Народний артист України Павло Зібров охоче поспілкувався з "Апострофом" на тему свого скандального іміджу, розповів, що насправді сталося на талант-шоу "Голос країни", і подискутував про зміни у суспільстві. До бесіди приєдналася і дружина співака, Марина Зіброва, яка розповіла про політичну позицію чоловіка і бруд, що лився на родину після участі у зазначеному вище телешоу.
- Дякую, що знайшли час поспілкуватися. Наскільки розумію, графік у вас зараз доволі насичений.
Зібров: Нормальний. Робочий (сміється). Вчора був концерт на Вінничині, там жнива починаються, вся техніка виходить у поля. Молодці деякі господарства, що роблять фестивалі. Етно, щось таке українське. Ці бабусі, колективи, костюми, снопи, колядки, щедрівки…
Дружина: І Зібров!
Зібров: І гість програми земляк Павло Зібров! Уявляєте, як це приємно? (посміхається)
- Наразі ви активно працюєте з молодіжним колективом "Плюшевий Бруклін", авторами хіта "Польска Залізниця Лова Лова", наскільки відомо, працюєте над новим треком? Як взагалі вам співпраця з реп-гуртом?
Зібров: Так, є такий (посміхається). Працюємо, щойно записали трек "Женщина любимая". Ну, це різноманіття. А то все попса, шансон, а тут бац - реп. "Женщину", до речі, вони класно зробили. Ви ще не чули? Вони зараз закінчують свою сольну програму, я так розумію, будемо гастролювати. Потрібно буде з ними кудись з’їздити. Я їх до себе, вони мене у свої програми. Вдягну піджачок з відео, і заспіваємо (сміється).
- Минулого тижня ви брали участь у вечірці на даху одного з київських будинків, де кинули виклик на реп-змагання Віктору Павліку. Як пройшов вечір?
Зібров: Так, я йому виклик зробив. Привітав його з "Народним артистом", нарешті. П’ятдесят один рік, і дали йому "артиста". Він заслужив його ще дуже давно. Та знайшла медаль свого героя, як то кажуть. Так, викликав його, а що? Зараз модно. Як репери можуть битися між собою на рингу, а це буде цікаво, два дядьки таких, один під два метри ростом, інший півтора. Та нічого. Один Павел, другий Павлік (сміється). Він вже навіть відповів, що готовий. Це буде новий вибух. За "Лова Лова" якийсь політик навіть запропонував забрати "Народного артиста", казали, що соромить Павло Зібров Україну таким виступом. Навіть, що ворожнечу між Україною і Польщею розпалює.
Павло Зібров та учасниця гурту "Плюшевий Бруклін" Ірина Хоменко
Фото: show.obozrevatel.com
- Щодо поляків... Якось ви планували зробити декілька тату і вирушити у спільний тур з Войцехом Бальчуном, рок-музикантом і головою "Укрзалізниці".
Зібров: Тату, так. Марино Володимирівно, де я планував зробити собі тату?
Дружина: На лобі собі напишеш "Марина".
Зібров: Ага, "Марина" (зітхає). Там треба, щоб зміюка якась була, а не просто "Марина". Чи череп якийсь.
Дружина: Навіщо там зміюка? Я хіба зміюка?
Зібров: Ну… Ну тоді хоча б трохи щось таке придумати, а то "Марина". Ну ти даєш. А на рок-концерті я б із задоволенням з ним заспівав, слова свої назад не беру.
Рок-пісню зробив би. Ви уявляєте взагалі? Якусь класичну. Я в принципі класик. Закінчив консерваторію, вокальне її відділення як класичний виконавець. Співаю шансон і попсу, реп вже спробував, тепер ще хочу рок. І вийде класно, я знаю. Напір є, енергія, сила голосу є. Потренуватися трохи під музику, увійти в образ, і з таким мужиком, як він, з таким досвідом, це можна зробити. Думаю, для нього це теж було б корисно. А то що ж він, чиновник, чиновник. В душі ж він музикант.
Дружина: І колір волосся у вас однаковий (сміється).
Зібров: І довжина. Вдягну шкіряну курточку, зроблю хвостика. І ззовні буде класно. Ще й "Плюшевий Бруклін" сказали, що безкоштовно зняли б нам кліп.
- До речі, Бальчун якось відреагував на ваш кліп "Лова Лова"?
Зібров: Він сказав, що я молодець. Сказав, що почуття гумору у Павла Зіброва є. Чудово. Не образився, не став у позу. Багато поляків передзвонили, наших друзів, знайомих, які там живуть, навчаються, діти наших друзів. Привітали (посміхається).
В Україні ж вас звинуватили у тому, що бродіння по коліях - поганий приклад для молоді.
Зібров: Ага, ходили по коліях (зітхає). Це дурниці, ми знімали все у депо.
Дружина: А реклама горілки - не поганий приклад?
- Як взагалі ставитеся до того, що рок-музикант, поляк, зайняв важливу посаду очільника в Україні?
Зібров: Ну (знизує плечима), він же там сім років керував польською залізницею, підняв її. У нього є досвід.
Дружина: Я думаю, у нього точно є якась технічна освіта. А рок-музикант - його хобі. Просто музиканта не поставили б керувати.
Зібров: Звичайно, хобі. І він сказав, якщо, відповідно, у мене є досвід роботи у цій сфері, то Павло Зібров може подавати документи на польську залізницю і бути очільником замість нього.
- А як ставитеся до поєднання політики та культури? Чи можуть бути окремими сьогодні ці два поняття?
Зібров: Напрями, звичайно, ми не поєднуємо. Але як громадянина хвилює тебе все, що відбувається. А відбувається фігня страшенна в Україні.
Дружина: Справа в тому, що коли артисти підтримують політику, вони приїжджають, роблять концерти. По-перше, дякуємо їм за ці концерти. Де ще сьогодні прості люди, які обожнюють Зіброва, можуть послухати цей концерт безкоштовно? А от щодо артиста, тут вже його громадянська позиція. Павло підтримує політика, який робить щось для людей. Я пам’ятаю, як йому подзвонили від Вітренко, він одразу відмовився. Нам багато разів пропонували гроші, не будемо згадувати сьогодні імена, Павло відмовлявся.
Зібров: І сидів без роботи.
Дружина: Ось це була його громадянська позиція. Коли його запрошують політики, зі сцени він не тільки співає, а демонструє цю позицію. За мову душею стоїть. Співає українські пісні. Є, звичайно, і російський репертуар, але на сцені завжди каже, що Україна єдина.
Зібров: Насправді, виховну роботу я проводжу зі сцени. Багато моїх колег - знов-таки, без імен - цього не роблять. Відспівав "какой я красивый, хороший" і пішов. А я виходжу на сцену з таким почуттям, що обов’язково треба сказати щось молоді. Розраду зробити цим бабусям, дідусям. Обв’язково сказати про батьків, старше покоління. Це і є виховна робота.
Дружина: Поки ми не проведемо цілу роботу, не дізнаємося, хто саме запрошує Павла і кого він підтримує, ніхто нікуди не їде. Коли кажуть "гроші не пахнуть" - це не про Павла. Колись він мене запитав, - а я сама росіянка, мої батьки із Сибіру, - коли ж в Україні буде лунати українська пісня, мова? Я тоді йому відповіла, що, мабуть, тоді, коли президент у цій країні буде україномовним вдома. Тоді ще був Кучма, особисто мені він подобався. І прийшов Ющенко, весь україномовний. Як сказав тоді Леонід Данилович: "маємо те, що маємо". Я пам’ятаю, як він підписав меморандум з Януковичем. Знаєте, що тоді сказав Зібров? "У мене таке відчуття, ніби мене т**хнули в задницю", але грубіше. Хоча ніколи нічого подібного він не говорить.
Зібров: Продався. Просто продався.
Дружина: Стільки було надій. Ось його позиція. Павло багато концертів відпрацював за Юлію Тимошенко. Добре, погано, що б там не казали, але це жінка, яка завжди боролась в цій країні, відсиділа за правду. Наша родина завжди підтримувала цього політика.
Зібров: Я поважав і поважаю цю жінку.
Дружина: Звичайно, у кожного є свої недоліки. Порошенко - він розумний, він дипломат, знає англійську, за нього не соромно, коли він з’являється на людях. Та він олігарх. В жодній країні світу немає президента або прем'єра-олігарха. Ну, хіба що Берлусконі в Італії.
- Вболівали за Джамалу на Євробаченні?
Зібров: Звичайно, як усі нормальні люди (сміється). Я був впевнений, що вона переможе. Якщо навіть не головний приз, то друге місце, третє. Ну а коли отримала перше, я був просто у захваті від того. Ви бачите, світ не дурний, він підтримав Україну. Навіть крім того, що у Джамали голосина така… Вона закінчила консерваторію. Уявляєте, класичне виховання плюс джаз. Тут і політика, і мистецтво, і час правильний. І вона перемогла.
Дружина: Щодо росіян, кажуть, що за Лазарєва багато людей голосувало. Це ж не вперше. Ви ж розумієте, що Путін - це ціла махіна, для нього дуже важливо було виграти Євробачення. Думаю, що там задіяні всі механізми того, чого ми не бачимо і не знаємо. А ми голі, босі, але приїхали і перемогли.
- Чому саме згадав Євробачення, повертаючись до теми політики і культури, чи ви згодні, що пісня "1944" була своєрідним політичним ходом, який значно підвищив шанси на перемогу?
Зібров: Це допомогло, я згоден з цим.
Дружина: Для того, щоб зрозуміти, що пісня є політичною, треба розуміти її текст. Хіба всі ті люди, які проголосували за Україну, знали, про що йдеться у цій пісні? Ні. Вони слухали голос. Це починають ті, кому це треба. Чи росіяни, не знаю. Це все балачки.
Зібров: Колосальна енергетика і подача. Вона показала таку майстерність.
- Якраз з приводу мовного питання на Євробаченні нещодавно спілкувалися з Юрієм Лозою. Слідкуєте за його коментарями у мережі?
Дружина: Господи… (хитає головою).
Зібров: Лоза? Ну, він трішки "збоченець" у культурі. Це зветься “старі ворчуни” чи “пердуни” - це про нього.
Лоза зауважив, що на конкурсі учасники країн мають співати мовою національностей, до яких належать. А не англійською, як майже кожна країна сьогодні. Погоджуєтеся?
Зібров: Ну, всі розраховують, що їх почують.
Дружина: Це дозволено правилами Євробачення. Не Лозі вказувати. "Дикі танці" взагалі були українською і англійською. Теж добре.
- Павло Миколайовичу, не плануєте представляти Україну у 2017 році?
Зібров: Мені вже "Голосу Країни" вистачило (сміється). Вибачте, обіср**и.
- Що маєте на увазі?
Дружина: Саша Ягольник тоді коментував, ми читали. Невже людина, яка стільки років у шоу-бізнесі, не розуміє, що це не сам Зібров? Нема йому чого робити, йти на "1+1" і прослуховуватися.
Зібров: Ага, ставати в чергу до Потапа (сміється).
Дружина: Організатори запрошують зірку, це правила програми. Вони запросили Павла, щоб він заспівав. І ми ж не маленькі діти, всі судді знали, хто там співає. Знали, ще й чули. Хіба вони дурні? Чи Саша Ягольник не знає, як робляться телевізійні шоу?
Зібров: Ніхто не повернувся! Це ганьба для Зіброва!
Дружина: "Ганьба". Що ти за дурень такий? Людина прийшла, це шоу-програма. "Одягнув сценічний піджак". А що, Павло Зібров мав вийти і співати класичну "Арію Містера Ікс" у драній футболці і джинсах, у яких ходить на дачі? Це ж повага до глядача.
Зібров: І до того, що ти виконуєш, а це "Арія Містера Ікс". Талановитий був композитор, журналіст. А тут як прочитав, стільки лайна вилив на голову з цим "1+1". При тому, я ж розповів у цій програмі, що мене запросив генеральний продюсер.
Дружина: В цьому ж і суть, що судді не повертаються, люди завмирають. Це ж враження. Так має бути.
Павло Зібров на шоу "Голос Країни"
Фото: bilshe.com
- Так, піком номеру було падіння Потапа на коліна з криком "Паша, прости!"
Зібров: Так (сміється).
Дружина: Мені дуже подобається Потап. Він молодий, він репер, але до Павла завжди з повагою.
Зібров: "Батьку, батьку! Прости! Давай щось зробимо з тобою" (продовжує сміятися). Так, треба буде зробити. Може запишемо разом "Мертві бджоли".
Дружина: Через рік вже ювілей. Треба готуватися, думати, що показати людям, щоб було цікаво. Мені б дуже хотілося, щоб він заспівав з Потапом. Якийсь дует з Таєю Повалій. Щодо неї, ми вже говорили, Тая - наша подруга. Вони з Павлом виросли разом як співаки. Ми йдемо в Європу? Отже, має бути толерантність, у кожного є своя думка.
- Згадали ювілей, 60 років, цікава тема. Плануєте щось феєричне?
Зібров: Буде концерт в Україні, сподіваюся, мої друзі будуть зі мною співати.
Дружина: Наші друзі, незалежно від їхніх політичних поглядів.
Зібров: З дівчатами хотів би зробити дуети, з Ірою Білик, з Таєю. З Потапом можемо заспівати який-небудь реп. Думаю, що "Плюшевий Бруклін" теж будуть. Буде весело.
Дружина: І над класикою подумаємо. Знаю, що йому дуже б хотілося заспівати разом з Тамарою Гвердцителі, він її любить. Та чи приїдуть?
- І наскільки розумію, мовне питання серед українських виконавців вас теж не турбує? Чому згадав, нещодавно письменник Сергій Пантюк, обговорюючи закон про квоти на радіо, заявив, що не може бути українських російськомовних виконавців. Запропонував відправити всіх до Рязані. Зокрема, і авторів хіта "пиришкі-пупиришкі".
Зібров: І правда так сказав? (сміється)
Дружина: Може, його треба відправити у якесь українське село? Далі на захід. Нехай там і живе. Що робити тоді із "Женщиной любимой"?
Зібров: Це шлягер вже більше 20 років. Куди б я не приїхав, маю цю пісню заспівати. На Західній Україні, в Тернополі, Львові. "Женщина любимая", і всі співають.
Дружина: Не можна так робити. Знов-таки, ми ж йдемо у Європу. Так хочемо туди потрапити.
Зібров: Ні, це дурниця величезна. Нічого навіть говорити. А от квоти - це дуже правильно. Просили, просили. Пам’ятаю, як писали петиції з Оксаною Білозір, збирали народних співаків - ні чорта. Ющенко прийшов - ні хріна! Ми ту Лєну Бондаренко ненавиділи. Гм, та ще… Так ставитися до мови, до культури."“Да нет здесь певцов, нет здесь песен на укрАинском" (передражнює). Як вона виступала на телебаченні, мене аж гризло. І не давала нам тоді ці квоти зробити. Їх же більшість тоді була. А зараз, слава Богу, змусили. Але! Я ж дивлюся, багато з тих, хто володіє радіостанціями, як вони починають "а где же взять?". Шукайте. Передзвоніть тепер співакам, візміть у кожного по три-чотири пісні, є вони. Спустіться з Олімпа, музичні редактори! Бо клюне "жаренный петух" восени, і будете бігати. Мені взагалі смішні ці квоти для українських пісень. Це все рівно, що квоти у Монголії на їхні пісні (сміється).
- Повернемося до теми Євробачення-2017. Яким бачите його в Україні?
Дружина: Ой, мамочки… (прикладає руку до голови)
Зібров: А що "мамочки"? Хіба в Києві нема інфраструктури? Є.
Дружина: Красти просто треба менше, і все буде класно.
Зібров: Ну, зараз дуже тяжко (посміхається). Ми ж спілкуємося з чиновниками, як вони останнім часом кажуть, красти їм дуже тяжко. Так затягнули пояси, ніхто вже не хоче бути чиновником. Зарплати перевіряють, це вже не те.
Дружина: Але я думаю, що все зроблять, і вийде гарно. Вважаю, що конкурс повинен відбутися в Києві. Не Львів, не Дніпро, саме в Києві. Інфраструктура вся тут. Тут і Лавра, тут все.
Зібров: Це ж наш престиж. Столиця є столиця. Місце історичне, намолене.
- Але в Києві бракує арени для проведення конкурсу. Принаймні, так вважає міністр культури Євген Нищук.
Дружина: А де вона є?
Зібров: Палац Спорту їм не підходить?
- Як варіант, зараз розглядають Дніпро і арену, яку готували для Євробаскету-2015.
Дружина: Ну, у Дніпрі проводити Євробачення - це…
Зібров: Нормально теж там. І Дніпро, і готелі, величезний аеропорт, поїзди. За рік у Києві не побудують нову арену. Хіба що якесь накриття для Олімпійського. А ні, то хай літаки розганяють хмари (посміхається).
- Яке ваше ставлення сьогодні до звання "Народний артист"? Наскільки це важливо для вас? Що думаєте з приводу його отримання Джамалою?
Зібров: А що, вона перемогла. Так само, як і Руслана. Вона перша, її обрала Європа, це навіть не обговорюється. Молодець, гідно. А я вже звик, двадцять років народний. А так, ні пільг, нічого це не дає. За квартиру платимо, як і всі. За телефон. То раніше, за радянських часів, давали землі, дачі, талончик на машину.
Дружина: Кажуть, що на Заході такого немає. Так, але якби Павло жив на Заході, то він був би мільйонером. Давайте просто будемо платити "авторські", як на Заході, і не треба буде ніяких звань.
Зібров: Держава просто зробила такий собі реверанс "спасибі" (сміється). Медаль почепили. Правильно, був би я на Заході, так не бігали б. Не гастролювали б, а отримував би величезні гроші за те, що звучить по радіо. Лише на "Женщина любимая" вже був би мільйонером. Ще є у мене пісня "День народження". Публічно по Україні вона звучить сьогодні від двох тисяч до двох з половиною тисяч разів кожен день на замовлення. Уявляєте? Ще багато моїх пісень сьогодні лунає на радіо. Намагалися займатися цим питанням, але одразу дають по руках, бо це мільйони і мільярди, але не для авторів і виконавців.
- Щодо гастролей. В яких країнах СНГ сьогодні виступаєте?
Зібров: Ніде не виступаю. Зараз куди і є запрошення, то я не їду, бо будуть неприємності. Територія окупанта, ні, не хочеться.
- Погоджуєтеся з тим, що Росія - країна-агресор?
Зібров: Безумовно.
- Бо ось на думку знов-таки Юрія Лози, Росія не є агресором, і фабрики Рошен, що функціонують на її території, - чудовий тому приклад.
Дружина: Я вам так скажу. Коли починають говорити "Ані Лорак співає у Росії, Тая Повалій співає у Росії". А що робити? Їсти їм треба, чи як? От вони і їдуть. А коли порушують такі питання, перш за все, я їм кажу - хай спочатку закриють там Рошен. Наші родичі там постійно купують цукерки. Хай не продають, а потім вже говорять про співаків.
Зібров: Так, переведіть фабрики сюди.
Дружина: Бо чому комусь можна, "едят и не подавятся", а комусь… Тая Повалій співає багато українських пісень. Це гордість: наша Українка - чи не найкраща співачка там. Я розумію, що це країна-агресор, та мені здається, це гордість. Народна артистка України співає. Дивіться і хай вам повилазить, москалі. У вас такої нема, вона - Українка.
Зібров: Ні, зараз не можна їхати. Зараз війна.
- Як щодо Криму? Вважаєте його російським?
Дружина: Ні, ви що. Це була і буде Україна.
Зібров: Це споконвіку татарська земля, територія їхнього народу.
Дружина: Хай Калінінград віддадуть німцям. Чи Курильські острови - Японії.
Зібров: Запрошували на закриту вечірку у Севастополь. Але ні. У Крим поки що ні. Я розумію, що там і українці будуть, але будуть і усілякі "отщепенці". Навіщо воно?
- Чи отримуєте сьогодні пропозиції виступити у зоні АТО? Як сприймаєте їх?
Зібров: Ми їздили. По шпиталях, санаторіях, де проходять реабілітацію наші хлопці. Це є, це нормально. І не треба там ніяких великих команд возити, можна просто приїхати і заспівати пару пісень. Просто поспілкуватися, анекдоти якісь порозказувати, підняти їм настрій. І концертів там пафосних не потрібно. Декілька пісень ми написали з Петром Магою, до речі. "Чужа війна", "Материнське безсоння", ще рік-півтора назад. Обов’язково співаємо на концертах, піднімаємо народ, говоримо про АТО, вшановуємо пам’ять про загиблих на всіх касових виступах. Часто в залі є двадцять-тридцять учасників АТО, запрошуємо їх. Чи з госпіталів хлопці. Це нормально, це моя позиція.
З позиції громадянина України, як вважаєте, ті методи, якими зараз влада намагається навести лад у країні, правильні, своєчасні? Та сама декомунізація.
Зібров: Пам’ятники зносять? (зітхає). Якщо є цінність у скульптури, то мені, чесно, шкода. Можна виділити якусь площу і все звезти туди. Потім продавати квитки, і нехай народ дивиться. Зараз чув, Щорса знімали. Це історія. Людовиків отих же не познімали у Франціі.
Дружина: Знов-таки, ми йдемо у Європу своїми брудними чоботами. Це історія. Хто не пам’ятає свого минулого - не має майбутнього.
- А як вам нові назви вулиць? Зокрема, проспект Бандери у Києві?
Зібров: Що прибрали всі ці вулиці Леніна - це, безумовно, треба було зробити. А Бандера - це, мабуть, виклик Росії, це вони переплюнули (сміється). Треба було брати когось із киян, до чого тут Бандера? Ні до чого. Лобановський, Корольов, той, хто в Києві прожив і є гордістю Києва. Трошки смішно. "Проспект Лобановського", супер було б. Чи Антонова, чи Сікорського.
- Сьогодні всі активно готуються до осені і нових тарифів. Готові?
Дружина: Ой, не кажіть.
Зібров: Ну, ми вже дрів нарізали на дачі (сміється).
Дружина: Але мені подобаються всі ці викрики "Це Європа! І у нас буде безвізовий режим". Кому він потрібен з такими тарифами? Йде просто якесь винищення середнього класу. Ми стаємо спільнотою бідних і багатих. Що ж ви робите? Саме на середньому класі тримається весь європейський бізнес. Це просто жах. Тим більше за вас народ стояв на Майдані, мерз, не доїдав. Що ж ви робите зі своїми людьми? Біда в тому, що олігархи, які пишуть ці закони, не відчують всього цього і трохи. Ми відчуємо.
- Яким бачите майбутнє України?
Зібров: Світлим, красивим, як пісні Павла Зіброва! (посміхається). Оптимістичним і радісним.
