Восени в парламенті заплановано ухвалення кількох важливих реформ, одна з яких – реформа охорони здоров'я, яку прем'єр-міністр Володимир Гройсман назвав однією з пріоритетних. Проте заплановані перетворення – зовсім не реформа, а її імітація, вважає глава Асоціації психіатрів, правозахисник Семен Глузман. Свою думку про те, з чим дійсно зіткнуться громадяни України в разі ухвалення Верховною Радою запропонованих МОЗ законів, він висловив "Апострофу".
Це ніяка не реформа, і це розуміють майже всі нормальні люди в цій країні і закордонні експерти. Це – імітація реформи. Це політичне рішення, не соціально-економічне, як має бути, а саме політичне – для того, щоб догодити західним донорам. Але насправді це – спроба (я кажу "спроба", тому що все-таки вірю, що, можливо, залишився якийсь шанс, що сесійна зала не проголосує [за цю реформу], хоча розумію, що депутатів за цей час могли вмовити, налякати або купити, як зазвичай у нас буває), якщо це буде ухвалено в тому вигляді, в якому передбачається, позбавити багатьох громадян України можливості лікуватися, тому що далеко не у всіх є можливість платити.
Так, кажуть гарні слова, що частину [коштів на лікування] буде сплачувати держава, частину – громадяни, що насправді демагогія. Громадяни зможуть піти безкоштовно до дільничного лікаря, який зараз буде називатися сімейним (хоча він таким не є, підготовка сімейних лікарів всерйоз в країні відсутня) – і це все, що вони зможуть. Усе інше буде платно і дорого. Ну і всі розмови про безкоштовні ліки або медикаменти за півціни теж безглузді, ми вже бачимо, що цього немає і бути не може.
Якщо депутати проголосують за цю реформу, це буде погано для населення. Я розумію, що з тією ж пенсійною реформою легше зрозуміти ситуацію, там все очевидно: в країні немає грошей і, хочете не хочете, але проблему треба вирішувати. З медичною реформою все набагато складніше, тому що насправді гроші є. Економісти, які працюють у цьому напрямку, знають, що у нас, як не дивно, у багатьох медичних сферах надмірне фінансування, просто про це не говорять.
Ми, лікарі, якось витримаємо цю реформу, а решті населення доведеться миритися. У лікарській сфері ставлення до реформи різне. Ті люди, які корумповані, сприймають [в. о. міністра охорони здоров'я] Уляну Супрун дуже негативно, і протест таких людей, як я, на жаль, допомагає їм, тому що вони пристосувалися. Але це не означає, що я насправді ратую за них.
А те, що існує корупція в медицині на всіх рівнях – і на вищому, і на нижчому – знають всі. Вона існувала ще за Радянського Союзу, а, крім того, якщо зарплата лікаря така, як зараз, то або він піде, або буде брати гроші або подарунки.
Основна мета реформи – на час вгамувати пристрасті, обдурити псевдобезкоштовною медициною, але насправді головне бажання – мінімізувати витрати на медицину, але не шляхом підвищення ефективності, а за рахунок населення.
Хоча треба було починати не з ідіотських для нашої системи фантазій про парамедиків, а зі зміни системи освіти, але це робити не хочуть і бояться. І у підсумку ми маємо лікарів-неуків, які залишаються в системі, тому що відразу беруть забагато, в той час як професіонали просто їдуть в інші країни.
А український народ, на жаль, із цим нічого не може вдіяти: він готовий виходити на вуличні протести, але не готовий контролювати конкретних політиків.
