Генеральний директор КП "Дніпровська обласна реабілітаційна лікарня" ІНЕСА ШЕВЧЕНКО в ефірі програми Апостроф Live на Апостроф TV заявила, що українська медицина опинилася на порозі катастрофи, оскільки з кожним днем лікарні не дораховуються все більше лікарів та медичних працівників.
- Ви голодували через те, що медикам не виплачували компенсації. Як ви себе почуваєте, як ваше здоров’я? І в якому стані зараз ваша лікарня і ваші лікарі.
- Нічого, почуваюся непогано. Лікарі хворіють, лікарню ми розвиваємо. Ми закупили обладнання, якого немає в Україні, зараз його монтують. Є COVID-19, а є інше життя, тому якось пристосовуємося.
- Яке обладнання ви закупили, і хто був спонсором? Це держава вам виділила гроші?
- Це за кошти НСЗУ. Це за ті кошти, через які я голодувала. У нас були недоплати, не було коштів навіть на виплату заробітної плати, але НСЗУ нам почала виплачувати кошти. Їх небагато, їх мало. Але якщо нормально господарювати, якщо розробляти нормальний фінансовий план, розуміти, що ти робиш, то можна покращити матеріально-технічний стан лікарні і щось дуже добре зробити для пацієнтів.
Я хочу сказати, що в лікарню, якою я керую, 100% пацієнтів приходять на лікування планово. Тому в нас не було пацієнтів три місяці навесні. І зараз у нас немає пацієнтів вже три тижні.
Звідки з’явилися кошти на закупівлю обладнання? У нас сталася невелика економія з фонду закупівлі ліків, тому що не було пацієнтів, зарплати влітку. Тому ми колективом вирішили, що ми закупимо обладнання реабілітаційне. У нас реабілітаційна лікарня і світ іде уперед. Нам треба допомагати нашим пацієнтам. НСЗУ вимагає, щоб лікарні розвивалися, відповідали новим вимогам НСЗУ. Ми намагаємося навіть у такі страшні часи.
- Пацієнти бояться, що в нас не буде людей, які зможуть їх лікувати. Який зараз стан медиків у вашій лікарні? Можливо, знаєте про стан медиків у інших дніпровських лікарнях. Чи всі вони забезпечені грошима, здорові та чи покривається їхнє лікування?
- Я постійно контактую зі своїми колегами, які керують опорними лікарнями для лікування пацієнтів із коронавірусною хворобою. Я їх підтримую, чим можу допомагаю. Їм дуже важко. У мене є офіційна статистика про забезпечення лікарень. Зі слів моїх колег, за кошти місцевого бюджету медики забезпечені засобами індивідуального захисту, є ліки на лікування хворих.
Але, на жаль, у нас в Дніпрі достатньо лікарень, достатньо приміщень, достатньо палат, але у нас катастрофа така, як і в усій країні. В нас катастрофічно не вистачає медиків. З кожним днем, із кожною годиною людей, які можуть забезпечити лікування та нагляд за пацієнтами, стає менше і менше. Ми вже про це кричимо. Розумієте, хвору людину лікують не стіни і не ліжка. Людей лікують живі люди.
- Лікарі самі звільняються з роботи? І зараз більше того, що лікарі звільняються, хворіють чи, на жаль, помирають?
- Помирають, хворіють, звільняються. Розумієте, для того, щоб лікувати таких важких пацієнтів, потрібні лікарі певної кваліфікації. У нас їх і до коронавірусної пандемії було небагато. Це лікарі-інфекціоністи, це лікарі-анастезіологи та реаніматологи, це фахові терапевти та кардіологи. У нас їх дуже-дуже мало було. Вони були на вагу золота.
Не так давно я і вся наша дніпровська медична спільнота поховали товаришів - двох фахових спеціалістів. Реаніматологів, дитячих анастезіологів. Ці втрати роками держава не зможе компенсувати. Тому це страшно, людей немає.
Чому в нас кажуть, що багато пацієнтів концентруються в певних лікарнях, а в інших лікарнях навіть є порожні палати? Тому що концентрують пацієнтів там, де є персонал. Його немає достатньо ніде. Я вам хочу сказати, я вчора розмовляла зі своїм колегою, який керує великою багатопрофільною лікарнею. Він каже, що вже не знає, що робити з графіком чергувань. Його неможливо зробити. Ми ще повинні дотримуватися законів про працю. Але люди живі, вони падають. У цьому є катастрофа.
