Агресор готується до «останнього ривка». Хай би яким відірваним від реальності було військово-політичне керівництво країни-агресора, воно чудово знає про власні хронічні невдачі. Сили оборони України нарощують удари по логістиці противника на окупованому Півдні, знищують військово-промисловий потенціал у його тилу, а дедалі більше світових медіа констатують очевидне: росія програє війну на виснаження.
У такій ситуації перед Кремлем залишаються лише два стратегічні варіанти. Перший – деескалація та пошук шляхів до завершення гарячої фази війни. Другий – ескалація, підвищення ставок і спроба переламати хід подій. Терористичний режим, схоже, остаточно обрав другий шлях.
Причому ескалація стосується не лише України. Якщо проаналізувати ключові сигнали, які кремль надсилав світу протягом травня, вимальовується наступне. Терористичний режим розгорнув масштабну кампанію шантажу та демонстративно погрожує країнам Балтії, Молдові, Вірменії, а також усьому колективному Заходу. Сигналів настільки багато, що перелічити їх усі складно. Тому зупинимося на найважливіших.
По-перше, маємо чергове загострення ядерного шантажу. Йдеться про комплексну й надзвичайно витратну кампанію: випробування міжконтинентальної балістичної ракети «Сармат», застосування по Україні сумнозвісного «Орєшніка», ядерні навчання за участю Білорусі та постійне нагнітання відповідної риторики. Незалежно від реального стану російських стратегічних озброєнь, сам факт такої кампанії свідчить про бажання кремля залякати всіх, кого можна залякати.
По-друге, це законодавчі зміни, які дозволяють путіну фактично на власний розсуд використовувати війська за кордоном. Одночасно було спрощено процедуру отримання російських паспортів мешканцями Придністров'я. Обидва рішення набули чинності 25 травня. Характерно, що подібні «юридичні маніпуляції» ми вже спостерігали напередодні повномасштабного вторгнення в Україну.
По-третє, на болотах розпочався процес масового розсилання мобілізаційних приписів і поновлення військово-облікових даних. Це може свідчити про підготовку нової хвилі «часткової» мобілізації. Частина експертів припускає, що вона може розпочатися восени – після виборів до держдуми рф. Так чи інакше, осінь уже не за горами.
Усе це відбувається під акомпанемент агресивної риторики. Щодня лунають погрози на адресу Вірменії, країн Балтії, Європейського Союзу. Іншими словами, росія дедалі відвертіше демонструє готовність до нового витка конфронтації. Закономірне питання: наскільки реальними є ці погрози?
Існує спокуса вважати, що справжню агресію не анонсують заздалегідь. Мовляв, пес, який гавкає, не кусає. Але реальність значно складніша. У природі існують хижаки, які перед нападом демонструють ритуал погрози, а є й такі, що атакують без попередження. Ритуал погрози має як переваги, так і недоліки: він може залякати жертву, але водночас видає наміри нападника та дозволяє супротивнику підготуватися.
Якщо згадати події, що передували вторгненню в Україну, ми побачимо весь набір таких сигналів: концентрацію військ біля кордонів, навчання в Білорусі, агресивну риторику, законодавчу підготовку. Усе це було. Отже. Перед нами звір, що все-таки застосовує ритуал погрози.
Звісно, це не означає, що вже наступного тижня росія відкриє новий фронт проти однієї з держав НАТО чи розпочне повномасштабну агресію проти іншого сусіда. Але це означає, що кремль серйозно розглядає сценарії подальшої ескалації як спосіб виходу з власної стратегічної кризи.
Парадокс ситуації полягає в тому, що росія виснажується. Вона поступово втрачає всі можливі ресурси, в тому числі економічний потенціал та міжнародний вплив. Але саме це й штовхає її керівництво до ще ризикованіших рішень. Воно робить самогубний висновок: якщо ситуація погіршується, потрібно ще більше підвищувати ставки.
Військова машина рф нагадує важку вантажівку без гальм, яка розганяється назустріч бетонній стіні. Швидкість зростає, а можливостей уникнути зіткнення дедалі менше. Цілком можливо, що ми спостерігаємо підготовку до останнього великого ривка недоімперії. Не виключено, що вона лусне ще на етапі чергової мобілізації. Але розраховувати слід на найскладніший сценарій. Європа мусить готуватися до війни. Світ мусить бути готовим до подальшої ескалації.
Сили оборони України давно готові до будь-якого розвитку подій. Ми вже завдали агресору важких ран. Тепер його потрібно добити. Як швидко це вдасться зробити, залежить не лише від нас, а й від наших друзів, які завтра можуть стати нашими побратимами в боротьбі за безпеку всієї Європи. Тримаймо стрій. Разом до Перемоги. Слава Україні!
Джерело: facebook.com/fedorenkoyurii/
