Між самопроголошеними "Донецькою народною республікою" і "Луганською народною республікою" відбувається поступове охолодження відносин. ДНР і ЛНР все менше сприймають один одного як родинні утворення і замість цього намагаються створити незалежні одна від одної структури зі своїми принципами та інтересами. Так, ЛНР наполягає на вільному транзиті вантажів для підприємств "республіки" з України через контрольовану ДНР територію і в противагу Донецьку будує економічні відносини з олігархом-втікачем Сергієм Курченком. Якщо ватажок донецьких бойовиків Олександр Захарченко не перестає робити войовничі заяви, то його луганський "колега" Ігор Плотницький заявляє про необхідність "дати Україні ще один шанс". Поки в Луганську тривають репресії проти потенційних супротивників глави "республіки", в Донецьку вирішили відмовитися від повної ліквідації опозиції. Відмінності в політиці двох "республік" зайшли так далеко, що в середовищі сепаратистів заговорили про можливість відкритого конфлікту між ДНР і ЛНР. Наскільки далеко здатні зайти суперечності, розбирався "Апостроф".
Криза назріла
Перші розмови про те, що відносини між донецькими і луганськими погіршуються, розпочалися в "республіках" в кінці 2015 - початку 2016 року. Тоді підприємці та керівництво шахт і заводів, розташованих на підконтрольній ЛНР території, обурилися наявністю "митниці" між ДНР і ЛНР, яка з'явилася в 2015 році в районі міста Дебальцеве, а також проблемами, що виникли з доставкою вантажів з України в окуповані райони Луганської області транзитом через територію, підконтрольну ДНР. Представники ЛНР були незадоволені тим, що доводилося платити ДНР за транзит, в тому числі за "розмитнення" вантажів. Одночасно у ЛНР виникали проблеми і з вивезенням продукції на територію, що знаходиться під контролем Києва, у першу чергу вугілля і металу, добутого і виробленого в Луганській області.
Влітку-восени ситуація, що склалася, стала викликати відверте невдоволення в керівництві ЛНР. "У ЛНР, як відомо, немає постійно діючого автомобільного або залізничного сполучення з Україною. Це призводить до колосальних проблем. Наприклад, в Алчевську є металургійний комбінат, якому для роботи потрібна сировина. Відповідно, вироблену продукцію також необхідно вивозити на територію України. З ввезенням і вивезенням сировини і продукції часто виникають проблеми. Навіть коли вдається домовитися з владою України, щоб вона не перешкоджала перевезенням, виникають проблеми з "владою" ДНР, яка в односторонньому порядку блокує або обмежує наші перевезення в Україну. Іноді вони просто все забороняють, посилаючись на "загострення ситуації" з Україною, а іноді вимагають заплатити", - розповів "Апострофу" працівник Алчевського металургійного комбінату Олексій П. При цьому, за його словами, з території, яка знаходиться під контролем ДНР, регулярно здійснюються перевезення як в Україну, так і назад, як правило, лише з невеликими затримками.
Ситуація з пунктами пропуску на лінії розмежування в Луганській області вже давно склалася катастрофічна. Єдиний діючий перехід, у Станиці-Луганській, є виключно пішохідним. Терміни відкриття транспортного переходу "Золоте" постійно переносяться. Остання названа дата – 10 грудня. Однак не факт, що відкриття пункту пропуску знову не буде зірвано бойовиками, як це вже було в березні та листопаді цього року. Після вчорашнього засідання контактної групи в Мінську представник гуманітарної підгрупи, віце-спікер Ради Ірина Геращенко повідомила, що бойовики знову гальмують процес. "Знову відмова його відкривати, невиразні пояснення, чому знову не відкривають", - написала вона на своїй сторінці у Facebook.
Щоо залізничного сполучення, то між підконтрольними Україні і окупованими районами Луганської області є одна діюча залізниця з низькою пропускною здатністю, яка до того ж працює нерегулярно.
Восени цього року, як писав "Апостроф", жителі ЛНР поскаржилися, що у них виникли проблеми з виїздом на українську сторону через пункти пропуску, контрольовані ДНР. Зокрема, співрозмовники відзначали вороже ставлення до них з боку місцевих бойовиків, а іноді і відмову пропустити їх, наприклад, через відсутність на автомобілях реєстраційних номерів ЛНР.
Чутки про війну
У такій ситуації не дивно, що навіть серед відомих бойовиків почалися розмови про кризу відносин між ДНР і ЛНР. Так, 3 грудня колишній голова "Ради безпеки ДНР" і командир бригади "Схід" Олександр Ходаковський (зараз знаходиться в опозиції до глави ДНР Олександра Захарченка) заявив, що ватажки ДНР і ЛНР "терпіти один одного не можуть".
"Міжособистісне протистояння між ними блокує будь-яку нормальну роботу. Луганчани приймають закони, щоб з території Донецька до них нічого не заходило без акцизу, в Донецьку вживають свої заходи і навпаки. Я в страшному сні такого не міг уявити. Якщо б я в 2014 році знав, що так буде, я б їх всіх (Олександра Захарченка та Ігоря Плотницького, – "Апостроф") загнав туди, звідки вони вже не повернулися б, - заявив Олександр Ходаковський в інтерв'ю одному з підконтрольних йому інтернет-сайтів. – У результаті ми виростили злочинну ситуацію. В Росію, напевно, легше проїхати, ніж у Луганську область".
На цьому тлі досить серйозно було сприйнято критичну заяву одного з найбільш відомих польових командирів бойовиків Ігоря Безлера, що покинув ДНР ще в 2015 році, у тому числі з причини відмови підкоритися Олександру Захарченку. Коментуючи заяву Захарченка, що для припинення протистояння у світі і закінчення війни на Донбасі Росії слід розгромити Велику Британію, він назвав ватажка донецьких бойовиків "головним клоуном всієї ДНР", який нічого не розуміє в історії. "Скоро можна почути, що Луги заважають процвітанню ДНР, і ця тупоголова істота почне брати Луганськ", - заявив Безлер. Хоча це припущення мало, швидше, іронічний характер, але цілком серйозно обговорювалася в російських ЗМІ і сепаратистських пабліках.
Шляхи розійшлися
Незважаючи на зовнішню єдність, схоже, що шляхи ДНР і ЛНР все-таки повільно, але вірно розходяться. Наприклад, це чітко помітно на ставленні до українського бізнесмена-втікача Сергія Курченка. Восени 2015 року керівництво ДНР звинуватило його в зриві постачань бензину і масштабних розкраданнях, після чого заборонило пов'язаним з ним фірмам здійснювати в ДНР підприємницьку діяльність. У ЛНР пішли іншим шляхом. Тут улітку 2016 року розвинув бурхливу діяльність "Торговий дім "Нафтопродукт", за даними російських ЗМІ пов'язаний з Сергієм Курченком. Зараз ця компанія є монополістом з постачання енергоресурсів на підконтрольну ЛНР територію, у першу чергу палива, газу та електроенергії.
Помітні відмінності і в ставленні до опозиції. Якщо в ДНР Олександр Захарченко поки що терпить досить жорстку критику з боку свого основного опонента Олександра Ходаковського, то в ЛНР репресії в цьому році обрушилися навіть на нещодавніх соратників Ігоря Плотницького. Ще у вересні за загадкових обставин загинув колишній "прем'єр-міністр" ЛНР Геннадій Ципкалов, а колишній голова місцевої "Народної ради" Олексій Карякін зараз змушений переховуватися в Росії. З публічної площини зникла і "міністр охорони здоров'я" Лариса Айрапетян, яку "влада" "республіки" звинуватила в розкраданні великих партій медикаментів. Наразі "розслідування" щодо колишнього "міністра" все ще триває.
Відрізняється і риторика двох ватажків "республік". Якщо Олександр Захарченко не перестає робити войовничі заяви, то його луганський колега проявляє помітну стриманість і навіть дозволяє собі примирливі заяви. Наприклад, 30 листопада Ігор Плотницький запропонував провести всеукраїнський референдум про федеративний устрій України та навіть заговорив про необхідність розробки конституції якоїсь "Української Федерації", таким чином, фактично публічно визнавши відмову, хоч і на певних умовах, від "незалежності" ЛНР.
"Не обов'язково за типом устрою Російської Федерації. Можна – за зразком Федеративної Республіки Німеччина або Сполучених Штатів Америки. Важливий принцип: формування владної та бюджетної вертикалі знизу-вгору при максимальній свободі регіонів у питаннях економіки, культури, освіти, охорони здоров'я та правоохоронної діяльності. А Київ має стати лише одним з регіонів України, нарівні з усіма. Ми готові дати демократичній Україні ще один шанс", - поділився ідеями Ігор Плотницький.
Історія конфліктів
Якщо поглянути на всю історію взаємин між ДНР і ЛНР, то суперечності між ними жодного разу не переходили в публічну площину, а тим більше в збройне протистояння. Як правило, сторони висловлювали невдоволення тільки діями якихось конкретних осіб – чиновників або польових командирів. Наприклад, у 2014–2015 роках від керівництва ДНР можна було почути критику на адресу козачих формувань ЛНР, звинувачених у контрабанді або розкраданні гуманітарної допомоги. З іншого боку, на адресу Донецька лунають звинувачення в негласній блокаді ЛНР і намірі нажитися на важкому становищі "республіки", відрізаної від пунктів пропуску з Україною. Втім, особисто Олександр Захарченко та Ігор Плотницький на персональну критику ніколи не переходили, намагаючись на публіці демонструвати єдність "Новоросії". А у вересні 2016 року ДНР навіть направила в Луганськ цілий батальйон, нібито для запобігання військовому перевороту, що там назрівав.
Джерела "Апострофу" у силових структурах України вважають "гарячий" конфлікт між ЛНР і ДНР малоймовірним. "Потрібно розуміти, що рішення з усіх ключових питань у "республіках" ухвалюють не Захарченко і Плотницький, а ті, хто за ними стоїть, тобто російське керівництво. "Республіки" повністю знаходяться на російських дотаціях, їхні "збройні сили" повністю залежать від російського постачання. Думаю, що будь-яка спроба вирішити суперечності силою буде швидко припинена", - розповіли "Апострофу" в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області.
