У середу, 3 червня, суд окупованого Симферополя ухвалив взяти під варту терміном на 30 діб українського військовослужбовця 95-ї десантно-штурмової бригади ЗСУ Євгена Добринського. Близько 5 ранку 30 травня Добринського викрали російські військові просто зі спостережного пункту, який знаходиться біля самої лінії розмежування з окупованим Кримом. Український військовий перебував на посту один та без озброєння.
Україна втратила пильність щодо Криму і вже не сприймає окупаційні війська як загрозу. За весь час Київ не зміг сформувати дієву політику щодо окупованого півострова і діє ситуативно. Натомість росіяни мають плани збройних дій на півдні України і не припиняють своїх провокацій.
Такі думки висловив "Апострофу" колишній постійний представник президента України в АР Крим, а також експерт ad hoc ОБСЄ БОРИС БАБІН.
- Як би ви могли прокоментувати викрадення військового поблизу лінії розмежування з окупованим Кримом?
- Це дуже неприємна історія. Я сподіваюся, що винні в тому, що неозброєна людина наодинці перебувала на лінії розмежування, будуть виявлені та покарані. Ми маємо нового в'язня, який захоплений окупантами і повинні організувати його звільнення. Очевидно, що ці події були реакцією окупантів на навчання ЗСУ неподалік від лінії розмежування. Бо такі навчання були для росіян дуже неприємним сюрпризом, і зараз вони демонструють, що можуть бути присутні в районах, наближених до лінії розмежування, відсилати диверсійно-розвідувальні групи, мати там агентуру – і це, на жаль, реальність.
- На вашу думку, хто винен в тому, що наш військовий опинився без зброї?
- Є два виміри та політичний і військовий. Щодо другого – це питання статутних відносин. Є командири та начальники, які мали б за це відповідати. Тому це питання до них.
Щодо політичного виміру, то на жаль, за довгий час у нас склалася ілюзія, що лінія розмежування з Кримом – це якийсь курорт. Що Крим – це місце, куди можна безпечно їздити. Що військові там "для галочки". Ось ми маємо таку "галочку". Ми забули про те, що таке війна, що ворог у Криму і на Донбасі - один і той самий. І це політична проблема, коли замість того, щоб підвищувати обороноздатність регіонів, наближених до Криму, ми будуємо якийсь незрозумілий хаб на Чонгарі – про що вже укладено відповідний меморандум між Мінокупації й Мінінфраструктури та компанією SOCAR, яка буде торгувати там незрозуміло чим та незрозуміло з ким. Маю інформацію, що військовий був без зброї, аби не дратувати "російських партнерів", спільно з якими будують хаб. Тож ми торгуємо з окупантами нафтопродуктами, чимось іншим, будуємо центри надання адмінпослуг. Це є наслідком непродуманості нашої політики щодо Криму в цілому.
Елементи тиску, шантажу і погроз постійно присутні у політиці росіян. Тому в цьому сенсі нічого не зміниться. А загострення на лінії розмежування уже почалося. Окупанти привели свої сили у стан підвищеної бойової готовності. Ми бачимо провокації, яких давно не було, викрадення людей, убивства за дивних обставин, ескалацію організованої злочинності у цьому районі. Ми маємо ескалацію на Чорному морі біля Криму, а також на Азовському. Це постійна діяльність держави агресора, але ми намагаємося вдати, що її немає, бо нам так зручно. У нас же мир, треба перестати стріляти. А тут зупиняють судна, викрадають рибалок, Росія проводить провокації проти українських прикордонників, українських ВМС, посилює свою присутність на морських просторах, блокує Керченську протоку.
Українські бойові катери, раніше захоплені росіянами в Керченській протоці
- Рефат Чубаров кілька днів тому сказав, що Росія зможе спробувати поєднати Крим із материком шляхом подальшого захоплення територій, і таким чином забезпечити водою півострів. На вашу думку, чи це можливо?
- Можливість збройних провокацій широкого плану, таких як захоплення Херсонської області, дельти Дунаю, острова Зміїний, захоплення окремих районів Одеської та Миколаївської областей, Бердянська – все є в проектах держави-агресора, вони цього не приховують. Це частина їх звичайної бойової підготовки, вони тренуються для цього. Це для нас "мир", для нас "війна закінчилася". А вони з нами воюють, витрачають для цього величезні сили і засоби. Тож згадані вами заходи входять в їх плани. Питання лише в тому, коли вони все це розпочнуть – в цьому році чи у наступному, чи через рік.
Читайте також: У Путіна свербить і горить, він готує нові дії проти України - Рефат Чубаров
- Кажуть, ситуація з водою в Криму катастрофічна. Як переживає її нестачу населення?
- Населення Криму не відчуває нестачі води з України, бо вода з Північно-Кримського каналу і не була призначена для населення. Її використовували для промислового виробництва та сільського господарства. Тому для мешканців міст та сіл мало, що змінилося. Тобто питання води для кримчан не є критичним. Зараз їх найбільше турбують зниження доходів, відсутність соціальних перспектив, проблеми в медицині, проблеми, пов'язані з нелегальністю їхнього статусу, як населення нібито приєднаної до Росії території, утиски за національною та політичною ознакою. А те що немає води в каналі – це проблема окупаційної влади, а не кримчан.
- Чи досі за такої ситуації в Криму лишаються люди, лояльні країні-агресору?
- Я не думаю, що там багато таких. Бо це було б дуже дивним з їхнього боку. На півострові відсоток людей, які б щиро вірили, що успіх, щастя та розвиток Криму пов'язані з Росією, весь час був невеликий. За ці роки він явно не збільшився, окрім тих, кого завезли із РФ.
- В Україні оголошували плани побудувати канал між Чорним та Азовським морем, обійти фактично заблоковану Керченську протоку, спростивши переміщення українських суден. На вашу думку, якою буде реакція Кремля й окупаційної влади, якщо Україна на це зважиться?
- Тут головне питання у нашій можливості захистити цю споруду від диверсій чи захоплення росіянами – Кремль може робити провокації та спроби її знищити або пошкодити. Треба бути готовим.
Читайте також: Секретний фарватер: що дозволить Україні прорвати блокаду Керченської протоки
Російська військова техніка в Калінінграді (колишній Кенігсберг)
- Чи може таке будівництво призвести до жорсткої військової конфронтації з росіянами?
- Я не думаю, що це питання буде критичним для агресора. Значно більш критичним для них є відсутність води у Північно-Кримському каналі. Тобто якщо Росія вирішить вести широкомасштабні бойові дії, вона все рівно їх буде вести. Це питання, яке буде схвалювати політичне керівництво Росії як держави. А наші дії – це вже інший вимір. Якщо ми будемо кожного дня думати, як би нам не дратувати росіян, то краще нам усім зробити акт масового самогубства.
- На вашу думку, якщо Росія наважиться на наступ з півдня, чи будуть застосовуватися якісь додаткові заходи, типу масові "народні" проросійські виступи у південно-східних регіонах або терористичні атаки?
- Можливо все, що завгодно. Вони вже підривали бомби у Харкові та в Одесі. За їхньою логікою, все це є для них цілком прийнятним. Але я не думаю, що проросійські акції будуть масовими, великої підтримки для Росії я не очікую. Але російська агентура у всіх гілках влади буде робити все, щоб паралізувати управління, унеможливити військовий опір. Я би боявся не людей на вулицях, а людей у кабінетах – вони значно небезпечніші і там значно більше друзів Росії, ніж серед людей на вулицях. Вони будуть займатися дезорганізацією збройних сил, цивільного управління, робитимуть спроби сформувати проросійський політичний курс, блокуватимуть економіку в умовах кризової ситуації. Одна справа, якщо є агент впливу у генштабі, друга – у райадміністрації, третя – якщо група депутатів підтримують Росію у Верховній Раді, четверта – якщо заступник голови Офісу Президента м'яко кажучи не зовсім про-український. І кожен з них буде знищувати Україну із власного кабінету в тій мірі, в якій здатен.
- Повертаючись до викраденого бійця. Росія завжди неохоче віддає тих, кого взяли в полон в Криму, оскільки вважає півострів своєю територією. На вашу думку, чи буде проблемно повернути цього чоловіка в Україну?
- Будь-які завдання можна вирішити. Питання у прийнятності ціни. Я не бачу величезної проблеми в самому механізмі. Я бачу проблему в іншому. У нас загалом зараз відсутня реальна сформована політика держави щодо Криму. За будь-яких умов усі дії нашої влади щодо Криму є ситуативними. Якщо питанням поверненням військового опікуватиметься наша влада, вона буде дуже довго це робити, бо у нас немає ніяких пропозицій і ми будемо їх дуже довго формувати. У нас щодо півострова є класична позиція – давайте щось зімітуємо, якусь бурхливу активність, і відкладемо питання ще на рік-два. Тому ми маємо чергового заручника. У Криму їх вже і так 1,5 млн, одним стало більше.
