У понеділок, 7 жовтня, міністр закордонних справ України Вадим Пристайко заявив, що у районі Петровського та Золотого зірвалося погоджене у Мінську розведення військ через порушення бойовиками 7-денного режиму тиші. Військовий оглядач Михайло Жирохов виказав "Апострофу" думку, що нинішня влада могла б розвести війська попри обстріли. А команда Володимира Зеленського злякалася настроїв населення, продемонстрованих у неділю, тому вирішила перейти до тактики команди Порошенка – відкладання виконання Мінських домовленостей.
Зрив розведення військ стався закономірно, його варто було очікувати. Вчорашня акція на Майдані (віче в Києві 6 жовтня, - "Апостроф") дуже збентежила військове та політичне керівництво і вони взяли той же принцип, який був при Петрові Порошенку – заявили, що розведення неможливе, оскільки тривають обстріли. Такі "розведення" тривають з 2016 року, але вони не відбуваються, бо немає паузи у 7 днів – це одна із умов Мінських домовленостей. "Режим тиші" зберігався у Станиці Луганській, але там було ОБСЄ, яке підтвердило, що 7 днів не було обстрілів. А ні в Золоте, ні в Петровське ОБСЄ не заїжджає, оскільки вони вважають, що це дуже небезпечно. Тому те, чи були обстріли, чи ні - вирішують військові на місцях.
Контролювати війська "на нулі" практично неможливо. У кожного за 5 років війни є "необліковані боєприпаси". Є люди, які мають особисті претензії для України. А ще є "третя сила" – люди, які непідконтрольні ні українській владі, ні окупаційній. Але якби наша влада зажадала розвести війська, вона це б зробила. Але вони побачили, що є протидія у суспільстві, тому вони не будуть з цим поспішати.
З військової точки зору у розведенні сил на 2 км, як було передбачено, сенсу немає - будь-який міномет стріляє на 4-7 км, не говорячи про ствольну артилерію. Тому обстріли продовжувалися би. Для того, щоб жодна зброя не діставала, треба відводити, щонайменше, на 40 км. Але в умовах високо урбанізованої території Донбасу це нонсенс, бо ми будемо віддавати населені пункти з людьми.
Розведення військ на 2 км – це жест політичної волі. Але сьогодні ми відвели на 2 км, завтра на 10, післязавтра – на 40, а через тиждень – дійдемо до адміністративних кордонів Донецької і Луганської областей. Якщо ми почнемо відводити, ми уже не зупинимося.
Єдиний варіант, який є – це миротворчі сили. Він відпрацьований у Югославії, де миротворці мали і танки, і артилерію, і вертольоти для того, щоб змусити супротивників відійти та сховати зброю. Іншого варіанту просто немає.
Я розумію, що розведення військ прописано у Мінських домовленостях. Але в яких умовах вони писалися? Перший "Мінськ" – це Іловайськ і російські танки під Маріуполем, другий – це військові дії під Дебальцевим. Ми не могли у таких ситуаціях диктувати умови.
Владі треба продовжувати ту ж політику, яку проводилась за часів Порошенка. Вони відкладали виконання "Мінська" до того моменту, поки не зміниться влада або у США, або у Росії. Тільки тоді можна буде переглядати Мінські домовленості. Зараз треба було просто накопичувати сили та утримувати лінію зіткнення.
Якщо суспільство буде реагувати так само, як зараз, то конфлікт на Донбасі залишиться на існуючому рівні. "Вживу" виводити війська у поле неможливо. У військах зараз і так лишилося 40-50% особового складу, а якщо відведемо їх, то взагалі розвалимо армію.
Якщо Путін зважиться на "примушення до миру", то загострення повинне бути не локальним, а загальним. Росія повинна починати бойові дії або демонструвати свою готовність починати бойові дії і в Харківські, і в Сумській, і в Чернігівській областях. А локальне загострення на лінії розмежування у найближчий час триватиме. Бойовики будуть "пробувати на зуб", що залишилося в українській армії після цих усіх перемовин. Такий крок проглядається навіть неозброєним оком.