З нового навчального року всі школи України починають працювати за реформованим освітнім стандартом, який в Міносвіти називають "новою українською школою" (НУШ). "НУШ – це цікава, практикоорієнтована, безпечна та дружня до дитини школа. А для батьків вона – відкрита, чесна і націлена на співпрацю", - заявляють в МОН. Однак "співпраця" в новій українській школі, судячи з усього, буде будуватися на старих перевірених схемах. За словами батьків школярів, незважаючи на виділені з бюджету сотні мільйонів гривень, вчителі продовжують "косити" мам і тат на пристойні суми. У підсумку за НУШ доводиться платити двічі: спочатку з податків, а потім з особистих заощаджень. Чому так відбувається, розбирався "Апостроф".
Гроші є, ви їх тримайте
Основна ідея нової української школи в тому, щоб діти не просто зубрили інформацію, а використовували отримані знання на практиці і набували навичок, які знадобляться їм у реальному житті. Але вливати молоде вино в старі міхи, природно, сенсу немає, тому для реалізації концепції НУШ необхідно створити для дітей новий освітній простір, закупивши обладнання для класів: парти-трансформери, розвиваючі ігри, меблі, комп'ютери, фліпчарти, навчальні посібники та інші приємні освітні бонуси.
На облаштування нового освітнього простору в бюджеті 2018 року передбачено 998,7 мільйонів гривень. Розподіл цих коштів виглядає наступним чином: 40% має бути витрачено на дидактичні матеріали для першого класу (розвиваючі ігри, посібники, головоломки), ще 40% – на закупівлю сучасних меблів для учнів початкових класів і 20% – на придбання комп'ютерів для початкових класів. Утім, просто так освоїти субвенцію місцевим департаментам освіти МОН не дасть. Хочеш шматок бюджетного пирога – роби свій внесок. Так, школи в містах обласного значення повинні дофінансувати 30% від вартості обладнання, а 70% оплатить бюджет. Школи в районах та об'єднаних територіальних громадах дофінансують 10%, а навчальні заклади в гірській місцевості й на лінії зіткнення – всього 5% від вартості обладнання.
Правда, днями міністр Лілія Гриневич скаржилася, мовляв, місцеві ради занадто неквапливо освоюють бюджетні субвенції, а в деяких громадах взагалі не заморочуються цим питанням. "Органи місцевого самоврядування використовували від 50% до 75% коштів цієї субвенції", - зазначила Гриневич. Але це, як кажуть, середня температура по лікарні. Наприклад, у Запорізькій області губернатор Костянтин Бриль скаржився, що станом на другу половину серпня освітніми установами регіону було освоєно лише 30% державної субвенції.
Причини такої ситуації цілком об'єктивні: українські виробники меблів (а тільки в них можна закуповувати ті ж парти) банально не встигають штампувати замовлення. Але є і суб'єктивні причини фінансового саботажу: десь ще не проведено тендер, десь місцеві депутати не спромоглися зібратися і проголосувати за виділення коштів з місцевого бюджету.
Навіть у столиці, яка вирвалася в лідери з освоєння держсубвенції (Києву виділили 70 мільйонів гривень, з них освоєно 65%), не всі школярі 1 вересня сядуть за новенькі парти.
"Ми не хочемо нікого вводити в оману, але вже сьогодні до нас приходять листи від компаній, з якими укладено договори і які мали здійснити поставку меблів до 1 вересня, що виробництва перевантажені, тому вони не встигають вчасно, - розповідає "Апострофу" заступник голови Київської міськдержадміністрації з питань освіти Ганна Старостенко. – Але нам гарантують, що до 30 вересня все необхідне обладнання буде поставлено в школи Києва. Ми розуміємо це і ведемо комунікацію з вчителями і батьками, що перший місяць буде ознайомчим, що краще трохи почекати і отримати якісні меблі, ніж квапити виробників на шкоду якості. Тому парти і обладнання буде, але, можливо, не сто відсотків 1 вересня, але точно до кінця вересня".
Фото: mon.gov.ua
НУШ за рахунок батьків
Але бюрократичні зволікання – це ще півбіди. Найбільше батьків обурює те, що новий освітній простір намагаються спорудити за їх рахунок. І таких скарг в мережі повно.
"Від нас в школі до 1 вересня (дитина йде в перший клас) вимагають здати на телевізор, килим і пилосос. Я єдина з батьків, хто проти. Інші кажуть, що здадуть скільки скажуть, лише б не гнобили дітей", - скаржиться користувач Катерина Рудницька.
"Батьків першокласників Київської області, Києво-Святошинського району, на зборах у школі поінформували про те, що директор писав всі запити на все необхідне за програмою НУШ, але грошей немає і не буде. Усі розійшлися по своїх класах, обрали батьківський комітет і далі вирішувалося, що будемо купувати за списками НУШ. Здаємо по 1500 грн, пізніше будемо докуповувати все інше", - додає користувач Марія Кравченко.
"У школі №66 Дніпровського району Києва батьки одного з класів зіткнулися з неприємною історією. Школа обмежилася тим, що відлакувала в класі підлоги та купила парти. У той же час на всю решту меблів, включаючи навіть стіл для вчителя і карнизи, скидалися батьки, - розповідає "Апострофу" один з батьків майбутнього першокласника. – Загальна сума вийшла в районі 60 тисяч гривень. Але найнеприємніше в цій історії те, що керівництво школи буквально за пару тижнів до початку навчального року почало наполегливо вимагати від батьків чеки на куплені меблі. Мовляв, це необхідно для того, щоб поставити її на баланс школи. Але при цьому ні про яку компенсацію за купівлю меблів батькам мова навіть не йде. Логічно, що це викликає питання – а чи не захоче керівництво школи прикритися цими чеками, щоб відзвітуватися перед керівництвом про закупівлю меблів як про власне досягнення? Ну, і тоді незрозуміло, на що пішли гроші з міського бюджету. Адже виходить, що за "нову українську школу" розплатилися з кишень батьків".
"Така ситуація дійсно є. Це правда, - каже "Апострофу" співголова громадської організації "Батьки SOS" Олена Парфьонова. – Місцеві бюджети не освоєні. І причини різні: немає розуміння в менеджменті або гроші просто лежать на депозитах, а деякі просто розгубилися у ситуації, коли багато грошей. Освіта ж звикла жити впроголодь. Тут цілий комплекс причин. Крім того, ринок був не готовий до необхідності виготовити ті ж парти. Виробники не були готові до вливання бюджетних грошей в систему. До цього одномісні парти і стільці в принципі не випускалися. А батьки, звичайно ж, хочуть, щоб їхня дитина зайшла в клас і у неї все було добре".
За словами Парфьонової, безпосередньо адміністрації шкіл намагаються не вимагати грошей від батьків.
"Усі чиновники насправді знають, що нічого вимагати не можна. Ініціативу озвучують саме батьківські комітети, а от з чиєї подачі вона йде... Дуже часто ініціатива йде від адміністрації школи або окремих учителів, а батьківські комітети просто її виконують. Хоча формально це виглядає як ініціатива батьків", - пояснює Олена Парфьонова.
Щоб домогтися від чиновників виконання своїх обов'язків, активісти радять:
"Вирішити для себе і не платити. А якщо відбувається тиск, написати заяву на ім'я директора школи, а якщо директор школи не зупиняє конфлікт, то писати заяви в районні управління освіти, департамент", - резюмувала Парфьонова.
До речі, не платити радять і в МОН. На початку серпня Міносвіти направило лист керівникам шкіл і місцевих органів управління освіти з роз'ясненням положень Конституції, мовляв, освіта в Україні згідно з головним законом безкоштовна, а значить – вимагати гроші на ремонти, парти і штори не можна. Щоправда, у листі МОН є примітка: добровільно допомагати школам нікому з батьків не забороняється.
Як вистояти
Тим не менше на практиці "добровільна" допомога школі часто перетворюється на примусову, адже якщо батьківська більшість в класі вирішила скидатися на парти, то принциповим батькам (а вони майже завжди опиняються у меншості) варто готуватися до тиску на себе і навіть на своїх дітей. Ситуація дійсно патова: з одного боку закон і норми Конституції, з іншого боку батьківська більшість, яка не в захваті від того, що дитина принципових батьків буде користуватися меблями, на які її батьки не скидалися. Поспілкувавшись з батьками школярів, які вже були в таких ситуаціях, "Апостроф" вивів універсальний алгоритм дій на випадок фінансового буллінга.
Боротися. Це перше, що радять робити батьки. Роз'яснювати свою позицію, доносити її до адміністрації школи та інших батьків. Щоб боротьба була більш ефективною, краще заручитися підтримкою однодумців – 2-3 людини, адже натиснути на групу людей вже складніше, ніж на одну людину.
"Не мовчіть і не бійтеся. Ви теж захищаєте права своєї дитини. І дійсно, коли вас двоє-троє – це вже добре. Можливо, інші пізніше ще приєднаються. Боротися нелегко, але потрібно. Це як хвороба, якщо її запустити, то можна і не вибратися", - говорить "Апострофу" киянка Наталія Арцева.
Як показує практика, в результаті з "революціонерами" воліють не зв'язуватися і за пару місяців від них вже нічого не вимагають.
Режим "сніжинка". Якщо ламати систему немає ні сил, ні бажання, ні часу, досвідчені батьки радять просто ігнорувати всі прохання скинутися. У крайньому випадку можна просто "включити Медведєва" і сказати, що на всі "хотілки" школи грошей немає, а якщо грошей немає, то що можна вимагати?
Агресивна гра. Буває і так, що боротьба не приносить результатів, а ігнорування прохань скинутися на штори, парти, телевізор, призводить тільки до сильного тиску на дитину в класі. У такому разі першим ділом потрібно озброїти дитину мобільним телефоном або смарт-годинами, щоб за кожної спроби тиску школяр міг зв'язатися з батьками для блискавичної реакції.
Крім того, необхідно зафіксувати факт вимагання грошей і тиску. Для цих цілей підійдуть будь-які докази: нотатки у щоденнику, фотографії оголошень про побори, аудіозаписи розмов з адміністрацією школи, батьківським комітетом, роздруківки листування електронною поштою, в соціальних мережах, групах в месенджерах. Після того як доказова база зібрана, можна буде звернутися в районні управління освіти, прокуратуру і поліцію.
