На початку тижня президент Петро Порошенко відвідав навчання "Сі Бриз - 2018" в Одесі та зробив гучну заяву: Росія нагнітає ситуацію в Азовському регіоні для того, щоб заблокувати Україну на Азовському морі і організувати військову атаку на Маріуполь, де здійснюється експорт продукції чорної металургії України. Чи реальний сценарій силової атаки на найбільше прифронтове місто Донбасу? Чи атакуватиме Росія Маріуполь танками і авіацією, або у Кремля є інші способи захопити місто, і які сили України в Маріуполі? У цих питаннях розбирався "Апостроф".
Заяву Порошенка про високі шанси російської атаки на Маріуполь миттю розтягли російські ЗМІ і сепаратистські пабліки. Пропагандистський посил звівся до наступного: Порошенко хоче зберегти обличчя, звинувативши Росію, адже українські порти загинаються, все погано, Маріуполь на межі соціального вибуху, але проблеми "хохлів" в Азовському регіоні зовсім ніяк не пов'язані з тим, що РФ кошмарить оглядами судна, які направляються в українські порти.
Насправді розмови про "звільнення" Маріуполя від "укрофашистів" вже не перший рік підігріваються бойовиками. Лідер донецьких терористів Олександр Захарченко не раз обіцяв повернути в лоно "молодої республіки" промислове місто, причому відразу після "визволення" Лондона. Однак для того, щоб оцінити шанси на розгортання військової операції з окупації Маріуполя, слід відповісти на три принципових питання.
Чи потрібен Маріуполь Росії?
Дійсно, Кремль вже має сотні тисяч бюджетників на окупованих територіях Донбасу, яких крім духовних скріп хоча б іноді треба годувати і реальної їжею. Поповнення бюджетників маріупольською "армією" – додаткові витрати. Чи потрібні вони Росії?
Потрібні. По-перше, Кремль досі не забракував ідею сухопутного коридору в Крим.
"Екологічна, сільськогосподарська та економічна ситуації в Криму погіршуються, незважаючи на Кримський міст. Плюс, проблеми з водою. Тому для Росії не знято питання про створення сухопутного коридору в Крим", - запевнив "Апостроф" військовий експерт, заступник директора з міжнародних питань Центру досліджень армії , конверсії і роззброєння Михайло Самусь.
По-друге, удар по Маріуполю – найпотужніший удар по економіці всієї України. А коли Києву погано, Москві добре.
"На сьогоднішній день Маріуполь важливий з точки зору економічного функціонування регіону. На ньому частково зав'язаний експорт металу і зернових, відповідно позбавлення України ще одного порту б'є по всій економіці країни", - пояснив "Апострофу" аналітик Українського інституту майбутнього Ігар Тишкевич.
Плюс, за словами екс-заступника губернатора Донецької області Віктора Андрусіва, витрати на утримання Маріуполя – не найболючіше питання для Кремля.
"Масштаб фінансування Л/ДНР сягає декількох мільярдів доларів на рік. Для Росії це не такі й великі гроші, плюс Маріуполь є самодостатнім містом в економічному плані", - зазначив "Апострофу" Андрусів.
Правда, відкусити шматок нашої економіки, залишивши Україну без портів в Азовському морі, можливо і без фізичної окупації міста.
"У Росії є відмінна можливість за допомогою обмеження навігації в Керченській протоці повністю заблокувати логістику в маріупольському та бердянському портах (що зараз і відбувається), - сказав "Апострофу" економіст Олексій Кущ. - В такому разі втрати України в платіжному балансі можуть скласти до 1 мільярда доларів на рік, і мінус 1% ВВП. Багато експертів стверджують, що можна перенаправити логістику. Але перенаправити колосальні потоки вантажів з азовських портів в чорноморські в найближчі 2-3 роки – абсолютно фантастична перспектива. Це блеф. Тому Росія затискатиме азовський вузол на нашій шиї доти, поки не намацає больовий поріг. Україна має в цій ситуації тільки один варіант: посилювати роботу в міжнародних судах і стратегічно вирішувати питання про договір, згідно з яким Азовське море і Керченська протока визнані внутрішніми водами Росії і України".
Маріупольський морський торговельний порт
Але проблема в тому, що зараз Україні просто нічого ловити в міжнародних судах, так як всі російсько-українські відносини в Керченській протоці і Азовському морі регулюються двостороннім договором, підписаним ще в 2003 році.
"У цьому договорі є вказівка, що всі суперечки вирішуються між двома сторонами і треті сторони не можуть втручатися, - зазначає Самусь. - За моєю оцінкою, потрібно денонсувати цей договір і встановити на морі правила міжнародного морського права, які дуже жорсткі. У такому разі Росії буде складніше демонструвати свою силу на морі. А зараз, формально, поки море внутрішнє, ми звичайно можемо звертатися в міжнародні організації, але РФ зможе легко блокувати ці процеси".
Цікава деталь: ще три роки тому в парламенті був зареєстрований законопроект про денонсацію договору, але тоді комітет із закордонних справ його забракував. На засідання комітету прийшли представники МЗС, Мін'юсту, Мінінфраструктури, Служби зовнішньої розвідки, які попередили нардепів, що денонсація договору призведе, УВАГА... "до блокування українських портів в Азовському морі, що призведе до їх закриття, блокування проходження в Азовське море кораблів і суден України", - повідомляється у висновках комітету.
А поки договір діє, на Росію можна вплинути, наприклад, створенням конвою з українських військових кораблів для торгових суден.
"Якщо Росія почне атаки на українські військові кораблі, то це буде зовсім інша ситуація. Адже, згідно з міжнародним морським правом, це буде розцінюватися як збройна агресія проти України", - підкреслив Самусь.
Чи чекають Росію в Маріуполі?
За традицією гібридної війни, що склалася, якщо хочеш окупувати територію, захопи спочатку голови. При цьому голів цих потрібно не так і багато: всього кілька сотень для правильної картинки.
"За ступенем концентрації проросійського населення Маріуполь мало чим відрізняється від будь-якого іншого міста, яке входило до складу так званої "Новоросії", - зазначає військовий оглядач сайту" Інформаційний спротив" Олександр Коваленко.
Та й самі місцеві жителі запевняють "Апостроф", що в місті вистачає маріупольців, які чекають "наших хлопчиків" з ДНР.
"Деякі персонажі тут відкрито говорять, що чекають приходу ДНР. При цьому їх не бентежить, що в ДНР козирні зарплати – це 5-7 тисяч рублів, а вони тут отримують удвічі більше, і не в рублях, а в гривнях. Незрозуміло, що у таких тіл взагалі відбувається в голові", - розповів "Апострофу" мешканець Маріуполя Антон, який працює на підприємстві "Азовсталь".
Мітинг маріупольців в центрі Донецька, 28 вересня 2017 року
"Якщо зайти в коментарі будь-якої новини про армію, президента чи добробати на місцевому сайті 0629, то там ненависть просто зашкалює. Навіть якщо врахувати, що там є боти, то все одно картина жахлива, - додає "Апострофу" маріупольський фотожурналіст Сергій Ваганов. – У центрі міста біля згорілої будівлі міськради довгий час кожен день стояла група "ватників", які чекають "наших хлопчиків" і приходу ДНР. Але в ході реконструкції площі там спиляли тополі, і немає тіней. Куди вони перемістили свій ватний клуб, вже й не знаю. Показовою була картина 9 травня. До згорілого при спробі захоплення орками міськвідділу міліції несли квіти в пам'ять точно не про загиблих міліціонерів. Незважаючи на зусилля проукраїнських активістів та інформації про заборону акції "Безсмертний полк", були групи з фотографіями учасників ВВВ з георгіївськими стрічками і відповідною риторикою. Досить багато жителів мікрорайону "Східний", який обстріляли в січні 2015 року з "Градів", досі впевнені в тому, що їх обстріляла українська армія. І це при тому, що зараз йде суд над наводчиком артилерії ДНР з переконливою доказовою базою його зв'язку з терористами".
Як зазначають експерти, опитані "Апострофом", за час бойових дій українські силовики непогано підчистили прифронтове місто, наприклад, викинувши російських громадян і викривши сепаратистські гуртки за інтересами. І тепер в місті буде складно організувати масову підтримку ДНР.
Проте, ця робота ще не завершена. Так, показовим є випадок з прикордонником Станіславом Керодом, якого в червні побили в місцевому кафе за прохання надати меню українською мовою. В ході бійки Кероду зламали щелепу, а за інформацією активістки Соломії Бобровської, винуватцем бійки став якийсь Олексій Бужор, що в 2014 році постачав тітушок до Києва, є керівником охоронної фірми, власники якої знаходяться в Москві. Після інциденту Бужор успішно сховався в Криму.
Але, незважаючи на неоднозначні настрої в місті, залишається останнє і, мабуть, найважливіше питання.
Чи здатний Кремль силою взяти місто?
"Технічно це можливо здійснити. Якщо не вдаватися в подробиці, які краще не висвітлювати в ЗМІ, укріплення навколо міста не такі вже й надійні", - сказав "Апострофу" ізраїльський військовий інструктор Цві Аріелі.
Інша справа, що силами одних тільки "ополченців" місто не взяти.
"Провести таку операцію в гібридному форматі, посилаючись виключно на так звані збройні сили ДНР і ЛНР – неможливо, - запевняє Олександр Коваленко. – Це повинна бути повномасштабна операція з концентрацією в регіоні сухопутних військ, а з боку Азовського моря повинні будуть проводитися десантні операції. Але, як відомо, у ДНР немає ніякого флоту, щоб здійснити десантну операцію. А, враховуючи концентрацію ЗСУ в даному секторі, Кремль просто буде зобов'язаний задіяти регулярні підрозділи ЗС РФ. Плюс, це повинні бути потужні танкові кулаки, щоб пробивати нашу багаторівневу оборону в даному секторі. Крім того, при такому сценарії буде використана авіація ЗСУ і системи ППО, якщо Росія також відповість авіацією. Тому в одному ударі Росії доведеться сконцентрувати дуже великі сили, а Кремль знаходиться в вичікувальній позиції, намагається пережити посилення санкцій політики, тому здійснювати такі масштабні військові дії Москві як мінімум не вигідно".
Дійсно, Москві зовсім не на руку посилення санкцій, яке неминуче настане, якщо Маріуполь буде окупований. Але ці санкції Москва може навіть не встигнути відчути, якщо конфлікт на Донбасі завершиться.
"Тут може бути розрахунок на те, щоб завдати нам поразки і зробити якийсь Мінськ-3 або домогтися виконання Мінську-2 в односторонньому порядку з нашого боку. Захоплення Маріуполя матиме на меті не розширити межі окупованих територій, а завдати стратегічної поразки нашій армії, політиці і завершити конфлікт на вигідних для себе умовах", - додав Віктор Андрусів.
Однак щоб військовим шляхом вплинути на ситуацію на Маріупольському напрямку, Росії зовсім не обов'язково світити своїх кадрових військових і нарощувати ударну міць. Адже для того, щоб атакувати прифронтове місто, не потрібно його повністю захоплювати. Тактика гібридної війни показує, що населені пункти цілком "успішно" можна кошмарити з далекобійної артилерії, твердячи як мантру "нас там немає", і роблячи життя городян нестерпним.
