На початку карантину, введеного через COVID-19, в Ізраїлі закривалися цілі міста, а продукти по квартирах жителів розвозили солдати. Пересуватися по місту можна було тільки за спецперепустками, навіть на власних авто. А діти не мали права увійти в будинок своїх батьків. При цьому коронавірус змусив людей дисциплінуватися, кожен намагався по можливості допомогти іншому.
Про особливості боротьби зі смертельною пандемією в Ізраїлі та про "карантинну" історію своєї сім'ї "Апострофу" розповів підприємець з Єрусалиму ОЛЕКСАНДР КАПЛУНОВСЬКИЙ.
Читайте також: "Вже два місяці практично не виходимо з квартири" - розповідь американця про карантин у США
З початком пандемії коронавірусу влада Ізраїлю рішуче і одразу закрила країну - оголосили, що COVID - це дуже серйозно. Всі різко перестали спілкуватися. По телефону - так, без проблем. Але ходити в гості або просто так заговорити з кимось на вулиці - це все припинилося. Був страх - він виник відразу, щойно ввели обмеження в правах. Люди боялися майбутнього.
У нас в родині карантин почався за кілька днів до того, як він був оголошений повсюдно в країні. Тоді вже ставало зрозуміло, що коронавірус - це страшно. І ми з дружиною інтуїтивно - ще толком не розуміючи масштабів, але відчуваючи небезпеку - прийняли рішення не ходити на роботу. Відтоді вже півтора місяці не залишаємо квартиру, працюємо віддалено. Ми зайняті в одному бізнесі - у нас своя друкарня, друкуємо книги, газети тощо.
Багато підприємств припинили роботу. Зупинився транспорт, за винятком міських автобусів, яких стало менше, ніж звичайно, і вони беруть обмежену кількість пасажирів - щоб дотримувалася соціальна дистанція. Пересуватися по місту можуть тільки ті, хто отримали спеціальні дозволи, кому це необхідно у службових справах.
Хто залишився без роботи - всі отримують допомогу, на вулицю тут не виставили нікого.
Мої діти не припиняли працювати. Один син - у банку, інший - у компанії, яка займається зовнішньою рекламою, дочка обслуговує велику продуктову мережу - приймає замовлення, виїжджає. У кожного з них є дозволи пересуватися по місту. До слова, дозвіл обов'язковий, навіть якщо ти користуєшся власною машиною. Без нього можна хіба що в межах району проскочити в аптеку або магазин за покупками. Але якщо тебе зупинять - ти повинен це довести, інакше будуть неприємності.
Продовольчі магазини працюють всі, їм навіть не вистачає людей, щоб забезпечувати доставку замовлень. До доставки підключилися волонтерські організації - розвозять і розносять продукти по квартирах абсолютно безкоштовно. Волонтери переважно релігійних організацій із перших днів прийшли на допомогу медикам - їх тисячі.
Ортодоксальні іудеї, березень 2020 року, Єрусалим
На початковому етапі карантину були проблеми в ортодоксальних релігійних громадах. Там люди не читають газет, не дивляться телебачення і взагалі мало цікавляться новинами. В уряді, коли вводився карантин, ймовірно, випустили з уваги цю обставину. Вийшло, що обмежувальні заходи вже діють - а ортодоксальні віруючі про це не знають, і не розуміють, що відбувається.
Доводилося навіть закривати цілі населені пункти - з залученням поліції, армії. Це ж стосувалося і мусульманських поселень. На армію лягла місія доставки і розподілу по квартирах продовольства. У деяких місцях вводилася комендантська година, порушення якої загрожувало арештом. Закривалися поселення, де з'являлися заражені. Якщо поширення вірусу припинялося - поселення відкривали.
Згодом все прийшло в норму: і мусульмани, і релігійні євреї дотримуються карантину, якщо виходять - то тільки в масках. У моїй друкарні є три релігійних працівники - вони сидять вдома, нерелігійні - працюють.
Спочатку була жорстка заборона на зібрання в синагогах і мечетях. Пізніше дозволили збиратися не більш як 10 осіб із дотриманням карантинних вимог. Тепер діє дозвіл - не більш як 20 осіб на відкритих молитовних майданчиках.
Весілля заборонено, на похоронах дозволяється також не більш як 10 осіб.
На період карантину припало кілька значних свят, які у звичайні роки проходять масово: це Песах - із 8 по 15 квітня, День незалежності Ізраїлю - 28-29 квітня, мусульманський священний місяць Рамадан, який розпочався 23 квітня. На Песах і День незалежності діяла комендантська година - два дні повної заборони виходити з квартир, щоб не збиралося багато людей.
Арабське населення (при тому, що воно в цілому не дуже добре приймає єврейські державні інститути) у Рамадан дотримується цілковитого карантину - із забороною ресторанів, крамниць тощо. Все проходить дуже дисципліновано.
Читайте також: Лукашенко не введе карантин, навіть якщо покладе півкраїни - лікар із Білорусі
Зараз карантин потихеньку "відступає". Із 7 травня відкрилися ринки і деякі інші громадські місця. Країна починає повертатися до нормального ритму життя.
Звичайно, підсумки підбивати ще рано, але хочу сказати: коронавірус змусив всіх мобілізуватися, самодисциплінуватися. Незважаючи на весь шум, ставлення людей один до одного дуже доброзичливе. Кожен намагався не нашкодити, а по можливості - допомогти іншому. Неприязні, образи, ворожнеча - це все в цілому відступило, хоча нюанси, звичайно, завжди є.
Дезінфекція мечеті в Єрусалимі
І тут є ще цікавий момент: під час карантину різко зменшилася кількість смертей - ДТП, різних нещасних випадків. Можливо, люди стали більш відповідально ставитися до свого життя.
Взагалі в Ізраїлі статистика з коронавірусу не сама сумна, якщо порівнювати з іншими країнами. На 9-мільйонну країну близько 16,5 тисячі випадків зараження і менш ніж 250 смертей.
Скажу трохи про свою сім'ю - вона у мене велика і змішана. Я єврей, дружина українка, один син одружений на марокканці, і у них троє дітей. Дочка заміжня за марокканським євреєм. Другий син одружився на дівчині з Донецька, яка приїхала в Ізраїль за релігійною програмою. Ми з дружиною живемо вдвох.
Всі зайняті, працюють, і ми не часто збираємося разом. Але під час карантину старший син із дружиною і дітьми приїхали до нас. Ну, як приїхали? Вони стояли у дворі, ми з дружиною вийшли на балкон - і так розмовляли. Діти, незважаючи на те, що у них є дозволи пересуватися по місту, не мали права входити в наш будинок. Вони і так не хотіли піддавати нас ризику.
Молодша дочка другого сина на момент оголошення карантину була в квартирі своїх бабусі й дідуся (у батьків моєї невістки) - вони живуть в одному будинку, але в різних під'їздах. Дівчинка там і залишилася, і живе у бабусі вже майже два місяці, не бачачи батьків. Причина та сама: не хочуть піддавати ризику себе і близьких. Це ж соціальні речі! Ти зобов'язаний захистити себе і захистити інших, якщо сам, не дай бог, заразився.
У мої 69 років я продовжую працювати, спілкуюся з клієнтами, партнерами. Веду активний спосіб життя. І цей карантин сприймаю як вимушену, але відпустку. Є час зайнятися собою - багато прочитав, подивилися з дружиною купу фільмів. Карантин дав час подумати.
