Українських бюджетників масово відправляють у відпустки за власний рахунок . А для того, щоб все-таки зберегти зарплату, їм іноді доводиться йти на роботу, ризикуючи здоров'ям у буквальному сенсі цього слова - адже введений у країні карантин покликаний мінімізувати контакти між людьми, щоб зупинити поширення коронавірусу. "Апостроф" розбирався, що відбувається, і чому на це ніяк не реагує влада.
Карантин у зв'язку з поширенням коронавірусу вніс істотні корективи в життя українців. Не працюють ресторани, розважальні заклади, торгові точки, за винятком продуктових магазинів і аптек, салони краси, СПА, перукарні. У зв'язку з цим бізнес зазнає величезних втрат. Це стосується і самозайнятих громадян.
Багато роботодавців відправляють співробітників у вимушені відпустки за власний рахунок або просто звільняють, адже в сфері послуг люди часто працюють за тимчасовими договорами або взагалі без офіційного оформлення.
Влада обіцяє підтримку населенню - понад 10 мільйонів пенсіонерів отримають доплату в розмірі 1 тисячі гривень, деяким категоріям громадян компенсують витрати на оплату послуг ЖКГ, а фізичних осіб-підприємців (ФОП) на час карантину звільнять від сплати єдиного соціального внеску (ЄСВ). Також малому і середньому бізнесу дадуть послаблення з деяких фіскальних питань.
Бюджетники без бюджету
Але, схоже, уряд не бачить очевидних речей прямо перед своїм носом. Надаючи посильну (але, будемо чесні, поки зовсім недостатню) допомогу приватному бізнесу, влада, схоже, забула про тих, кого називають бюджетниками.
Так, згідно з даними численних співрозмовників "Апострофа", працівників бюджетної сфери в масовому порядку змушують писати заяви на відпустку за власний рахунок, а в іншому випадку - пропонують звільнятися.
Влада вже неодноразово закликала роботодавців перевести своїх співробітників на дистанційний режим роботи (після зупинення всього громадського транспорту з 23 березня це стало практично неминуче), але при цьому в багатьох районних держадміністраціях співробітникам не дозволяють працювати на віддалено. Умова проста - або фізично бути на робочому місці, або йти у відпустку без збереження зарплати. Зрозуміло, що більшість вибирають перший варіант - на відміну від великих міст у райцентрах дістатися до місця роботи можна й пішки. Але в цьому випадку збільшується ймовірність заразитися, а, значить, вся суть карантину нівелюється.
Хороший учитель - бідний учитель
Ще гірша ситуація в системі освіти. Вчителів також відправляють у відпустку за власний рахунок. Або змушують звільнятися. Також нерідкі випадки, коли вчителів, працівників дитячих садків змушують приходити на роботу - інакше їм не нараховують зарплату. Крім того, що, як уже було сказано вище, такі заходи збільшують ризик зростання захворюваності, це ще й велика дурниця. І пов'язана вона багато в чому з юридичною неврегульованістю цього питання.
Дитячий садок, Київ
Ситуації, подібні до сьогоднішньої, пов'язаної з коронавірусом, регулюються Інструкцією про порядок нарахування заробітної плати працівникам освіти, складеної Міністерством освіти і науки ще в 1993 році. У ній сказано, що "в разі, коли в окремі дні (місяці) заняття не проводяться з незалежних від учителя (викладача) причин (сільгоспроботи, епідемії, несприятливі метеорологічні умови тощо), його оплата здійснюється з розрахунку заробітної плати, встановленої при тарифікації, за умови, що вчитель (викладач) виконує іншу організаційно-педагогічну роботу. При відсутності такої роботи час простою оплачується в порядку і розмірах, визначених Кодексом законів про працю України" (до речі, така норма стосується тільки вчителів, а, наприклад, щодо науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів вона не діє).
Стаття 113 Трудового кодексу чітко говорить: час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого для такого працівника окладу. При цьому за час простою, "коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або оточуючих його людей, і навколишнього середовища - не з його вини - за ним зберігається середній заробіток".
Але школи не переведені в режим простою, а органам влади доручено працювати в посиленому режимі.
Чому мовчить влада
Сьогодні, коли в багатьох регіонах через коронавірус введено режим надзвичайної ситуації (при цьому обговорюється питання про введення надзвичайного стану по всій країні), влада досі не прийняла жодного нормативного акту про оплату праці держслужбовців, працівників органів місцевого самоврядування, бюджетників в умовах епідеміологічного карантину.
Блокпост біля Києва
Міністерство освіти і науки направило в регіональні адміністрації лист від 17 березня 2020 року, в якому, зокрема, рекомендувало: перевести працівників сфери освіти і науки на гнучкий і віддалений режим, не допускати примусового відправлення співробітників у відпустку за власний рахунок, зберігати за працівниками на період карантину середню зарплату. Правда, цей документ не має будь-якої юридичної сили.
У зв'язку з цим виникає питання: чому не прийнято відповідне рішення, яке має при цьому не рекомендаційний, а обов'язковий характер?
Є й інші питання: чи є все це проявом бездіяльності уряду? Чи влада в умовах найжорстокішого дефіциту бюджетних коштів, який утворився в кінці 2019 року, а в нинішньому році тільки наростає, і у зв'язку з кризою, обумовленою коронавірусом, може стати ще більш серйозним, просто не хоче (або не може) знайти гроші на такі виплати, залишаючи бюджетників сам на сам із їхніми проблемами?
Відповідей, на жаль, поки немає. Як і немає виразних рішень влади, які зараз вкрай потрібні людям.
