Після окупації частини Донбасу території регіону перетворилися з "ми годуємо всю Україну" на "хто б погодував". Економічна ситуація залишає бажати кращого: великі виробництва згорнулися або по частинах вивезені в РФ, шахти затоплюються, заводи закриваються. Тим не менше для підтримки міфу про повноцінну державу окупаційна влада створює видимість активної економічної діяльності в регіоні, рапортуючи про все нові види продукції, зробленої в ОРДО. Щоправда, ця продукція – вже не метал і агрегати машинобудування, як у довоєнному Донецьку, а мило і майонез. Що ж зараз виробляють в окупації під маркою "зроблено в ДНР", розбирався "Апостроф".
"Лухурі" бренди
Підприємство "Пошта Донбасу", те, яке оселилося в віджатих відділеннях "Укрпошти", на початку цього року налагодило власне виробництво. Ні, не марок та конвертів із зображенням Гіві з Моторолою (такі в них вже є). В ОРДО пошта випускає... пральний порошок. Дивно, але поштовий порошок отримав чомусь зовсім не російську назву Dash, а випускається під маркою зовсім вже провокаційної за звучанням, але модної назви Privatelabel. Як фейкове "міністерство інформації ДНР" пропустило на ринок "піндосівські" бренди – загадка. Більш того, на ринок "республіки" просочився навіть український "диверсант" – миючий засіб власного виробництва, який так і називається "Український доместос". Дизайн упаковки, природно, запозичений від оригінального товару. Такий бренд взагалі тягне на посягання на "територіальну цілісність ДНР".
"Насправді тут немає нічого особливо дивного, - розповідає "Апострофу" донеччанка Олена. – Досі українська продукція вважається кращою і якіснішою як за привозну російську, так і місцеву. Ось і тулять в назву "український". Взяти ті ж цукерки: можна зайти в магазин, купити п'ять видів шоколадних цукерок за різною абсолютно ціною, але смак у всіх п'яти видів цукерок буде однаковий: дуже солодкий і нудотний".
До речі, зупинятися тільки на порошку донецькі листоноші не мають наміру і незабаром пообіцяли порадувати своїх клієнтів виробництвом... желейних цукерок.
"Підрядником буде підприємство ЛНР, що стане своєрідним внеском у загальну справу зміцнення тісних економічних зв'язків між Донецькою та Луганською народними республіками", - пишуть на сепаратистських сайтах.
Транспортна "держава"
Тут особливо цікава історія. Порошки та миючі засоби – це, звичайно, добре, але на тлі розвалу промисловості жителям окупованих територій потрібно показати більш вагомі перемоги. Перемагати почали здоровий глузд, анонсувавши випуск власних трамваїв і автобусів в ОРДО.
Випуском нових трамваїв наприкінці минулого року нібито зайнявся "Донецький електротехнічний завод". "Цей проект являє собою організацію виробництва трамваїв нового зразка", - повідомляв директор заводу Вадим Таценко.
У травні цього року на підприємство з інспекцією приїхав лідер донецьких бойовиків Олександр Захарченко, який покрасувався перед об'єктивами фотокамер і запропонував піар-бомбу: оголосити "республіканський" конкурс на кращу назву для донецького транспортного дива. Конкурс з помпою висвітлювали практично у всіх сепаратистських ЗМІ, повідомляючи, що свої ідеї надсилали навіть жителі Харкова і Одеси. Але трамваї "нового зразка" виявилися старими чеськими вагонами Татра T3, які випускалися з початку 60-х років і колесили вулицями українського Донецька на околицях міста. В ОРДО лише провели капітальні ремонти старих вагонів: кузова, салону, проводки, залишивши ходову частину. А викриття прийшло звідки не чекали – з російських ЗМІ, які повідомили, що іжевське підприємство "ИжГорЭлектроТранс" вже давно налагодило технологію рестайлінгу чеських трамваїв і готове поділитися досвідом з ДНР.
Не склалося у окупаційної влади і з автобусами. У минулому році на заводі Донгормаш нібито випустили автобуси власного виробництва "Донбас".
Протестувати новенькі транспортні засоби, які щойно зійшли з конвеєра, приїжджав особисто Захарченко.
"Ці автобуси збираються тут. Перший етап – це вузлова зборка, наступний етап – це вже часткова збірка з того, що вироблено тут, третій етап – основні елементи і вузли, які ми можемо виробляти тут – будемо виробляти і забирати тільки те, що робити не можемо", - говорив Захарченко.
Але як з'ясувалося, виробляти не вийшло нічого: власні "Донбаси" як дві краплі води схожі на російські автобуси ПАЗ-3203. У мережі навіть з'явилися фото, як з РФ такі автобуси переганяють на непідконтрольну територію, а донецького в них тільки наклейка з назвою.
Гвинтівка-поні
Оскільки головним промислом бойовиків залишається війна, "вчені ДНР" не відстають і в виробництві зброї. Після того, як Держдеп США дозволив продавати Україні снайперські гвинтівки Barrett, в ДНР придумали свою "відповідь Чемберлену" – антиснайперську гвинтівку "Дончанка". "Нова" зброя, народжена в надрах кузень донецьких зброярів, до непристойності скидалася на протитанкову рушницю Дегтярьова часів Другої світової. Більш того, збройове ноу-хау бойовиків позбавлене оптичного прицілу, що геть нівелює його антиснайперську функцію. Втім, це анітрохи не завадило головному податківцю ДНР "Ташкенту" постріляти на камеру з "високотехнологічної" зброї.
"Дончанка"
"Дончанка" – це зброя, зроблена з 14,5 мм протитанкової рушниці ПТРД 1941 року випуску, але з 12,7 мм стволом від кулемета "Скеля". Її бойові можливості сумнівні, тому що ствол від кулемета не призначений для снайперської стрільби, а "рідний" ПТРД загалом-то сам собою не дуже точний. Плюс – це однозарядна система, а сучасні гвинтівки багатозарядні. Та й снайперський приціл до неї важко прикрутити, тому що віддача більша. Але для знищення автотранспорту і легкоброньованих цілей на відстані до 500 м придатне цілком", - пояснив "Апострофу" військовий оглядач Денис Попович.
Далі – більше. Бойовики створили "Сепаратист" – найбільш крупнокаліберну в світі снайперську гвинтівку (так вони її називають) під боєприпас калібру 23 мм. Гвинтівка вийшла розміром з невеликого поні, відповідно, ефективно працювати з такою зброєю в умовах бойових дій вкрай складно.
"Сепаратист"
"Вона дуже громіздка, важка, для снайперської стрільби малопридатна, тому що для цього потрібна скритність. Ну, і вести прицільну стрільбу з 23 мм безглуздо, тому що такий калібр призначений, наприклад, для зенітних знарядь. Тому якщо "Дончанка" ще так-сяк, то "Сепаратист" – чиста пропаганда. Це не снайперська гвинтівка, це 23 мм знаряддя", - підкреслює Попович.
"Така зброя – це повна профанація, - додає "Апострофу" головред сайту "Інформаційний спротив" Юрій Карін. – Це пил в очі, мовляв, квазіутворення здатне вести якусь економічну діяльність. Усе це з тієї ж історії про перефарбовані трамваї, які презентували як розробки так званих ЛНР/ДНР".
Втім, Захарченко не сумує: лідер бойовиків незабаром пообіцяв налагодити випуск бойових безпілотників.
Зелене світло некондиції
Крім перефарбованих трамваїв, безглуздої зброї, поштових порошків, деякі категорії товарів дійсно випускаються в ДНР дрібними підприємцями або на віджатих потужностях українських підприємств. Наприклад, виробничі лінійки ПрАТ "Горлівський м'ясокомбінат" бойовики віджали ще в 2015 році, продовживши випускати ковбасу під маркою "Щедрий кум".
Запуск кожного такого виробництва – мила, спецій, солоних горішків, газованої води, смаженого насіння, дозаторів для горілчаних пляшок – активно висвітлюється фейковим "міністерством промисловості і торгівлі ДНР". Однак проблема в тому, що за якістю такої продукції ніхто не стежить, адже переліку обов'язкових для сертифікації товарів у "молодій республіці" просто не існує.
До чого це призводить, в інтерв'ю одному з сепаратистських ЗМІ розповів так званий "міністр торгівлі" Олексій Грановський.
"Директор мого департаменту потрапив у лікарню після того, як спробував в новому чайнику закип'ятити собі чай, а цей чайник просто вибухнув", - поскаржився міністр.
