Введення жорсткого карантину на початку епідемії коронавірусу в Україні змусило велику кількість роботодавців перевести свій штат на дистанційну роботу. І навіть після ослаблення обмежень, деякі продовжують трудитися у такому форматі. А найбільші світові компанії розглядають можливість повністю перейти на "дистанційку" вже в найближчій перспективі. "Віддаленка" практикувалася в Україні і до пандемії, але тільки зараз народні депутати вирішили остаточно врегулювати правові аспекти дистанційної роботи в країні. Що з цього вийде - дізнавався "Апостроф".
Нові правила
На початку вересня народні депутати зареєстрували законопроєкт про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вдосконалення правового регулювання дистанційної роботи (№4051).
У пояснювальній записці до документу парламентарії вказують, що незважаючи на позитивні зміни в трудовому законодавстві України, на ринку праці все ще залишається ряд проблемних питань і правових колізій при застосуванні дистанційної (надомної) роботи і гнучкого режиму робочого часу.
У той же час соціологічні дослідження показують, що під час пандемії COVID-19 більше 35% працівників перейшли на роботу з дому в Україні. А все більше провідних компаній світу, серед яких такі технологічні гіганти як Google, Microsoft, Apple, Samsung і інші, розглядають віддалену роботу як найбільш перспективний варіант розвитку трудових відносин в умовах пандемії коронавірусу та інших можливих загроз для життя і здоров'я своїх працівників.
Таким чином нардепи пропонують дати окремі визначення поняттям "віддалена робота" і "робота вдома", що дозволить використовувати ту форму праці, яка найбільше користується попитом.
Робота вдома
Такий формат роботи передбачає фіксоване віддалене робоче місце, яке працівник не може змінити без узгодження з роботодавцем. Але, якщо з незалежних від працівника причин, він не може виконувати роботу на фіксованому робочому місці, він зобов'язаний повідомити власника компанії за 3 робочих дня.
Співробітник також повинен дотримуватися загального режиму роботи підприємства. У свою чергу, роботодавець зобов'язаний забезпечити працівника необхідними засобами виробництва, матеріалами і інструментами, необхідними для виконання працівником надомної роботи.
До речі, щоб переконатися, що у співробітника є всі необхідні інструменти та житлово-побутові умови, роботодавець може відправити своїх представників, разом з представником профспілкового органу до вашої домівки на перевірку.
Віддалена робота
При віддаленому форматі співробітник може сам вибирати і змінювати місце роботи, без узгодження з керівництвом. Однак, працівник сам відповідає за організацію безпечних умов праці, і забезпечує себе усім необхідним для роботи.
Крім того, на таких працівників не поширюються правила внутрішнього розпорядку компанії, і вони самі можуть розподіляти робочий час. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Роботодавець повинен забезпечити йому гарантований період вільного часу для відпочинку, тобто період, коли можна не виходити на зв'язок з керівництвом.
Співробітник також може поєднувати дистанційну роботи і роботу в звичайному режимі на місцях в приміщеннях або на території роботодавця.
Відповідно до законопроекту, роботодавець зобов'язаний не менш ніж за два місяці ознайомити співробітників з умовами та специфікою переходу на режим гнучкого робочого часу. Він також повинен забезпечити облік відпрацьованого часу і ефективний контроль за раціональним використанням робочого часу співробітником.
Давно пора
Як пояснила в коментарі "Апострофу" народний депутат від фракції "Слуга народу" і голова комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галина Третьякова, поки весь закон "Про охорону праці" та КЗпП спрямований на те, що працівник повинен перебувати за адресою реєстрації роботодавця. Але в наш час людина часто може виконувати свою роботу, не перебуваючи безпосередньо на робочому місці і працювати дистанційно. Однак в українському правовому полі це ніяк не врегульовано, хоча давно пора б.
"Те ж саме і з надомною роботою, що означає фактичне винесення робочого місця на територію проживання людини. Це робоче місце повинно відповідати вимогам з охорони праці, роботодавець повинен провести інструктаж з техніки безпеки, якої має дотримуватися робітник на своєму робочому місці на дому. Адже він відповідальний за нанесення шкоди здоров'ю та життю, яке може бути отримано на такому робочому місці. Але у разі недотримання вимог техніки безпеки, при травмі на робочому місці, провини роботодавця в цьому не буде. І ці права і обов'язки сторін повинні регулюватися законом", - пояснює Третьякова.
За її словами, подібні норми були введені в так званому "ковідівському" законі (№3219), але, згідно з документом, вони носять тимчасовий характер. А з огляду на те, що третина українців зараз працює у віддаленому режимі, було прийнято рішення закріпити поняття дистанційної та надомної роботи в законодавстві.
"Мені подобається віддалена робота, тому що в такому форматі людина має право самостійно обирати зручний час для роботи і спланувати свій графік. Майбутнє за цим, я так вважаю. Але в будь-якому випадку це добра воля роботодавця і найманого працівника, і в законопроєкті прописано, що це повинно бути узгоджено і прописано в договорі", - зазначила народна обраниця.
Однак у такої ініціативи можуть бути і противники, вважає Третьякова: "Особливих перешкод для прийняття законопроєкту я не бачу. Єдине, у нас не дуже прогресивні профспілки, на мою думку, Федерація профспілок України (ФПУ) застигла у "радянщині", і поняття про роботу у них зовсім радянські. Що я маю на увазі під "радянським", це той соціалістичний уклад, який був в СРСР, і який ми тепер міняємо на ринкові умови. І перешкоду я в них бачу не тому, що ФПУ мені не подобаються, а тому що мені не подобається радянський політекономічний уклад".
Є питання
У той же час в Федерації профспілок України розповіли журналісту "Апострофа", що повністю підтримують даний законопроєкт: "Ми підтримуємо те, що такі речі, які сьогодні не описані в законодавстві, але існують насправді, повинні бути регламентовані і чітко виписані для того, щоб не були порушені права працівників", - сказав заступник голови ФПУ Олександр Шубін.
Попередньо ознайомившись з документом, він вказав на кілька моментів, які викликають питання у експертів ФПУ.
"У нас вже з'явилися пропозиції щодо більш точного виписування окремих положень законодавства. Є момент, який стосується певних протиріч з охорони праці на віддаленій роботі. Статтю 14 закону "Про охорону праці" пропонують доповнити тим, що і для надомної, і для дистанційної роботи контроль і відповідальність за охорону праці та безпечні умови покладається виключно на працівника. Ми вважаємо, що в разі надомної роботи, працівник повинен нести солідарну відповідальність з роботодавцем", - пояснює Шубін.
Ще один момент, на який вказує представник ФПУ, це відсутність розподілу небезпечних і шкідливих видів робіт від легких, і чітко прописаних вимог щодо безпечних умов праці для різних видів робіт.
"Наприклад, ви вдома працюєте перекладачем за комп'ютером, або оператором колл-центру, то роботодавець буде розписувати на якому стільці вам сидіти і за яким столом? Документ трошки сируватий в деталях. Там, де потрібно, умови не сильно жорстко прописані, а там, де потрібно, навпаки занадто строго", - говорить він.
Експерти на ринку праці ж вважають, що дійсно така форма роботи повинна бути регульованою, але даний законопроєкт швидше розрахований на довгострокову перспективу.
"Зараз, серед усіх вакансій в Україні, тільки 14% відсотків перепадає на дистанційну роботу. Так, багато компаній тимчасово перевели і переводять своїх співробітників на віддалену роботу, але я сумніваюся, що вони будуть переукладати трудові договори", - сказала в коментарі "Апострофу" експерт з працевлаштування Юлія Дрожжина.
Крім того, вона відзначає, що українські роботодавці дотримуються більш традиційних поглядів на форму роботи, вони хочуть бачити своїх співробітників на робочому місці в офісі. Тому пропонований законопроєкт поки не на часі, хоча, як вважає Дрожжина, за дистанційною формою роботи майбутнє.
