Минулого тижня Комітет Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності рекомендував ухвалити законопроект щодо обігу цивільної вогнепальної зброї та бойових припасів до неї. Своє бачення щодо легалізації короткоствольної зброї в ефірі програми Апостроф Live на Апостроф TV висловив речник Міністерства внутрішніх справ АРТЕМ ШЕВЧЕНКО.
- Дискусії щодо легалізації зброї в Україні ведуться не перший рік. Чи читали ви цей законопроект та чи є у вас до нього зауваження?
- Я особисто його не читав, але я знаю, про що йде дискусія. Я взагалі закликаю не використовувати словосполучення "легалізація зброї". У нас зброя давним-давно легалізована. В Україні біля одного мільйона одиниць легальної зброї зареєстровано її власниками. У нас можна купити зброю.
Та закон необхідний, адже всі ці питання мають бути унормовані законом. Зараз це купа різних, абсолютно застарілих підзаконних актів, які не відповідають нинішньому часу.
Єдина норма, довкола якої йде полеміка – чи дозволити громадянам України купувати, зберігати вдома короткоствольну вогнепальну зброю? Це пістолети та револьвери. Як законодавець вирішить, так і буде. Ми, як МВС, традиційно консервативні в цій позиції. Ми вважаємо, що тут є суттєві ризики, і тут треба дуже-дуже ретельно все зважити. Ми займаємо більш консервативну позицію, але в принципі слово за законодавцями. Якщо законодавець ухвалить таку норму, і вона вступить в законну силу, то міністерство, як частина виконавчої влади, буде її виконувати.
- Чи треба в цьому законі прописати право на самозахист? Як людина, яка захищалася, може довести в суді, що це був не напад, а саме захист свого життя? Це має бути прописано в цьому законі, чи це має бути окремий документ?
- Прописати в законі можна будь-що – навіть найбезглуздішу норму. Але життя на те і реальне, щоб кожен випадок розглядати індивідуально. Не може бути одного універсального випадку самозахисту. У випадках самозахисту є купа деталей: що призвело до самозахисту, як розвивалася подія. Усі ті кримінальні провадження – їх маса – коли люди застосовують різну, часто легальну зброю, але потім виправдовують це самозахистом, потребують ретельного розслідування.
Право на самозахист, безумовно, має бути. Але ніхто не скасовував статтю про перевищення меж необхідного самозахисту з Кримінального кодексу.
Не можна сказати, що ухвалять цей законопроект, і все буде врегульовано. Важливо, щоб законодавець ретельно попрацював над нормами цього законопроекту. Він потрібен сам по собі, як і законодавство про зброю.
Щодо норми придбання, зберігання і носіння короткоствольної вогнепальної зброї – пістолетів та револьверів – ми тут консервативні. Я ось слухав голову парламентського комітету Дениса Монастирського. Законодавець пропонує дозволити придбання зброї і зберігання її вдома, але не дозволяти її носіння. Тобто пропонується не носити короткоствольну вогнепальну зброю поза межами свого помешкання. Це доволі розумна норма, з точки зору Міністерства внутрішніх справ.
Але є купа інших деталей, які законодавець має ретельно пропрацювати. Я вже казав, що зброї в Україні десь близько одного мільйона: різних видів, різних типів. Переважно, це мисливська зброя, але також є інші види зброї на руках у населення. Чи є це ризиком? Безумовно. Але не сама зброя є фактором ризику, а руки, в яких вона знаходиться. Тому тут важливо не поспішати, сім разів відміряти, кожну норму ретельно проговорити і проголосувати. Але в принципі, аби заручитися підтримкою суспільства, можна було б провести декілька якихось глибоких і якісних соціологічних опитувань. Запитати у суспільства.
- Питання в тому, чи це щось вирішить. Уявімо, люди скажуть, що не потрібне нам легальне володіння зброєю. Що тоді буде з власниками зброї? Чи не збільшиться в нас кількість нагородної зброї та кількість журналістів, які будуть отримувати хоча б травматичну зброю?
- Ви в одному питанні поставили кілька підпитань, тому я хотів би їх розділити.
Ми виступаємо з такою ідеєю: замовте декілька опитувань від першої п’ятірки соціологічних компаній. Чи потрібен українцям доступ до короткоствольної вогнепальної зброї – пістолетів та револьверів? Якщо переважна кількість українців у цих різних опитуваннях дасть позитивну відповідь, то це означатиме, що суспільство цього хоче. Відповідно, якимось чином треба цей запит суспільства задовольняти.
Якщо суспільство скаже, що не хоче, це не є для нього пріоритетом, або більшість висловиться проти такого доступу, то варто б це законодавцю врахувати. От і все.
Сам законопроект не читав, але обов’язково ознайомлюся з його нормами та слідкуватиму, як буде просуватися розгляд у першому читанні – як він триватиме, як депутати обговорюватимуть його норми.
Безумовно, збройне законодавство потрібне.
Щодо іншої зброї: зараз журналісти, зокрема, можуть придбати і зберігати такий різновид зброї, як травматична зброя несмертельної дії. Це можуть зробити не тільки журналісти, але й інші категорії громадян.
