Увечері, 22 липня, стало відомо, що учасники Тристоронньої контактної групи з врегулювання конфлікту на Донбасі домовилися про повне припинення вогню на лінії розмежування. Перемир'я повинне початися в першу хвилину після опівночі 27 липня. Ці домовленості вже називаються проривом в Мінському процесі, але реалії підказують, що це перемир'я може тривати недовго. Крім того, ситуація складається таким чином, що в 2020 році навряд чи варто очікувати дійсно серйозних просувань у Мінському процесі. Таку думку висловив "Апострофу" журналіст, експерт із військових питань Денис Попович.
Про важливі рішення, прийняті на черговому засіданні ТКГ, повідомив увечері 22 липня Офіс президента. Сторони домовилися про встановлення з 00:01 27 липня 2020 року режиму повного припинення вогню на Донбасі. "Відповідні заходи узгоджені на ТКГ Україною та Росією, і підтримані ОБСЄ", - підкреслюється в повідомленні Офісу.
Останнім часом обстановка на Донбасі дійсно неспокійна. Дня не проходить без того, щоб із фронту не приходили повідомлення про загиблих або поранених українських військовослужбовців. Досі на слуху трагічні події 13 липня, коли бойовики відкрили вогонь по двох гуманітарних групах, які намагалися евакуювати лейтенанта морської піхоти Дмитра Красногрудя, який підірвався на міні. Від вогню бойовиків загинув і військовий медик Микола Ілін.
Так що рішення припинити стріляти вже давно назріло і перезріло. В Офісі президента називають досягнуті угоди "проривом у Мінському процесі". "Режим повного і всеосяжного припинення вогню, якщо він буде дотримуватися іншою стороною, є базовою передумовою для реалізації Мінських домовленостей і відкриває шлях до виконання інших положень цих угод", - підкреслюють в ОП.
Однак дуже ймовірно, що майбутнє перемир'я стане лише коротким перепочинком, як і багато інших "великодніх", "хлібних", "шкільних" перемир'їв, укладених раніше. І в недалекій перспективі бойові дії поновляться. Адже вже у самому повідомленні ОП видно протиріччя, які сторонам так і не вдалося вирішити. Так, у Зеленського зазначають, що Україна підтвердила "повну готовність до дотримання досягнутих на грудневому саміті в Парижі домовленостей на рівні лідерів країн - учасниць "нормандського формату" і відданість виконанню Мінських угод".
Далі перераховано умови, при дотриманні яких українська сторона згодна провести вибори на окупованих територіях. Це всеосяжна деескалація, виведення іноземних підрозділів, роззброєння незаконних збройних формувань, а також встановлення контролю зі сторони уряду України над державним кордоном.
Однак у Мінських угодах прописана інша послідовність. Місцеві вибори, згідно з "Мінськом-2", разом із конституційною реформою, що надає окупованим територіям особливий статус, є найважливішим елементом всеосяжного політичного врегулювання. Відновлення контролю над державним кордоном має розпочатися наступного дня після проведення місцевих виборів і завершитися після реалізації політичної частини "Мінська-2". Тобто якраз після прийняття змін до Основного Закону, з приводу децентралізації і надання окупованим районам Донецької та Луганської областей особливого статусу.
Тим часом ще за часів Петра Порошенка українська сторона наполягала на проведенні виборів після відновлення контролю над державним кордоном. Як бачимо, це базове протиріччя не вирішено досі. А без реалізації політичної частини немає сенсу говорити про будь-яке реальне просування в "мінському процесі".
Крім того, Мінські угоди в чинній редакції мають безліч противників, як в українському суспільстві, так і серед політиків. Верховна Рада не поспішає починати процедуру розгляду конституційної реформи, а віце-прем'єр-міністр - міністр із питань тимчасово окупованих територій Олексій Резніков неодноразово заявляв про необхідність модернізувати Мінські угоди відповідно до існуючих політичних і військових реалій.
Крім того, Верховна Рада вже прийняла рішення про проведення місцевих виборів 25 жовтня 2020 року. І ці вибори не поширюються на окуповані території. Це може означає тільки те, що в межах виконання "немодернізованих" Мінських угод навряд чи варто очікувати якихось серйозних проривів у 2020 році.
А якщо війна не закінчується - значить, вона триває. Ось чому порушення перемир'я 27 липня, швидше за все, є питанням часу.
