ІГОР КОНДРАТЮК - один з найвідоміших в Україні людей. Цьому продюсер і телеведучий зобов'язаний легендарному проекту "Караоке на Майдані", місця за суддівським столом топових талант-шоу країни і любові мільйонів. На сьогоднішній день від продюсерської діяльності Кондратюк відійшов, цього року "згорнули" і його 20-річне дітище. Замість цього він все частіше стає гостем ефірів і передач, які не стосуються шоу-бізнесу.
"Апостроф.Лайм" зустрівся з Ігорем Кондратюком з метою дізнатися, чим він займається сьогодні і чи правда, що "Караоке" може отримати друге життя. Чому ведучий все частіше говорить про політику і що думає про нинішню ситуацію в Україні. Нова робота Кондратюка, Євробачення-2019, відносини України з Росією і перемога Володимира Зеленського на виборах. Про це та інше - далі в матеріалі.
- Давайте почнемо ось з чого: як людина шоу-бізнесу ви дуже легко погодилися на інтерв’ю…
- Вам пощастило, що наразі у мене є більше часу, ніж, скажімо, 5 років тому (посміхається). Проте і п’ять років тому я знайшов би для вас час, хіба що не одразу. Після закінчення передачі "Караоке на Майдані" у мене єдина робота - годинна програма на Першому Одеському міському радіо, в якій я спілкуюсь з колегами і тими, з ким мені цікаво спілкуватися. Жанр інтерв’ю – новий для мене, і це при тому, що я сам дав їх, мабуть, сотні.
Одна журналістка нещодавно подякувала мені - сказала, що так звані зірки перед виборами не хотіли давати інтерв’ю і виказувати свою точку зору на вибори. Морозились майже всі! Може тому, що багатьом Вова Зеленський давав можливість отримувати телеефіри, запрошуючи виступати у програмах "Кварталу". Але мій статус – незаангажованого та вільного художника - дозволяє висловлювати свої думки, навіть відчуваючи критику. Статистика, скажу я вам, така: якщо 40 людей мене десь облаяли за мої пости про вибори, то 400 сказали "дякую за вашу позицію". Не має значення, за яку. Просто за зрозумілу позицію. Немає сенсу бути страусом, якщо хочеш кращого для країни та її громадян.
- Як показує практика, це може сьогодні не кожен. Особливо, якщо мова йде про Зеленського. Я так розумію, справа в тому, що це все одне коло спілкування і мало хто зважується говорити відкрито.
- Ні, найперше небажання зірок коментувати - це те, що шоу-бізнес є абсолютно аполітичною категорією людей. Аполітична до ідіотизму. Те, що деякі наші митці, як і у високому сенсі цього слова, так і якісь врємєнщікі, зайняли певну позицію щодо війни на сході чи анексії Криму, це вже крок вперед у їхній свідомості, і прозріння від очевидного. Загалом це абсолютно аполітична публіка, у якої реально в голові сидить необхідність, бажання і єдина можливість існування через самовираження на сцені. І хотіти від них якихось політичних або соціальних одкровень... це важко. Хоча приклад того ж Зеленського каже, що до думок відомих людей прислухаються, особливо – молодь.
А Зеленський, до речі, для всієї шоу-бізнесової тусовки абсолютно нормальний хлопець. Я з ним майже не пересікався в житті, але як професіонала можу охарактеризувати його тільки з суперпозитивних сторін. У сфері телевізійного і шоу-бізнесу він один з найкрутіших і найпродуктивніших. Проте я його безпідставне бажання посісти найвищу державну посаду в країні так і не зрозумів. І критикував його, як міг. Але зараз вже все – народ його обрав. Чекаємо перших, сподіваюсь – розумних, кроків. З надією, і трішки - з острахом.
- До цієї теми ми ще повернемося. Спочатку хотілося б більше про вас, позаяк останнім часом все частіше чую питання - де зараз взагалі Ігор Кондратюк і чим він займається? Наскільки знаю, ви давно вже й не продюсуєте.
- 20 січня вийшла остання передача "Караоке на Майдані", а станом на сьогодні у мене лише одна постійна робота - та сама програма на радіо ("Зіркова година з Ігорем Кондратюком"). Мені якось запропонували, я й погодився. Це ще в грудні було. А чому відмовлятись? Зустрічаюсь з приємними людьми, спілкуюсь. Принаймні, поки мене це не обтяжує.
- Тобто це не стільки про прибуток, скільки вам просто по кайфу?
- Ну поки що це мені по кайфу, бо я намагаюся розібратися з таким жанром як інтерв’ю. Це новий досвід. У мене було дуже багато професій, але такої не було (посміхається). Гонорар отримую, якщо вас так цікавить.
- Як воно було - після 20-ти років закрити "Караоке"? Мабуть, як відірвати від серця.
- Коли я в 2017 році укладав останній контракт, вже тоді Бородянський (екс-голова правління каналу СТБ, – "Апостроф") мені казав, що ще рік і все. Я його вмовив, щоб це був рік і ще три передачі, щоб відзначити 20-ту річницю програми в ефірі СТБ, але по суті було очевидно, що "Караоке" на СТБ більше не буде. Сказати, що я у відчаї… та ні (знизує плечима). Це такий величезний етап життя, що я іноді навіть дивуюсь, скільки він тривав. Життя без "Караоке" існує, хоча щонеділі я вже зранку не їжджу на Хрещатик.
- Про "Караоке" і його вплив на розвиток культури, шоу-бізнесу в Україні говорили багато. Давайте перерахуємо три головні причини особисто від вас, чому проект був потрібний Україні.
- Перше. Це була абсолютно чесна та відкрита гра, і таких я до цього не бачив. Як приклад, я виходець клубу "Що? Де? Коли?", але це таке вечірнє, елітарне в певному сенсі шоу, де люди в смокінгах, воно є закрите і з точки зору виробництва, і з точки зору участі: туди не можна просто так зайти з вулиці та подивитися, що там і як. А "Караоке" ми розгортали просто на вулиці. І за допомогою вас же, простих людей, обирали кращого народного співака. Довіра була 100%. По-друге - ми з Андрієм Козловим придумали івент, в якому брали участь всі: перехожі, ті, хто вмів і не вмів співати. Кожен міг бути експертом, рахувати гроші… такої нагоди ніхто не надавав. Абсолютно мирне позитивне зібрання. За 20 років жодного ексцесу чи прояву агресії. Ну а по-третє… (замислився). Це перше українське талант-шоу. Наймасовіша українська програма сучасності. Ми колись прикинули, що за 20 років "Караоке" відвідали біля мільйона чоловік. А це – 100 аншлагів у київському Палаці спорту!
- Чи правда, що проект може повернутися і ви зараз про це ведете перемовини з низкою каналів?
- Весь час йдуть перемовини. Не скажу, що вони дуже активні, і це канали не першого ешелону, але спілкуємося. Поки не склалося. Але загалом я впевнений, що така телепрограма може існувати і сьогодні. Може – з іншим ведучим, чи ведучими. Десь 5 років тому, до слова, я хотів замінити себе на нового ведучого. На Олександра Скічка, який тоді став зіркою шоу "Укараїна має талант!", і шукав себе як телеведучий.
- Вважаєте, це була б вдала заміна? Зважаючи на роки існування проекту...
- Бородянський мені теж сказав, що "Караоке на майдані", на його думку - авторська програма, і що без мене вона стає безглуздою і застарілою. Я не зовсім згоден з ним, і залюбки подивився би, що таке "Караоке на Майдані" з іншим ведучим – молодшим, співочішим, мультиінструменталістом, танцюючим.
- Нещодавно ви знялися у фільми "Dzidzio Контрабас"...
- Це була така собі миттєва "хотєлка" Дзідзьо. Хоча й не миттєва, він мені про це мінімум тричі говорив. Я йому сказав, що він генерує дуже багато ідей, але деякі з них просто на голову не налазять (посміхається). Це теж був цікавий досвід, я зіграв майже камео. Тобто себе самого. Хоча і у чернечій рясі. Реакція глядачів на прем’єрі була непоганою, вона і мені сподобалось.
- Попри вік і відсутність великих проектів, ви знялися безкоштовно. Чому?
- Хіба в житті все робиться за гроші??? Дзідзьо відразу сказав, що гонорару не буде. Для мене це не проблема і не принципова річ у справі, яку роблять друзі. У нас були і ще будуть інші домовленості! Дзідзьо після цього теж де в чому пішов мені на зустріч. А з іншого боку, він безкоштовно дав мені можливість спробувати себе у маленькій ролі. Наука чогось вартує? Все відносно.
- Ось вже 20 хвилин ми розмовляємо з вами на теми шоу-бізнесу, проектів у ньому… як так сталося, що сьогодні вас частіше кличуть говорити на теми, які не стосуються шоу-бізнесу? Ви дискутуєте про війну, політику, відносини з Росією.
- Я завжди був свідомим громадянином. Мені досить немало років і я не боюся висловлювати свою точку зору. Подивіться мою сторінку у Facebook: я там пишу все, що хочу висловити. У людей є розуміння, що я не німий. Я не згодний з ситуацією, яка в Україні вже не перший рік, і що робити? Можна мовчати, але той самий Facebook для мене - це певний відкритий майданчик, куди я можу вийти і щось сказати. Наскільки такі пости потрібні мені іміджево, чи доречно так рефлексувати, - я якось навіть не дуже задумуюсь. Наслідки постів на багато кроків наперед не аналізую. Навіщо? Я ж дурниць не пишу, неуком себе не виказую. Кому не подобаються мої думки – дискутуйте зі мною, або читайте інших. І якщо ваші колеги звертаються прокоментувати ту чи іншу подію - я не відмовляю. Я поважаю колег. Не усіх, але – більшість.
- Вам така зміна ракурсу подобається?
- Ну, я і раніше був поміченим у критиці того, що бачу: я ж був суддею у "Х-факторі" та "Україна має талант!", і завжди готовий висловлювати своє бачення. Але – тут ви праві – раніше про політику мене не запитували. Зараз чомусь захотіли. Це як про цьогорічний відбір на Євробачення - всі чомусь бажали отримати від мене коментар. Чому?
- Теж маю кілька питань щодо Євробачення, якщо вже згадали. Не будемо повертатися до загальної оцінки того, що сталося у лютому, але ось що цікаво. Ви були противником відмови України від участі в конкурсі...
- Зараз в Ізраїлі вже йдуть репетиції. Ви щось читаєте на українських новинних сайтах, ви щось про це бачите в теленовинах? Ні! Хтось хотів, щоб українці не відволікалися від пережовування результатів виборів президента? Тоді це був далекий розрахунок, і він спрацював. Так, я був і є противником неучасті України в Євробаченні, тим паче – коли таким яскравим і гучним був Нацвідбір. Скажу вам відверто, після відмови Maruv відмову інших конкурсантів, які посіли місця за нею, я так і не зрозумів. Кажуть про якусь "внутрішню етику". Для мене це якась маячня. Ось Злата Огнєвіч сказала мені: "Хіба вам не зрозуміло, чому вони відмовилися? За умовами, мав поїхати тільки перший". Прекрасно, але від нашої держави не буде учасника, і ми як глядачі нікого з наших на ньому не підтримуємо взагалі. Байдуже, як він там співає. Хоча потрібно зауважити, що, звичайно, Євробачення – далеко не перша проблема України сьогодні.
Кілька років поспіль все йшло успішно, а цього року було зроблено, на мій погляд, якось безглуздо і безграмотно. Але я був за те, щоб Україна їхала. Навіть коли всі учасники відмовилися, треба було хоч запитати, хто хоче поїхати на Євробачення.
- Тобто ви не погодитеся з тим, що після відмови Maruv НСТУ просто намагалися закрити це питання будь-яким іншим артистом? Як на мене, то гурти були пробкою, якою намагалися закрити діру, що утворилася, перш за все, через плутанину, створену самою ж НСТУ.
- Буде дивно, якщо ці самі люди будуть і наступного року проводити Євробачення. Ну, окей, Maruv відмовилася - і що? Припустимо, що вона підписала би договір, але у неї після перемоги на Нацвідборі просто змінилися якісь життєві обставини? Що далі? Це ніхто не продумав, це не було прописано. Умовно кажучи, якщо ти, Maruv, відмовляєшся їхати, ми передаємо цей контракт іншим учасникам, і вони повинні про це знати. А якщо вони відмовляються їхати без перемоги на Нацвідборі, тоді просто варто було відмінити фінал Нацвідбору і оголосити, що всі учасники - це люди, які прийшли сюди просто, щоб отримати безкоштовний ефір на СТБ. Що у них немає бажання, ресурсів чи менеджменту, щоб виступити на Євробаченні.
Короче кажучи, це деталі, які потрібно обговорювати на оргкомітеті наступного Нацвідбору. Просто до цього їм щастило, що то СТБ допомагав, то Джамала привезла Євробачення в Київ - були обставини, які їх розслабили. Таке буває. Наприклад, коли політики розслабляються і роблять вигляд, що армія країні не потрібна, у країни забирають Крим і Донбас. Це абсолютно логічні речі.
- Я так розумію, не погодитеся і з тим, що так як першочергова помилка тут була з боку НСТУ, представники якої допустили до участі Maruv попри її загравання з Росією, то треба було шукати компроміс, але відправляти на Євробачення саме її?
- Ні, не погоджуся. Головна їх помилка в тому, що після того, як відмовився перший учасник, далі виявилася жопа, вибачте. От в цьому я їх не розумію. Хоча так, не розумію і того, як можна було допустити до участі співачку, яка їздить до Росії. Навіщо взагалі було її включати? Я би не включив. Але думати – то не для всіх…
- Як повернути довіру глядача до Нацвідбору наступного року?
- Думаю, організаторам необхідно буде звернутися до людей з якимось вступним реченням. Умовно кажучи: "Вибачте за ту лажу, яка вийшла минулого року. Ви наголосували там півмільйона голосів – і ось куди пішли ці гроші..." Додати, що люди вирішують самі, голосувати цього року, чи ні, але відбір проходить. І обов’язково всі його учасники мають бути ознайомлені з усіма правилами, за якими вони будуть діяти далі.
- Як вважаєте, з відмовою від Євробачення Maruv більше втратила чи здобула?
- Maruv отримала рекламу, і вона їй як артистці – в плюс… Проте вона виграла би набагато більше, якби поїхала на Євробачення, тому що є думка експертів, підозра, що її виступ був би дуже трендовим. Хоча я особисто вважаю, що на Євробаченні потрібно демонструвати, в тому числі, голос. Таким чином, її менеджмент проявив, м’яко кажучи – недолугість. Нагадаю для тих, хто "на бронепоїзді", що це – виключно моя думка.
- В одному з інтерв’ю ви згадували, що гастролі українських артистів у Росії - це виключно про гроші.
- 95% - гроші, 5% - аудиторія. А що ж іще? Не ідеологія ж!
- Тобто загалом у нас всі інші умови для артистів не гірші ніж у Росії? Справа лише в гонорарах?
- Ні, у нас умови набагато гірші, бо наш ринок разів у п’ять-десять менший, ніж російський. Я говорю в основному про артистів, які співають російською. Але, як на мене, немає сенсу говорити про гроші, які заробляються у державі-агресорі! Україна повинна була за п’ять років війни законодавчо заборонити громадянам будь-який контакт з Росією. Чому не заборонила? Не знаю. Таке враження, що держава себе і своїх громадян не поважає. Я, наприклад, за повний розрив контактів з Росією. За введення візового режиму, за спілкування з Росією через третю країну - бажано через ту, на яку Росія має найменший вплив. Інакше - це якась гібридність. Для мене неприродньо спілкуватися зі своїм ґвалтівником, для деяких українських політиків - природньо. Чому? Запитайте у них.
- Це доволі популярне питання - у вас теж неодноразово запитували - як бути з артистами, які гастролюють на території країни-агресора. Але як бути з їхньою аудиторією в Україні? Це десятки, іноді сотні тисяч людей, яких не хвилює байдужість артистів до ситуації в країні. Те ж голосування за Maruv на Нацвідборі - воно було цілком свідомим.
- А що ви можете сказати про аудиторію, яка любить співати пісні на Марсі? Нічого. Просто потрібно було звести "в нуль" таке поняття, як гастролі в РФ. Гастролюєш – плати великі штрафи або втрачай громадянство. Мій викладач з філософії в університеті казав: "Не можна говорити про білу мавпу більше ніж п’ять хвилин". Бо далі ви починаєте говорити категоріями звичайних мавп, яких ви знаєте. Виведіть ці категорії з поняття і їх не будуть підтримувати. Якби вони не допустили Maruv, ніхто б за неї не голосував. Це питання постановки питання.
- Існує думка, що шоу-бізнесу в українській політиці сьогодні більше, ніж політики в шоу-бізнесі. Як її прокоментуєте?
- Перемога Володі Зеленського - це перемога шоу-бізнесу над політикою. Я б навіть сказав більше - він таким чином хакнув слабку українську демократію. Показав, що можливо конвертувати телевізійну популярність в політичні дивіденди, маючи нульове поняття про політику і нульовий політичний досвід. Наскільки це безпечно і правильно для цієї країни зараз - покаже час. Але так, це був шоу-бізнес. І доволі дешевий, як на мене. Дешевий по якості, але, вибачте, маємо, що маємо.
- Чи бачите ви "нові обличчя", якими так активно аргументував свою позицію електорат Зеленського?
- Нового обличчя, яке би мене обнадіювало на прогрес в країні, я не побачив жодного, і в цьому велика печаль. Знову кажу, якби Володя показав мені десять чи хоча б п’ять таких обличь, п’ять нових політиків з позитивним бекграундом – нехай навіть невеликим, - я б побачив реальний підхід. І мав би надію, що ці люди мислять інакше, ніж та маса, яка сидить зараз у Верховній Раді, і якої ніколи немає на роботі в п'ятницю, як ми неодноразово бачили. А наразі прийшов трішки знервований Володимир Олександрович, і його команда, в якій окрім незрозумілого Разумкова, - хто ще є? А за спиною Зеленського маячить Коломойський. А, забув, ще одне нове обличчя – охоронець нового президента. Я цього всього не розумію. Але я так навчений, що якщо не розумієш – став питання і говори про це. Нагадаю, ми обговорюємо не новий фільм чи телепрограму від студії "Квартал-95", а доленосні вибори президента у воюючій з агресором країні.
Мені дехто пише: "Тебе жаба давить". Вона може і давила би, якби я був кандидатом у президенти, і програв. Не в тому ж річ. Або ми з вами відкрито спілкуємось, і ви або пробуєте зрозуміти мої аргументи, або – не ходіть на мою сторінку у Facebook. Ну, або я вас забаню. Чоловік 200 вже забанив за матюки і неадекватність у мій бік через те, що я підтримував Пороха. Хоча я вже втомився говорити, що я ніколи в житті не голосував за нього, окрім ось останнього другого туру.
- Тобто це був голос не "за", а "проти"?
- Проти Зеленського. Так, він зробив шоу-бізнес, але поки не зробив ніяких політичних потуг. Але добре, якщо він справді зробить щось героїчне, це буде найкраще, що зробив Вова Зеленський. Я не глядач "Кварталу" та інших його шоу. Але як президенту готовий буду віддати належне. Бо Україна зараз – понад усе!
- Раніше ви згадували, що загалом не проти Зеленського, але "він повинен довести, що хоче і може бути в політиці"…
- У мене на самому початку просто була підозра, що він зробить хайп і потім відмовиться. Але… незабаром вже місяць після виборів, а вони мовчать (знизує плечима). Не знаю, що вони там роблять. Його дружина, що правда, заявила, що вчить українську мову… хоча це дуже дивно, як можна закінчити школу в Україні і не знати державної мови? Але це знову - про відсутність нормальності в цій державі.
- Як щодо фрази "я никому ничего не должен"?
- Ну… це фраза не політика. Це фраза людини з шоу-бізнесу. Скоро він зрозуміє, що ці слова йому у якості епітафії можуть написати на могилі, хай дає Бог йому здоров’я на сто років. Але це точно фраза не політика.
- Чому, на вашу думку, цій перемозі так зраділи в Росії?
- У Росії зраділи би будь-якій перемозі, окрім Порошенка. Росії не вдалося з Порошенком "парєшать" усе, чого вони прагнули: замовчати анексію Криму, домогтися невведення санкцій, "новоросійські" метастази. І треба віддати належне - він жорстко поставив корпус щодо відносин з Росією. Не абсолютно жорстко, бо можна було б жорсткіше. Я б повністю відмовився контактувати з Росією, як я вже говорив. А коли мені говорять, що там 3 мільйони заробітчан, то вибачте, тут 45 мільйонів громадян.
Контактуючи з Росією, ми нищимо мораль наших дітей. Вони знають, що агресія і насильство над громадянами нашої країни при певних умовах можуть бути… А це неправильно! Це називається модним словом "гібридність". У Росії, мабуть, думали, що Порошенко був непорозумінням, а вже об Зеленського можна буде витерти ноги. Але вони будуть глибоко розчаровані, тому що я не вірю, що Зеленський захоче змінити вектор розвитку України. Та і хто йому дасть це зробити в Україні?
- Попри фрази на кшталт "я никому ничего не должен", які три основні вимоги у вас є сьогодні до нового президента?
- Це правова, судова реформа. Так, щоб через п’ять років ми зрозуміли, що Зеленський прийшов до влади для того, щоб у цій країні закон став рівним і справедливим для всіх. Друге – курс на ЄС і НАТО, і повний розрив відносин з Росією, поки вона не поверне Крим, не перестане вести гібридну війну на сході. Третя вимога – економічний розвиток країни, долучити до управління країною максимальну кількість технарів і іноземних спеціалістів, які є фахівцями.
- Бліц наостанок. Відповідати можна коротко. Чи часто вам кажуть, що ви не виглядаєте на свій вік?
- Часто, дуже часто. Навіть занадто часто. Така в мене генетика, дякую моїм батькам. І я веду поміркований як для «зірки» спосіб життя. І не забувайте – я двадцять років в "Караоке на Майдані" працював на свіжому цілющому українському повітрі!
- Згідно з законом, через кілька років вже пенсія. Думаєте про неї?
- Навіть після закриття "Караоке на Майдані" я не думаю про пенсію. Я думаю більше про те, чим би ще себе – і може не лише себе - здивувати.
- Хобі, на яке витрачаєте багато вільного часу?
- Дивлюсь футбол.
- Ставки на футбол?
- Ні, мені байдуже.
- Погана звичка, якої хотіли б позбутися.
- Дружина мені постійно каже, що я занадто багато сиджу в комп’ютері, зокрема - у соціальних мережах. І це, мабуть, правда. Не знаю, наскільки це критично.
- У більшості негараздів українці часто звинувачують президента, владу в цілому. Чи є щось таке, що люди мають докорінно змінити в собі?
- Відповідальність. І це питання - воно до рядових українців і тих, хто зараз очолює високі посади. Дуже багато безвідповідальних людей. Тих, хто живе під слоганом "я никому ничего не должен". Насправді це шлях в нікуди.
- Чи знаєте людину, яка реально може змінити сьогодні країну?
- Наразі за це взялася людина на ім’я Володимир Зеленський. Чи зможе? Покаже час.
- Чи варто Вакарчуку йти в політику?
- Враховуючи цю історію з Зеленським, йому варто було йти для того, щоб потіснити нинішніх, а особливо – проросійських політиків. Перевага Вакарчука для мене як для виборця в тому, що він на 100% український всередині, україномовний продукт. Конвертувати його популярність можна було б. Ця країна досі народжується.
- Ваше особисте передчуття: у найближчі п’ять років Україну чекають позитивні зміни чи випробування?
- Вже 28-й рік я чекаю тільки на позитивні зміни. Останні п’ять років, якби не війна, вважаю роками більш успішними, ніж попередні. Я тільки за позитивні зміни, сподіваюся, нам усім вдасться до них дожити...
