Керівник Центру визволення полонених "Офіцерський корпус" ВОЛОДИМИР РУБАН у другій частині свого інтерв'ю "Апострофу" розповів, що при великому бажанні конфлікт на Донбасі можна врегулювати протягом місяця. За його словами, для цього сторонам можна навіть не зустрічатися один з одним, а обмежитися спілкуванням по скайпу. Відомий парламентер також пояснив мотивацію деяких вчинків Надії Савченко, чому досі не вийшли на свободу Олег Сенцов і Олександр Кольченко, а також кому було вигідне вбивство одіозного бойовика Мотороли в Донецьку.
Першу частину інтерв'ю з Володимиром Рубаном читайте тут
- Давайте спробуємо помахати шашкою. Чи можливе військове рішення проблеми Донбасу?
- Цілком. Подивіться останнє інтерв'ю Олександра Ходаковського — він дає тверезі оцінки з приводу військової ситуації. Давайте гіпотетично. Можна дійти до Новоазовська і навіть до Ростова. Одне питання: а що робити з населенням? Припустимо, ми дійшли до кордону. Повісили супутники, побудували оборонні укріплення (Росія була зайнята чимось іншим і не воювала). Що робити з людьми? Тими, хто залишився там. Вони бояться, що їх будуть переслідувати. У них безвихідна ситуація. Чи вони будуть зустрічати ЗСУ з квітами, чи діти і старі люди візьмуть в руки зброю.
- Ви гадаєте, що їх переслідуватимуть?
- Так. Я вважаю, що так.
- А як ви думаєте, нинішня ситуація "ні війни, ні миру" - як довго вона триватиме?
- Бачите, нам навіть не треба зустрічатися для того, щоб домовитися. У нас є телефон, є місце для нейтральних зустрічей, є скайп. Наші помічники вже склали для нас психологічні портрети один одного. Вони моделюють можливі варіанти розвитку ситуації в процесі переговорів або ж після них. Навіть у наших телефонах є комп'ютер, який може математично обрахувати варіанти розвитку ситуації та викласти конкретні результати, а також шляхи їхнього досягнення. У нас є все для того, щоб за місяць домовитися і знайти компроміс. За останні 10 тисяч років на наших землях сталися два великі переселення народів і близько 800 воєн. У нас величезний досвід виходу з усіх конфліктів. Запорожці якось в одній битві примудрилися перейти з боку татар на бік поляків, а потім на бік московських і знову на бік татар. Є думка, що це була здебільшого військова хитрість, ніж зрада, при цьому вони все-таки змусили три сторони воювати між собою. Висновок: треба самому маніпулювати супротивником, а не чекати Хрестового походу з Берліна. Насправді, весь світ хоче припинення війни в Україні. Весь світ втомився.
- Тоді що ж по-вашому заважає домовитися про припинення конфлікту?
- Це стиль управління країною, не військовий, не дипломатичний, а такий собі хитро-затяжний - підвісити проблему, сподіваючись, що вона буде вирішуватися. Можливо, навіть на користь того, хто її підвісив.
- А чому владі взагалі вигідна війна?
- Багато вигод: гроші-бюджет, гроші-розруха, гроші-влада, раби... Ви подивіться, які зібралися жирні барани при владі. Країні, народу втюхують тарифи, долар, офшори, декларації з вилами, малоліток міністерських. Владі вигідна війна, тому що в ній можна переплавляти і спалювати всіх цих чесних безкорисливих активістів, які, власне, зробили другий Майдан і можуть зробити третій. Влада дуже боїться цих активістів, тому так багато цих людей поклали спочатку на "парад" в Іловайську, а потім і в Дебальцеве, розповідаючи, що "котла" там немає. Але я то знав, що дебальцевський "котел" був. Я їх (цю владу) попереджав і з приводу Іловайська, і з приводу Дебальцеве.
- Як ви вважаєте, Путін і надалі наступатиме вглиб України? Чи є сенс йому взагалі далі наступати?
- Якщо війна ще не закінчена, отже, є! Війни нікуди не зникають. Вони стають більш політико-театральними та інформаційно-технологічними, але необхідність пересування по землі якихось "зелених чоловічків" все-таки є. І нікуди нам від цього не дітися. Точно так само Євросоюз, коли виникла проблема з біженцями, відновив роботу всіх блокпостів. Контроль над переміщенням людей з землі можуть здійснювати тільки люди зі зброєю. І потім, чи треба тримати стільки військ уздовж кордону з Україною, щоб не наступати? Скажімо так: ми повинні примудритися спровокувати Росію на наступ вглиб території України – це буде останній аргумент Путіна. Це його захист від НАТО і на той випадок, якщо Україна надумає вийти на свої кордони, гіпотетично. У нього є армія, яка протягом 8 годин може завдати удару у відповідь. У нього все готово для того, щоб піти далі. А піде він чи ні - це вже у Трампа потрібно запитати...
- На вашу думку, якщо ми спробуємо відвоювати Донбас, то чи одразу отримаємо наступальну відповідь російської армії?
- Офіційно ні. А реально - так. Самі сепаратисти своїми силами протистояти українській армії не зможуть. Жодна українська область не зможе протистояти всій країні.
- Повернемося до питання про полонених. За вашими підрахунками, скільки ще залишилося людей з того і з іншого боків, яких можна буде обміняти?
- Я оперую даними, які дає донецька сторона. Це близько півсотні осіб. Наших полонених. Протилежна сторона реально претендує на 600 осіб, які перебувають у нас.
- А російські військові - вони у нас є?
- Офіційно немає.
- А неофіційно?
- Це не предмет обговорення в ЗМІ.
- А ви брали участь у визволенні Надії Савченко?
- Я вже відповів, що це був обмін двох президентів. Ірина Геращенко навіть похвалила мене за мою об'єктивність. А якщо хочете дізнатися все інше - вимикайте диктофон.
- Добре, я вимкну, але дайте відповідь хоча б на питання, як ви ставитеся до такої різкої зміни поведінки Надії Савченко після її звільнення?
- А в чому воно полягає?
- У бажанні вести переговори з Олександром Захарченком, наприклад.
- Ви читали історію Жанни д'Арк? Крім того, що вона воювала, рубаючи ворогів направо і наліво, що ще особливого було в її поведінці?
- Вона була дуже побожною людиною...
- Абсолютно правильно. Перед кожним боєм вона приходила до свого супротивника, розмовляла з ним, кричала на нього, умовляючи його вирішити все мирним шляхом. Так от, Савченко - це Жанна д'Арк. Вона вміє воювати, у неї був час цю війну обдумати у в'язниці, її принижували в суді, вона голодувала, вона розуміє смерть і хоче всіх вберегти від неї - і своїх, як личить офіцерові, і чужих, як і личить політику, і мирних, навіть ціною багаття, як і личить Жанні д'Арк. Вона говорить завжди відверті речі - ті самі, які могли б сказати і ви. Але вам потрібно годувати сім'ю, дітей, платити по кредитах, і тому ви перестраховуєтеся. А зараз хто кидає в неї бруд? Порохоботи. Блогери від Адміністрації президента. А чому? А тому, що її рейтинг як можливого кандидата в президенти наразі набагато вищий, ніж рейтинг чинного глави держави. Я б на вашому місці поставив ще одне запитання, а чому слідом за Савченко не віддають Олега Сенцова та Олександра Кольченка?
- І чому ж?
- Все починалося добре. Віддали Савченко, а на наступному обміні отримали ляпаса. Наведу одне порівняння. Воно не дуже гарне, але інакше не виходить. Уявіть, що у вас в полоні п'ять моїх людей. Я у вас забираю одного, потім другого, після чого йду з цим другим на площу і починаю говорити про те, яка ви погана людина. А потім приходжу до вас і кажу: віддайте тепер третього.
- Я б образився.
- Ви б образилися... Ось сталося з Афанасьєвим (Геннадій Афанасьєв - один з обвинувачених у справі так званих "терористів групи Сенцова"; 14 червня разом з Юрієм Солошенком був помилуваний президентом РФ Володимиром Путіним і висланий в Україну в обмін на Олену Глищинську і Віталія Діденка, яких звинувачували у причетності до створення так званої "народної ради Бессарабії", - "Апостроф"). Коли Афанасьєв на камери розповідав про те, що з ним відбувалося в російській в'язниці, всі смакували і вимагали швидкого суду над Путіним та його системою. А Путін образився, і тепер Сенцов повинен дописувати свій кращий сценарій, сидячи у в'язниці. Не можна вихопити одного ПОМИЛУВАНОГО (не того, хто втік, не звільненого) полоненого, возити його по Європі, щоб він говорив, який Путін поганий. Мене помилував — це, звичайно, добре, а взагалі поганий. Тому що потім не вийде з цього каналу витягнути наступного полоненого. Якщо тобі не по фіг інші. Ось так заради миттєвого піару поставлені під загрозу життя і свобода інших людей.
- Давайте згадаємо про останні резонансні події. Кому, на вашу думку, вигідно вбивство одіозного бойовика Мотороли, яке сталося в Донецьку в середині жовтня?
- Це вигідно і Києву, і Москві. Для Києва ліквідація Мотороли знімає питання, пов'язані з негативним сприйняттям голосування в парламенті щодо особливого статусу Донбасу. Пам'ятаєте, коли говорили, що ми дамо особливий статус, проведемо вибори і Моторола буде у Верховній Раді? А для Москви це вбивство вигідно тому, що зник чоловік, який багато знав. Починаючи з подій у Слов'янську, Харкові та навіть у Сімферополі. Моторола, наприклад, міг пролити світло на те, чому сепаратисти відступили зі Слов'янська. Адже він нічим не цікавився, крім війни. На ньому також смерть Ігоря Брановицького ("кіборг", захисник Донецького аеропорту, потрапив у полон до бойовиків у січні 2015 року і був убитий Арсенієм Павловим, - "Апостроф) та ще кількох наших полонених. Це, до речі, дуже важка тема для мене. Мені довгий час доводилося приховувати від батьків Брановицького його загибель та її подробиці. Я коли чув голос його матері, згадував свою і не зміг тоді сказати... Я розповів правду тільки своєму другові – льотчику, одному з командирів авіачастин: Брановицького забили прутами, а потім Моторола його застрелив з пістолета.
- Як ви вважаєте, організація цього вбивства була складним завданням?
- Насправді немає особливої складності в тому, щоб покласти вибухівку на дах ліфта (Арсеній Павлов загинув у результаті вибуху, - "Апостроф"). Наприклад, якщо ліфт на першому поверсі, потрібно піднятися на другий, гачком натиснути в лівому верхньому куті дверей на скобу - двері відчиняться, і перед вами дах ліфта. Кладете туди, що хочете, або самі сідайте і катайтеся до потрібного моменту. Тому особливих складнощів тут немає.
- Моторолу вбили - Гіві приготуватися?
- Цей хлопець годував наших бійців шевронами (після відступу ЗСУ з Донецького аеропорту бойовик Михайло Товстих - Гіві знущався над українськими військовими, зрізаючи з їхніх курток шеврони і змушуючи їх жувати, - "Апостроф"). Це непотрібна на війні емоційна дитячість, яка, можливо, коштуватиме йому життя після війни. Насправді такі вчинки, як вбивство Брановицького і згодовування шевронів, відстрілювання полоненому "ополченцю" вказівних пальців, тепер дуже заважають примиренню. Після війни, коли політики помиряться, такі комбати будуть заважати великій політиці. Тому таких людей, як Моторола, прибирають. Так було і в Югославії, і в Чечні. Причому такі процеси у нас будуть відбуватися з обох сторін.
