План Авакова: чи вдасться повернути Донбас малими кроками

На початку весни глава МВС Арсен Аваков зробив кілька гучних заяв, які розійшлися практично в усіх українських ЗМІ, не залишившись непоміченими на Заході: в його відомстві готують стратегічний план щодо деокупації Донбасу. На початку червня міністр представив українцям своє бачення повернення окупованих територій і відновлення цілісності України. В деталях плану і його життєздатності розбирався "Апостроф".

Розведення і мир

Своє дітище Арсен Аваков назвав "Стратегія відновлення цілісності України і деокупації Донбасу. "Механізм малих кроків". Згідно з документом, Мінські угоди свого часу не дали розгорітися вогню великої війни, але на даний момент вони не працюють, оскільки "відпрацювали закладений в них потенціал" і "не відповідають порядку денному".

Дійсно, Мінські угоди в Україні та за її межами не лаяв тільки ледачий. Але що ж пропонує міністр натомість?

Перш за все, Аваков пропонує підготувати правове підґрунтя для реінтеграції та деокупації Донбасу, ухваливши два закони: про амністію і про колаборантів. Амністувати передбачається всіх, хто не вчиняв тяжких кримінальних або військових злочинів. Механізму сепарації колаборантів не пропонується, але підкреслюється, що такий закон буде мати принципове значення для повернення в правове поле України жителів окупованих територій. З цим важко не погодитися.

Нагадаємо, що в Мінських угодах ніяких згадок про колаборантів немає, але визнається необхідність амністії. З огляду на те, як болісно українському парламенту даються всі закони, пов'язані з Донбасом, на голосуванні за механізм амністії всі мирні плани можуть бути поховані. На думку політолога Петра Олещука, саме тому в МВС і пропонують ухвалити закон про колаборантів.

"Закон про колаборантів якраз покликаний забезпечити ухвалення закону про амністію. Ми знаємо, що закон про амністію повинен бути ухвалений в результаті реалізації Мінських угод. Але при цьому всі прекрасно розуміють, як до цього закону ставляться в українському суспільстві, а депутати в першу чергу думають про те, як їхні дії будуть сприйняті суспільством, - пояснює "Апострофу" експерт. - Закон про колаборантів повинен пом'якшити негативне сприйняття закону про амністію. Мовляв, закон про амністію поширюється тільки на осіб, які не брали участі у воєнних або кримінальних злочинах. З іншого боку, вони підпадають під дію закону про колаборантів і в будь-якому випадку понесуть якусь відповідальність. Ці два закони в спайці мають набагато більші шанси бути ухваленими в парламенті, ніж один тільки закон про амністію".

Після того, як ці два закони будуть ухвалені (якщо будуть ухвалені), Аваков пропонує почати перший етап деокупації: узгодити окремий район окупованих територій Донбасу, де будуть розведені війська і сформується демілітаризована зона безпеки. Навіщо починати з окремого району? "Оскільки неможливо знайти і ввести в Україну від 20 до 40 тисяч миротворців, які необхідні для моментальної деокупації та реінтеграції на всій тимчасово окупованій території Донбасу".

До речі, введення миротворців – другий етап стратегії міністра. Передбачається, що разом з прикордонниками та поліцейськими "блакитні каски" візьмуть під контроль демілітаризований район - і всім буде щастя. А вже після цього можна проводити місцеві вибори, відновлювати роботу державних органів влади, відбудовувати інфраструктуру, проводити розмінування – загалом повертати регіон до повноцінного мирного життя.

Стимул для РФ

Уже сам той факт, що високі чиновники пропонують шляхи виходу з кризи – однозначний позитив. Пожвавити мирний дискурс на тлі постійно тліючого конфлікту – значить зробити крок до вирішення проблеми. Однак який сенс писати хай навіть і найгеніальніші плани, якщо очевидна відповідь на питання: "Чи хочуть росіяни війни?"

"У документі багато говориться про те, що потрібно зробити для деокупації Донбасу. Але там так і немає відповіді на інше фундаментальне питання: чому інша сторона конфлікту повинна погодитися на те, щоб зробити це, - зазначає дипломат Василь Філіпчук. - Що має змінитися, щоб вчора ще вони не хотіли піти на деокупацію і реінтеграцію, а завтра погодилися б?"

Дійсно, і амністія, і розведення військ, і проведення виборів вже і так є в Мінських угодах. Щоправда, міністр пропонує почати відведення військ на одній окремо взятій ділянці. Але що принципово це змінює, якщо проросійські бойовики не відводять свої війська зараз? Що має змусити їх піти для початку з Горлівки? Відведення військ і припинення обстрілів – пункт №1 як в плані Авакова, так і в Мінських угодах. Але саме на цьому пункті всі мирні домовленості як починаються, так і закінчуються.

Та й у самому МВС зізнаються, що немає ніяких гарантій стабільного відведення озброєнь.

"Звичайно ж, гарантій ніяких немає. Це якщо всі домовляться, - пояснює "Апострофу" речник МВС Артем Шевченко. - Якщо протилежна сторона погодиться спробувати на прикладі тієї ж Горлівки або Новоазовського району. Але на це потрібна добра воля противника".

Теоретично створити демілітаризовану зону в тій же Горлівці і домогтися сталого припинення вогню можливо.

"Є ж якась лінія розмежування, яку якось визнали і навколо якої тривають бої, але без наступальних операцій", - додає Шевченко.

Але з практичної точки зору це важке завдання.

"Який би геніальний план українська сторона і міністр внутрішніх справ не придумали, ми повинні розуміти, що в нас є противник, і наші кроки залежать від реакції іншої сторони, - пояснює "Апострофу" дипломат Олександр Хара. - Відповідно, є її інтереси, воля реалізувати будь-який план і ресурси на це. Інтерес для Росії в цій війні – нав'язати нам обмеження суверенітету, щоб ми не вступили в НАТО і ЄС та інституціювали їхній постійний політичний вплив на нашу країну. Ресурси у них є і будуть ще на багато років. Ціна агресії для них прийнятна. На мій погляд, немає сенсу говорити про те, що щось може змінитися найближчим часом, коли ключові параметри не змінилися. Якби план щодо деокупації передбачав обмеження нашого суверенітету, то війна закінчилася б вже завтра".

"План не дає відповіді на питання, як досягти того, щоб росіяни пішли, - додає "Апострофу" виконавчий директор Українського інституту майбутнього Віктор Андрусів. - План про те, як потрібно повертати території, коли сторони розмежували або росіяни вийшли. Це не план про те, як вибити з Донбасу росіян. Щоб зрозуміти життєздатність цього плану, можливо, його потрібно було б спочатку випробувати на підконтрольній Україні території Донбасу? Чомусь у Києві думають, що ця територія вже інтегрована. Згідно зі статистикою, там 30% людей вважає, що йде громадянська війна, а 20% думає, що це місцева реакція на події в Києві. Це говорить про те, що ми нічого і нікого не інтегрували".

Але навіть якщо уявити, що ціною міжнародних зусиль Кремль отримає стимул піти з Донбасу, у першому ж пункті плану Авакова, на думку аналітика Українського інституту майбутнього Ігара Тишкевича, закралася проблема.

"Відповідно до першого пункту цього плану, в демілітаризовану зону входять українські прикордонники, - зазначає "Апострофу" Тишкевич. - А тепер давайте подивимося мандати місій з підтримання миру. Жодна з цих місій слідом за собою не вводила силовиків сторін конфлікту. Якщо українські прикордонники увійдуть слідом за миротворцями, то миротворці повинні будуть стріляти в українських прикордонників. Це основи місій з розведення сторін. Українські прикордонники – одна зі сторін конфлікту, тому до закінчення роботи мандата прикордонників, а тим більше українську поліцію, Нацгвардію, туди просто не пустять. Відповідно, самі розумієте, які шанси на виконання всіх інших пунктів плану, якщо перший пункт виконати неможливо".

Навіщо все це?

"Тут є елементи піар-стратегії: таким чином Аваков намагається перехопити ініціативу в мирному дискурсі, - пояснює Петро Олещук. - Крім того, не останню роль в плані міністра займає питання фінансування. Констатується, що необхідне виділення мільярдів на відновлення територій Донбасу, є пропозиція з приводу створення органу, який буде займатися розподілом цих коштів, що це повинно бути зовнішнє фінансування. Я думаю, що таким чином Аваков пред'являє претензії на частину цього солідного бюджету".

Василь Філіпчук же вважає, що за всіх критичних зауважень план малих кроків Авакова – важливий і потрібний країні документ.

"Більшість політиків у нас нічого крім ура-патріотичних гасел не пропонують. Добре, Мінськ поганий, нічого не працює – так що робити? Як країна повинна розвиватися з цією проблемою? Де ставити кому в реченні "інтегрувати не можна відмовитися"? Побудувати стіну? На жаль, відсутній чесний і відповідальний діалог на рівні державного підходу до Донбасу. Ніхто з політиків не хоче брати на себе вогонь і почати розмову по суті. Тому не можна не вітати вже саме рішення міністра почати такий діалог. Потрібен серйозний професійний діалог – не тільки на рівні Ради безпеки ООН або "нормандської четвірки", а діалог всередині суспільства. Тому ініціативу Авакова не можна не вітати", - підсумував він.