Заступниця міністра охорони здоров'я України ОЛЬГА СТЕФАНИШИНА в інтерв'ю "Апострофу" розповіла про медичну реформу, зміну в процедурі закупівель ліків, наявність вакцин в різних регіонах України та ситуацію навколо бажання профільного парламентського комітету звільнити в.о. голови МОЗ Уляну Супрун.
- Вперше за останні п'ять років закупівлі починаються вчасно. Як це відбуватиметься і що означатиме для лікарень та пацієнтів?
- З 2014 року Міністерство охорони здоров’я починало централізовані закупівлі з великим запізненням. Того ж року я, ще працюючи в пацієнтській організації, адвокатувала антикорупційну реформу закупівель. У 2015 році почалися закупівлі ліків через міжнародні організації. Через зміщення графіку закупівель у 2014-му у 2015 році процес теж почався із запізненням. Окрім того, це вперше в Україні запускався механізм закупівель із залученням міжнародних організацій, у міністерства не було такого досвіду, тож пішов час на те, щоб налагодити процес, подолати супротив.
І от ще у листопаді 2017 року МОЗ почав формувати номенклатури для закупівель на 2018 рік, а в березні ми вже сформували першу постанову Кабміну, яка дає офіційний старт міжнародним закупівлям. І вже підписані договори з міжнародними організаціями. Це більш як на півроку раніше, ніж у 2015 році, й набагато раніше, ніж навіть минулого року. Що це означає? Що ми нарешті входимо в нормальний цикл закупівель, рік у рік. У нас зараз є залишки лікарських засобів, закуплених за кошти 2016 року, постійно надходять ліки за кошти бюджету 2017 року й почнуть надходити ліки за гроші бюджету-2018. По суті, в нас буде рік, коли зустрінуться поставки ліків, закуплених за бюджет трьох років – 2016-2018-го. І саме тому ми робимо зараз аудит всіх залишків препаратів і планів поставок – це дозволить адекватно сформувати потреби й зрозуміти, скільки в нас є ліків і як надовго їх вистачить. Можливо, за деякими програмами нам навіть вдасться сформувати буферний запас ліків, щоб забезпечити пацієнтів лікуванням безперервно.
- Як міжнародні закупівлі впливають на вартість ліків?
- Взагалі реформа, яка була запроваджена починаючи з 2015 року, дуже сильно вплинула на ціни. Не секрет, що до того, як міжнародні організації почали допомагати Україні закуповувати ліки, ця сфера була дуже корумпованою. За даними СБУ, на тендерних закупівлях МОЗ перевитрачалося до 40% коштів.
Це означає, що до 40% пацієнтів просто не отримували препаратів, бо гроші розчинялися в кишенях чиновників. Зараз міністерство співпрацює у сфері закупівель лікарських засобів та медичних виробів із Програмою розвитку ООН, Дитячим фондом ЮНІСЕФ та британською агенцією Crown Agents. І вже четвертий рік завдяки цій реформі заощаджуються до 39% державних коштів, виділених на закупівлі. Це дані Рахункової палати України. Їх підтверджують і громадські організації, які робили аналітику із порівнянням цін. Різниця в цінах сьогодні на деякі препарати у порівнянні із регіональними закупівлями сягає 300%.
Ольга Стефанишина
- До речі, про регіони: доводиться чути багато історій про те, що чогось постійно не вистачає. Як ви з ними співпрацюєте?
- Ми зараз створили штаб роботи з регіонами – ми постійно з ними контактуємо, проводимо селекторні наради й консультації. Ми запровадили нову електронну форму збору потреб. І вчимо регіони користуватись нею – наші спеціалісти в буквальному сенсі майже цілодобово на зв'язку із представниками регіонів. У кожного регіону є свої усталені методи роботи, але нам вдається долати труднощі та збирати потребу майже у всіх програмах, співпрацюючи з ними. Дехто запізнюється, дехто робить свою роботу вчасно, але все одно з ними треба працювати.
Якщо говорити про розрахунок потреби в ліках і вакцинах загалом, то в Україні він з року в рік відбувався не зовсім коректно. Справа в тому, що у нас немає реєстрів пацієнтів, немає верифікованої статистики щодо багатьох захворювань, і тому дуже важко точно визначити, скільки ж нам потрібно ліків. Тому ми зробили перший крок до міжнародного обрахунку потреб у вакцинах. З цього року в нас діятиме методика, заснована на практиках ЮНІСЕФ і Всесвітньої організації охорони здоров’я, яка допомагає нам розраховувати потребу у вакцинах на національному рівні, так, як це робиться в розвинених країнах світу – виходячи зі статистичних даних.
У наступні роки ми плануємо розробити подібні методики для інших програм, щоб розрахунок потреб відбувався простіше, відповідно до статистики й щоб він відповідав тій ситуації, яка є в Україні. Зараз у нас дуже великі розриви від регіону до регіону. Ми побачили це на вакцинах, коли, наприклад, в одній області були величезні запаси вакцини від кору, паротиту й краснухи, а в інших їх дуже швидко використовували, і препаратів майже не було. Доводилося майже в ручному режимі перерозподіляти ці вакцини з регіону в регіон для того, щоб забезпечити людей. Ми навіть дзвонили губернатору й просто просили поділитися запасами. Це означає, що з самого початку неправильно розрахували потребу. Саме тому ми одразу запровадили спрощений механізм перерозподілу вакцин і ліків з регіону в регіон.
- Тривалий час в Україні скаржилися на монополію вітчизняних фармацевтичних компаній. Яка зараз ситуація?
- Коли в нас почалася реформа з міжнародними організаціями, був дуже великий супротив, в тому числі й від українських виробників. Ніхто не розумів, якими взагалі будуть правила гри. Впроваджувалась абсолютно нова система, й, звісно, було багато страхів. Ця реформа довела свою ефективність, зараз дуже багато компаній-виробників підтримують таку прозору роботу МОЗу й міжнародних організацій. Більше того, деякі українські компанії отримали вихід на міжнародні ринки. Наприклад, Програма розвитку ООН закуповує для Молдови деякі українські препарати.
Є і прикрощі: жодна українська фармацевтична компанія не пройшла прекваліфікацію ВООЗ за ці чотири роки. Прекваліфікація – це міжнародна система, яка доводить, що той чи інший препарат є ефективним, безпечним і якісним. Наприклад, Дитячий фонд ЮНІСЕФ закуповує лише прекваліфіковані вакцини та лікарські засоби. Неважливо, зареєстрований препарат в Україні чи ні, неважливо, яка країна-виробник – Франція, Індія чи Україна. Вони дивляться лише на те, чи має він прекваліфікацію, а отже – гарантію якості. Так от, жодна українська компанія не пройшла її, хоча ми закликали до цього, й часу було достатньо.
- Чому так склалося, на вашу думку?
- Це питання радше до самих виробників. Ми очікували і, власне, зараз очікуємо, що вони все-таки подадуться на цей процес, адже він відкриває двері на міжнародні ринки для українських компаній. Якщо хоча б одна вітчизняна фармкомпанія отримає цю прекваліфікацію, вона матиме можливість співпрацювати з іншими урядами і розширювати свою діяльність на весь світ. Тому, мені здається, довести якість своїх препаратів для всього світу – це дуже хороша можливість для українських компаній.
Ольга Стефанишина
- У одному зі своїх блогів ви писали, що в Україні ціни на ліки часто є вищими, ніж у сусідніх країнах. Чи є можливість зробити їх доступнішими?
- Після того, як ми зробили реформу для державних закупівель, ми бачимо ефект. Якщо раніше закуповували деякі препарати для лікування, наприклад, хронічного мієлолейкозу (захворювання крові, яке характеризується безладним розмноженням і зростанням кров'яних клітин, – "Апостроф"), по 96 доларів за упаковку, то зараз це менше 2 доларів. Різниця величезна, бо ринок розширився, зайшли нові торгові марки, й ціни дуже знизилися.
Якщо говорити про аптечний ринок, то тут вартість ліків значно не знизилася, цей сегмент потребує подальших реформ. Була впроваджена реформа щодо спрощеної реєстрації лікарських засобів – закон ухвалили два роки тому, але потрібен був час, щоб розробити підзаконні акти, доопрацьовувати їх, і з зими ця реформа вже діє. Ми бачимо, що потроху почали реєструватися препарати за цією процедурою.
- Чи є зараз гостра потреба у якихось вакцинах?
- Зараз із ними ситуація стабільна. Щойно завезли нову партію вакцин від кору, паротиту й краснухи, протягом року далі надходитимуть інші вакцини.
Зараз ми впроваджуватимемо довгострокове планування закупівель вакцин – йдеться про план на три роки вперед, бо цикл виробництва займає багато місяців. Ми зможемо, як всі розвинені країни, замовляти у компаній виробництво цих вакцин для України наперед. Тож тепер у першу чергу йдеться не про наявність вакцин, бо вони є в достатній кількості, високої якості, а про підвищення мотивації батьків вакцинувати своїх дітей і мотивації лікарів працювати з батьками. Через страх спалаху минулого року у нас значно підвищився відсоток покриття вакцинацією проти кору, паротиту та краснухи. А от, наприклад, рівень охоплення щепленнями від дифтерії дуже низький. І от з цим треба працювати.
- Як саме змінюється система фінансування з медичною реформою?
- Завдяки законам, які були ухвалені наприкінці минулого року, цьогоріч в нас докорінно змінилася система фінансування, й тепер Україна має можливість розпоряджатися державними коштами в медицині за принципом оплати послуги, а не утримання пустих лікарень, "ліжкомісць" і так далі. Стартувала програма "Лікар для кожної сім'ї" – пацієнт може обрати свого лікаря. Зробити це дуже просто – тепер вам не потрібно орієнтуватися на офіційну прописку. Можна піти в будь-яку поліклініку й підписати декларацію з тим лікарем, який вам подобається, якого ви обрали для себе, дітей, родичів. Ми сподіваємося, що з часом вся Україна матиме свого власного лікаря.
- У регіонах бракує розуміння, що таке медична реформа – там постійно пліткують про закриття лікарень, нестачу лікарів тощо. Як доносити громадянам, що на них очікує, щоб уникати маніпуляцій?
- Міністерство охорони здоров'я дуже активно працює над тим, щоб проінформувати населення. Через медіаканали і особисті візити представників міністерства в регіони для роз'яснення громадянам, що і як відбуватиметься. Ми випускаємо вісники для лікарів, розміщуємо плакати в кожній лікарні – там все буде наочно й просто пояснюватися кожному пацієнту.
Ми розуміємо, що не можна за один день розказати кожному українцю про медичну реформу. Але по тому, як активно просувається кампанія з вибору лікаря, ми бачимо, що рухаємось у правильному напрямку.
Ольга Стефанишина
- Як ви працюєте з комітетом з питань охорони здоров’я? Адже там чимало людей були проти, наприклад, міжнародних закупівель.
- Вони й зараз проти. Варто розуміти, що комітет – це не троє людей, насправді там багато депутатів, і деяка частина підтримує МОЗ. Але є частина депутатів, які голосують за замороження будь-яких ініціатив міністерства. Вони проти міжнародних закупівель, проти медичної реформи, проти інших позитивних змін, які планує уряд і Міністерство охорони здоров'я. Насправді, вони не розбираються у цих змінах, вони просто стають в опозицію будь-яким змінам.
- То ви працюєте з окремими депутатами?
- Так, звісно, ми відкриті до співпраці з кожним депутатом. І дехто з членів профільного комітету підтримує нас і дійсно допомагає. Але з деякими просто неможливо співпрацювати, бо в них інші цілі – вони не прагнуть справжніх реформ, а хочуть просто заробляти собі політичні дивіденди на критиці уряду, Міністерства охорони здоров'я й усіх змін, які відбуваються.
- Якщо порівняти зріз проблем, скажімо, які ви бачили, працюючи в фонді "Пацієнти України", з тим, що є зараз, які висновки можна зробити?
- Якби в 2012 році мені сказали, що буде реформа державних закупівель, що український парламент за неї проголосує, а МОЗ її запровадить, я б ніколи в це не повірила. Щоб якісь міжнародні організації допомагали міністерству робити закупівлі? Це була просто фантастика! МОЗ тоді мало свої плани на закупівлі – це був такий закритий клуб для обраних. Ні громадські організації, ні експерти, ні міжнародні організації не мали до нього доступу.
Я реально бачу зміни в тому, що, наприклад, завдяки міжнародним організаціям вдалося забезпечити пацієнтів деякими препаратами на 100%. Що зараз в Україні є всі вакцини, відповідно до календаря щеплень, і я особисто не сумніваюся в їхній якості і ходжу в звичайну поліклініку робити планове щеплення своїй дитині. І так сталося завдяки тому, що є ось така антикорупційна реформа. Я не кажу, що всі ліки є – цього дуже важко досягнути навіть за роки, бо в Україні дуже обмежені ресурси для закупівлі препаратів усім хворим. Але як колишній активіст я бачу такий прорив щодо багатьох захворювань. І зараз я маю можливість всередині міністерства реалізовувати реформу, яку ми задумали і адвокатували під стінами міністерства.
- Ще коли Раїса Богатирьова очолювала МОЗ, було введено додаткові папірці для реєстрації лікарських засобів. Як це зараз працює?
- Зараз легше: є спрощена реєстрація, яка діє для тих лікарських засобів, які зареєстровані в Європі, в США, в Канаді, в Японії, в Австралії. Ми ще працюємо над максимальним полегшенням проходження пакету документів через Державний експертний центр. Але те, що існують закони й регуляторні акти, які дають можливість спрощення цієї реєстрації – це вже велика перемога.
- А що ви думаєте про бажання комітету звільнити Уляну Супрун?
- Це не ініціатива комітету і виникла вона не зараз. Таку пропозицію вніс Опоблок більше року тому. Це сили, які ніколи не змінювали Україну, сили, які дуже довгий час були при владі і нічого не змінили на краще, це колишня Партія регіонів і деякі депутати, котрі до них примкнули.
А комітет зараз просто підтримав постанову. Чому вони підтримали саме зараз? Тому що реформа почалась, тому що стара система відчула, що її ера закінчується і почала пручатись.
Але з іншого боку, такої колосальної підтримки не має, мабуть, жодне міністерство. І це найбільш довгоочікувана реформа. А тому ми певні: медреформі бути. Тож працюємо далі.
