Розведення сил і засобів на ділянці фронту в населених пунктах Петрівське і Золоте, яке було заплановано на 7 жовтня, зірвалося. Причина банальна - бойовики не змогли витримати необхідні 7 днів повної тиші. У п'ятницю, 11 жовтня, чергова спроба розведення військ зі сторони ЛДНР (запуск їхніх сигнальних ракет залишається без відповіді) також не увінчалася успіхом. За відсутність прогресу з цього питання в ЛДНР і Росії звинуватили Україну. Український штаб ООС при цьому заявляє про систематичне продовження обстрілів із протилежного боку.
Але від ідеї розведення сил не відмовилися: представники Тристоронньої контактної групи в Мінську 15 жовтня знову мають намір обговорити процедуру розведення військ в Золотому і Петровському. А це значить, що всі ті ризики, якими супроводжуватиметься відступ ЗСУ залишаються актуальними. Які позиції має намір залишити українська армія, і, найголовніше, чи є гарантії, що терористи після одного кроку назад не зроблять два кроки вперед, розбирався "Апостроф".
Куди відійдуть сторони
Про розведення сил і засобів на трьох ділянках фронту: Станиця Луганська, Золоте і Петровське Тристороння контактна група в Мінську домовилася ще у вересні 2016 року. Договір був підкріплений рамковою угодою, який від України підписав Леонід Кучма, від РФ - Борис Гризлов, від ОБСЄ - посол Мартін Сайдік, а від бойовиків - Олександр Захарченко та Ігор Плотницкий.
Однак за три роки сторони конфлікту так і не змогли відвести свої війська: ЗСУ констатували, що бойовики не припиняють обстріли позицій української армії, а терористи, в свою чергу, звинувачували у зриві домовленостей Київ.
"Дубль два" вирішила зробити нова влада. Розведення сил і засобів у Станиці Луганській відбулося в кінці червня, і тепер на черзі - Петровське і Золоте. Втім, незважаючи на ту обставину, що розводити сили в цих населених пунктах домовилися ще 3 роки тому, місцеві жителі запанікували, а в Золотому навіть вийшли на акцію протесту. Люди побоюються, що після того, як ЗСУ залишать свої позиції, в населені пункти зайдуть бойовики.
Але якщо витримати 7 днів тиші все ж вдасться, то ЗСУ відійдуть від своїх позицій вглиб території вільної України на 1 кілометр. Ближче до кордону з РФ, теоретично, повинні відійти і бойовики. Таким чином, між сторонами конфлікту буде буферна зона шириною в 2 кілометри. Щоб діставати один одного з артилерії цього цілком достатньо, але ефективно застосовувати стрілецьку зброю вже не вийде.
Офіційної карти, де саме пройде нова лінія розмежування в Золотому і Петровському, ні Генштаб, ні Міноборони не надають, але, за словами заступника голови Нацполіції Вадима Трояна, в буферній зоні, наприклад, у Золотому, опиняться 122 будинки, які зараз під контролем ЗСУ.
Коли, а точніше - якщо розведення сил і засобів в Петровському і Золотому все ж відбудеться, аналогічних дій варто очікувати по всій лінії фронту. Про це ще у вересні заявляв командувач ООС Володимир Кравченко, а пізніше - і глава МЗС Вадим Пристайко.
Знову ж таки, які саме населені пункти повинні залишити бойовики, а які - ЗСУ, офіційно не повідомляється. Однак начальник Генштабу Руслан Хомчак зазначав у ЗМІ, що це буде лінія фронту зразка 2016 року. Таким чином, українській армії, очевидно, доведеться покинути територію промзони в Авдіївці, позиції в районі Світлодарської дуги, висоту "Дєрзкая" в околицях Маріуполя. "Сірими" можуть стати також населені пункти Широкіне, Луганське, Гранітне, Піски, Павлопіль, Опитне. Частково "сірими" стануть Талаківка, Бердянське, Зайцеве, Старогнатівка.
Втім, звільнити окуповані населені пункти повинні й бойовики.
Звільнити окуповані населені пункти повинні і бойовики
"Ми повинні помітити, що і противник також буде відходити з Ясинуватої, частково - з Донецька, з Сокільників - з тих населених пунктів, які зараз поки не контролюються ЗСУ", - заявив в інтерв'ю ЗМІ заступник командувача ООС генерал-майор Богдан Бондар.
Якщо найближчим часом хоча б частина Донецька, дійсно, перестане бути окупованою, це, звичайно, успіх. Але чи відійдуть бойовики? А якщо і відійдуть, то де гарантії, що не повернуться назад на свої старі позиції або того гірше - займуть позиції ЗСУ?
Чи є гарантії?
Верифікацію розведення сил і засобів здійснює СММ ОБСЄ. У теорії, сама процедура спостереження СММ ОБСЄ за процесом розведення сил, є гарантією того, що бойовики виконають домовленості.
Що це за процедура? Вона була описана ще в рамковій угоді 2016 року, яка згадувалася вище. Отже, умовою для розведення повинні стати 7 діб тиші, які підтверджують ОБСЄ. Паралельно з цим відбувається тристороннє географічне узгодження (Україна, бойовики та ОБСЄ) конкретних ділянок фронту, на яких має відбутися розведення сил. При цьому ЗСУ і бойовики зобов'язані надати ОБСЄ всю інформацію про перебування сил і засобів на кожній із узгоджених ділянок, а також інформацію про пропоноване місцезнаходження сил і засобів після завершення розведення.
У день самого розведення сил, патрулі ОБСЄ виїжджають на позиції ЗСУ і бойовиків для моніторингу, щоб процес стартував абсолютно синхронно і дзеркально. Наприклад, у Станиці Луганській сторони запускали сигнальні ракети як підтвердження готовності відводити війська і техніку одночасно.
Що ж стосується часових орієнтирів, то після початку розведення сил і засобів, весь процес повинен завершитися протягом трьох діб.
Як бачимо, процедура досить докладна і виключає ситуацію одностороннього відведення сил. Але це в теорії, а на практиці - бойовики методично не допускають спостерігачів місії до моніторингу ділянок розведення. Наприклад, у звіті СММ ОБСЄ від 6 жовтня сказано, що на блокпосту в районі північних околиць Петровського терористи не пропустили патруль спостерігачів, посилаючись на роботу снайпера та інженерні роботи з розмінування. Не пустили спостерігачів і 7 жовтня через схожий привід.
А це ж ще не було розведення сил в Петровському і Золотому. Але припустімо, що воно все ж відбудеться. Як проконтролювати, чи повернуться бойовики на позиції, чи ні?
В ОБСЄ обіцяють, що будуть за цим уважно стежити.
В ОБСЄ обіцяють, що будуть уважно стежити процесом розведення сил
"Ми готові здійснювати моніторинг процесу розведення сил і засобів шляхом патрулювання. Крім того, СММ ОБСЄ також буде вести дистанційне спостереження за допомогою камер і БПЛА по обидві сторони лінії розмежування", - розповіли "Апострофу" в прес-службі місії.
І якщо СММ ОБСЄ зафіксує на ділянці розведення сил порушення режиму припинення вогню, "процес розведення сил і засобів може бути призупинено, а сили і засоби - повернуто на вихідні позиції", - наголошується в тексті рамкової угоди.
Та й українська влада стверджує, що ЗСУ одразу повернуться на позиції, якщо щось піде не так.
Але було б це так просто...
По-перше, влада не уточнює, що саме має піти не так, щоб ЗСУ повернулися на колишні позиції.
"Адже коли вбили чотирьох морських піхотинців (у серпні 2019 року під Павлополем, - "Апостроф") Зеленський сказав, що це спроба зірвати мир, але ми все одно будемо дотримуватися перемир'я", - нагадав військовий експерт Олексій Арестович, коментуючи ситуацію "Апострофу".
По-друге, українське рішення повернути "в разі чого" ЗСУ на позиції може наштовхнутися на нерозуміння західних партнерів. Але якщо відкинути політичну складову, навіть з військової точки зору - це буде проблематично.
"Згадайте ситуацію в районі Авдіївки. Українські війська в промзоні просунулися на 450 метрів, але чим це супроводжувалося: які інтенсивні були бої і скільки було жертв, - пояснює "Апострофу" експерт Центру військово-політичних досліджень Костянтин Машовець. - Повернутися, звичайно, завжди можна, але питання в тому, якою ціною. за лічені години це зробити буде неможливо. Все залежить від безлічі факторів: дивлячись де повертатися, якими силами, за яких умов, якими силами повернуться бойовики і чи будуть перешкоджати поверненню ЗСУ за необхідності. Наші війська залишають вже обжиті, пристріляні позиції. Це все залишається, і виходять на нові позиції, які по-новому потрібно обладнати".
Більш того, якщо бойовики вирішать повернутися на позиції, далеко не факт, що вони це будуть робити відкрито.
"У сіру зону можна зайти, наприклад, переодягнувшись цивільними, створити там точки зберігання зброї і боєприпасів. Якщо є бажання загострити ситуацію, можна придумати безліч методів", - додає Машовець.
Утім, у плани РФ та її маріонеток на Донбасі, дійсно, може не входити швидке повернення сил на старі позиції.
"Не думаю, що вони ломануться відразу ж займати колишні позиції, тому що в такому випадку Путіна поставлять в складне становище, і в Європі почнуть ставити багато питань", - зазначає Олексій Арестович.
Але це далеко не означає, що бойовики будуть просто мирно сидіти на нових позиціях. Війна то - гібридна.
"У Росії завдання - не відвести війська, а домогтися внутрішніх протестів в Україні на темі розведення військ. А для цього потрібно, щоб у Петровському або Золотому після розведення бойовики вбили, наприклад, мирного жителя. У такому випадку будуть інспіровані внутрішні протести в Україні. У цій ситуації гарантовано закладена міна", - резюмував Олексій Арестович.
