Опублікований прокурором Міжнародного кримінального суду в Гаазі звіт за попереднім розслідуванням справи про ситуацію в Україні юристи і дипломати називають великим юридичним здобутком України. За ним було і ухвалення Генасамблеєю ООН, незважаючи на опір низки країн, резолюції про порушення прав людини в анексованому Росією Криму. Основне слідство в Гаазькому суді поки не розпочато, але звіт демонструє оцінку прокуратурою подій на Майдані, в Криму та на Донбасі. І, як зазначають юристи, дає можливість сподіватися на сприятливий для України результат розслідування — засудження військових злочинців, громадян РФ. Завдання України — надати максимальну кількість переконливих доказів і сприяти постраждалим українцям у подачі індивідуальних заяв до МКС.
Дві юридичні перемоги
14 листопада Фату Бенсуда, прокурор Міжнародного кримінального суду в Гаазі (МКС), який часто помилково називають Гаазьким трибуналом, представила традиційний звіт за попереднім розслідуванням справи про ситуацію в Україні. Матеріали справи містять аналіз подій Євромайдану в Києві, обставин анексії Криму і війни на сході України. У тексті доповіді, що найголовніше, підтверджено існування міжнародного збройного конфлікту між Росією і Україною, частиною якого є окупація Криму РФ з кінця лютого 2014 року. Оскільки Москва визнала участь російських військових у захопленні півострова, відсутність вогневого бою не заважає говорити про ознаки збройного конфлікту. Наразі вивчаються матеріали про злочини проти міжнародного права в Криму.
Як зазначено в матеріалах справи, до 30 квітня 2014 року збройне протистояння на сході України мало ознаки як мінімум неміжнародного збройного конфлікту, а після 14 липня того самого року — ще й міжнародного, між Росією та Україною. Правда, прокурор МКС розглядає можливість підсумкового визнання всього конфлікту в Донецькій і Луганській областях міжнародним, хоча за формою він не є таким. Це станеться, якщо буде доведено, що так звані ЛНР і ДНР контролювалися і використовувалися Росією. На цей момент суд має матеріали справи на 7000 сторінок про більш ніж 800 можливих злочинів, які скоїли всі сторони конфлікту: утискування кримських татар, вбивства і викрадення на території Криму, примусову військову службу в Криму, вбивства на Донбасі, руйнування цивільних об'єктів, незаконне утримання під вартою, тортури та жорстоке поводження з обох сторін, зникнення більше 400 осіб тощо.
15 листопада відбулася ще одна позитивна для України подія. Третій комітет Генасамблеї ООН ухвалив резолюцію про порушення прав людини в Криму, ініційовану Україною. Росія вперше на цьому рівні визнається окупантом. Резолюція закликає РФ надати доступ у Крим міжнародним правозахисним механізмам, таким як Місія ООН з моніторингу за дотриманням прав людини в Україні, щоб ті могли стежити за ситуацією з правами людини на території півострова. Резолюцію планують затвердити на пленарному засіданні Генеральної асамблеї ООН у грудні. На комітеті її підтримали 73 держави, 76 утрималися, а 23 проголосували проти. Більшість серед цих 23 країн, у тому числі Білорусь, яка ініціювала спробу заблокувати розгляд порядку, достатньо сильно залежать від Росії або регулярно виявляють з нею політичну солідарність.
Дипломат і голова правління Міжнародного центру перспективних досліджень Василь Філіпчук вважає, що звіт МКС і ця резолюція Генасамблеї ООН — "чи не перші маленькі юридичні перемоги України". За його словами, цього можна було досягти і раніше, але краще пізно, ніж ніколи. Жодного геополітичного обґрунтування того, що ці документи з'явилися саме тепер, він не бачить: "Очевидно, назбиралась якась критична маса аргументів. Україна звернулася, поширила на себе юрисдикцію МКС, і це — перший результат. Тут немає жодної обумовленості геополітичним чинникам. Думаю, це просто завершення певного етапу роботи з боку прокурорів МКС".
"Зараз потрібно тільки максимально посилити роботу, щоб протягом півроку-року (адже міжнародні інстанції працюють дуже повільно, але дуже ефективно) досягти якихось більш практичних результатів. Думаю, що доповідь МКС може відкрити шлях до встановлення якоїсь унікальної юридичної форми щодо внутрішньої ситуації в Україні, як це було, наприклад, у Гватемалі, коли був міжнародний трибунал, який вивчав злочини проти людяності в цій країні. І так само може бути і щодо України, коли міжнародний трибунал вивчить злочини на Майдані, на сході України і в Криму", — припустив Філіпчук.
Він вважає, що кваліфікація РФ як сторони конфлікту відкриває можливість відсторонити її від голосування з питань щодо України. Крім того, якщо розслідування буде проведено, МКС зможе притягнути до відповідальності політичне керівництво Росії до найбільш високого рівня. "Саме в цьому унікальність МКС", — додав дипломат.
Спроба Росії умити руки
16 листопада, відреагувавши на звіт, президент Володимир Путін підписав розпорядження про те, що Росія не має наміру ставати учасницею Римського статуту Міжнародного кримінального суду, тобто фактично відкликала свій підпис під установчим документом МКС. Москва підписала Римський статут у 2000 році, але досі не ратифікувала. І вже, судячи з усього, не ратифікує. Щоправда, як пояснили "Апострофу", реального значення для України це нове рішення Кремля не має.
"Це не настільки принципово, — вважає російський політик Ілля Пономарьов, — важливо, що визнають (Римський статут) інші країни. Бо, якщо буде якесь розслідування по лінії цього суду і якісь рішення, це означає, що ті особи, яких потім переслідуватимуть, будуть заарештовані в інших країнах світу. Вважаю, що ця доповідь — серйозна історія, тому що Міжнародний суд визнає підсудність цих злочинів, говорить про те, що готовий здійснювати розслідування. Для Росії це дуже серйозно, тому що може закінчитися, як з Мілошевичем".
Надалі завдання України полягає в тому, щоб збирати і надавати МКС доказову базу. "Якщо з Кримом рішення абсолютно однозначне, то щодо Донбасу — обережне. Є формулювання, які прямо вказують, що потрібні додаткові докази. З цим слід обов'язково працювати і переводити в переслідування конкретних осіб", — додав Пономарьов.
Фахівці з міжнародного права впевнені, що для потенційної кримінальної справи щодо громадян РФ нератифікація цією країною Римського статуту не буде мати жодного значення.
"Це жодним чином не впливає на міжнародні зобов'язання Росії, — пояснює юрист, радник Truth Hounds Олександра Делеменчук, — такі як Конвенція про попередження злочину геноциду і покарання за нього, Женевські конвенції про захист жертв війни і багато інших договорів, положення яких фактично продубльовані в Римському статуті. Крім того, на Росію поширюються положення звичайного міжнародного права, з яких випливають зобов'язання кримінального переслідування міжнародних злочинів та міжнародного співробітництва в цій галузі".
МКС переслідує фізичних осіб, злочинців міжнародного масштабу, які скоїли злочини певного типу, наприклад, військові або злочини проти людяності. Тим не менше вони все одно — фізичні особи: "Така людина може навіть займати високий державний пост — наприклад, бути президентом країни, — але це не має для МКС значення. Суд може ухвалити рішення займатися певною ситуацією (наприклад, конфліктом або геноцидом), потім здійснюється попереднє та основне розслідування, і, якщо є підозрювані, на них можуть бути видані ордери для їхньої доставки в суд. Абсолютно не має значення, громадянами якої країни вони є. Якщо МКС вирішить їх переслідувати, вони можуть переслідуватися на території будь-якої країни, особливо країни-члена МКС. Природно, тут необхідно співробітництво країни, на території якої перебувають подібні злочинці."
Юрист-міжнародник Борис Бабін, у минулому уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, спробував пояснити рішення Москви відкликати свій підпис під статутом МКС: "Чому вона це зробила? Очевидно, Росія в цій ситуації навіть сам підпис вважає для себе досить небезпечним і тому повідомила, що не буде виконувати норми за цим договором. Чи допоможе це практично? Дуже навряд чи". Він додав, що рішення швидше спрямоване на внутрішнього російського споживача, щоб ніхто в РФ не міг докоряти країну порушенням статуту МКС.
Значення звіту МКС і подальші дії
Звіт МКС Борис Бабін називає важливим, оскільки він показує позицію прокуратури МКС щодо подій у Криму і на Донбасі: "Зокрема, дуже важливо, що підкреслений міжнародний зміст конфлікту на Донбасі. Суд, очевидно ґрунтується на матеріалах, поданих Україною та окремими заявниками".
Надалі важливо працювати з прокуратурою суду, надавати їй докази, сприяти фізичним особам у подачі індивідуальних заяв. Але проблема в останньому аспекті полягає в тому, що українські правозахисники, за словами Бабіна, не бажають допомогти заявникам, оскільки це "шкодить інтересам їхніх спонсорів і не спричиняє появи матеріальних наслідків".
"Тому, на жаль, у нас дуже мало заявників, індивідуальних осіб у цій інстанції. Дуже було б добре, якщо б якісь розсудливі структури організовували відповідну правову допомогу жертвам", — зазначив юрист.
За словами Бабіна, якщо у справі МКС все-таки дадуть хід і керівництво Росії визнають винним, Україна може домогтися репарацій та компенсацій. Якщо ж Росія не визнає рішення суду, його фігуранти, винні в конкретних злочинах, будуть оголошені в міжнародний розшук. Рішення МКС до того ж не мають терміну давності.
А ось розслідування МКС, припустив юрист, можуть тривати до 10 років.
Україна теж не ратифікувала Римський статут, але визнала юрисдикцію МКС у справах, пов'язаних з Євромайданом, подіями в Криму і на Донбасі. Однак відсутність ратифікації створює певні труднощі. Це пов'язано з фінансовими питаннями, адже суд не має права витрачати власні кошти на розслідування, які відбуваються не в країні-члені, а такі розслідування і процеси вимагають величезних витрат. Це одна з причин, чому Україні варто було б, на думку Олександри Делеменчук, ратифікувати установчий документ МКС. Не менш, а то і більш вагома причина — те, що ратифікація є умовою Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Крім того, це показник певного розвитку правової системи.
Юрист також пояснила, що Україні не варто боятися ратифікувати Статут через побоювання, що Росія одразу ж скористається цим, щоб "подати позов на українських військових", як заявляють деякі політики та громадські діячі. По-перше, в МКС неможна подати жодні позови, зацікавлені сторони можуть посилати в суд інформацію, але тільки сам суд вирішує, брати її до уваги чи ні, і завжди робить її перевірку. По-друге, МКС тільки "доповнює" національну правову систему і не ставить своєю метою притягнення до відповідальності всіх учасників того чи іншого конфлікту. Якщо суд вбачає, що країна здатна притягнути до відповідальності своїх громадян, які скоювали якісь злочини, то він себе нав'язувати не буде. МКС займається персонами, які з деяких причин для країни не є доступними.
Скільки мотузочці не витися, а кінець буде один
За словами юриста Олександри Делеменчук, важливо пам'ятати, що поки навіть не розпочато основне слідство. "Офіс прокурора тільки досліджує факти, щоб рекомендувати, чи відкривати повністю слідство з цього питання. Для порівняння, між моментом, коли розпочалося попереднє розслідування по війні в Грузії, і моментом, коли було відкрито повне розслідування, минуло вісім років. Наразі офіс прокурора вирішує, чи буде ситуація в Україні в компетенції суду. Суд досліджує ситуацію в кілька етапів. Попереднє розслідування може тривати кілька років. Якщо вони відкривають це розслідування, це теж може тривати кілька років, і тільки потім розпочинається процес. Процеси, які зараз йдуть у МКС, пов'язані з подіями, наприклад, у Демократичній Республіці Конго, Ліберії, які відбувалися років 15 тому, якщо не більше", — нагадала вона.
Однак юрист все ж сумнівається, що за підсумками попереднього дослідження обставин справи буде прийнято рішення про відмову від подальшого розслідування: "Навіть у попередньому звіті названо низку типів злочинів; йдеться про системність, міжнародний збройний конфлікт, окупацію. Мій прогноз — позитивний. Рано чи пізно засудження вищого російського керівництва можливе. Звичайно, з цим будуть достатньо великі політичні складнощі. Був прецедент з президентом Судану, який був на території ПАР, і ПАР відмовилася його затримати і відправити до Гааги. Тому якщо, припустимо, на президента Путіна буде виданий ордер, це не означає, що його негайно всі захочуть видати. Але ви знаєте історію з Радованом Караджичем, який переховувався 12 років (правда, не від МКС, а від Трибуналу щодо колишньої Югославії), але все одно постав перед судом. Скільки мотузочці не витися, а кінець буде один".
"Насправді, є дуже великий шанс, що таке керівництво Росії, яке рано чи пізно прийде до влади, буде миритися з Заходом. І однією з умов такого миру, як це було в Сербії, буде видача військових злочинців. Всі це прекрасно розуміють", — упевнений Борис Бабін.
