Україна гостро страждає від нестачі водних ресурсів, а рівень наповнення річок всього 20% від норми. Таку заяву днями зробив глава міністерства екології та природних ресурсів Остап Семерак. У той же час ефективно покарати підприємства, які забруднюють водойми країни, держава не в змозі. Чому так відбувається, розбирався "Апостроф".
Екоінспекція проти бізнесу
За словами міністра, на тлі обміління водойм підприємства не поспішають скорочувати обсяг викиду в річки і озера відходів своєї господарської діяльності. "Коли розраховуються гранично допустимі норми викидів у водні об'єкти зворотних вод, розраховується і сезонність, і наповненість вод. Але якщо наповненість вод стала меншою, ніж була розрахункова, додавши туди велику концентрацію викидів, водні об'єкти вже не мають можливості виконати свою природну функцію самоочищення", - розповів "Апострофу" міністр екології Остап Семерак.
У Мінприроди "Апострофу" пояснили, що Україна вже давно належить до числа країн, які в недостатній кількості забезпечені водними ресурсами, однак ситуація ускладнюється тим, що на державному рівні практично не виділяється коштів на очищення водойм.
"На очищення річок і водойм виділяється дуже мало коштів. Наприклад, в минулому році в уряді виділили 200 тисяч гривень, і в цьому році закладено 200 тисяч. Цих грошей недостатньо, щоб очистити одну річку, не кажучи вже про всіх водойми України", - розповіли "Апострофу" у прес-службі Мінприроди.
Одна з найбільш критичних ситуацій склалася з річкою Інгулець. Ще на початку року в міністерстві заявляли, що через постійні викиди мінералізованих вод в річку з гірничорудних підприємств Інгулець практично втратив потенціал до самоочищення. Це створило загрозу для життя і здоров'я людей, адже з річки здійснюється водозабір для Кривого Рогу і Дніпра. "На багатьох підприємствах стоїть дуже застаріле фільтрувальне обладнання. Ще в СРСР робився наголос на індустріалізацію економіки, і питання екології вирішувалися за залишковим принципом у СРСР і, на жаль, десятиліттями за залишковим принципом вони вирішувалися і в Україні", - пояснили в прес-службі.
Контролювати ситуацію з викидом шкідливих речовин в річки України та реагувати на надзвичайні ситуації повинна Державна екологічна інспекція. Але після мораторію на екологічні перевірки, який парламентарії продовжили на весь 2017 рік, руки в інспекторів виявилися зв'язаними. "Підприємства просто не допускають інспекторів для перевірки їх діяльності. Наприклад, на рівні місцевої влади підприємства отримують дозволи на певну кількість викидів у воду. Але зазначатися у документах може одна кількість викидів, а на ділі скидається набагато більше і набагато гіршої якості. Крім того, здійснюють викиди шкідливих речовин у водойми у нічний час, коли ніхто не бачить", - відзначили в прес-службі.
Мораторій на екологічні перевірки загрожує нормальному стану не тільки водного господарства країни, але і всього навколишнього середовища. Так, наприклад, якщо б держінспектори були допущені до моніторингу ситуації навколо Грибовицького сміттєвого полігону під Львовом, пожежі та людських жертв можна було б уникнути. "Три року інспектори державної екологічної служби не могли потрапити на територію звалища. Як фізособа туди, звичайно, вони могли потрапити, але здійснювати контроль стану ґрунту, атмосферного повітря, води права у них не було", - відзначили в прес-службі.
Могло не бути і масштабної пожежі на нафтобазі БРСМ у Василькові. Нагадаємо, що в результаті події загинуло п'ятеро та постраждало 15 осіб. "Підприємства відчули безкарність і по повній програмі почали скидати сміття, і шкідливі відходи в річки і землю, відповідно, обсяги шкідливих речовин в навколишньому середовищі катастрофічно збільшуються", - розповів "Апострофу" екс-міністр екології Ігор Шевченко.
"Мораторій може працювати як короткочасний захід, щоб полегшити тиск на бізнес і навести порядок з інспекторами", - каже Остап Семерак.
А наводити "порядок з інспекторами", за словами експертів, необхідно в першу чергу, адже заборона на перевірки для того і вводилася, щоб госекоінспектори перестали кошмарити бізнес. Але до повноцінного реформування відомства у Кабміну руки не дійшли, тому для того, щоб розвести підприємців з інспекторами по різних кутах, останніх просто перетворили у "весільних генералів".
"Екологічна інспекція займається здирництвом замість того, щоб займатися контролем. Це проблема корупції, яка існує по всій країні, і екоінспекція як контролюючий орган не виняток", - зазначає колишній міністр Ігор Шевченко.
Проблему визнає і чинний міністр. "Ми повинні знайти нову функцію, нових людей, дати їм відповідну мотивацію, адже з мінімальними зарплатами ці люди є вразливими до корупційних дій", - констатує Семерак.
Шевченко додає, що Держекоінспекції потрібно відводити від принципу планових перевірок до аналізу, аналітики та екологічної розвідки. "Інспектори повинні реагувати на порушення, виявляти їх за допомогою оперативних заходів, караючи порушників, а не йти тиснути бізнес планово, намагатися знайти дрібні порушення, щоб видавити хабар. Система повинна відійти від планових перевірок всіх підряд до перевірок конкретних порушників, коли є вже накопичені докази і свідчення порушення. Для це потрібно перебудовувати систему роботи екоінспекції", - резюмував Шевченко.
За забруднення у в'язницю
Але однією реформою Держекоінспекції українські водойми чистіше не стануть. У Мінекології наполягають на посиленні відповідальності за забруднення навколишнього середовища, аж до введення кримінального покарання. Нагадаємо, що сьогодні, згідно з чинним законодавством, за забруднення вод максимальна відповідальність передбачає до 5 років обмеження волі, а за забруднення земель підприємець взагалі відбудеться тільки штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. "Сьогодні ми приходимо до розуміння того, що потрібно або більш жорстко штрафувати, чи реально карати, щоб державні екоінспектори мали реальні механізми впливу як поліція", - додали в прес-службі Мінприроди.
Крім оновлення штрафів у бік збільшення, у Мінприроди наполягають на механізмах обмеження діяльності підприємств на час судових розглядів за екологічним злочинам. "Наприклад, екоінспекція виявляє підприємство, яке своєю діяльністю шкодить навколишньому середовищу. Щоб це підприємство зупинили, і воно перестало працювати, Держекоінспекція має звернутися до суду, пройти всі інстанції. Але весь цей час підприємство буде працювати, а суд може розглядати скарги дуже довго, і навіть якщо рішення буде на користь екоінспекції, то часто завдана шкода вже настільки глибока, що відновити навколишнє середовище практично неможливо", - скаржиться Семерак.
Міністр зазначив, що його відомство спільно з ГПУ розробили відповідні правки до кримінального кодексу, які передбачають посилення відповідальності для недбайливих підприємців, але ініціативи міністерства напоролися на мораторій, адже порушень без перевірки не виявити, а отже, і карати підприємця нема за що.
