Святкування Різдва: головне не коли, а як

Не потрібно світле свято Різдва Христова псувати непотрібними суперечками про дату його святкування, вважає священнослужитель, ректор Відкритого православного університету Святої Софії-Премудрості Георгій Коваленко. Що є найважливішим при святкуванні Різдва, який зміст приховує в собі це свято, розказав він "Апострофу".

Сьогодні багато говорять, чи святкувати нам Різдво 25 грудня з усім світом, чи 7 січня, як це традиційно є в Україні. Я б не протиставляв ці дві дати, і для початку треба наповнити різдвяним сенсом 25 грудня. Бо, якщо вже говорити про весь світ, то майже весь православний світ святкує Різдво саме 25 грудня: 10 із 14-ти помісних православних церков. І тому в Україні для багатьох людей 25 грудня - різдвяний день. І ми б, православні українці, мали бути гостинними господарями і вважати для себе 25 грудня днем різдвяної гостинності. Хто ці люди? Це працівники різних посольств, це працівники міжнародних організацій, це гості України, туристи, люди які живуть і працюють в Україні. І з цього року у нас буде ставропігія Константинопольського патріархату в Києві, і, до речі, православний Константинополь якраз святкує Різдво 25 грудня.

Я думаю, що ми маємо створити цим людям різдвяний настрій, різдвяне свято. З іншого боку, ми маємо вихідний і можемо в цей день подивитися, як святкує світ. Ми можемо познайомитися з різдвяними традиціями інших країн. Ми можемо відвідати тих християн, у яких Різдво саме 25 грудня. Ми матимемо час для того, щоб написати чи то листівку, чи то смс, чи то в соціальних мережах - привітання нашим знайомим, друзям з інших країн. Ми можемо використати цей день і наповнити його передсмаком різдвяної радості. Бо для нас, православних, це ще буде різдвяний піст, але це саме різдвяний піст, у який вже ми починаємо вчити колядки, починаємо репетиції різдвяних вертепів і вистав. І тому можемо вже в цей день проводити генеральні репетиції або показувати свої різдвяні програми нашим друзям і гостям.

А 7 січня прийде наше Різдво. І ми будемо його святкувати з нашими українськими традиціями: кутею, різдвяним застіллям, нашими колядками, вертепами. Але святкуючи згідно з традиціями, не треба забувати про сенси Різдва. Адже Різдво - це ще й свято для безхатченків. Бо згадайте, коли святе сімейство прийшло до Вифлеєму, вони не знайшли собі місця і мали зупинитися у вертепі, у печері, у хліву - по-нашому. Так само і в нас є багато безхатченків, людей, які живуть просто на вулицях, у під’їздах, в якихось тепломережах. Давайте привітаємо цих людей, давайте зробимо для них свято, давайте поділимося з ними теплом і радістю.

З іншого боку, Різдво можна вважати днем, коли треба згадати і безбатченків. Бо ким є Йосип для Хреста? Він - нерідний батько. А в нас теж багато сімей, де або жінка з дитиною не має чоловіка, або дитина - нерідна чоловікові. І тому треба вважати, напевно, святе сімейство - Йосипа, Марію і немовля Ісуса - покровителями таких сімей.

А ще в Різдво варто пам’ятати про скромність еліт: коли цар Христос, Бог стає людиною, і оселяється не в розкішному палаці, а в убогій печері. І це людина, яка служить всім іншим людям, яка жертвує собою, яка спасає людей. І, напевно, найголовніше, що мають пам’ятати ті, хто святкують Різдво, незалежно від того чи 25 грудня, чи 7 січня, що це не наше свято, і не свято наших дітей. Це день народження Ісуса Христа. І я думаю, що було б доречно не тільки обмінюватися подарунками між собою, не тільки дарувати радість дітям чи оточуючим, а й подарувати щось Христові. А він колись казав: "Якщо ви когось нагодували, напоїли, прихистили, відвідали в лікарні чи у в’язниці, - ви це зробили мені". Тож давайте будемо щось робити і Христові, прославляючи його святе воскресіння!

Читайте: На фініші до томосу: хто і як очолить єдину церкву в Україні