З приходом третьої хвилі коронавірусу більшість областей ідуть на жорсткі карантинні обмеження. Станом на сьогодні локдаун введено в 12 областях та Києві, що викликає неабияке обурення у мешканців "червоних" регіонів. Незважаючи на це, багато фахівців стверджують, що в Україні ніколи не було справжнього локдауну, оскільки обмеження не контролюються, немає комендантської години, зрештою, немає штрафів. Чому влада не хоче запроваджувати всеукраїнський локдаун, яким має бути жорсткий національний карантин, та чи жила Україна у справжньому локдауні за весь час пандемії? На ці питання в ефірі Апостроф Live на Апостроф TV відповіла міністр охорони здоров’я України у 2019-2020 роках ЗОРЯНА СКАЛЕЦЬКА.
- Чи справді уряд не хоче брати на себе відповідальність – фінансову, соціальну, репутаційну – і не хоче запроваджувати локдаун по всій країні, як це роблять у Європі?
- Ще в січні – на початку лютого 2020 року ми створили урядовий штаб, де всі міністерства між собою узгоджували дії. Вже коли ухвалювали закон, коли по ковіду вводили певні обмеження, то не підходили комплексно до цього питання. А тепер називають європейські приклади про те, що вони вводять локдауни і карантини.
Але в нас є дуже критична відмінність. Ми встановлюємо обмеження, але не контролюємо їх. Додавати нові обмеження можна лише тоді, коли ми розуміємо, що будемо їх контролювати. В Києві можна піти на вечірки, на дні народження в кафе і ресторани – все працює. Для чого тоді карантин, локдаун? Це зменшення контактів, зменшення кількості передач, імовірності зараження, імовірності передачі вірусу. Ми не контролюємо це, а люди фактично розслабилися. Як дехто пише в мене в Instagram, люди просто втомилися боятися.
Тому на сьогодні обмеження, які ми маємо, ми повинні почати контролювати жорсткіше – це перше.
Друге - якщо ми розуміємо, що має місце тісна комунікація між областями, то режим в них має бути однаковим – чи червоним, чи помаранчевим.
Третє - ми бачимо, що Івано-Франківщина в тяжкому стані була. Вона шість тижнів фактично була в червоній зоні. Це чекає майже кожну область – шість тижнів. Це означає, що на сьогодні в такому темпі неконтролювання ми маємо йти на план "Б" - це нарощення кількості ліжок.
- Більшість європейських країн не просто йдуть на карантин, але й жорстко його контролюють. Чому ми не можемо так?
- Система медична не резинова. Вона не може збільшуватися стільки, скільки нам хочеться. Вона має обмежену кількість лікарів, можливостей, кисневих точок, тому вони і контролюють це. Ми ж пішли шляхом збільшення – кількості ліжок - і з меншим контролем.
Можливо перший такий спад контролю був пов’язаний в першу чергу навесні, десь у травні, з тим, коли менше протоколів почали складати.
Другий спад був на місцевих виборах, коли по всій Україні ніхто не хотів контролювати і штрафувати населення.
Ще один пункт, де недотримання карантину вилізе нам боком: більшість країн мають інтенсивну вакцинацію, тому що в них був жорсткий карантин. І людям кажуть: хочете жити без карантину – вакцинуйтеся.
- Лікар з Ізраїлю Борис Бриль заявив в ефірі Апостроф TV, що в Україні так і не було жорсткого локдауну. Тож чи був у нас хоч один жорсткий локдаун?
- На початку минулої весни, коли дійсно і контролювали, і були патрулі поліцейських, і якісь місцеві служби залучалися – десь місяць був цей карантин.
Може трошки більше місяця був той локдаун, на який орієнтуються європейці, коли говорять про поняття локдаун. Але це був дуже короткий термін. І не такі жорсткі обмеження були, як комендантські години, які є в більшості європейських країн вже кілька місяців, напевно, вже півроку. У нас не було багатьох жорстких обмежень, а ті, які були, контролювалися лише місяць-півтора.
