Польський президент Анджей Дуда на початку лютого підписав поправки до скандального закону про Інститут національної пам’яті Польщі, що передбачають кримінальну відповідальність, зокрема, за заперечення злочинів українців проти поляків у часи Другої світової. Згодом президент попросив Конституційний суд перевірити окремі статті, яким закидають невідповідність Конституції країни, в тому числі про українських націоналістів.
Тему скандальних змін у законодавство, що викликали обурення в Україні, піднімали вже на найвищому рівні – президент Петро Порошенко на зустрічі з прем'єр-міністром Польщі Матеушем Моравецьким в Мюнхені закликав польське керівництво утриматися від кроків, які можуть поставити під загрозу успіхи у двосторонньому діалозі з історичних питань.
Польський журналіст, кореспондент в Україні Павел Боболович розповів "Апострофу", якою була реакція польського суспільства на ухвалені законодавчі зміни, якими є найбільш суперечливі моменти та якого рішення слід чекати від Конституційного суду Польщі.
Перш за все слід сказати, що це лише доповнення, зміни до закону "Про Інститут національної пам’яті" в певній частині – тій, яка стосується бачення Польщі та фальсифікування польської історії. Найбільше хвилювань у польському суспільстві та політикумі викликала реакція на цей закон не з боку України, а з боку Ізраїлю, Німеччини та США. Метою закону було заборонити вживання дуже поширеної в світі фрази, яка дуже шкідлива для поляків і не відповідає історичним фактам, – про "польські концтабори". Ця фраза стосується німецьких концтаборів у час окупації Польщі. І зрозуміло, що називати їх польськими концтаборами помилково.
Але в змінах до закону знайшлося й дуже багато інших фраз, в тому числі пов’язаних з Україною, які справді викликали хвилювання, здивування або взагалі нерозуміння в людей, які розуміються на проблематиці. Можливо, не в суспільстві, бо воно, звісно, не до кінця розбирається в деталях.
Передусім там йдеться про злочини українських націоналістів. Дуже цікаво, що написано, у яких роках вони відбувалися: 1925-1950 роках. Навіть для людей, які хочуть відповідальності за вбивства, за геноцид на Волині, які кажуть про відповідальність українських націоналістів за Волинську різню, незрозумілими є ці дати. У 1925 році працювала і нормально функціонувала польська держава – Друга Річ Посполита, в якій нормально функціонувало законодавство. На підставі того законодавства притягалися до відповідальності українські націоналісти, сам Степан Бандера також потрапив до польської тюрми на підставі польських законів, які в той час діяли. Незрозуміло, чому зараз Польща має заново притягати до відповідальності людей, які тоді були її громадянами. Хоча й зрозуміло, що таке притягнення до відповідальності буде більше символічним, оскільки цих людей серед живих вже немає.
Марш пам'яті жертв Волинської різанини в Польщі
Це одна з речей, які викликають здивування. Друга, яка навіть вражає, це те, що закон стосується Польщі під час Другої світової війни. Зрозуміло, там йде мова про нацистів і комуністів. Польща, як і Україна, була жертвою цих двох тоталітарних режимів, ніхто цього не заперечує. Але в цих поправках до закону згадана тільки одна нація: мова про українців. І це має викликати заперечення, адже німці навіть не згадані. Намагання поставити в один ряд відповідальність німців, комуністів та українців за Другу світову війну – це жах, це взагалі незрозуміло і неприпустимо. Навіть якщо події на Волині в 1940-х роках були геноцидом, відповідальні за який українські націоналісти. Ось це покладання відповідальності на українську націю якраз стало одним із моментів, через який багато експертів та польських науковців сказали, що це незрозуміло і неправильно.
Також є ще одна дуже важлива річ: чи можна буде згідно з новим законодавством нормально проводити наукові дослідження, займатися художньою діяльністю, письменництвом, чи матимуть змогу працювати з тими темами журналісти та публіцисти, в чому я сам зацікавлений. Експерти кажуть, що фактично існує загроза для людей, які хотіли би тим займатися, бо передбачена карна відповідальність для осіб, які применшують відповідальність тоталітарних режимів та українських націоналістів за злочини, скоєні в 1925-1950 роках, і для людей, які фальсифікують історію.
Ці положення закону викликали також реакцію президента, що дуже важливо. Президент Польщі Анджей Дуда підписав закон, але одразу подав частину положень на розгляд Конституційного суду, який має вирішити, чи відповідає закон польській Конституції. У зверненні президента до Конституційного суду йдеться, що окремі статті закону, в тому числі про відповідальність українських націоналістів, не відповідають Конституції. Закон може почати працювати, але якщо Конституційний суд ухвалить рішення про неконституційність закону, найконтроверсійніші й найважливіші положення не працюватимуть. А тоді не матимуть сенсу й всі ці поправки загалом.
Є запитання, чому взагалі були зроблені ці зміни, чому саме зараз. Відомо, що над ними працювала група депутатів, передусім дуже активно працювали депутати з партії "Кукіз'15", яка вперше після 1989 року завела до польського Сейму націоналістів. Здавалося, що ця робота може бути довгою і що вона взагалі може не завершитися голосуванням Сейму, але сталося це дуже швидко. Можна намагатися пов’язати це з політичною ситуацію, яка зараз є в Польщі, з різноманітними протистояннями всередині правлячої партії "ПіС", боротьбою за підтримку виборців.
"Марш бандерівців" в центрі Києва
Так чи інакше, не втечеш від відчуття, що ці зміни до законодавства справді пов’язані з внутрішньою політикою, але ніхто не продумав, якими будуть наслідки в зовнішній політиці. А можна було це легко передбачити: достатньо прочитати протоколи засідань комітету юстиції Сейму, який розробляв ці зміни. Там були присутні люди, які називають себе експертами. Наприклад, професор Партач і професор Осадчий, які були прихильниками цих змін. Осадчий – це людина, яка народилася в Радянському Союзі на території України. Він довгий час був громадянином України і як громадянин України приїхав до Польщі, а зараз каже, що він – польський історик. Осадчий не приховував, що зміни пов’язані зі збільшеннями присутності українців у Польщі, людей, які працюють в Польщі. Він бачить загрозу "бандеризації", впливу на польське суспільство.
Зрозуміло, що це ніяк не відповідає дійсності. І про це дуже цікаво каже професор Журавський вель Граєвський, один з дуже сильних критиків цих змін до закону і колишній радник міністра закордонних справ, історик і спеціаліст зі східної політики Польщі: він вважає, що ці зміни взагалі суперечать польському законодавству та східній політиці Польщі, що вони небезпечні, а люди, які над ними працювали, взагалі не повинні потрапити до Сейму.
Якщо ж говорити про подальшу долю змін до закону, то є різні варіанти. Є думки, що навіть ще під час розгляду Конституційним судом треба вносити поправки до цих поправок, як би дивно це не звучало. Хотілося би, щоб Конституційний суд визнав зміни неконституційними. Це відкриє можливість нових поправок, і я сподіваюся, що тоді депутати не підуть в тому самому напрямку, не будуть працювати проти якихось національностей.
Однак варто все-таки наголосити, що цей закон викликає більше запитань з боку Ізраїлю, єврейських осередків, а українська тематика трохи прихована.
У будь-якому разі польський Конституційний суд працює незалежно. А це означає, що політики не мають на нього впливати, і його рішення має відповідати законодавству. Для мене як громадянина, який не має юридичної освіти, який є політологом, очевидно, що зміни суперечать Конституції. Сподіваюся, що це побачать і судді. Також маю надію, що інші поправки будуть не політичними, а юридичними.
