Олігархи стали невід'ємною складовою політичного життя України. Вони зберігають свій вплив і за чинної влади. Але якщо попередній президент Петро Порошенко, який і сам є легальним мільярдером і політичним важковаговиком, під час своєї "п'ятирічки" перебував, скоріше, всередині системи, беручи участь в боротьбі за активи і вплив з іншими гравцями, то Володимир Зеленський, що прийшов йому на зміну, прагне залишатися над сутичкою. Втім деякі олігархи знайшли себе і за чинної влади. "Апостроф" розбирався в олігархічних розкладах у новому політичному циклі.
В кінці травня в українській версії журналу Forbes був опублікований рейтинг 100 найбагатших громадян України. Рейтинг традиційно очолив Рінат Ахметов, чий статок оцінили у 2,8 мільярда доларів.
Вартість активів найбагатшого українця в нинішньому році виявилася майже вдвічі нижчою, ніж десять років тому - в 2010 році Forbes оцінив їх у 5,2 мільярда доларів.
При цьому в 2011 році, якщо вірити все тому ж Forbes, статки Ріната Ахметова становили аж 16 мільярдів доларів. І це не дивно, з огляду на те, що президентом України тоді вже рік як був Віктор Янукович, а їх з Ахметовим завжди вважали близькими соратниками.
Після перемоги Революції гідності і втечі Януковича в Росію, зірка Ріната Ахметова, за логікою, мала б закотитися, оскільки через зміну влади в Україні знайшлося б чимало бажаючих потіснити його з олігархічного Олімпу.
Крім того, через окупацію Росією частини Донбасу, включаючи рідний для Ахметова Донецьк, олігарх втратив контроль над значною частиною своїх активів.
Справедливості заради зазначимо, що 2014-2015 роки виявилися не найвдалішими для Ріната Леонідовича. Але потім життя, як то кажуть, стало налагоджуватися. Багато в чому це було пов'язано з введенням оптового ціноутворення на електроенергію за скандальною формулою Роттердам+, яка включала в себе вартість вугілля в західноєвропейських портах, насамперед у Роттердамі, плюс - його доставку в Україну (звідси і назва). Контроль над більш ніж половиною потужностей теплової електроенергетики, приватизованих за часів президентства Януковича, а також доступ до вугілля за істотно нижчою ціною ніж "роттердамське", виявилися дуже до речі.
Злі язики стверджують, що настільки вигідна для бізнесу Ріната Ахметова формула змогла реалізуватися через особисту зацікавленість тодішнього українського президента Петра Порошенка, який, нібито, став його фактичним бізнес-партнером. Хоча, зрозуміло, що офіційно це не має будь-якого підтвердження.
Непогано себе почував олігарх і в сфері металургії. Крім того, в період президентської каденції Петра Порошенка Рінат Ахметов посилив свої позиції у сфері вантажоперевезень і портової перевалки, які також дуже важливі для його бізнесу.
Повернення резидента
З огляду на сказане вище, перемога на президентських виборах Володимира Зеленського 21 квітня 2019 роки нічого хорошого для Ріната Ахметова не обіцяла.
Крім того, на звання вітчизняного олігарха №1 з'явився дуже серйозний претендент - Ігор Коломойський, що потрапив в опалу до попереднього глави держави і був вимушений у зв'язку з цим покинути Україну майже на два роки.
Зв'язок між Зеленським і Коломойським був очевидним: на телеканалі "1+1", що належить олігархові, регулярно демонструвалися шоу "Вечірній квартал" і серіал "Слуга народу" з Володимиром Зеленським у головній ролі. Там же, на "1+1", Зеленський вперше заявив про намір балотуватися на пост президента, і зроблено це було під час його новорічного поздоровлення, яке телеканал показав замість відповідного привітання чинного на той час глави держави.
Ігор Коломойський
Повернувшись в Україну, Коломойський не став довго розгойдуватися, і досить активно взявся відновлювати втрачений вплив.
Так, У ЗМІ чимало писали про те, що "смотрящим" за Зеленським від Коломойського був призначений його колишній адвокат Андрій Богдан, який очолив Офіс президента, а у фракції "Слуга народу" у Верховній Раді утворилася солідна група народних депутатів, що регулярно "звіряли годинники" з олігархом.
Все це було потрібно Ігорю Коломойському для того, щоб навести порядок в справах, які дещо погіршилися за час його вимушеної відсутності.
При цьому його головною метою, схоже, стало повернення під свій контроль націоналізованого в кінці 2016 року найбільшого в країні банку - "Приватбанку". Тоді, нагадаємо, держава "врятувала" фінустанову від банкрутства, і колишні його власники - читай Коломойський - ніби як не заперечували і навіть самі про це попросили. Але потім бізнесмен заявив про тиск з боку тодішньої влади і ще з свого заслання почав завалювати суди позовами про незаконність націоналізації "ПриватБанку". Після повернення в Україну він тільки активізував цю діяльність. Підсумком такої кампанії повинна була стати денаціоналізація фінустанови або ж, як альтернатива, - компенсація, яку сам олігарх оцінив у 2 мільярди доларів.
Невисокі відносини
Втім, досить скоро в очі стало кидатися певне охолодження у відносинах між Володимиром Олександровичем і Ігорем Валерійовичем, хоча до кінця не було зрозуміло, чи справжнє воно або, як то кажуть, для замилювання очей. Зокрема, почали говорити, що Андрій Богдан з підлеглого Коломойського перетворився на "солдата Зеленського". Що однак не врятувало його від звільнення.
Не все було гладко і з "ПриватБанком". Володимир Зеленський неодноразово заявляв, що "ПриватБанк" не буде повернений колишнім власникам. Але Україна, принаймні на папері, є правовою державою, в якій такі питання вирішує не президент, а суд. А рішення, з огляду на вердикти, винесені судами першої інстанції, могли бути далеко не на користь української держави.
Крім того, проти денаціоналізації "ПриватБанку" категорично виступив Міжнародний валютний фонд (МВФ), який пообіцяв припинити фінансування України, якщо це станеться.
Щоб убезпечитися від несподіванок з боку "незалежної" вітчизняної Феміди, було вирішено заборонити денаціоналізацію банків - зрозуміло, що мова насамперед про "ПриватБанк" - на законодавчому рівні. Відповідний документ, який отримав з чиєїсь легкої руки назву "антиколомойський закон", був ухвалений Верховною Радою в середині травня. При цьому "лобі Коломойського" в парламенті боролося до кінця, подавши до документа понад 16 тисяч поправок.
Таким чином, Володимир Зеленський, який, до речі, особисто з'явився в парламент переконувати народних депутатів голосувати за закон, досить недвозначно дав зрозуміти, що не збирається танцювати під дудку скандального олігарха.
Володимир Зеленський
І навіть якщо Ігор Коломойський і не потрапив в опалу до чергового президента, його позиції за чинної владі суттєво погіршилися.
"Голос" Пінчука
Але, святе місце порожнім не буває. Хто ще з вітчизняних мільярдерів міг би претендувати на звання головного олігарха країни?
У якийсь момент з'явилося відчуття, що такою людиною може стати Віктор Пінчук, до речі, другий номер в останньому рейтингу Forbes зі статком у 1,4 мільярда доларів.
З Пінчуком пов'язують політичну партію "Голос", яку до недавнього часу очолював музика Святослав Вакарчук. "Голос" на перших порах, якщо і не підтримував Володимира Зеленського та його партію "Слуга народу", то особливо і не опонував їм. Крім того, у виконавчу владу потрапили люди, яких асоціюють з Віктором Пінчуком.
"Руку" Пінчука також побачили в поверненні у тристоронню контактну групу з питань мирного врегулювання ситуації на Донбасі другого президента України Леоніда Кучми, який, як відомо, є тестем Віктора Михайловича.
Крім того, не залишилося поза увагою те, як душевно спілкувалися Віктор Пінчук та Володимир Зеленський на форумі "Ялтинської європейської стратегії" (YES), яка щорічно проходить під патронатом найбільш "європейського" олігарха України. На YES також виступили актори студії "Квартал 95", до яких у певний момент приєднався і їх недавній колега, а нині президент Володимир Зеленський.
Однак, схоже, і Віктору Пінчуку не судилося стати головним олігархом нинішньої влади. Згодом "Голос" почав все більше критикувати президента і його команду, з уряду пішли майже всі "соросята", а Леонід Кучма, хоча і залишається в переговорній групі по Донбасу, але останнім часом все більше поступається "першою скрипкою" міністру з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій у статусі віце-прем'єра Олексію Рєзникову.
Новий друг кращий за старих двох
Українські олігархи вже давно не роблять ставку на якогось одного кандидата або одну політичну партію, а розкладають "яйця в різні кошики". Це повною мірою відноситься і до найбагатшого українця.
Однак минулий політичний рік виявився для Ріната Ахметова вкрай невдалим. На президентських виборах він підтримував Олександра Вілкула, який не мав абсолютно ніяких шансів на успіх, але також був "не проти" перемоги лідера "радикалів" Олега Ляшко або переобрання Петра Порошенка. На парламентських виборах його проектами були "Опозиційний блок" і все той же Ляшко з його "Радикальної партією", але ні та, ні інша політсила в Верховну Раду не потрапили.
Олег Ляшко
І знову, як у випадку з президентством Петра Порошенка в далекому вже 2014 році, здавалося, що Ахметов все програв.
Але не дарма Ріната Леонідовича називають найкращим другом усіх українських президентів. Ось і за чинної влади він мало-помалу став повертати колишній вплив.
Треба визнати, Ахметов вміє бути корисним. Досить скоро стало помітно, що телеканал "Україна", який належить йому, вкрай доброзичливий до Володимира Олександровича. Це не пройшло повз увагу оточення президента, і Володимир Зеленський тепер охоче приходить на ток-шоу Савіка Шустера, яке виходить на цьому каналі. І зовсім якось забув про "Праві на владу" на "1+1".
Крім того, Рінат Ахметов з ентузіазмом відгукнувся на заклик президента надати державі посильну допомогу, і відразу ж закупив 200 "швидких", які були передані в регіони. Нагадаємо, Ігор Коломойський на той же заклик Володимира Зеленського віджартувався, що "міг би пофарбувати кіоск або два".
Не відмовляється Ахметов допомагати "чим може" і в боротьбі з наслідками коронавірусу.
Енергетична імперія
Але поганий той олігарх, який не розраховує на "подяку" за своїх старання.
І, схоже, Рінат Леонідович її вже домігся.
Так, на початку березня 2020 року новим прем'єр-міністром був призначений Денис Шмигаль, який раніше був топ-менеджером в компанії ДТЕК Ахметова. Стверджувати, що він є провідником інтересів олігарха, не можна, але і чистим збігом це навряд чи можна назвати. Особливо на тлі того, що в.о. міністра енергетики стала Ольга Буславець, причетна свого часу до впровадження формули Роттердам+. Знову-таки, з повною впевненістю говорити про те, що вона є лобістом Ахметова в енергетиці, було б вкрай некоректно, але всі прекрасно знають, що випадкових призначень у вітчизняному держапараті просто не буває, а тому такі думки, безумовно, є.
Енергетика, як було сказано вище, є серйозним активом Ріната Ахметова. За час правління Петра Порошенка він продовжував активно скуповувати енергопостачальні компанії - обленерго. Він також контролює близько 75% всієї теплової генерації електроенергії в країні.
Саме з цим пов'язують і недавній скандал зі скасуванням імпорту електроенергії з Росії, яка становила загрозу для фактичної монополії Ахметова на ринку (це рішення, зрозуміло, обґрунтовувалося неприйнятністю торгівлі з країною-агресором, хоча контрольована Ахметових Луганська ТЕС без шуму відновила закупівлі вугілля в РФ) .
Луганська ТЕС
У лютому 2020 року Володимир Зеленський, чи то жартома, чи то всерйоз, запропонував Рінату Ахметову, а, точніше, генеральному директору ДТЕК Максиму Тимченку, приватизувати компанію "Центренерго" - найбільшого виробника теплової та електричної енергії в Україні. Якби такий сценарій реалізувався, олігарх став би абсолютним монополістом у цьому сегменті енергетики.
Атомний розпад
Втім, інтереси Ріната Леонідовича в енергетичній сфері не обмежуються тепловою генерацією - він активно інвестує в альтернативну енергетику, сонячну і вітрову. Це можна було б тільки вітати, якби не одне "але" - в Україні на сьогодні встановлено найвищий в Європі "зелений" тариф, за яким держава зобов'язана викуповувати всю вироблену "зеленими" електростанціями електроенергію.
При цьому найдешевшою для держави і, як наслідок, кінцевих споживачів, є електроенергія, вироблена на атомних станціях. До недавнього часу частка виробленої на АЕС електроенергії становила понад 50% в загальному енергобалансі України. При цьому, як зазначають фахівці, атомні станції забезпечують так звану базову потужність, якої останнім часом стало дуже багато через скорочення насамперед промислового виробництва. Поширення коронавірусу і його наслідки лише погіршили ситуацію.
АЕС в силу технологічних особливостей, не здатні задовольняти потреби споживачів в пікові періоди, але така можливість є у теплових електростанцій і об'єктів альтернативної енергетики.
Також, нагадаємо, держава зобов'язана викуповувати у "зелених" станцій всю вироблену ними електроенергію, тоді як перед АЕС у держави такого зобов'язання немає. У підсумку, держава зупиняє атомні енергоблоки, що виробляють дешеву електроенергію, продовжуючи купувати дорожчу електроенергію ТЕС і електроенергію з альтернативних джерел.
Результат не змусив себе довго чекати: в кінці травня 2020 року потужність вугільних ТЕС вперше в історії України перевищила потужність атомних енергоблоків.
Відповідь на питання, кому це вигідно, очевидна. І, навіть з урахуванням об'єктивних причин, за якими виробництво електроенергії на АЕС зменшилося, збільшення частки, насамперед теплової генерації, грає на руку тому, хто в цій сфері є монополістом. Тут непогано було б мати точні розрахунки, але навіть без них очевидно, що найбагатший українець, швидше за все, стане ще багатшим. А це означає, що Рінат Ахметов як мінімум повернув вкладені в нову владу кошти і, швидше за все, з непоганими відсотками.
А наскільки заможнішим стане олігарх №1 України, ми дізнаємося через рік - з рейтингу журналу Forbes.
