка повинна бути. В Україні багато закладів було на напівдокументах, які не платили патенти за столи. І їх була дуже велика кількість. Ігрові автомати стояли в закладах харчування. Безумовно, незахищені верстви населення неможливо було проконтролювати. Це необхідно контролювати на законодавчому рівні. Не має бути великої кількості закладів де завгодно. Казино та ігрові автомати мають бути у 4 або 5-зіркових готелях і можливо в окремих будівлях. Це дасть можливість зменшити їх кількість, але навантажити їх податково. На вході має бути перевірка паспортів, як це і є у солідних закладах.

- Тобто Київ має стати своєрідним Лас-Вегасом?

- Чому Київ? Вся Україна. Це як ми з вами зробимо, як зроблять Міністерство економіки, Департамент туризму, наступний голова підкомітету в нашому комітеті. Якщо спитати у людей на вулиці, що таке туризм, то вони скажуть, що це купити путівку закордон у туристичному агентстві і полетіти на море. Ні, наше завдання сьогодні – показати державу і пишатися її краєвидами, історичними пам’ятками, які знаходяться не тільки в Києві, а по всій Україні. Всі чомусь їздять під Міланом на озеро Гарда або Комо. А у нас є дивовижні місця, які навіть я, як українець, не бачив і мені соромно. А ми маємо доводити суспільству, що нам є чим пишатись і що показувати людям.

- Повертаючись до питання щодо діяльності міністерства. Одне з болючіших питань - це, звичайно, спортивна інфраструктура. І це те, з чим в першу чергу зіштовхнеться наступний міністр. Як цю проблему можна вирішити?

- Україна – це спортивна країна. Ми бачимо, скільки сьогодні недорогих комерційних закладів відкрилося. У кожному дворі є зал. Це каже про те, що українська нація любить займатися спортом і це добра новина. Я пам’ятаю, що років 10 тому в Києві можна було перерахувати на пальцях однієї руки спортивні заклади, твм абонемент коштував від 3000 доларів на рік. Дуже мало людей могли собі це дозволити. Інші зали – ще з радянських часів. Деякі з них я відбудовував, як почесний віце-президент федерації Києва, зі своїми друзями, ще не будучи в політиці, навіть депутатом обласної ради. Я відбудовав ці зали, щоб вони мали хоч якийсь вигляд і щоб дітям на голову не падала штукатурка.

Але погана новина – державні спортивні споруди. У нас досі немає бази для біатлону, для зимових видів спорту. Наші спортсмени їздять тренуватись закордон. Це набагато дорожче і неможливо зробити масово. Ми маємо обмежену кількість спортсменів і, будемо говорити відверто, маємо не такі гарні показники, які б хотіли бачити. Хоча у нас і олімпійські чемпіони, і чемпіони світу та Європи.

У нас немає хокейного майданчика. Незадовільна ситуація з Палацом спорту, хоча це сьогодні знакова споруда, яка знаходиться в центрі Києві. Так вона трохи реконструюється, але ми розуміємо, що це споруда настільки застаріла, що її треба чи перенести чи заново побудувати.

Якщо взяти сьогоднішній бюджет, який подає Міністерство молоді та спорту, Кабмін щось урізає або додає, то там дуже обмежені кошти на фінансування федерацій, на збори, олімпійські цикли і практично немає грошей на відбудову державних спортивних об’єктів.

Але ми могли би вже робити перші кроки для фінансування цих споруд з тих же лотерейних чи гральних коштей.

- Як щодо дитячо-юнацьких закладів? Слідкувала за вашими заявами щодо проблем фінансування «Артеку» та «Молодої гвардії». Яка зараз там ситуація?

- З Міністерством соціальної політики, з яким я працюю ще з минулої каденції, ніколи не було цих проблем або вони вирішувались моментально по дзвінку. "Артек" і "Молода гвардія" – два знакових оздоровчих дитячих комплекси для нашої держави, які знає весь світ. Так, "Артек" ми перенесли з Криму в Пущу-Водицю. Можливо це вже не той "Артек". Минулого чи позаминулого року ми робили там виїзне засідання, пройшли його вздовж і впоперек і побачили, що там розвивається, на що необхідно виділяти кошти.

В даному випадку, там не було фінансування і діти могли поїхати додому, тому що там могли вимкнути світло, опалення. Як голова комітету, я почав бити в дзвони, і чітко висловив свою думку. А ситуація була в тому, що якийсь співробітник подав в суд на міністерство, заблокували рахунок. Якщо міністр не може виділити кошти на знакові для нашої держави дитячі оздоровчі комплекси, то він повинен піти у відставку. І, знаєте, через 2 дні вирішили це питання після відповідної заяви в прямому ефірі на Погоджувальній раді. А до цього 2 тижні ми писали листи і нічого.

- А якою ви б хотіли бачити країну через 5 років?

- Можу сказати, що ми обов’язково будемо в політиці, тому що нам не байдуже майбутнє нашої країни. Навіть коли я був в бізнесі, я всім казав, що я не хочу тікати з цієї країни і переїжджати за кордон. Можливо у мене була б така можливість, як у бізнесмена. Але я корінний киянин, не націоналіст, а патріот України. Я людина, яка пройшла Майдан з першого до останнього дня, яка сьогодні знаходиться у санкційному списку Російської Федерації серед інших 380 людей. Я хочу зробити все, щоб Україна була європейською.

По-перше, ми повинні закінчити війну, повинен у нас бути мир. Без цього неможливий швидкий європейський чи просто видимий розвиток усієї держави, не лише Києва.

По-друге, має бути боротьба з корупцією. Але ми маємо розуміти, що корупція не лише зверху, а всюди. Для того, щоб її подолати, необхідно забезпечити економічне зростання населення. Щоб та реформа поліції, яка була запущена, стала дієвою і була доведена до кінця. Безумовно проблемою є грабіжницькі тарифи, які приходять сьогодні кожному з нас, просто хтось на це менше уваги звертає, а для когось це дуже велика проблема. Президент пообіцяв, що тарифи восени будуть знижуватись. Ми будемо підтримувати ці ініціативи.

- Будемо сподіватись, що у влади буде воля і бажання це робити.

- Ви вірно сказали, якщо у влади буде і воля, і бажання, якщо буде можливість молодій команді втриматися від спокуси, погроз, тиску, що на них вже є і буде ще більше. Якщо зможуть втриматись, ми зможемо за 5 років побачити видимий результат, як країна змінюється на краще. І це наше завдання, як громадян України і як політиків.