Вже півроку, як екс-голова фракції Блоку Петра Порошенка Юрій Луценко є генеральним прокурором України. Після вступу на посаду він, як і всі його попередники, обіцяв довести до кінця справу про розстріл Небесної сотні і передати до суду "справи Януковича", але поки що з безлічі своїх обіцянок він виконав лише кілька і то не повністю. А зовсім недавно, мабуть, приурочивши це до першої невеликої річниці, народний депутат Єгор Соболєв став збирати підписи за відставку Луценка, аргументуючи тим, що у ГПУ саботують розслідування справ Майдану. Чи обґрунтована критика і якими є проміжні підсумки роботи Луценка на посаді генпрокурора, розбирався "Апостроф".
Новий генпрокурор і його обіцянки
На посаду генпрокурора Луценко вступив 13 травня 2016 року, ставши вже четвертим постмайданівским прокурором після невдалих спроб з Олегом Махницьким, Віталієм Яремою та Віктором Шокіним. Останній, пропрацювавши на посаді генерального прокурора трохи менше року, яскравіше всього запам'ятався хіба що конфліктом зі своїм заступником Давідом Сакварелідзе через справу "діамантових прокурорів". Сакварелідзе звинувачував Шокіна в тому, що той фактично покриває прокурорів-хабарників і сам замість боротьби з корупцією у відомстві очолює її. Після низки скандалів Шокіна замінили на близького до президента Юрія Луценка. Екс-глава міністерства внутрішніх справ, крім того, що був головою фракції "Блоку Петра Порошенко", є ще й близьким другом Петра Порошенка. Так що комфортнішої людини не можна було знайти.
Проблема була в іншому: відповідно до старого закону "Про прокуратуру" ГПУ не могла очолити людина без юридичної освіти. Але це не стало перешкодою, оскільки вже незабаром у парламенті знайшлися голоси як для зміни закону, так і для призначення Луценка. У підсумку з допомогою депутатів з "Блоку Петра Порошенко", "Народного фронту" та окремих депутатських груп, таких як "Відродження" і "Воля народу", куди входить чимало екс-регіоналів, парламент 264 голосами проголосував за призначення Луценка новим генпрокурором.
Після свого призначення Луценко обіцяв притягнути до відповідальності всіх, хто причетний до трагічних подій під час Евромайдана, завершити розслідування Иловайскої трагедії, передати до кінця 2016 року "справа Януковича" в суд. Луценко запевняв, що в разі провалу своєї роботи піде з політичного і громадського життя країни.
Порошенко в червні, невдовзі після призначення Луценка на посаду генпрокурора, висловлював абсолютну підтримку своєму ставленику. "Є претензії до Луценка як до генпрокурора? Висловлюйте. Але я вважаю, що ситуація в Генпрокуратурі кардинально змінилася, включаючи кадрові призначення пана Луценка, яких я не погоджував і не знаю, але мене вони влаштовують і вони прийнятні для мене", – говорив президент.
Зайнявши кабінет Шокіна, новий генпрокурор в першу чергу здійснив кадрові зміни серед своїх заступників. Першим заступником Луценка призначив екс-нардепа від "Народного фронту" Дмитра Сторожука, другим – дипломата зі стажем Євгена Єніна. Кандидатом на заступника була і відомий адвокат Валентина Теличенко, яка згодом відмовилася від цієї посади.
У той же час Луценко залишив на своєму місці представника старої команди Шокіна Юрія Столярчука, який і на сьогоднішній день є його заступником. Не звільнив він і Сергія Горбатюка, який очолював згодом реорганізований Департамент спеціальних розслідувань ГПУ, який займався, зокрема, розслідуваннями справ проти екс-чиновників часів Януковича. В рамках реорганізації було створено управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями. Однак і сам Горбатюк, який користується довірою адвокатів Небесної сотні, про що неодноразово говорив і сам Луценко, і самі адвокати виступили різко проти такого кроку. Група захисників заявляла, що таке рішення призведе до виведення з-під кримінальної відповідальності Віктора Януковича, Віктора Пшонки, Віталія Захарченка, Олександра Клименка, Сергія Курченко, Сергія Арбузова та інших чиновників екс-президента.
Однак сам Луценко у себе на сторінці в Facebook написав, що він не збирається "спокійно слухати обіцянки підлеглих продовжити слідство і дати результат через 2-3 роки".
"Я не буду шукати помилки попередників, тим паче - не збираюся заважати продовженню сьогоднішнього копіткої слідства по злочинах проти Майдану. Я просто зроблю все, щоб справи про економічні злочини Януковича були передані в суд якомога швидше. Країна повинна отримати юридичну оцінку діям екс-президента. Це потрібно не тільки для конфіскації награбованих мільярдів. Це потрібно для застереження всім наступним", - пише Луценко.
Він анонсував, що до кінця 2016 року передасть до суду "велику справу" стосовно колишнього президента. За словами генпрокурора, перша справа буде стосуватися державної зради Януковича, переслідування ним опозиції, а також фактів виведення з держвласності " Межигір'я і Сухолуччя.
Однак на думку старшого аналітика Міжнародного центру перспективних досліджень Анатолія Октисюка, у розслідуванні справ по Евромайдана і Небесної сотні немає прогресу. Провалилося, за його словами, розслідування справ проти поплічників Януковича. "Провалилася екстрадиція Колобова, Ставицького, інших одіозних фігур. Завдяки, зокрема, самій ГПУ, яка неправильно проводила процесуальні дії і не змогла забезпечити відповідні докази", - коментує експерт.
Полювання на нардепів
Що стосується гучних справ, то за півроку роботи нового генпрокурора їх було кілька. Здавалося б, Юрій Луценко досить жваво взявся за чиновників часів колишнього президента-втікача і за розслідування справ Майдану. Правоохоронні органи затримали екс-голову фракції "Партії регіонів" Олександра Єфремова за підозрою у посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України. Екс-нардеп перебуває під вартою до 24 листопада 2016 року, поки ведеться досудове розслідування.
У рамках розслідування справи про розгін Майдану були проведені обшуки і у високопоставлених чиновників часів Януковича: екс-глави АП Сергія Клюєва і екс-заступника глави РНБО Володимира Сівковича, однак, знайшли в них хоч щось - таємниця, покрита мороком.
Одна з найгучніших історій перших шести місяців роботи Луценка — спроба арешту народного депутата Олександра Онищенка. Генпрокурор заявляв, що Онищенко, будучи бенефіціаром компаній-операторів "Укргазвидобування", організував злочинну групу з метою заволодіння коштами компанії. НАБУ відзвітувало про готовність передати справу в суд. Луценко звернувся до парламентаріїв з проханням дати дозвіл на затримання та арешт депутата. У сесійній залі знайшлися для цього голосу, 263 нардепи проголосували за затримання і арешт Онищенко. Однак до того моменту його вже не було в країні. Після цього Луценко в черговий раз заявив про необхідність зміни процедури притягнення депутатів до відповідальності.
Ще одна гучна справа пов'язана з народним депутатом від "Опозиційного блоку" Вадимом Новинським. Генеральний прокурор 3 листопада направив у Верховну Раду подання, в якому просив дозволити притягнення нардепа до кримінальної відповідальності. Новинський проходить як співучасник в одному з епізодів "великої справи Януковича", де мова йде про узурпацію влади та вплив на українську православну церкву. ГПУ звинувачує нардепа за трьома статтями, йому загрожує 5 років в'язниці.
Крім того, генпрокурор анонсував внесення в Раду повторного подання про притягнення до відповідальності нардепа-радикала Ігоря Мосійчука. За словами Луценка, проводиться перевірка можливої причетності Мосійчука до ще одного епізоду вчинення злочинів.
Також Юрій Луценко у вересні анонсував внесення у парламент подання на зняття недоторканності з народного депутата від фракції "Опозиційного блоку" Миколи Скорика. За його словами, нардеп підозрюється в причетності до організації масових заворушень в Одесі в лютому 2014 року. Однак станом на листопад ніякого подання у Раду внесено не було.
ГПУ проти НАБУ
Запам'ятався Луценко ще й тим, що за час його роботи між Генпрокуратурою і Національним антикорупційним бюро стався цілий ряд конфліктів. Так, 12 серпня ГПУ виявила стаціонарний пост спостереження за своїми співробітниками за адресою вул. Петлюри, 7/9 в Києві. Там здійснювалося зняття інформації стосовно дій працівників прокуратури, зокрема, велося стеження за прокурором Дмитром Сусом з Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки, який з подачі депутата Сергія Лещенка називають департаментом "Кононенко-Грановського". Начальник Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Володимир Гуцуляк заявив про побиття спецназом НАБУ працівників прокуратури. Пізніше скандального прокурора Суса відсторонили від посади, а конфлікт між ГПУ і НАБУ начебто взялася розслідувати СБУ.
У той же час глава НАБУ Артем Ситник нещодавно заявив, що ГПУ відкрила проти нього кримінальну справу за фактом нібито незадекларованої ним квартири в Харківській області. Ситник також повідомив, що його першого заступника Гізо Углаву хочуть позбавити українського громадянства. Все це означає лише одне: конфлікт між НАБУ і ГПУ буде продовжуватися і далі.
Ще один інцидент, яким запам'ятався Юрій Луценко, — скандал навколо елітної нерухомості, якою нібито володіє генпрокурор. Депутат Сергій Лещенко заявив, що у Луценка величезний будинок у центрі Києва, але його оформили на бухгалтера депутата Ірини Луценко. Сам генпрокурор назвав слова Лещенко "фантазією".
Політик і Шокін в новому обличчі
Можна сказати, що з усієї безлічі обіцянок, які Луценко робив після свого вступу на посаду, він виконав лише кілька. Мова йде про відновлення Офісу реформ ГПУ і залучення місії ФБР для поліпшення методів слідства прокуратури. Вся справа в тому, вважає політичний експерт Анатолій Октисюк, що Луценко більшою мірою політик.
"У роботі цього органу ми бачимо більше політики, ніж реальних дій. Відбувається політизація Генпрокуратури, Луценко - не професіонал, який розуміє, як працює прокуратура і які її завдання. Об'єктивно він не справляється зі своєю роботою і робить піар. Дипломати і західні партнери це все бачать і розуміють. Поки що він не дратує Захід, як той же Шокін, але разом з тим реформи прокуратури немає, старі кадри сидять, не завершена люстрація. Луценко як політик виконує ті вказівки, які йому дає Порошенко", - говорить Октисюк.
Про те, що Луценко більше займається піаром, ніж роботою, говорить і голова комітету Верховної Ради з питань запобігання корупції, народний депутат з фракції "Самопоміч" Єгор Соболєв, який ініціює відставку генпрокурора.
"Ми отримали того ж Віктора Шокіна, який просто любить і вміє вести Facebook. У всіх інших важливих кримінальних провадженнях про топ-корупціонерів, за розслідуваннями яких ми стежимо як парламентський комітет, немає прогресу ні по одному. Починаючи від справи Азарова і завершуючи справою Гречковського (член Вищої ради юстиції, - "Апостроф"). Луценко відзвітував про все у Facebook, а в результаті Гречковський спокійно сидить далі на своєму посту. Луценко не підписував підозру Онищенку, що дало йому можливість втекти і просити політичного притулку. Такий саботаж, помножений на піар, реально заважає розслідування по кожній справі щодо топ-корупціонерів", - коментує "Апострофу" Соболєв.
З ним не погоджується його колега по парламенту, народний депутат від БПП Павло Різаненко.
"Коли Луценко йшов у генпрокурори, то він сказав, що для нього є важливі і принципові речі. Одна з них - це доведення до кінця, до вироку злочинів, які були пов'язані з Майданом. Заяви Соболєва я вважаю несвоєчасними та необґрунтованими, оскільки він почав говорити, що Луценко перешкоджає проведенню слідства, затягує його, але я бачу трохи іншу картину. Він, навпаки, спонукає своїх підлеглих якомога швидше передати справи до суду. Конфлікт виник тому, що Горбатюк каже, що справу можна ще дорозслідувати, зробити кращими матеріали, і тому не варто їх передавати. А Луценко, навпаки, каже: "Працюйте швидше". Тому я бачу, що у нього є бажання якомога швидше продемонструвати результат того, що він обіцяв", - стверджує депутат.
Різаненко заявив, що збір підписів за відставку Луценка – наслідок особистої неприязні з боку Соболєва.
"Я пам'ятаю, коли були збори підписів за відставку Шокіна, то я, як і інші депутати, поставив підпис, тому що було видно бездіяльність Шокіна. У цьому випадку, крім Соболєва, ніхто цього не сказав, профільний антикорупційний комітет не сказав цього, це особисте рішення Соболєва. На комітеті не підтримали його пропозицію, тобто це його особиста неприязнь. Я бачу, що зараз люди оцінюють намагання Луценка, хтось каже, що занадто багато піару, але як щось робити і не розповідати? Навпаки, будуть говорити, що ти нічого не робиш. Просто Луценка на відміну від інших прокурорів у гучних справах робить заяви, прес-конференції, він хоче довести до людей, що він дійсно працює", - резюмує Різаненко.
За фактом, можна говорити про те, що ініціатив у Луценка було достатньо, але результат практично дорівнює нулю. Звичайно, об'єктивно, півроку - невеликий термін для оцінки ефективності роботи генпрокурора, проте так чи інакше найближчим часом тестом для нього стануть два напрямки, які зараз на слуху: зняття недоторканності з Новинського і розгляд у суді справи екс- президента Януковича і його оточення.
