Кількість хворих на рак в Україні продовжує збільшуватися. Далеко не всі люди розуміють, що виявити хворобу на ранніх її стадіях і вилікуватися або зупинити розвиток - цілком можливо, за умови обізнаності та нескладного, але регулярного контролю свого здоров’я. Профільною установою, яка є клінічним та дослідницьким міжнародно-акредитованим онкологічним центром спеціалізованої, висококваліфікованої медичної допомоги в країні є Національний інститут раку. Щодо подробиць результатів внутрішнього аудиту Міністерством охорони здоров'я в Інституті, а також специфіки діяльності установи - "Апостроф" вирішив поцікавитись безпосередньо у директора Національного інституту раку Олени КОЛЕСНИК.
Олена Колесник – хірург-онколог вищої категорії, доктор медичних наук, висококваліфікований фахівець у галузі онкопатології шлунково-кишкового тракту, керівник науково-дослідного відділення пухлин органів черевної порожнини, представник України в президії Європейської асоціації онкохірургів, голова Спілки онкохірургів України.
Нещодавно Національний інститут раку став членом Міжнародного союзу по боротьбі з онкологічними захворюваннями (UICC – Unionfor International Cancer Control). Відтепер разом із всесвітньою спільнотою Інститут сповіщатиме про важливість та пріоритетність програми боротьби проти раку як незамінної складової в загальнодержавній системі охорони здоров’я. Про міжнародну діяльність та підтримку збоку держави - в нашому інтерв'ю.
- Що наразі собою представляє Національний інститут раку?
- Це державна установа, де працюють 1340 людей. На території нашого Інституту знаходиться 28 будівель і споруд, щороку ми лікуємо понад 40 тис. пацієнтів, робимо більше 10 тис. хірургічних операцій, також проводимо близько 200 тис. консультацій.
Національний інститут раку - це велика команда, де кожен співробітник відповідає за свою ділянку роботи. Коли в ЗМІ з'являються неправдиві новини про Інститут, про мене, мені дуже боляче і неприємно це читати і чути. Адже в той час, поки хтось пише ці новини, щоб очорнити нас, ми рятуємо життя людей і представляємо Інститут на міжнародній арені. І це не просто слова, а цьому є конкретні підтвердження - міжнародні нагороди і вдячні люди. До того ж, все це робилося без суттєвої підтримки попереднього керівництва Міністерства охорони здоров’я та при істотно низькому бюджеті Інституту.
Наведу невеликий приклад: нашому Інституту було виділено лише 15% коштів від річної потреби. Було і таке, що наукові співробітники не отримували три місяці зарплати, а багато хто з них – це заслужені люди. Так, для довідки, у нас працює 26 докторів медичних наук, з яких 12 професорів, та 91 кандидат медичних наук. Наші фахівці отримують відзнаки на міжнародних конгресах, симпозіумах, конференціях. Майже 80% фахівців проходили стажування за кордоном.
- Що, на вашу думку, нині є головним у боротьбі з раком в Україні?
- Інститут, насправді, здійснює фундаментальну та прикладну наукову діяльність. Як головний онкологічний заклад України, на високому професійному рівні проводить дослідження з діагностики, профілактики та лікування онкологічних захворювань, планування та виконання проектів державних національних програм з онкології, розробляє нормативно-правові документи онкологічної служби України.
Завдяки науковим досягненням колективу наш Інститут співпрацює з Кавендишською лабораторією Кембриджського університету (Велика Британія), Clemson University Biomedical Institute(США), Національним інститутом раку США (Бетезда), Інститутом Онкології Південної Швейцарії (Беллінцона) та багатьма іншими.
Я дуже сподіваюся, що нове керівництво Міністерства почує нас і буде підтримувати. Ми відкриті і прозорі. Я та співробітники запрошуємо вище керівництво Міністерства охорони здоров’я відвідати Національний Інститут раку.
Система онкологічної допомоги України, як і система охорони здоров’я в цілому – це взаємодія не тільки лікарів, управлінців та чиновників. Ключова ланка такої системи – самі люди, причому неважливо, мають вони онкологічний діагноз чи ні. Ми можемо скільки завгодно збирати ініціативні групи та робочі комітети з лікарів, вчених чи фінансистів, проте першою складовою будь-якої національної стратегії має бути просвітницька робота, тобто ми маємо розтлумачити людям, що таке рак насправді, і як його можна діагностувати. Інший аспект - підвищити знання наших лікарів, у тому числі майбутніх.
Олена Колесник пройшла шлях від звичайного лікаря до доктора наук та директора Інституту, є автором 343 наукових праць, 24 винаходів, 4 монографій. Має такі відзнаки: грамота АМН України (2008); почесне звання "Заслужений лікар України" (2009); почесний диплом Ospedale "M.Scarlato" Scafati, Італія (2010); грамота МОЗ України (2013); Ingeborg Horhager Prize, Австрія (2013). Стала лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки (2016) та премії "Жінка ІІІ тисячоліття" в номінації "Знакова постать" (2017). У 2018 році була нагороджена почесною відзнакою “За особливі заслуги в боротьбі з онкологічними захворюваннями” та медаллю “За Заслуги” l ступеня.
- Якими мають бути стратегічні кроки у становленні системи онкологічної допомоги в Україні?
- По-перше, ми маємо ініціювати загальноосвітню онкологічну програму для населення. Неймовірно, однак за умови обізнаності та нескладного, але регулярного контролю свого здоров’я рак можна попередити! Це не міф: у розвинених країнах смертність від раку нижча за ДТП та самогубства. Люди зазвичай просто не знають, що найперший засіб діагностики – дзеркало у них вдома. Просто стоячи біля нього та виконуючи нескладне самообстеження, можна запідозрити декілька видів раку. Тож, освітній вектор реформування онкологічної допомоги – надважливий!
По-друге, потрібно збільшити інвестиції держави в матеріальне забезпечення лікарень та науково-освітню діяльність лікарів. Можна скільки завгодно проводити просвітницьку роботу, однак без реальних грошей все це не матиме ефективного впливу на здоров’я нації. Якщо проаналізувати темпи розвитку системи охорони здоров’я за останні 15 років, то побачимо, що ця галузь відстає навіть від сучасного економічного рівня України в цілому. За оцінкою ВООЗ, якщо фінансування охорони здоров’я складає менш ніж 5 % ВВП, то це свідчить про непрацездатність галузі. В Україні за останні роки – від 2,9% до 3,6%... Протягом останніх 10 років у структурі видатків на охорону здоров’я України близько 60-70% виділених коштів припадало на фонд оплати праці та його нарахування, не враховуючи інфляцію. За офіційними даними ВООЗ, якщо питома вага заробітної плати у структурі витрат на охорону здоров’я становить більше 30%, то це означає відсутність процесу відтворення галузі. До речі, тарифікація медичних послуг за формулами ВООЗ в Україні й дотепер не зроблена. А це означає, що ресурси охорони здоров’я практично вичерпані. Лікарі практично не мають можливості вивчати передові міжнародні методи лікування. Вони, фактично, працюють за їжу на тому обладнанні, яке ще тримається. Як гадаєте, такі лікарі будуть поважати себе, пацієнтів та цікавитимуться професійним розвитком? Це є економічним вектором реформування системи.
По-третє, ми маємо працювати над повагою суспільства до лікаря. Ми можемо хоч кричати про важливість регулярних профілактичних медичних оглядів, однак в нашому суспільстві існує одна загроза, яка робить усі подібні прагнення марними. Ця загроза, з якою теж потрібно системно працювати, – це довіра до вітчизняних лікарів та престиж цієї професії. Лікарі та політики, напевно, входять до ТОПу тих, кого у нашому суспільстві звикли ненавидіти найбільше. А між іншим, професія лікаря спочатку вимагає найдовшого з усіх навчання, а потім – довічного стресу. Лікарі, а особливо онкологи, для пересічного українця – це не ті, хто витягує людей з того світу (як це зазвичай буває в реальному житті), а ті, хто "підступно прагне нажитися на стражданнях людини". То в чому ж стимул майбутнім фахівцям-онкологам витрачати на навчання десятки років свого життя? В західних країнах це соціальні гарантії, повага суспільства, гідний розмір заробітної плати та можливість саморозвитку. У нас, натомість, сумлінний лікар може хоч впродовж десятиліть рятувати життя, але достатньо одного лише допису в соцмережі, щоб підняти хвилю ненависті й зруйнувати все те, над чим він працював роками! Ось ще один вектор стратегії – інвестиції з одного боку в самоповагу, соціальний та юридичний захист пацієнтів, а з іншого – в те ж саме у лікарів. Таким чином система охорони здоров’я збалансовує сама себе.
- Зараз часто можна почути виступи з ініціативами різних стратегій розвитку. Як особисто ви ставитеся до таких ініціатив?
- Такі "реформатори" тиснуть на те, що "рак в Україні – це не вирок" та "потрібно створити стратегію заради людей". Але для того, щоб щось пропонувати, насамперед слід вивчити та проаналізувати минуле, причини невдач, а разом з тим те, що (увага!) вже робиться зараз силами вітчизняних лікарів-онкологів та науковців.
Майже при всіх державних керівниках існували стратегії та концепції реформування української галузі охорони здоров’я. Серед них: галузева програма "Скринінг патології шийки матки на 2005–2010 рр." – фактично не виконана. "Загальнодержавної програми боротьби з онкологічними захворюваннями на 2007-2016 рр. (2006)" – за поданням Яценюка у 2016 році перестала фінансуватися. "Національна стратегія реформування системи охорони здоров’я в Україні на період 2015 – 2020 років", у якій було визначено пріоритети – "онкологія". Склалася на той час парадоксальна ситуація, при якій стратегія є, а от фінансування немає… Виходить, минуле керівництво МОЗ України навіть не розглядало можливість для її вирішення та втілення, незважаючи на крайню необхідність і важливість для населення онкологічної стратегії з погляду… економічної недоцільності.
Нещодавно Національний інститут раку став членом Міжнародного союзу по боротьбі з онкологічними захворюваннями (UICC – Unionfor International Cancer Control).
Всі ці стратегії та програми теж були чудово сформульовані та красиво написані. Але, дивним чином, той прогрес, який таки було досягнуто, відбувся завдяки старанням тих самих наукових співробітників та лікарів-онкологів, які всупереч браку коштів, поваги та постійних нападів зі сторони популістів та "диванних" експертів не тільки лікують людей, але й знаходять час на розвиток. Для прикладу візьмемо Національний інститут раку. У 2012 році було затверджено генеральну концепцію розвитку на період 2012-2033 років.: "Реконструкція і розширення Національного інституту раку". Фінансування даного проекту протягом 2014-2019 років було відсутнє, адже, за словами заступника міністра охорони здоров’я Лінчевського, воно не на часі, оскільки онкологія – безперспективна річ (!).
- Як прокоментуєте результати внутрішнього аудиту в Інституті раку, які були опубліковані на сайті МОЗ? Зокрема, того факту, що Інститут немає регламентованого порядку формування потреби для закупівлі лікарських засобів і медичних виробів.
- Так, 25 жовтня 2019 року на офіційному сайті МОЗ України було опубліковано результати внутрішнього аудиту, який проведено відповідно до доручення замміністра охорони здоров’я України Михайла Загрійчука у період з 23 вересня 2019 року до 1 жовтня 2019 року у Національному інституті раку. За його результатами, випадків недотримання вимог законодавства у сфері публічних закупівель, проведених Інститутом, аудиторами не виявлено. Більше того, не було виявлено й жодних корупційних схем чи правопорушень під час здійснення публічних закупівель за кошти державного бюджету в Інституті раку.
За результатами аудиту випадків недотримання вимог законодавства у сфері публічних закупівель, проведених Інститутом, аудиторами не виявлено.
В процесі аудиту виявлено недоліки, що стосуються формування заявок для закупівлі лікарських засобів та медичних виробів. Зокрема, відсутність регламентованого порядку формування потреби для закупівлі лікарських засобів та медичних виробів, належної комунікації між головним лікарем та завідувачами відділень.
- Окрім того, на сайті МОЗ зазначено, що в Інституті виявлено необгрунтовано великі залишки препарату Метотрексат Тева (доросла онкологія), більше 4 тис. упаковок, при тому, що середньорічне використання становить близько 800 флаконів. Чим обгрунтована така кількість препарату?
- У березні 2019 року мною було надіслано лист до Міністерства охорони здоров’я України, у якому зазначено, що річний обсяг 100% потреби препарату "Метотрексат" (50 мг) складає не більше 800 флаконів. А вже 12 квітня 2019 року, коли я була на лікарняному, до МОЗ України було спрямовано нову заявку, в якій було зазначено, що річний обсяг 100% потреби препарату "Метотрексат" (50 мг) для Національного інституту раку на 2019 рік становить 5190 одиниць. Дану заявку було підготовлено головним лікарем Національного інституту раку Безносенком А.П.
Оскільки формування заявок на придбання чи отримання медичних препаратів здійснюється з урахуванням кількості використання препаратів за минулий рік, а згідно з бухгалтерським обліком, у 2018 році було використано всього 545 флаконів препарату "Метотрексат" (50 мг), то, враховуючи вищезазначене, у діях Безносенка вбачаються ознаки службової недбалості. На даний час вищезазначені дії головного лікаря є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, фігурантом якого він є, адже відповідно до своєї посадової інструкції головний лікар відповідає за подачу заявок.
До сьогодні формування заявок Інституту раку відбувалось в "паперовому" режимі, що передбачало письмову подачу потреби завідувача відділення до відповідних комісій, які формували її доцільність та необхідну кількість до придбання. В подальшому ці комісії (по ліках, медхарчуванню і т.п.) відправляли протоколи для обробки тендерним комітетом. Після закупівлі медичні препарати та розхідні матеріали постачаються на аптечний склад НІР. Профільні відділення в паперовому вигляді замовляють дані медикаменти або прилади, проводять відповідне списання в журналах обліку, первинній медичній документації та інших відповідних документах перед призначенням хворим.
Великий обсяг паперової роботи іноді призводить до певних "технічних" затримок із замовленням або несвоєчасне постачання медичних препаратів та приладів. Відповідно адміністрацією НІР розроблено план введення системи автоматизації обігу медичних препаратів та розхідних матеріалів, що є частиною проекту автоматизаціі та комп’ютеризаціі установи. Впровадження такого проекту дасть змогу уникнути зайвої паперової роботи, що дозволить підвищити ефективність використання часу та ввести автоматичний контроль якості, зменшити корупційні ризики. Запровадження електронного обігу паперів та обліку медикаментів чи розхідних матеріалів дозволить повністю уникнути можливої корупційної складової в процесі обігу медикаментів шляхом публічності та прозорості інформації.
- Серед порушень, виявлених аудиторами МОЗ, зазначається, що в Інституті раку дороге обладнання не використовується для лікування пацієнтів, а стоїть на складі. Зокрема, не введено в експлуатацію лінійний медичний прискорювач Varian Clinac iX, закуплений ще у 2012 році. Які причини цього?
- Це обладнання, а саме лінійний прискорювач, було закуплено у 2012 році попередньою адміністрацією Національного інституту раку без можливості встановлення (відсутність бункера). Тому високоточне обладнання, яке дуже необхідне Інституту для боротьби з онкологічними захворюваннями, наразі перебуває на складах Міністерства оборони на відповідальному зберіганні.
Для реалізації даного проекту нам потрібні кошти, аби побудувати спеціальний бункер. У 2016-2017 роках Інститутом раку було розроблено інвестиційний проект, який затверджений Кабінетом Міністрів України. В рамках проекту Інститутом розпочаті проектні роботи в 2018 році. Однак попереднє керівництво МОЗ забрало функції замовника в Інституту раку і передав їх новоствореному підприємству під назвою "Державний будівельний центр МОЗ України". Інститут, у свою чергу, передав йому всю необхідну документацію. Державний будівельний центр не реалізував проект, при тому, що попереднім керівництвом МОЗ цьому підприємству було виділено кошти. Нам невідомо, що сталося з грошима, які були призначені для потреб Інституту раку, але те, що за довгий період часу проект не зрушив з мертвої точки - це залишається фактом.
Ми сподіваємось, що нарешті з новим складом МОЗ цей проект буде реалізований, і люди почнуть отримувати якісну медичну допомогу.
- Аудитори МОЗ також зафіксували нестачу комп’ютерної техніки на складі у кількості 149 одиниць на загальну суму близько 700 тисяч гривень. Техніка була придбана Інститутом у 2017 році з метою реалізації проекту "Запровадження медичної інформатизаційної системи в Національному інституті раку".
- Зазначена в аудиторському звіті комп’ютерна техніка у кількості 149 одиниць насправді є в наявності, видана працівникам Інституту і знаходиться на робочих місцях лікарів. Однак проблема полягає в тому, що під час видачі цієї техніки окремими працівниками НІР облікові документи були оформлені неналежним чином, що призвело до розбіжностей між складським та бухгалтерським обліком. Даний недолік вже усувається, всі необхідні документи приводяться у відповідність.
За результатами аудиторської перевірки в Національному інституті раку проводиться внутрішнє службове розслідування з метою притягнення винних осіб до відповідальності, а також усунення зазначених в аудиторському звіті недоліків.
- Наостанок, які досягнення Національного інституту раку за останні роки можете перелічити?
- Дивно, однак чомусь повсякденна важка інститутська праця ніким і ніде не висвітлюється… Тим не менш, наукова команда Інституту попри весь фінансовий спротив спромоглася досягти неймовірних результатів.
"Ми прагнемо об’єднатися з більш ніж 170 країнами світу, щоб на глобальному рівні обмінюватися знаннями та переймати найуспішніший досвід боротьби з онкологічними захворюваннями"
По-перше, незважаючи на небажання МОЗ України та Кабінету Міністрів попередньої влади здійснювати реальні реформи, у Національному інституті раку розпочато проведення аутологічних трансплантацій для дорослих (без додаткового фінансування за рахунок внутрішніх резервів), з жовтня 2016 р. виконано 37 процедур. Орієнтовна ціна трансплантації за видатковими матеріалами і медикаментами (включаючи передтрансплантаціний етап хіміотерапії) становить 11-13 тис. євро. Ціна аналогічних операцій – аутологічної трансплантації в Німеччині становить до 100 000 євро. Інститутом заплановано створення Центру алогенної та аутологічної трансплантації кісткового мозку (ТКМ) на базі клініки Інституту. Також відділення дитячої онкології продовжує виконувати аутологічні ТКМ, збільшуючи їх кількість та складність.
Також на базі Інституту створений і функціонує Національний канцер-реєстр з міжнародним визнанням. На пострадянському просторі це єдиний подібний реєстр за своєю повнотою та завершеністю. Він "тримає руку на пульсі" української захворюваності на злоякісні новоутворення. Відповідно до еталонних вимог міжнародних організацій IARC, IACR та ENCR, які виконав Національний канцер-реєстр, ВООЗ включила Україну до видань Cancer Incidencein Five Continents (Vol.-X, Vol.-XI), International Incidence of Childhood Cancer (Vol.-III) та ECIS - European Cancer Information System (2018).
Окрім того, Національний інститут раку за міжнародним науковим рейтингом займає верхні сходинки серед медичних установ України за версією МОЗ України (опубліковано в журналі "Новини медицини та фармації" №9 (696) 2019). Даний факт також підверджено Світовим Банком шляхом надання Національному Інституту Раку гранту Horizon 2020 - проект VOGAS з раннього виявлення раку.
НІР є лідером онкохірургії в нашій країні. У нас виконуються унікальні для України та світу операції в сучасних операційних та сучасному обладнанні. При цьому в інституті проводяться як об’ємні втручання (коли видаляються великі пухлини або втручання відбувається одночасно на кількох органах, що не під силу більшості вітчизняних клінік), так і мінімально травматичні операції, коли видалення пухлини проводять через маленькі отвори довжиною менше 1 см. Ми є єдиною клінікою в Україні, у якій можливе введення хіміопрепаратів прямо в очеревину (черевну порожнину), що необхідно при розповсюдженні метастазів в черевній порожнині.
Після тривалої та клопіткої роботи, з червня 2019 року НІР є повноцінним членом міжнародної організації боротьби з раком UICC (Union for International Cancer Control). Нас знають та поважають у всьому світі! В той час, як новітні "стратеги" закликають "рятувати життя" і створювати робочі групи з міжнародними експертами, вітчизняні науковці вже давно з ними працюють, а життя вже рятуються.
Відтак, команда фахівців та науковців Національного інституту раку, яка спромоглася досягти вищеописаних результатів, зараз завзято й віддано працює над новою національною стратегією реформування онкологічної галузі. Для її впровадження та реалізації необхідна насамперед політична воля та фінансові інвестиції з боку держави, а також підтримка медіа та суспільства в цілому.
