Немає жодного російського офіцера, який не віддавав би нам честь, - генерал ВСУ на Донбасі

Керівник української групи Спільного центру контролю і координації питань припинення вогню і стабілізації лінії зіткнення сторін (СЦКК) генерал-майор РАДІОН ТИМОШЕНКО в першій частині інтерв'ю "Апострофу" розповів про особливості роботи з російськими військовослужбовцями, представленими в СЦЦК, про особливості діяльності спеціальної моніторингової місії ОБСЄ на територіях, підконтрольних сепаратистам і Україні, а також про заходи, що вживаються СЦКК для встановлення режиму тиші у регіоні.

Соледар (Донецька обасть), де зараз розташований СЦКК, нагадує доглянутий курортне містечко. У всьому тут відчувається господарська рука: на вулицях і тротуарах чисто, біля будинків красуються клумби, на тлі фасадів державних установ височіють величезні ялини. Місцеві із завидною регулярністю відвідують міський спорткомплекс, стадіон та басейн, навпроти якого ліпниною біліє фонтан, правда, непрацюючий. На дитячих майданчиках, встановлених ще в радянські часи, повно малечі. Про кумачове минуле тут також нагадують назви вулиць — 60 років Жовтня, Чкалова, Леніна, Ворошилова, Червонопрапорна, Кірова. Робочі місця для городян забезпечують два підприємства — "Артемсіль", найбільша в Центральній і Східній Європі шахта з видобутку та реалізації кухонної солі, а також ТОВ "КНАУФ ГІПС ДОНБАС", виробник будівельних і оздоблювальних матеріалів.

На вулицях всюди українські прапори — на ліхтарних стовпах, над "Артемсіллю", навіть кліть на території соляної шахти пофарбована у жовто-сині кольори. На тлі цієї офіційно проукраїнської позиції міста ледь чи не на кожному розі розвішані довоєнні оголошення про регулярні автобусні експрес-рейси в Москву, Ростов, Краснодар, Тулу. Ця реклама — скрізь, і створюється враження, що виїхати з Соледара на автобусі можна тільки в РФ.

Спільний центр контролю і координації питань припинення вогню і стабілізації лінії зіткнення сторін (створений за рішенням Генерального штабу ЗСУ та Генерального штабу ЗС РФ) переїхав до Соледару після лютого 2015 року, до цього він дислокувався у місті Дебальцеве.

Місцеві до українських військових ставляться цілком доброзичливо. Містечко маленьке, тому тут всі один одного знають: більшість тутешніх при зустрічі з офіцерами ВСУ відповідають на їх привітання, а агресію кореспондент "Апострофа" помітив лише раз, та й то з боку міцно захмелілого чоловіка, який, зберігаючи пристойну дистанцію, намагався висловити військовим щось незрозуміле. На нього ніхто не звернув уваги.

Превентивні заходи
Частина українських і російських офіцерів СЦКК працює в штабі в Соледарі, частина — на пунктах спостереження, розташованих уздовж лінії зіткнення по обидві сторони конфлікту. Росіяни офіційно заїжджають в Україну через прикордонний пункт пропуску "Гоптівка" на україно-російському кордоні в Харківській області. На непідконтрольну територію представники СЦКК потрапляють через КПВВ "Зайцево". Ротація відбувається кожні три місяці.

Крім контролю і координації питань припинення вогню з будь-яких видів озброєння, СЦКК також відповідає за допомогу органам місцевого самоврядування, підприємствам, організаціям і мирним жителям, бере на себе забезпечення їх безпеки під час робіт з відновлення інфраструктури регіону. У штабі регулярно проходять брифінги російської та української груп спостережної місії за участю представників спеціальної моніторингової місії (СММ) ОБСЄ.

"Апостроф" говорить з головою української групи генерал-майором Радіоном Тимошенко в штабі СЦКК в Соледарі.

- Останні місяці ми бачимо чергове загострення обстановки вздовж лінії розмежування. Що робить СЦКК для того, щоб у зоні АТО дотримувався режим тиші?

- Для контролю над дотриманням режиму припинення вогню, а точніше фіксації порушень цього режиму на території, підконтрольній уряду України, працюють спостережні групи (пости, мобільні патрулі). Також представники СЦКК представлені у складі спільних наглядових груп на території окремих районів Донецької та Луганської областей.

- Як збирають інформацію про обстріл?

- Дані про порушення надходять від спостерігачів та узагальнюються черговими змінами української і російської сторін центру. Залежно від характеру порушення вживаються заходи щодо його припинення. У кожному окремому випадку це відбувається по-різному: як правило, шляхом введення режиму "тиша" за запитом однієї зі сторін. В окремих випадках проблеми вирішуються спільними зусиллями начальників штабів або керівників української та російської сторін СЦКК.



- Не раз чула від мирних жителів прифронтових населених пунктах, що їх нібито обстрілює українська армія. Як можна зібрати достовірні дані про порушення і зрозуміти, хто, власне, винен в ескалації конфлікту?

- Спеціальна моніторингова місія (СММ) ОБСЄ для цього створює альтернативну систему відеоспостереження. Так, приблизно півтора місяця тому, на додаток до встановленої відеокамері в Широкіно, за участю першого заступника СММ ОБСЄ Олександра Хуга були встановлені відеокамери в Авдіївці і на шахті "Жовтнева" (Донецьк).

Ці "дзеркально" встановлені відеокамери повинні були почати роботу одночасно. Разом з тим, відеокамера, встановлена на шахті "Жовтнева", досі не діє у зв'язку з відсутністю... електропостачання. Причина проста – вже більше місяця представники ОРДО не можуть знайти 300 метрів електрокабелю. Виходить, що відеокамера є, але вона не функціонує, а отже, документування порушень режиму припинення вогню не проводиться.

Більше того, протягом останніх двох тижнів ми не можемо отримувати інформацію з відеокамери в Авдіївці, тому що вона фактично блокована — ретранслятор, встановлений на території ОРДО, також відключений від електроживлення.

- Чи були випадки, коли це, по суті, завадило зібрати доказову базу за фактами обстрілів?

- Так, в результаті потужні артилерійські обстріли бойовиками позицій сил АТО в районі промзони і будинків мирних жителів в Авдіївці в ніч з 23 на 24 травня (тоді з непідконтрольною боку прилетіло близько 310 снарядів, рекорд навіть для цієї неспокійної місцевості, – "Апостроф") відеокамери СММ ОБСЄ не зафіксували. Але нам вдалося відновити реальний хід подій і зафіксувати завдані збитки з допомогою достовірних даних спостерігачів української сторони СЦКК, які, в свою чергу, були підтверджені даними з відеокамер підрозділів сил АТО.



- Яку роль відіграє СММ ОБСЄ в роботі центру?

- Спеціальна моніторингова місії ОБСЄ працює у нашій країні на запрошення уряду вже більше двох років. Її громадянські неозброєні спостерігачі щодня збирають інформацію, фіксують факти різних випадків та резонансних подій і публікують для громадськості.

Вони можуть вільно пересуватися в зоні АТО. Патрулі відвідують майданчики для зберігання відведеного важкого озброєння, порушення фіксують за допомогою технічних засобів - радіолокаційних систем, БПЛА, супутників. Якщо виявляють окремі порушення, вони інформують про них СЦКК під час брифінгів, а ми (українська і російська сторони, – "Апостроф") вживаємо заходів для їх недопущення. Також представники ОБСЄ завжди присутні під час проведення ремонтно-відновлювальних робіт та інших заходів, які проходять в регіоні.



Однак випадки, коли міжнародна місія не отримує доступ на території, підконтрольні так званим ДНР і ЛНР, - не рідкість. Наприклад, у звіті місії від 2 червня зазначено, що представники ДНР не дозволили спостерігачам СММ проїхати через блокпост на східній околиці села Козацьке (36 км на північний схід від Маріуполя) посилаючись на те, що машини патруля СММ не були вказані у списку транспортних засобів ОБСЄ. Під час перетину кордону через пункт пропуску "Должанський" (85 км на південний схід від Луганська) члени ЛНР зажадали від спостерігачів план їх патрулювання, а коли отримали відмову, звеліли місії негайно покинути цей район.

Є свої особливості в роботі місії і на підконтрольній території Україні. Нещодавно військовослужбовці ЗСУ в одному з місць розміщення відведеного важкого озброєння затримали патруль СММ на 30 хвилин, перш ніж надати доступ до озброєння. Військовослужбовці перевірили номерні знаки транспортних засобів СММ і посвідчення особи спостерігачів і заявили, що у них є розпорядження ретельно перевіряти всі патрулі СММ через появу "груп псевдо-СММ".

Дипломатичний протокол
- Вам щодня доводиться мати справу з російськими офіцерами, які працюють у складі СЦКК. Як складаються ваші стосунки?

- Не приховую, особливо перші два тижні з моменту вступу на посаду психологічно було дуже важко. Але поставлене завдання потрібно виконувати, а це значить - і брати участь у брифінгах (спільні зустрічі з представниками ОБСЄ і РФ), і в переговорах з російською стороною СЦКК.

З приводу взаємовідносин з ними - російські офіцери живуть в тому ж санаторії в Соледарі, де розташований штаб СЦКК і де проживають українські співробітники центру. Наведу такий приклад: у нас прийнято віддавати військову честь, але коли повз мене перший раз пройшов російський офіцер і не віддав честь, я йому сказав: "Товариш майор, хто воював, той ціну честі знає".

- І як він відреагував на ваше зауваження?

- Йому стало незручно. Тому, що стосується військового вітання, то у нас в СЦКК немає жодної людини серед російських офіцерів, яка б не віддавала мені військову честь. Так само, як якщо йде російський генерал, то і мої офіцери його вітають. Це, скоріше, - норма етикету, яка не дає перерости стосункам в антагоністичні і, як наслідок, зруйнувати тонку грань співробітництва в галузі припинення вогню, ніж данина поваги один до одного. Ми також дотримуємося певного дипломатичного етикету - це стосується, в тому числі, потискання рук перед початком брифінгу.

При цьому ні про яке "братання" мова не йде і не може йти в принципі.

- У якому статусі перебувають на території України російські офіцери?

- Вони приїжджають для виконання службових обов'язків. Посвідчення на відрядження у них є. Вони називаються так: офіцер-спостерігач, якщо він перебуває на посаді, і офіцер штабу СЦКК, якщо він працює в Соледарі.

З боку стосунки українських та російських офіцерів виглядають цілком мирно. Кореспондент "Апострофа" став свідком сцени, коли російський офіцер на вході в будівлю, де розташований штаб, пропустив вперед українця. Той широким жестом запропонував пройти першим росіянину. Після коротких сперечань український офіцер поступився.

Другу частину інтерв'ю з Радіоном Тимошенко читайте найближчим часом