Парламентарі вже "вирішили" усі нагальні проблеми украиїнців знову підняли в країні мовне питання. У Верховній Раді було зафіксовано майже одночасно одразу три законопроекти, які, за словами їх авторів, покликані захистити українську мову. За українською народною прикметою, якщо депутати заговорили про мову — чекай швидких виборів. Чи так це насправді, розбирався "Апостроф".
Що пропонують
Першим із трійки мовних законів в парламенті був зареєстрований законопроект №5556. Він отримав назву "Про мови в Україні". Його ініціаторами стали відразу 32 нардепа з різних фракцій ВР. Законопроект чітко визначає, що єдиною державною мовою в країні є українська і саме вона виконує всі функції офіційної мови на всій території України, правда, в Криму до неї додається ще й кримськотатарська. Відповідно, увесь документообіг у країні повинен вестися державною мовою. Знання української стає визначальним фактором при отриманні громадянства, а чиновники в публічному спілкуванні повинні використовувати тільки державну мову, а якщо не знають її, то вивчити протягом 6 місяців. Письмові звернення в органи влади українці також повинні будуть писати державною мовою. Найцікавіші пропозиції законопроекту в сфері культури і медіа. Наприклад, якщо вистава йде не державною мовою, то театр зобов’язаний забезпечити глядачам синхронний переклад на українську. Крім того, мінімум дві третини тиражу друкованих видань, які знаходяться в приватній власності, повинні виходити українською. Усі національні телеканали повинні вести мовлення лише українською, а якщо в ефір запрошений гість, який говорить, наприклад, російською, його мову потрібно синхронно перекладати на державну. Тобто українська мова повинна увійти до всіх сфери життя: спорт, освіту, торгівлю, політику, культуру і медіа.
Правда, автори законопроекту передбачили деякі поступки. Наприклад, жителі населених пунктів, де не менше третини населення відносить себе до національних меншин, мають право звертатися до чиновників і отримувати від них відповіді на мові своєї меншини, але хто буде визначати цю "третину", в законі не пояснюється.
Ще два мовних законопроекти: №5669 і №5670 були внесені в парламент 19 січня. По суті, вони з невеликими відмінностями дублюють текст законопроекту №5556. Наприклад, законопроект №5669 передбачає створення в Україні "Національної комісії зі стандартів державної мови". До її повноважень належить затвердження стандартів української мови: правопису, термінології. Також комісія розробляє вимоги до рівня володіння українською для чиновників: від звичайного співробітника держпідприємства до президента України. У свою чергу, Нацкомісія плодить ще дві структури — "Центр української мови" і "Термінологічний центр української мови". Перший виконує практичні завдання щодо реалізації закону: проводить іспити на знання державної мови, розробляє допоміжну літературу і видає сертифікати про рівень володіння українською. Другий напрацьовує стандарти термінології української мови в сфері права, медицини, науки і навіть створює українську мову жестів. Але і це ще не все. У державі вводиться нова посада — уповноважений із захисту державної мови, мови національних меншин, регіональних (міноритарних) мов. Чим буде займатися цей чиновник — не важко здогадатися з назви посади.
Але, мабуть, найскандальніша норма пропонується авторами законопроекту №5670. До речі, під цим проектом підписалося 33 парламентарія. Вони пропонують в офісі уповноваженого із захисту державної мови ввести службу "мовних інспекторів". Передбачається, що таких "інспекторів" буде 27, а наберуть їх із числа тих, хто має вищу освіту або науковий ступінь з філології або права. Такий інспектор зможе зайти в будь-який кабінет, отримати будь-який документ не тільки від органів влади, але навіть політичних партій, громадських організацій, юросіб і проаналізувати його на відповідність вимогам мовного законодавства.
Хоч гірше, аби інше
Навала мовних законопроектів, за словами експертів, опитаних "Апострофом", говорить про три основні причини такого "хвилювання" нардепів за простих українців. Перша і найголовніша з них — ймовірність дострокових виборів до парламенту.
"Автори законопроектів шукають себе в патріотичній електоральній ніші, оскільки в парламенті дійсно допускають перевибори, і багато хто підсвідомо до них готується. Це пошук підтримки, інформаційних приводів для того, щоб заявити про себе перед виборами", — пояснив "Апострофу" політолог Ярослав Макітра.
Політтехнолог Андрій Золотарьов додає, що мовне питання — це технологія, яка вже досконало обкатана українськими політиками. "Будь-який, навіть політтехнолог-початківець знає, що в ситуації, коли рейтинги не обіцяють нічого гарного, потрібно сегментувати виборця на "свого" і "чужого". Такий нехитрий трюк зараз і провертають з українцями. Якщо ти за українську мову, за НАТО, то ти патріот, а якщо — проти, то ти агент Путіна, ватнік, рука Москви та інше. Очевидно, що, готуючись до можливих дострокових виборів до Верховної Ради, нинішня влада досить синхронно загострює ті теми, які розколюють виборців", — говорить "Апострофу" експерт.
Утім, можна було б сподіватися, що українці викриють політиків і ставка на розкол за мовним принципом не зіграє. "Вона б не зіграла, якби у нас був куди більш зрілий виборець, але люди на ці речі, на жаль, ведуться, — додав Золотарьов. — Люди сприйнятливі до пропаганди, і в цих умовах, враховуючи інформаційні, технологічні, адміністративні ресурси влади, для неї це виграшний варіант, тільки для країни програшний".
Друга причина появи мовних законопроектів — намагання відволікти увагу суспільства від економічних і соціальних проблем в країні. "Тема мови завжди піднімається в період будь-яких криз, коли вже нічого більше піднімати. Скільки існує наша держава, стільки вона і товчеться, а в підсумку всі топчуться на місці, — пояснює "Апострофу" аналітик "Донецького інституту інформації" Віталій Сизов. — Із практичної точки зору незрозуміло, навіщо знову піднімається тема мови, адже згідно з Конституцією, державна мова у нас одна, і вона чітко визначена і захищена. Тому говорити, що мова не захищена, або її статус якимсь чином обмежений — не варто. В основному — це політична спекуляція: коли гальмуються внутрішні реформи, немає об’єктивного покращення рівня життя, потрібно обов’язково щось кинути в суспільство, щоб люди почали обговорювати космічні проблеми, а не реальне життя. Якщо раніше країну розколювали за принципом Захід-Схід або проросійська-прозахідна позиція, то зараз проросійська позиція не актуальна, але залишилося мовне питання. Соціологічні опитування показують, що питання мови в реальному житті не хвилює абсолютну більшість людей, і це правда. Але коли це питання починають актуалізувати, воно стає життєво важливим, бо люди бачать в ньому зазіхання на їх особистий простір".
Нарешті третя можлива причина — нардепи реально перейнялися підтримкою української мови. "Я думаю, що частина депутатів дійсно бачать для себе шлях вирішення проблеми української мови в країні через ці законопроекти", — говорить Ярослав Макітра.
Втім, експерти стверджують, що ця причина з ряду фантастичних, адже механізм вирішення мовного питання був обраний занадто агресивний. "Дійсно українська мова переживає не найкращі часи і потребує захисту. Питань немає, але навіщо це робити саме так, коли під виглядом захисту української мови ми спостерігаємо спробу зменшити вплив російської мови в публічній сфері. Є інша частина суспільства — російськомовні українці, які не сприймають цю ідею і ніколи не сприймуть її", — вважає політолог Андрій Бузаров.
За словами президента Асоціації психіатрів України Семена Глузмана, мовні спекуляції викликають в суспільстві тільки роздратування. "Адже очевидно, що це не перше і навіть не десяте питання в країні. Навіщо ж знову людей дратувати цією темою, коли населення, будемо говорити відверто, — не зовсім сите і переживає не найкращі моменти життя", — резюмував Глузман.
