Україна поверне Донбас і Крим за однієї умови, 2019 рік дуже важливий у цьому питанні – відомий блогер

Якщо ввести в Google запит "вата", то другим посиланням після "Вікіпедії" буде відео з цією людиною. Якби в диванних військах присуджували армійські звання, то ця людина потягнула би на чин генерала. Його ім'я викликає паніку в кожного користувача мережі, хто любить топити за "русский мир", духовні скрєпи і велику державу. Блогер, творець "Вата шоу" АНДРІЙ ПОЛТАВА в відеочатах легко і невимушено розщеплює любителів "русского мира" на атоми та ще й заробляє на цьому непогані гроші для ЗСУ. В інтерв'ю "Апострофу" професійний троль розповів, як проти нього працює ФСБ, на що ображені бойовики на Донбасі та чому Україна програє на інформаційному фронті.

- Андрій, з чого все почалося? Чому вирішили зайнятися професійним тролінгом росіян?

- Взагалі починалося все не з тролінгу. У 2014 році, коли був Майдан, я намагався через інтерфейс однієї з онлайн-ігор пояснювати росіянам, що відбувається в Україні. Правда, на той момент я вважав, що вони братушки, такі ж адекватні люди, як і ми. Але потім виявилося, що ніякі вони не братушки. Я розповідав їм про проблеми в Україні, вони все це слухали та сміялися мені в обличчя. Я намагався їх переконати, розповісти про боротьбу з корупцією, але вони сміялися, робили вигляд, що нічого не розуміють. І тоді я зрозумів, що залишається тільки один формат спілкування з ними – тролінг. З цього все і почалося, а потім переродилося з інформаційного спілкування на спілкування, яке показує, як зараз виглядає російський народ, як він насправді ставиться до українців. А в минулому році я вже почав спілкуватися з веб-камерою, і ця історія розвинулася до каналу, де 100 тисяч фоловерів.

- За вашими спостереженнями, хто безнадійніше за всіх зомбований: "ополченці", російські добровольці на Донбасі або звичайні російські громадяни?

- Усі, хто варився довгий час в інформаційному полі Російської Федерації. А це і кримчани, і жителі Донбасу, які завжди дивилися російське телебачення, адже Донбас віджимали не військові, його віджимало російське телебачення. Правда, люди вірять в те, уві що самі хочуть вірити: розіп'ятих хлопчиків, зґвалтованих бабусь.

- За допомогою свого каналу ви збираєте гроші для української армії. Росіяни і "ополченці" розуміють, що, спілкуючись з вами, вони мимоволі роблять свій внесок у зміцнення нашого війська?

- Я намагаюся спілкуватися з тими, хто не знає, хто я такий. Так виходить більш відкрите спілкування, оскільки росіяни дуже багато брешуть, і коли вони знають, із ким спілкуються, вони говорять абсолютно не те, що сказали б незнайомій людині. А так, звичайно, у них підгорає не на жарт, і від моєї волонтерської діяльності навіть більше, ніж від діяльності на каналі. Я ще завжди намагаюся зробити акцент, що на їхніх гарячих попах ми заробляємо на безпілотники і тепловізори для армії.

- До речі, скільки вдалося заробити за час існування каналу?

- Тільки за цей рік зібрав близько двох мільйонів і в минулому році 700 тисяч гривень. Для мене, як для людини, яка ніколи цим не займалася, це значна сума.

- Чи багато попадається маргінальної публіки: наркоманів, алкоголіків, блатних?

- Раніше такої публіки було 90%. А зараз на мене йде масована атака: трапляються абсолютно тверезі люди, які останні кілька тижнів як на роботу ходять, щоб поспілкуватися зі мною. Вони роблять вигляд, що не знають мене, але у них завжди заготовлені питання. Ну, якщо це не ФСБшники, то значить – росіяни, які зі своєї особистої ініціативи всі говорять одне і те ж. Особливо зараз використовують риторику з останнього відео Шарія, де він сказав, що через українських блогерів почалася війна в Україні.

- Чи були персонажі, коли ви точно розуміли, що потрапили на ФБСшників?

- Було кілька військових. Наприклад, був вояка з Уфи, який мені повністю розповів, як він у Сирії воював, в Україні. Потім виявилося, що він не брехав: ми знайшли його в соцмережі "ВКонтакте", побачили фото і додали на "Миротворець".

- Ці військові не побоюються таке розповідати про себе?

- Ну не всі ж мене знають. Якщо мене впізнають, то починають прикидатися і розповідати те, що потрібно для пропаганди. А якщо спілкуєшся з людиною, яка тебе не впізнала, то можна, наприклад, дізнатися, яка реально у них зарплата: ніякі не 60, а 20-25 тисяч рублів. Дізнатися, який реальний рівень життя.

- Часто ви потрапляєте на "ополченців" з Донбасу. Ця категорія людей розуміє, що Росія їх використовувала?

- У них є образа. Я потрапляв на кількох таких людей, які відкрито висловлювали образу за те, що Росія їх не визнала, адже вони думали, що з Донбасом буде так само, як з Кримом. З такими людьми розмова починається дуже цікаво: спочатку вони розповідають, як все у них погано, а коли дізнаються, що у мене проукраїнська позиція, то починається, мовляв, у них все насправді добре, краще, ніж в Україні, і взагалі Україна скоро розвалиться. Але за великим рахунком люди не хочуть визнавати свої помилки. Це дуже складно для багатьох, тому щоб визнати, що вони повелися на пропаганду, треба мати певну мужність.

- Але були все ж такі, хто змінював свою позицію після спілкування з вами?

- Дуже мало. Мені пишуть, звичайно: "Дякую, Андрій, подивився твої відео, змінилися погляди". Але я вважаю, що це не закоренілі "ватники", а просто люди, які шукали себе, а потім почули свої думки на моєму каналі й знайшли себе. А закоренілих "ватників" неможливо переконати. Тут справа не в переконаннях, а в складі розуму або його відсутності.

- Але ж рано чи пізно Крим і Донбас повернуться...

- І наступний рік у цьому плані якраз дуже важливий. Якщо ми продовжимо прозахідний рух до цивілізації, то Крим і Донбас повернуться, а якщо ні, і населення вибере проросійських політиків, то все піде прахом.

- Так як же бути з такими людьми, яких, як ви кажете, не можна переконати? Адже вони повернуться разом з територіями.

- У першу чергу потрібно правильно виховати підростаюче покоління. Дорослих людей дуже важко перевчити, змінити їхні погляди, а дітей можна навчити правильним, нормальним речам. А дорослим "ватникам" головне, щоб було ситненько, щоб їм дали паспорт, із яким можна без візи їздити в Європу, та й все. Вони ж самі цього хочуть. Скільки було випадків, коли СБУ затримала при отриманні біометричного паспорта людей, які займали посади в ДНР. Ви ж розумієте, що при всіх вихваляннях вони там ніхто. У мене було показове відео, де хлопці з Луганська показували мені паспорти ЛНР, а я їм показав міжнародний ветеринарний паспорт своєї собаки, адже моя собака має більше прав, ніж вони. Собаку за її паспортом випускають за кордон, а їх нікуди не випускають. Це жорсткий стьоб, звичайно, але це ж правда. Їх ні Росія не визнає, ніхто. Тому Україні варто туди повернутися, як все стане добре. "Ватники", звичайно, будуть ще довго нити про хунту, але їм головне, щоб було ситно, була робота, допомога, і проблема сама собою зникне. Партизанською війною там точно ніхто не буде займатися. За цих ополченців ніхто і раніше не хотів воювати, Гіркін лив сльози, що місцеве населення не підтримало його на належному рівні, а зараз тим більше. Зовсім затяті "ватники" й ті, хто забруднив себе кров'ю, звичайно, поїдуть в Росію, адже їм тут робити нічого.

- А звідки беруться на п'ятому році війни проросійськи налаштовані українці у вільних містах країни: в Одесі, Харкові, Києві?

- Це пережитки совка. Чотири роки минуло з моменту, як почалася війна, а 27 років минуло з моменту, як розвалився СРСР, і люди досі мріють про нього, кажуть, що вони діти СРСР. Я ж про це і кажу, що перевчити дорослих дуже важко. Зараз головне, щоб молодь росла в україномовному середовищі з українськими піснями, літературою, кіно, і за 10-15 років проблеми такої вже не буде. Зайнялися б ми цим 20 років тому: прибрали пам'ятники Леніну, провели декомунізацію, хоча на той час це було нереально, йшли до України, а не консервації совка, то зараз були б результати. Тому 5 років – це абсолютно не строк.

- Бойкот Чемпіонату світу – правильна ідея?

- У нас такий бойкот, що всі бойкотують, але одночасно знають, хто у кого виграв, хто кричав "Слава Україні". Ми повинні виходити з того, що, якщо Росія – країна-агресор, то ми намагаємося у неї нічого не купувати і не споживати її товари, щоб не спонсорувати її бюджет. А так все одно чемпіонат йде, все одно ми знаємо про його результати.

- Погрози були? Обіцяли знайти?

- Мені надходили погрози ще з 2014 року, а у 2015 році знайшли повністю всі мої дані аж до ідентифікаційного коду, адреси і постійно скрізь це постили. Зараз також надходить багато загроз, але наступного характеру: чи не боїшся ти, що в Україні до влади прийде проросійське керівництво і тебе повісять на першому ж стовпі? Таких розмов стало дуже багато. "Ватники" сподіваються на реванш через прихід проросійських сил, а ми всі, розпалювачі, відповімо за свої справи. Війна ж, на їхню думку, через нас, а не через 10 тисяч загиблих українців, окупованого Криму.

- Як думаєте, в боротьбі на інформаційному фронті чого не вистачає Україні?

- Та всього. Russia Today на 22 мовах по всьому світу транслює російську позицію, а в Україні всі телеканали належать явно не проукраїнським власникам. Що я, блогер, навіть за тієї популярності, яку маю в мережі на сьогодні, можу зробити проти того ж Шарія, у якого явно російська підтримка і цілий відділ на нього працює, готує матеріали? А мені канал постійно видаляють, видаляють відео, постійні скарги. Інформаційний опір у нас дуже слабкий, незважаючи на те, що повно блогерів з'являється, але аудиторія дуже маленька. Вибори в Україні будуть не в соцмережах, а в реальності. У реальності ж люди дивляться телевізор, а доступу до телевізора немає у блогерів. І ми не можемо показати справжню картину, що думають росіяни про українців.

- У Мінінформполітики пішли б працювати?

- Та я насправді так і думав, що покличуть консультантом яким-небудь. Карний розшук у Великобританії як утворився: людей набирали із злочинців, з тих, хто розуміє, як влаштований злочинний світ. А у нас інформаційною війною займаються люди, які взагалі ніколи до неї не були причетні. Я думав, що могли б зібрати активних українських блогерів, дати їм можливість вийти на канали, але державі, напевно, це не дуже потрібно.