Міністр закордонних справ Павло Клімкін повідомив, що представники ОБСЄ на переговорах у Мінську запропонували створити спільну з ООН миротворчу місію, яка матиме три компоненти: військовий, поліцейський і міжнародну тимчасову адміністрацію. "Апостроф" попросив дипломата, головного радника Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Василя Філіпчука прокоментувати доцільність та реалістичність такого варіанту миротворчої місії.
Почнемо з того, що не зовсім зрозумілий статус такої місії. Ми так і не почули від міністра закордонних справ Клімкіна, який про це нещодавно повідомив, деталі: у зв’язку з чим з’явилася ця ініціатива, звідки вона походить. Те, що він описав, загалом відповідає концепції міжнародної тимчасової адміністрації, яку МЦПД і я особисто пропонуємо вже майже три роки. Це не може не тішити. Але, з іншого боку, вікно можливостей для цього давним-давно зачинилося. Зараз передвиборчий період, і за місяць чи два до виборів навряд чи якась зі сторін буде приймати такі системні, фундаментальні рішення.
Якщо говорити про можливість участі і ООН, і ОБСЄ в миротворчій операції, то це відповідає стандартній міжнародній практиці, коли міжнародну операцію ділять на декілька компонентів і залучають до неї максимальну кількість організацій. Порівняння Донбасу з Косово дуже недоречне, але якщо поглянути на структуру самої миротворчої операції в Косово, то там безпековою частиною опікувалася НАТО, а поліцейською – ЄС. Так само в Боснії і Герцеговині поліцейська місія була в руках ЄС.
ОБСЄ не має жодної практики воєнних миротворчих операцій, але має певну практику і досвід сприяння організації поліцейських місій. Тому я не виключаю, що у випадку прийняття рішення – але ми говоримо про абсолютно гіпотетичні речі, оскільки все це треба вирішити в рамках резолюції Ради Безпеки ООН, яка поки що є лише російська і не розглядається – можливе залучення низки організацій, які між собою поділять функції і сфери роботи. Зокрема, лише ООН може опікуватися воєнним компонентом миротворчої місії, ОБСЄ може взяти на себе допомогу в поліцейській місії чи організації адміністрування на території тощо.
Читайте: Миротворців не буде: як Україні дотиснути Путіна з найважливішого питання на Донбасі
Чи справді це потрібно і відповідає нашим інтересам – тут є велике запитання. З точки зору автономності, незалежності чи хоча б більшої самостійності від впливу країн-членів ООН має значну перевагу над ОСБЄ, де є досить жорсткий і значно сильніший контроль країнами-членами діяльності польових місій. В ООН і більші традиції, і стандарти миротворчих операцій добре виписані. Тому особисто я виступав би все-таки за те, щоб усе було зосереджено в рамках структур ООН. Але це не принципово, якщо якусь частину функцій дадуть ОБСЄ. Тут є предмет для дискусій, хоча загалом залучення ОБСЄ ускладнить процес погодження, координації тощо.
Для росіян варіант із ОБСЄ буде значно цікавіший, ніж просто операція ООН, бо це ускладнить ухвалення рішень. І вплив Росії в ОБСЄ сильніший, ніж в ООН у процесі організації миротворчих операцій. Все це абсолютно можливо – немає ніяких непереборних обставин. Інша справа, чи потрібно це нам. І головне, наскільки взагалі зараз питання миротворчої операції на порядку денному? Я думаю, що десь із початку осені минулого року воно зняте з порядку денного до завершення виборів в Україні.
