СБУ і ДБР відкрили кримінальні провадження через ймовірний зрив спецоперації, яка була пов'язана із затриманням бойовиків приватної військової компанії (ПВК) "Вагнера" на території Білорусі. Залишається відкритим питання, чому Київ має право влаштовувати "полювання" на "вагнерівців" - та й взагалі, який "контингент" росіян воює в складі цього напівзаконного збройного формування, яке вони вважають за краще називати "приватною військовою компанією".
Звідки ростуть ноги?
Першу інформацію про створення чергового гібридного формування, яке складається з військових професіоналів та має базу на хуторі Веселий Ростовської області, українська розвідка отримала ще в травні 2014 року. Досить швидко уточнили, що вони називають себе "Загін Вагнера" - традиційно по позивному свого командира-куратора. Це був 46-річний підполковник запасу Дмитро Уткін, колишній командир дислокованого в Печорах Псковської області 700-го окремого загону спецназу 2-ї окремої бригади спеціального призначення Головного розвідувального управління Міністерства оборони РФ. Він звільнився до 2013 року, встиг "попрацювати" в Сирії в складі першої російської приватної військової компанії - Moran Security Group. Про нього відомо дуже мало, є лише пара фотографій у відкритому доступі. На нашу думку, про його погляди чудово свідчить його позивний - на честь німецького композитора-містика. Мало того, частина товаришів по службі говорять про маніакальну прихильність Уткіна до естетики та ідеології Третього рейху.
Спочатку в складі "Вагнера", на відміну від інших подібних формувань ( "Степ", "Інтербригада", тощо), не було місцевих жителів та російських військових "відпускників", тільки відставники зі спецпідрозділів.
Спочатку група мала доволі солідне, за мірками війни на Донбасі, фінансове забезпечення. Так, за інформацією російських ЗМІ, місячний оклад бойовикам становив 80 тисяч російських рублів (близько 30 тис грн) під час підготовки, 120 тисяч (близько 45 тис. грн) - при перетині кордону України. У разі участі в боях із ЗСУ кожен додатково мав отримувати по 60 тисяч рублів (понад 22 тис. грн) на тиждень. Ціна життя - 3 мільйони рублів для сім'ї (1,1 млн грн). При цьому контракт був стандартний для всіх - на рік.
Мисливці за літаками
"Вагнер" з самого початку був суто спеціалізованим підрозділом - російські куратори поклали на нього боротьбу з українською авіацією. Першою серйозною акцією ПВК "Вагнера" стало збиття 14 червня 2014 року над Луганськом транспортного літака Іл-76 Збройних Сил України. Тоді загинули 49 військовослужбовців.
У жовтні 2017 року голова СБУ Василь Грицак на брифінгу назвав імена тих, хто безпосередньо виконав пуск зенітних ракет: Олександр Гураль
ПВК "Вагнер"
Ймовірно саме "вагнерівці" несуть відповідальність і за два збитих в кінці липня штурмовика Су-25, і за загибель групи спецназівців 3-го окремого полку, які були відправлені на пошуки збитого льотчика, але потрапили в засідку.
Дебальцеве та інші епізоди
З незрозумілої причини, зоною відповідальності "Вагнера" була виключно територія окупованої частини Луганської області - в Донецькій області вони з'явилися всього кілька разів, і то на полігонах Старобешівського району.
У серпні 2014 року "Вагнер" втратив елітний статус та використовувався як просто добре мотивована легка піхота. Зокрема, "вагнерівці" були єдиними, хто разом з бандформуванням "Зоря" Ігоря Плотницького ще залишався в Луганську, коли місто вже фактично взяло українське угруповання.
Така активність влітку 2014 року коштувала "Вагнеру" дуже дорого: отримав осколок в печінку сам Уткін, а призначений після нього заступник ("Моро") загинув. Група зазнала доволі серйозних втрат - за деякими даними, від 30 до 80 загиблих. І це досить великий відсоток для підрозділу, який виконує в зоні бойових дій локальні та вузькопрофесійні завдання.
Наступну появу "Вагнера" на Донбасі слід віднести до зимової кампанії 2015 року та боїв в районі Дебальцева. Тоді "вагнерівців" кинули в лобовий штурм позицій ЗСУ. Як казав один з найманців: "Тільки багнетів на АК не вистачає, а так - справжня Друга світова. Як було під Дебальцевим - в поле людей виганяли з технікою - і команда: ваше завдання взяти укріплення, захопити блокпост. І вперед, просто як м'ясо. Коли по нам починали зі стодвадцаток класти, з "Корда", з РПГ по техніці - люди... їх просто рвало. Прямий з РПГ - тільки руки-ноги залишаються. Без навчання в Молькіно (нинішня база ПВК в Краснодарському краї, поруч з місцем базування 10-ї бригади спецназу ГРУ, - "Апостроф"), в бій нікого не відправлять, але чомусь встигнуть навчити - просто елементарно стріляти, щоб не відразу здохнути. У кого є бойовий досвід - вони ще якось більш-менш живуть ".
ПВК "Вагнер"
Зрозуміло, що в таких умовах неможливо було уникнути катастрофічних втрат. Вважається, що тільки в одному бойовому епізоді - штурмі опорного пункту "Сергій", 28 січня 2015 року, найманці з ПВК "Вагнера" втратили 14 бойовиків убитими.
Сирія, Лівія та різні злочини
Далі було сирійське відрядження, в якому в складі ПВК "Вагнер" брали участь вже "ополченці" з бойовим досвідом - уродженці Донецької та Луганської областей (група "Карпати"), а також різна наволоч, яка воювала в Україні в складі різноманітних формувань.
Однак в цій близькосхідній країні кар'єра "вагнерівців" виявилася вкрай невдалою - 7 лютого 2018 року в ході чотиригодинного бою з американськими військовими в провінції Дейр-ез-Зор, поблизу міста Хішам, близько 100 найманців були ліквідовані, а 87 бойовиків угрупування і ще більш 100 людей "зникли без вісті".
Під час бойових дій в якості "іхтамнетів" на Донбасі та в Сирії найманці ПВК "Вагнер" заплямували себе кров'ю, а також величезною кількістю безсудних вбивств та страт військовополонених.
У 2017 році до ПВК "Вагнера" прийшов неонацист з Санкт-Петербурга Олексій Мільчаков (позивний "Серб", прізвисько "Фріц"). У РФ Мільчаков позував з фашистською свастикою і відрізав голови собакам, викладаючи фотографії в інтернеті. В Україні "Фріц" відзначився тим, що влітку 2014 року воював у складі такого собі загону "Русич". Саме цей загін 5 вересня перехопив колону "Айдара" і 80-ї аеромобільної бригади в районі Веселої Гори на Луганщині. Після розстрілу техніки, росіяни по-звірячому добивали полонених та поранених. Причому все це супроводжувалося фотосесією на тлі обгорілих трупів, кишок, мізків та вух, відрізаних на сувеніри. Все це "русичі" виклали в Інтернеті на своїй сторінці в соціальній мережі "Вконтакте".
Російський неонацист Мільчаков
На обличчі ще живого (пізніше помер від жорстоких побоїв у лікарні в Луганську), але обгорілого військовослужбовця Івана Ісика була вирізана емблема "Русіча" - "коловрат", восьмипроменева свастика, яка популярна серед нацистів-язичників.
З "Вагнером" пов'язана ще одна жахлива історія, яка трапилася вже в Сирії, біля газового родовища Аш-Шаєр. Захопивши цей об'єкт в 2017 році, "вагнерівці" жорстоко катували місцевого жителя, Хаммаді Таха Аль-Бута, супроводжуючи це цинічними жартами. Чоловікові дробили кінцівки кувалдою, відрізали руки, а потім обезголовили. Голову нещасного повісили на паркані, а тіло спалили. Звірства знімали на відео. Журналістам-розслідувачам з російської "Нової газети" вдалося встановити, щонайменше, одного учасника цієї жорстокої розправи - такого собі Станіслава, який до появи в складі "Вагнера" служив в поліції міста Ставрополь.
Скріншоти з відео
Швидще за все, "вагнерівці" причетні й до злочинів, скоєних на території Лівії, де вони воювали на стороні фельдмаршала Халіфи Хафтара, який виступив проти визнаного світовою спільнотою лівійського Уряду національної згоди. Відступаючи з міста Тархуна, в червні 2020 року, "хафтарівці" та "вагнерівці" залишили після себе братські могили, в яких знаходилися заживо спалені люді, колодязі з останками страчених, а також тіла людей, які, швидше за все, були поховані заживо. Моторошні знахідки в Тархуні стали приводом для розслідування, розпочатого Міжнародним кримінальним судом.
Нині
На сьогодні служба в ПВК "Вагнера" багато в чому втратила свою колишню привабливість у "солдат удачі" - перш за все, через сирійський погром та величезні втрати. Її учасники розбрелися по всьому світу, воюючи від Венесуели до Мозамбіку. Однак практично всі вони мають в своєму активі "відрядження на Донбас". Це дає Україні повне право їх розшукувати та притягати до кримінальної відповідальності. Мало того, якщо б Росія реально дотримувалася міжнародної практики, то сама притягнула своїх найманців до відповідальності, оскільки їхні діяння як на Донбасі, так і в Сирії, тягнуть на злочини проти людяності, а тому повинні переслідуватися і в Російській Федерації. Ясна річ, цього ніколи не відбудеться, проте є надія, що Україна докладе всіх зусиль, аби все ж таки притягнути злочинців до відповідальності.
