У Верховній Раді зареєстровано законопроект №5670 "Про державну мову", що регулює використання української мови, який вже викликав бурю обговорення в суспільстві. Законопроектом пропонується зробити українську мову обов'язковою для сфери культури, освіти, медіа та сфери обслуговування. За невиконання закону, народні депутати пропонують штрафувати, а за спробу "впровадження офіційної двомовності" і публічну неповагу до мови — ув’язнювати. Парламентарії у відповідь на критику заявляють, що після розгляду в профільному комітеті, документ може істотно змінитися.
Старі граблі
Останню спробу врегулювати використання української мови була здійснено 3 липня 2012 року, коли Верховна Рада проголосувала за скандальний законопроект "про засади державної мовної політики" екс-народних депутатів від Партії регіонів Сергія Ківалова та Вадима Колесніченка. Закон надав офіційний статус російській мові в певних регіонах України. Тоді документ викликав чимало суперечок і протестів, і згодом в 2014 ВРУ проголосувала за його скасування, проте відповідне рішення тоді не підписав в.о. Президента України Олександр Турчинов. У листопаді 2016 року законом зайнявся Конституційний суд України, в якому розглядається питання відповідності документа Конституції України.
Законопроектом №5670, зареєстрованим в парламенті 19 січня, 33 народними депутатами, також пропонується скасувати дію закону Колесніченка-Ківалова. 20 січня документ надійшов на розгляд профільного комітету. Законопроектом передбачається зробити українську мову обов'язковою для всіх органів держвлади, і місцевого самоврядування. Це стосується проведення засідань, оформлення документів, звернень громадян. Крім того, український пропонують зробити обов'язковим в дошкільних, шкільних, позашкільних і вищих навчальних закладах, а також, для післядипломної освіти та курсів. При цьому в школах і садках допускається використання мови нацменшин, а в внз це не передбачено. Навчання в університетах має вестися виключно українською, допускається викладання одного або декількох предметів одніэю з офіційних мов ЄС. У сфері науки також допускається використання лише української мови. Статті, наукові роботи та дисертації можна публікувати або українською, або на однією з офіційних мов ЄС.
Те ж стосується і сфери культури. Так, всі культурно-масові заходи хочуть зобов'язати проводити виключно українською мовою. Театральні вистави іншими мовами повинні супроводжуватися субтитрами на українській мові. Фільми дублюються українською мовою або з відповідними субтитрами. Всі оголошення, афіші та квитки також повинні бути на державні мові.
Українську мову пропонують зробити обов'язковою для всіх ЗМІ. Передачі на інших мовах дублюються українською мовою. Телерадіокомпанії зобов'язані мають забезпечити синхронний переклад на українську мову, якщо хтось із учасників програми говорить іншою мовою. В окремих випадках, друковані ЗМІ можуть публікуватися на одній з офіційних мов Євросоюзу.
Електронні ЗМІ, а також, інтернет-представництва різних підприємств, в тому числі, і сторінки в соціальних мережах, згідно з текстом законопроекту, повинні бути українською мовою. ЗМІ, крім усього, хочуть зобов'язати мати сторінку українською мовою, яка повинна завантажуватися поза вибором.
Українську мову зроблять головною і в книгодрукуванні і видавничої діяльності. Книжкові видання повинні будуть видаватися виключно державною мовою. При цьому, за бажанням авторів, вони можуть публікуватися і на інших мовах, але їх наклад не повинен перевищувати україномовний.
У сфері електронних інформаційних систем також планується низка змін. Програмне забезпечення з призначеним для користувача інтерфейсом повинно мати інтерфейс українською мовою. Відсутність такого, як вважають автори законопроекту вважається "істотним недоліком товару".
Всі публічні заходи в Україні також зобов'яжуть проводити українською мовою. Те ж стосується і сфери обслуговування. У магазинах, ресторанах, готелях зобов'яжуть обслуговувати клієнтів державною мовою. Однак, на прохання клієнта, мова обслуговування можна змінити.
У сфері спорту, охорони здоров'я, поштового зв'язку, транспорту також зобов'яжуть використовувати виключно державну мову.
Примітно, що також хочуть зобов'язати політичні партії використовувати для передвиборчої агітації, яка здійснюється за гроші держбюджету, виключно українську мову. Зобов'язані володіти державною мовою президент України, голова ВРУ, прем'єр-міністр, всі, без винятку міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади.
У законі також прописано створення Національної комісії зі стандартів державної мови, яка буде займатися захистом української мови. Для цієї мети передбачається і введення нової посади — Уповноваженого із захисту державної мови.
За виконанням закону будуть стежити спеціальні мовні інспектори, і за невиконання їх законних вимог, також, за порушення закону, парламентарії пропонують штрафувати в розмірі від 200 до 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3400 - 6800 грн.), Якщо мова йде про роботу офіційних органів і бюджетних організацій, від 200 до 300 (3400-5100 грн.) мінімумів в сфері освіти, науки і культури, від 400 до 500 неоподатковуваних мінімумів (6800-8500 грн.) для ЗМІ.
За спроби "впровадження в Україні офіційної багатомовності" може загрожувати кримінальна відповідальність. Через те, що це прирівнюється до спроб повалення державного ладу (ст. 109 КК України). Публічна неповага до української мови прирівнюється до наруги над державною символікою України (ст. 338 КК України).
Совок forever
Слід зазначити, що законопроект відразу викликав бурхливе обговорення в суспільстві і соціальних мережах. Думки розділилися: хтось упевнений, що законопроект важливий і довгоочікуваний, а хтось назвав його примусової українізацією, порівнявши з русифікацією комуністами за часів Радянського союзу. За словами культуролога і філософа Олексія Панича, в тексті закону дуже багато "совкового". "Зрозуміло, правове регулювання мовних питань треба вдосконалювати. І розвитку української мови потрібно сприяти. Тут, в загальному, у мене з авторами проекту немає ніяких суперечок. І в законі є ряд слушних норм, які я особисто підтримую. Але, разом з тим, з цього законопроекту просто випирає глибоке — і глибоко "совкове" — переконання його авторів, що "держава" має бути всюди, де живе і діє українське суспільство, а "державна мова" — це, в наказовому порядку, мова всього суспільства, за невеликими локальними винятками", — вважає Панич.
До слова, зараз в Раді знаходиться ще два схожих законопроекти — №5556 "Про мови в Україні", авторства депутатів Олександра Черненко, Оксани Білозір та Оксани Юринець та №5669 "Про функціонування української мови як державної та порядок застосування інших мов в Україні". Останній зареєстрували переважно депутати зі Свободи Михайло Головко, Андрій Іллєнко, Олег Осуховський, Юрій Левченко та Марія Матіос з БПП.
Глава комітету ВРУ з питань культури і духовності, де і будуть розглядати всі три законопроекти, народний депутат Михайло Княжицький зазначив, що не сумнівається, що в комітеті знайдуть компроміс і винесуть в сесійну залу найбільш якісний і відповідний документ з усіма доробками.
"Законопроект, автором якого є я, передбачає не тільки українську мову як державну, а й мови меншин, з моєї точки зору, це принципове питання, хоча автори законопроекту №5670, який регулює українську як державну був зареєстрований останнім. Автори цього проекту говорять, що вони теж доробляють окремий законопроект про мови національних меншин. Є низка інших змін. Наприклад, законопроект 5670 передбачає кримінальну відповідальність за наругу над українською мовою, а законопроект, де я є співавтором — інші види відповідальності. Тобто є деякі відмінності, але зараз обговорювати нюанси цих законопроектів, до їх обговорення в комітеті, не має ніякого сенсу, оскільки вони будуть категорично змінені, всі три. І я переконаний, що ми прийдемо до якоїсь спільної точки зору для того, щоб або зупинитися на одному з цих трьох, або разом розробити спільний законопроект", — пояснив "Апострофу" Княжицький. Відносно критики, то парламентарій впевнений, що законопроект про мову важливий, але він не повинен провокувати розбрат в суспільстві.
"Поки не буде підтримки мови, доти Україна не зможе бути ефективною європейською країною. Інша справа, що тема мови жодним чином не повинна провокувати розбрат в суспільстві, закон повинен бути жорстким, мають бути передбачені санкції, але він повинен бути логічним. Наприклад, я не переконаний, що ми повинні дозволяти друк тільки українською мовою, тому що у нас є багато національних меншин. Нам потрібен закон про так звану дерусифікацію, але так, щоб мови всіх інших меншин не постраждали", — додає нардеп.
На думку політолога Костя Бондаренка повністю україномовною країна повинна стати поступово, а такі законопроекти призведуть лише до розколу суспільства. "Справа в тому, що для авторів, цей законопроект є лише фіговим листком, який прикриває їх повну бездіяльність як політиків через те, що їм нічого сказати своїм виборцям, вони передчувають, що можуть бути дострокові вибори, і коли вони прийдуть до виборців і ті спитають їх, що ви зробили, то похвалитися буде нічим. Тому вони взялися за випробувану модель. Якщо не зроблено нічого, можна братися за історію, релігію і мову і спекулювати на цих темах. Але як правило, спекуляція на цьому призводить до розколу суспільства, призводить до розколу громадян, до ворожнечі між громадянами, тому закон сьогодні — це не закон для посилення статусу української мови, це законопроект, спрямований на погіршення становища інших мов, в першу чергу російської мови, закон не за щось, а проти чогось", - вважає Бондаренко.
Кость Бондаренко зазначив, що законопроект може спровокувати невдоволення серед населення південних і східних регіонів України, які підтримували Майдан. "І я уявляю, як поведуть себе російськомовні громадяни і на сході і на півдні України, які підтримали Майдан, підтримали цю владу, коли їм сьогодні будуть встановлювати правила і говорити, що їх мова, на якому вони звикли розмовляти, не підходить і вони повинні від нього відмовлятися. Я не противник того, щоб Україна рано чи пізно стала україномовною повністю, але це повинно відбуватися поступово, це повинно відбуватися на рівні кількох поколінь, а такі законопроекти, навпаки тільки віддаляють цю перспективу оскільки викликають роздратування, опір і внутрішнє неприйняття", — розповів "Апострофу" Бондаренко.
