Президент Петро Порошенко днями затвердив програму співпраці Україна - НАТО на 2017 рік. Програма представляє собою масивний і комплексний документ, яким передбачається реформування не тільки оборонного сектора країни, а й переформатування політичної, економічної та управлінської системи України. У дорожній карті інтеграції в Альянс розбирався "Апостроф".
Реформи
Програма співпраці Україна - НАТО була розроблена для того, щоб досягти "повної сумісності органів сектору безпеки і оборони з відповідними органами держав-членів НАТО". Така кооперація покликана забезпечити в майбутньому членство України в Альянсі, проте відчутні межі цього "майбутнього" в документі не визначені.
Найбільш масштабні реформи, згідно з текстом документа, повинні відбутися в силовому блоці. Так, серед завдань на 2017 рік значиться перехід Генштабу ЗСУ на j-структуру управління, яка прийнята в НАТО. Це означає, що система управління в Генштабі повинна бути оптимізована: ліквідовані дублюючі один одного відомства і скорочена "армія" штабних начальників. Ось як пояснював суть цієї реформи сам Степан Полторак: "У Міністерстві оборони раніше мала право ухвалювати рішення єдина людина - міністр. У структурі працювало 770 співробітників, вони щодня готували документи, які направляли міністру. Як можливо взагалі ефективно ухвалювати рішення при такому розподілі?" - зазначив міністр.
Також передбачається реформувати військову службу правопорядку у ЗСУ і перевести її в формат роботи військової поліції. Глибокого реформування потребує і система зв'язку в ЗСУ. Серед пріоритетних цілей - забезпечити армію сучасними комплексами стаціонарного та мобільного зв'язку, щоб захищеними каналами передачі даних українські військові могли безпечно обмінюватися текстовими і голосовими повідомленнями, графічними документами і геопросторовою інформацією. У системі матеріально-технічного забезпечення армії планується створити об'єднані центри забезпечення, автоматизувавши облік і переміщення всього військового майна. Чекає змін і медичний сектор Міноборони. Центральне військово-медичне управління ЗСУ та військово-медичний департамент Міноборони будуть об'єднані в єдиний орган управління медзабезпечення, а в структурі армії повинна бути створена система екстреної медичної допомоги.
У контексті програми передбачено і реформування МВС: створення системи електронних закупівель для Нацгвардії, укомплектування гірничо-патрульної роти Нацгвардії і дорожньої поліції, а також модернізація матеріально-технічної бази органів МВС. Усі інші зміни в Держприкордонслужбі, СБУ, міграційній службі, ДСНС зводяться до банальних "поліпшити", "продовжити співпрацю" і "удосконалити" (зокрема знання англійської співробітниками цих відомств).
Також інтеграція до Альянсу передбачає низку реформ не тільки в оборонному секторі. Документом декларується формування в 2017 році нового складу Верховного Суду на конкурсній основі, запуск роботи Національного бюро розслідувань, боротьбу з корупцією, децентралізацію влади ... одним словом, проведення всіх тих реформ, які так і не були впроваджені після революції на Майдані.
На думку заступника директора Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Антона Міхненка, суспільно-політичні перетворення в Україні опинилися в центрі уваги програми співробітництва, оскільки "НАТО це не тільки військовий, а ще й політичний блок, тому політичні моменти також потрапляють під юрисдикцію Альянсу. НАТО зацікавлене мати в якості партнерів ті країни, які будуть прогнозовані, з відповідним рівнем права і без корупції, адже боротьба з корупцією теж є фактором, який впливає на сектор безпеки країни", - підкреслив військовий експерт.
Лакмус для Трампа
Але якщо документ настільки всеосяжний, що не обмежується одним лише реформуванням армії, чи зможе Україна виконати всі пункти програми, тим більше що необхідні річні плани складаються президентською адміністрацією з року в рік. Наприклад, національна програма співробітництва Україна-НАТО на минулий, 2016 рік, передбачала "децентралізацію і проведення конституційної реформи". Аналогічні завдання в тих же формулюваннях перекочували в програму на 2017 рік.
"Насправді наповнення цього плану - просто політичні декларації, хоча за часів Ющенка річну програму співпраці з НАТО називали мало не планом членства в Альянсі, - пояснює "Апострофу" нардеп, член парламентського комітету з питань національної безпеки і оборони Дмитро Тимчук. - Ми можемо ухвалювати просто безмежні плани співпраці з НАТО, але потрібно розуміти, для чого все це необхідно. Якщо ми ставимо перед собою політичну мету вступу до НАТО, то виконання пунктів програми має велику політичну роль: ми демонструємо, що ми наближаємося до Альянсом і готуємо всю свою сферу нацбезпеки і оборони. Але поки немає завершеної картини в Україні, а тим більше зараз, на тлі російської агресії, і немає консенсусу в самому НАТО, то говорити про вступ важко".
Військовий експерт Олег Жданов також скептично ставиться до того, що виконання програми стане каталізатором вступу України до Альянсу, проте реформи в країні з прицілом на оборонний блок дозволять нам стати повноцінним військовим партнером НАТО.
"У стратегічному плані США потрібна буферна зона з добре озброєною і боєздатною армією для того, щоб в разі чого або лякати Росію, або відбити реальний напад. НАТО буде за спиною в якості партнера, але розраховувати на членство ми не зможемо. Тут не варто плекати ілюзій. Вони допомагатимуть, підказуватимуть, озброюватимуть і комфортно почуватимуть себе за нашою спиною, а ми - виконуватимемо роль щита, який прикриває НАТО в Європі ", - упевнений Жданов.
Експерт додав, що програма співробітництва Україна-НАТО на 2017 рік є своєрідним лакмусовим папірцем для США: будемо виконувати - отримаємо партнерську допомогу, не будемо - зможемо розраховувати тільки на свої сили. "Там дійсно повний вінегрет, але таким чином з боку США вибудовується логічний ланцюжок, щоб приперти Порошенка до стінки. Адміністрація республіканців, яка завжди відрізнялася прагматичністю, просто перейшла до більш активних дій. Тепер крок за кроком республіканці вимагатимуть від президента виконання всіх тих пунктів програми, яку він підписав, - пояснює "Апострофу" Жданов. - НАТО хоче підготувати собі широку смугу для діяльності в плані реформування, починаючи з ВСУ, і закінчуючи масштабними реформами в державі, адже реформувати тільки армію у відриві від цілої країни неможливо ".
