За лічені дні в Україні розпочнеться вакцинація від коронавірусу. Українці будуть вакцинуватися чи не останніми в Європі. Проте першої партії вакцини від Pfizer вистачить лише для 60 тисяч українців. Вакцинації ж хоча б половини населення варто очікувати не раніше кінця 2021 року. Крім того, через чисельні скандали з вакцинами багато українців не хочуть вакцинуватися від ковіду. Про ситуацію з вакцинуванням в ефірі Апостроф Live на Апостроф TV розповіла народний депутат України від фракції "Голос", член Комітету Верховної Ради з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування ОЛЬГА СТЕФАНИШИНА.
- В Україну мають завезти 117 тисяч доз вакцини від Pfizer та 2,5 млн доз Astra Zeneca. Для якої кількості населення цього достатньо? Скільки з такими порціями може тривати вакцинація в Україні?
- Ті вакцини, які зараз будуть надходити в Україну, поки що є дводозними. А якщо ми говоримо про 2 млн вакцин від Astra Zeneca, то їх вистачить на 2 млн людей. Але я хочу зазначити, що поки що зовсім невідомо, коли ці 2 млн дійдуть до України.
Поки що ми маємо запевнення МОЗ про 117 тисяч доз, які прийдуть в середині лютого начебто. Цих вакцин по суті вистачить приблизно 60 тисячам українців. Це звичайно дуже мало. Нам треба провакцинувати біля 21 млн людей, якщо ми говоримо про пріоритетні групи, і 24-28 млн, якщо ми говоримо про формування колективного імунітету в Україні.
До речі, вже близько 100 млн людей зробили вакцини в усьому світі. Україна поки що не входить в когорту тих країн, які почали вакцинувати своє населення. Відповідно до тих даних, які сьогодні оприлюднило Міністерство охорони здоров’я, ми лише до кінця цього року, можливо, якщо все піде за планом, якщо міністерство дотримається обіцянок, провакцинуємо 14 млн людей. Це вдвічі менше, ніж потрібно.
По факту Україна, швидше за все, лише наприкінці 2022 року буде виходити з ковідної коми. Інші країни світу, як ми бачимо, збираються зробити це влітку чи восени. Це загрожує насамперед українцям, які хочуть подорожувати, пересуватися світом. Наприклад, Грузія з 1 лютого вводить вимогу на в’їзд до країни за паспортом, де зазначено, що людина вакцинована. З часом, коли інші розвинені країни світу дійдуть до того, що більшість населення буде вакцинована, вони також будуть вводити ці обмеження. На превеликий жаль, ми залишимося в такій собі ізоляції в усьому світі.
- Поки в інших країнах обмежень немає, давайте більше про Україну. Ми бачимо такі помпезні заяви від пана Степанова, від пана Ляшка, що в нас вакцинація почнеться 15 лютого. Ми бачимо, які мізерні дози. Чому ці заяви взагалі робляться?
- Щось показувати треба. І ми, як депутати, і громадськість вимагаємо від уряду щось зробити. Це нонсенс, коли Україна є червоною плямою в європейському регіоні. Ми майже остання країна, де не почалася вакцинація. Це дикість.
Звичайно, уряд намагається робити вигляд, що вони хоч щось роблять. І я погоджуюсь, було б соромно на їхньому місці пишатися цими 117 тисячами доз. Це нічого не означає.
Але тут є ще одна проблема – це бажання людей вакцинуватися. З усіма цими скандалами з закупівлями вакцин, з відсутністю повної комунікації МОЗ щодо вакцинації, за соціологічними дослідженнями 50% українців не хочуть вакцинуватися. Але я нещодавно розмовляла з представниками лікарні в Полтавській області. Там працюють 186 лікарів. Лише 3 готові вакцинуватися. 3 лікарі зі 186. Тобто наша влада сьогодні мало того, що не зробила все, аби була вакцина, вона ще не робить нічого для того, аби люди хотіли вакцинуватися. Я думаю, що це буде друга проблема: коли вакцина приїде, як цей процес буде організований.
- Питання вакцинації – це насамперед питання логістики. У нас в деяких селах є фельдшерсько-акушерські пункти, але вони в занепаді. Як ми збираємося провакцинувати країну за межами Києва та інших великих міст, якщо в нас пунктів, де це можна зробити, у сільській місцевості практично немає.
- Цей процес буде так само погано організований, як і процес тестування, на превеликий жаль. Сьогодні МОЗ планує використати той самий механізм – мобільні бригади. До речі, ми маємо 572 бригади на всю Україну. Це замало. Ну і плюс будуть використовувати ці пункти.
Насправді я бачила рекомендації від Київської школи економіки, з якими я повністю погоджуюся. Вони кажуть про те, що вакцинувати більшість населення до кінця року – це реалістична задача. Але для цього треба зробити надзусилля. Треба насамперед залучати бізнес, аптеки, приміщення Укрпошти та інші, які є в доступності 10 хвилин для кожного громадянина України, щоб це було зручно. Тоді буде можливо досягти такого рівня вакцинації.
Ми також говоримо і про метод оплати цих послуг. Сьогодні Міністерство охорони здоров’я хоче централізовано постачати вакцини, хоча в нас уже є програма "Доступні ліки". Вона сьогодні прекрасно працює, зокрема у селах і віддалених куточках. Якби за таким же принципом створити програму "Доступні вакцини", коли люди могли б отримати свою вакцину близько та безкоштовно для себе, а за це б платила держава в особі НСЗУ - це було б значно правильніше.
Але сьогодні уряд вирішив піти своїм старим методом, по суті радянським. Сподіватися на те, що в них вийде провакцинувати населення – це більше 20 млн людей… Вони не змогли організувати таким чином програму тестування. Я не думаю, що вдасться так організувати і програму вакцинації.
- Є інформація, що вакцинуватися доведеться ледь не щороку, як-от від грипу. У нас за 1 рік навряд чи вийде всіх провакцинувати. А якщо буде потреба у вакцинації кожного року, це під силу нашому бюджету? Чи треба нам це робити, якщо вже є кілька мутацій коронавірусу?
- Я теж бачила цю інформацію. І раніше казали про те, що коронавірус все ж таки матиме сезонні хвилі, які потребуватимуть щорічної вакцинації. Це ще не є доведеним фактом, але це розглядається.
Щодо того, чи потягне наш бюджет, треба зважувати: ми або маємо втрати для бюджету у вигляді карантинів, закриття бізнесу та інших заходів, які ми пережили, або ж ми витрачаємо ресурси на вакцинацію. Я впевнена, що вакцинація буде розвиватися, і вакцини будуть дешевшати. Тому якщо така ситуація стане щорічною, то увійде в звичку. Нам колись було незручно носити маски та мити руки. Це буде практика, яку ми отримали, як досвід з 2020 року.
