Українці поставили всій правоохоронній системі країни "жирну" двійку. Свіжі соціологічні дані показують, що більшість громадян критично сприймають роботу МВС, поліції, СБУ, Госбюро розслідувань, прокуратури і органів по боротьбі з корупцією, а також їхніх керівників. "Апостроф" з'ясовував, чому, суспільство сприймає правоохоронців тільки в сірих тонах, але кадрових рішень по керівництву цих відомств як не було, так і немає.
Парад антирейтингів
Українці не довіряють керівництву правоохоронних органів і негативно оцінюють ефективність їх роботи. До такого висновку прийшли експерти за результатами спільного дослідження Фонду "Демократичні ініціативи" та Центру Разумкова.
Керівники правоохоронних органів всім складом "пішли в мінус". Баланс позитивної/негативної оцінки діяльності міністра внутрішніх справ (МВС) Арсена Авакова становить -52%, директора Національного антикорупційного бюро (НАБУ) Артема Ситника -41%, керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) Назара Холодницького -40%, Генерального прокурора Ірини Венедиктової - 39%, в.о. голови Державного бюро розслідувань (ДБР) Олександра Соколова -33%, голови Служби безпеки (СБУ) Івана Баканова -30%.
Згідно з результатами дослідження, роботу Арсена Авакова вкрай негативно і скоріше негативно сумарно оцінюють 70,4% респондентів, проти Артема Ситника висловилися 51,2% опитаних, Ірину Венедіктову вкрай негативно і швидше негативно сприймають 49,5%, претензії до Назара Холодницького (опитування проходило до його відставки, - "Апостроф") мають 49,1% опитаних. Івану Баканова і Олександру Соколову пощастило трохи більше. У першого антирейтинг становить, сумарно, 43,9%, у другого - 41,2%.
Найбільш позитивно до керівників правоохоронних структур відносяться виборці "Слуги народу", а найгірше - прихильники "Опозиційною платформи - За життя". Виборці "Європейської солідарності" гірше ставляться до СБУ та Офісу Генпрокурора.
На тлі інших органів СБУ, як структура, користується трохи більшим запасом довіри. З результатів дослідження також випливає, що громадяни не сприймають прокуратуру і САП як правоохоронні структури, незалежно від того, хто саме про ними керує.
Таким чином, як вважають організатори дослідження, виникає загроза, коли дії правоохоронних органів будуть оцінюватися різними соціальними групами з точки зору відповідності дій та цілям тих чи інших політичних сил і лідерів, а не з позиції законності та верховенства права.
"Водночас правляча більшість не повинна мати жодних ілюзій: більшість виборців "Слуги народу" дають негативну оцінку всім правоохоронним органам, як і інші громадяни. Перетворення правоохоронних органів на інструмент політичної боротьби може не консолідувати, а розколоти виборців "Слуги народу", а також налаштувати більшість суспільства проти влади, в тому числі на активний опір", - йдеться в матеріалах дослідження.
"Громадськість буде чинити опір не силовим структурам, а тим, хто буде використовувати правоохоронців в політичних цілях. Громадяни будуть самі визначатися, в якій формі вони будуть висловлювати протест. В даний час люди в цілому не довіряють правоохоронцям. У суспільстві є установка, що в разі біди, при загрозі життю або власності, ніхто інтереси громадян не захистить", - пояснив в коментарі "Апострофу" політичний експерт Фонду "Демократичні ініціативи" Петро Бурковський.
Тихий фінал гучної реформи
Якщо вірити даним Фонду Демініціатив, українці поставили невтішний діагноз реформі всієї правоохоронної системи, яку з помпою почали створювати ще за часів президента Петра Порошенка і формально продовжили при Володимирі Зеленському. Перетворення були або косметичними (створення поліції замість міліції) або формально кількісними. За минулої влади "наплодили" відразу кілька антикорупційних органів (НАБУ, САП, НАЗК) та створили ДБР, у веденні якого опинилися злочини, вчинені першими особами країни й самими правоохоронцями.
Створення нових органів супроводжувалося скандалами, підкилимними іграми та організаційними недоробками. Перша редакція закону про ДБР передбачала, що відомство буде займатися виключно слідством, без можливості здійснювати оперативно-розшукову діяльність. За однією з версій, норму про оперативні підрозділи "забули" вписати в профільний закон саме для того, щоб Держбюро залежало від роботи СБУ і МВС і не могло самостійно "документувати" діяльність оточення Петра Порошенка.
Спочатку в 2015 році, коли закон про ДБР тільки розроблявся, планувалося, що Держбюро, в тому числі, стане заміною УБОЗу, до якого на той час накопичилося чимало претензій. Керівництво органу звинувачували в корупції, кришуванні кримінального бізнесу й зрощуванні з кримінальної системою. У підсумку разом з водою виплеснули дитину. Ліквідація УБОЗ ніяк не поліпшила показники боротьби з оргзлочинністю. Хоча ветерани МВС, бувалі оперативники ще на зорі реформи попереджали, що УБОЗ потрібно саме реформувати, але не розганяти. У підсумку Україна цього літа опинилася на першому місці за рівнем злочинності в Європі.
З антикорупційними органами картина ще гірша. Глобальний запит суспільства на справедливість та суворе покарання для казнокрадів так і не був задоволений. Українці чекали гучних кримінальних процесів, але не отримали бажаного.
"Люди бачать, що антикорупційна реформа не дала результату. За іншими соціологічними дослідженнями також видно, що НАБУ і САП лідирують в рейтингу антипатій. Ці дві інституції найбільше розчарували українців, але тут є один нюанс. Якщо ми поставимо питання, як часто громадяни особисто стикаються з роботою правоохоронних органів, то виявиться, що з поліцією безпосередньо мали справу близько 20-30% опитаних. У НАБУ та САП цей показник буде ще нижчими. Щодо антикорупційних органів сформувалося загальне враження їхньої неефективності через відсутність гучних посадок", - пояснив в розмові з "Апострофом" директор "Українського інституту політики" Руслан Бортник.
Непопулярні опоненти влади
Примітно, що в лідерах антирейтингу опинилися саме Арсен Аваков та Артем Ситник, з якими у Офісу президента склалися непрості відносини. Оточення Володимира Зеленського та його політичні партнери особливо не приховують намірів взяти під повний контроль всю силову вертикаль. Арсен Аваков, з їх точки зору, може бути непередбачуваним попутником, який сконцентрував у руках "занадто багато" влади.
За Артема Ситника, якого нещодавно "підвісили" рішенням Конституційного суду, виступають західні уряди і фінансові донори. З часів самого заснування НАБУ так склалося, що інші державні інститути (навіть на законних підставах) не можуть істотно вплинути на діяльність Бюро. Керівник антикорупційного органу не влаштовує занадто багатьох, включаючи групу олігарха Ігоря Коломойського і самого Арсена Авакова.
"Рівень недовіри Арсену Авакову (сумарно близько 70%) може стати підставою для порушення питання про його звільнення. Антирейтинг Ситника і Холодницького, в тому числі, можуть бути використаний як аргумент для їх відставки. Як мінімум, влада отримує додаткові аргументи на переговорах з Заходом з приводу перестановок у антикорупційних органах", - наполягає Руслан Бортник.
Водночас частина спостерігачів вважає, що результати професійних соціологічних замірів навряд чи стануть аргументом для кадрових рішень в керівництві правоохоронних органів.
"Перебування Арсена Авакова на посаді залежить не від рейтингів, а від зовсім інших чинників: наявності силового ресурсу, власної групи впливу і політичного досвіду. Його можна назвати важковаговиком в українській політиці, в той час, як влада в основному виступає в "легкій вазі". Вплив глави держави на політичні процеси поступово слабшає. Якщо Офіс Володимира Зеленського був націлений на звільнення Авакова, то потрібно було це робити ще на початку каденції", - зазначив в коментарі "Апострофу" політичний технолог Олексій Голобуцький.
Утім, змістити Авакова в Офісі Зеленського націлені і зараз. Інша справа, що для цього повинні зійтися зірки: по-перше, слід було б знайти адекватну заміну (чутки про те, що на цю посаду претендує екс-заступник міністра внутрішніх справ Володимир Євдокимов, який, втім, має одіозну репутацію), по-друге, потрібно дочекатися гучного приводу для відставки.
І нарешті, по-третє, Банковій слід максимально послабити політичний (часто - абсолютно кулуарний) вплив глави МВС на сильних світу цього. Остання умова - ключова. Ідея "збити" весь Кабмін Шмигаля, тим самим відправивши у відставку Авакова - під великим питанням через позицію західних партнерів, які виступають проти чергового "обнулення" Кабміну. Інших механізмів провернути цю схему у Офісу президента - немає. І є підозра, що найближчим часом не з'явиться...
