Для того, щоб Україна могла протистояти повномасштабному вторгненню з боку Росії, важлива підготовка не лише Збройних сил, а також й підрозділів територіальної оборони та органів місцевого самоврядування. Така необхідність виникає, оскільки саме тил держави має забезпечувати військових на фронті боєприпасами та провізією. Про це в ефірі програми "Руно" на Апостроф TV розповів генерал Збройних сил України, заступник секретаря РНБО у 2019–2020 роках Сергій КРИВОНОС. Він також оцінив, наскільки важливою для України є військова допомога від міжнародних партнерів та наскільки професійно влада займається підготовкою країни до можливого повномасштабного вторгнення з боку РФ.
— У 2014 році ви керували обороною Краматорського аеропорту. Вам тоді не вистачало ці плюс сто тисяч військових, про яких говорив президент Зеленський?
— Ті сто тисяч мені не потрібні були, бо ті люди, які працювали і служили під моїм керівництвом, були мотивовані, навчені й більшої кількості не було потрібно.
Але це стосується утримання аеропорту. Можливо для інших завдань їх було б потрібно більше, але щоби їх підготувати якісно потрібен час, а у 2014 році його було небагато.
— Де ми візьмемо цих професійних сто тисяч військовослужбовців- контрактників? Адже зі строковою службою ми прощаємося.
— Я б не поспішав так зі строковою службою. Мені б хотілося спитати, хто писав і формував виступ президента, і яке відношення ці люди мають до армії?
Під час війни кожен воїн на вагу золота, але держава це не цінує. І приклад тому, що за останні п'ять років із лав ЗСУ звільнилося 130 тисяч військових, а на той момент було 210 тисяч . Це вже на осінь їх було 250 тисяч, але це тільки на папері. Ми ж розуміємо, що укомплектованість наших частин не відповідає заявленим цифрам - вона на рівні 50–60%.
Щоби показати укомплектованість, у нас іноді роблять прості речі — скорочують штатну чисельність. Тобто наприклад, замість 100 осіб, вони наводять потрібну чисельність у 60 осіб, і тоді ця цифра стає стовідсотковою.
— Коли ми говоримо про сто тисяч, ми розуміємо, що це величезні видатки. Наскільки добре укомплектована наша армія сьогодні?
— Насправді сто тисяч — це ще 20 бригад, які заплановано розгорнути. Зараз у нас на рівні 29 бригад і ще плюс 20, тобто хочуть збільшити приблизно на 60%.
— Це реально?
— Збільшити не проблема, а чи прийдуть люди? На папері це можна зробити абсолютно спокійно, а от питання стоїть у можливостях комплектації та навчанні цих людей. І саме головне, 20 бригад — це 20 пунктів постійної дислокації, де розмістити цих людей? Це казарми, це парки для розміщення техніки. І де взяти таку кількість техніки.
Усе виглядає достатньо проблематично, з погляду практичного виконання. Бо в нас не всі бригади, які воюють і були сформовані ще під час війни, мають обладнані пункти постійної дислокації. Буває так, що люди на фронті в окопах, з окопів повертаються в намети, з наметів знову в окопи, а ми ще на 20 бригад хочемо збільшити. Хто побудує, яким чином?
— Зеленський робить цю ініціативу, щоби виграти війну.
— Це війна не чисельності, а якості. І так, люди потрібні, бо треба розміщувати певні частини на загрозливих напрямках, але це війна засобів розвитку та ураження: авіація, протиповітряна оборона, засоби радіоелектронної боротьби, засоби розвідки — ось що потрібно. Не м’ясом воювати, а якістю й технікою — ось це саме головне.
— Ви сказали, що не розумієте, хто допомагав складати цей план Зеленському. Невже немає військових радників?
— Можливо і є, але вони, мабуть, не спеціалісти. І навіть на цій війні, вони ані ротою, ані взводом не командували, не кажучи про щось більше. Тому що заявити про створення 20 бригад за такий короткий термін — нереально. Нереально якісно виконати це завдання. Якщо процес заради процесу — це одне. Якщо процес заради результату — це інше.
— Ви знаєте найближчих військових радників навколо Зеленського? Хто міг таке порадити?
— В ОП є заступник Єрмака, який відповідає за питання нацбезпеки, це пан Машовець. Його остання посада — командир групи водолазів, яку він займав протягом одного року. А так він служив в офіцерському спецназі. Відмінник солдат в офіцерських погонах. Жодного досвіду керівництва бойовими організмами він не має. На цій війні він не був, він ухилився від неї й жодного дня як військовослужбовець не воював.
— Часто дорікають Зеленському, що він не воював. Наприклад, Геннадій Москаль каже, що не бачив його там.
— Насправді я його бачив у Краматорську в серпні 2014 року. Зеленський зі своїм "95 кварталом" давав концерт для наших воїнів. На самому концерті я не був, я забрав їх вже після. Показав, як воно було під час оборони Краматорського летовища, завіз безпосередньо на нашу базу, де в нас був штаб оборони, навіть пригостили їх чаєм у дорогу.
— Яким було враження Зеленського?
— Він сказав, що пишається і вдячний нам як воїнам, які захищають Україну. І це були слова щирі, бо на той момент він навіть це сказав зі сльозами на очах.
— Як його сприймали тоді військові?
— Ми сприймали всіх, хто приїздив до нас на фронт. Не тільки волонтерів, які нам допомагали, ми й артистам були раді, це як рідня в гості приїхала. Хоча артистів на фронт приїжджало не так і багато, особливо, коли була напруга на фронті. А Зеленський приїжджав якраз 24 серпня, на той момент уже почалася агресія РФ і часи вже були достатньо напружені. Тому ми, мабуть, і запам’ятали цей приїзд.
— Днями до України прибув уже сьомий літак із 85 тонами військової допомоги від США, чи достатньо цього для нас?
— Я дивлюся на такі речі позитивно і вдячний нашим стратегічним партнерам за підтримку. Але на їхньому місці я б усе ж задав питання: "Друзі, у вас восьмий рік війни, а ви досі не можете налагодити виробництво власних снарядів і в повному обсязі власних патронів?".
Тому сподіватися на допомогу треба, але розвивати власні підприємства оборонно-промислового комплексу — це значно важливіше. Ми зараз просимо й раді будь-яким боєприпасам, але що наші заводи? Наприклад, Харківський бронетанковий, перейшов на одноденний робочий тиждень. Завод по виробництву засобів розвідки ППО "Іскра" також уже практично закритий. Завод "Артем", який може виробляти снаряди, не працює і на половину своєї спроможності. КБ "Луч", яке виробляє протитанкові комплекси, які з дальністю 5,5 км влучають точно в російські танки, також не працює й не завантажено. І таких прикладів багато.
Тому допомога — супер, а ми самі що робимо?
— Лукашенко заявив, що Україна продовжує нарощувати сили, зосереджуючи підрозділи Нацгвардії "з націоналістів-радикалів, які ще "похлєще" військовослужбовців НАТО". Про що це? Це комплімент?
— Це комплімент, але треба розуміти, що це інформаційна маніпуляція, аби виправдати свої дії вздовж україно-білоруського кордону з боку Білорусі. Тому підтягують до кордону свої війська і війська РФ, планують у лютому провести навчання вздовж українського кордону. Насправді, що стосується спроможності Нацгвардії, то вона призначена насамперед для захисту й підтримки порядку, і пан Лукашенко це знає. Це просто інформаційна маніпуляція й не більше.
— Наскільки прикритий цей напрямок в Україні?
— Це більше питання до нашого Головнокомандувача. Але нагадаю, що українсько-білоруський кордон має протяжність у 1084 кілометри - це багато. У чому плюс? Величезна кількість території вздовж цього кордону — це поліські болота та ліси. Та це може бути й у мінус.
Як плюс, що не всюди пройдуть танки, а мінус — у багатьох випадках можуть прийти підрозділи РФ та Білорусі, які призначені для проведення диверсій. І на цій ділянці білорусько-українського кордону, за нашими прогнозами, може вийти не менше 150 і не більше 200 груп. Та питання не в кількості, а в спроможності, бо кожна розвідувальна група може протягом доби вивезти 1–2 об’єкти на території ворога. Ворог у них ми. То рахуйте, наскільки вони спроможні.
— Ви про теракти?
— Це не теракти, а проведення диверсій. І треба чітко зрозуміти, що офіцери Сил спеціальних операцій російської та білоруської армій, навіть уже під час війни, з білоруськими паспортами та на білоруських автомобілях під виглядом туристів приїздили на територію України. Тут вони проводили певну розвідку маршрутів та об’єктів, на які вони можуть висуватися у випадку загострення ситуації й отримання наказу від своїх головнокомандувачів.
— Але ж, мабуть, є інформація, що вони тут проводять розвідку?
— Це питання до прикордонників та СБУ. І що стосується питання організації на правильному рівні військової контррозвідки, то з погляду наших стратегічних партнерів, вони б хотіли, щоби це було більш рішуче, і більш конкретно.
— Чого тоді не вистачає? Кожен президент, починаючи з Віктора Ющенка, говорив про те, що нам потрібна професійна армія — більше контрактників, замість строкової служби, яку обіцяли відмінити. Але потім це питання забувалося.
— Чому не вирішується питання зі строковою службою? Насправді, під час війни плюсом строкової служби, при правильній реалізації, була б можливість навчити громадян України певним військово-обліковим спеціальностям. Краще чи гірше, це вже залежало би не від системи, а від бажання самих командирів частин, у яких служили ці громадяни. І ми мусимо мати мобілізаційний резерв, тому що суто контрактної армії, якщо не буде підготовки резервістів, а війна буде тривати довгий час, може бути недостатньо.
І саме головне — стимуляція цих резервістів. Ви подивіться, у нас усі розповідають про 300–400 тисяч громадян, які пройшли підготовку на сході України за ці вісім років війни, але де вони? Частина вже виїхала на заробітки в Європу, деякі навіть у Росію виїхали.
— Люди, які воювали на сході України, виїхали в Росію?
— Такі приклади також є. На жаль, ситуація така, що людям треба виживати, і якщо держава забуває про них і не бореться за кожного воїна, то ми отримуємо такі приклади, бо люди шукають роботу, щоби прогодувати свої сім’ї.
— У 2014 році в нас армія була "гола-боса". Що зробити, щоби такого більше не було?
— Якщо ми хочемо мати надійну армію, то треба чітко зрозуміти, що воїна треба годувати 1000 днів, щоби потім на 1001 він міг загинути за свою Батьківщину. Це ще сказав Юлій Цезар. І нам потрібно займатися не балаканиною, бо за 2,5 роки нової влади ні на копійку не підняли грошове утримання військових.
— Зараз Зеленський обіцяє.
— Обіцяти не значить одружитися. Ми вже не вперше таке чули. Питання полягає в тому, що солдат у ЗСУ отримує менше, ніж охоронці в продуктовому магазині. І там вони працюють добу через дві, а солдат ходить практично п'ять днів на тиждень, якщо не рахувати ще ведення бойових дій на сході. От і все. Тому якщо хочете мати надійну армію — платіть нормальні гроші.
Американці переходили на контракту армію більше 10 років, і це при їхньому бюджеті. Порівнювати бюджет ЗСУ та американської армії - все одно, що блоху порівнювати зі слоном.
— Ви зараз говорите про рядових, а що з офіцерським складом? Людей, які під час війни здобували досвід, здобували освіту в нас багато? Які здатні керувати?
— Таких людей достатньо для виконання завдань, таких людей достатньо, аби збільшити спроможність Збройних сил, що стосується чисельності, але ще більше таких людей звільнилося. І насправді звільнилося з різних причин. Насамперед через те, що підбір особового складу здійснюється не за рахунок професіоналізму, а за рахунок мовчазності та відданості.
— Відданості кому?
— Керівництву. Один високопосадовець восени 2015 року мені сказав: "Невже ти не розумієш, що система почала вас знищувати". Я питаю: "Кого нас?". Каже: "Тих, хто у 2014 році активно й не задумуючись воював на фронті". Я кажу: "Та не може бути". Але коли я вчергове повернувся з фронту у 2017 році, я все ж із цим погодився. Бо величезна кількість людей була звільнена з різних причин.
Ті, які безпосередньо під час війни не шукають способів, аби не виконати якесь завдання, і не просять нічого, а воюють сміливо й рішуче, таких людей потрібно берегти. На жаль, система з такими обходиться достатньо швидко.
— Система це хто? Політики?
— Політики зокрема, вони визначають відданість за політичними вподобаннями, а не професійними якостями.
— Наступ російської армії — це реальна загроза? Путін нападе?
— Для мене неважливо, нападе чи ні. Для мене важливо, що ми зможемо зробити, якщо він нападе — от найголовніше. Я лише рік тому розповідав, що треба робити владі, аби бути готовими до дій у масштабах держави. Бо наша попередня діяльність зводилась до того, що лише Збройні сили приймають участь у війні з Росією.
Шановні, держава воює проти держави. І якраз забезпечення спроможності держави протистояти наступу ворога дуже важливе. Бо якщо в тилу не буде організовано порядку, якщо територіальна оборона й навченість місцевих органів самоврядування по забезпеченню життєдіяльності тилу буде порушена, то армія не отримає своєчасно ні хліб, ні боєприпаси, ні техніку, ні озброєння. Тоді буде колапс у державі - ось це найстрашніше.
— Якщо буде повномасштабне вторгнення — це вже буде колапс.
— А наскільки ми готові до вторгнення? Військовим простіше, вони знають, що робити під час наступу ворога, вони знають свої маневри, знають своє завдання. Але армія — це невеличка частка від населення України. Умовно кажучи, у нас там 250 тисяч військових по списку, а реально 200 тисяч, при чисельності населення 40 мільйонів.
От, наприклад, з 200 громадян є один військовий, який знає, що робити. А решта 199 громадян знають? Ні.
— Решта живуть своїм життям.
— Хай живуть, але коли загудять сирени і хтось не знатиме, куди бігти — буде паніка. Зараз говорять про бомбосховища, та за довгі роки багато з цих приміщень стали складами, магазинами, перукарнями та іншим. І влада боїться за це відповідати. Пропонують користуватися інтерактивною картою, де позначені ці бомбосховища, але в нас є чимало людей, які не вміють користуватися інтернетом чи інтерактивними картами.
Тому моє розуміння, що в кожну хату мусить прийти представник ДСНС та Нацполіції та проінформувати мешканців, за якою адресою знаходяться найближчі бомбосховища й що робити у випадку включення сирен. Ознайомлений — означає підготовлений. Тоді не буде паніки - от і все.
Усе буде добре, коли кожен громадянин знатиме, куди йти по воду, якщо централізоване водопостачання буде відключено, чи якщо світла не буде, що буде працювати: лікарні, школи, дитсадки.
Якщо народ цього не знає, йому не розповідають, він стає невпевненим - а невпевненість породжує паніку. Паніка на війні — найстрашніше. Якщо взяти реальну ситуацію, то на війні кількість бойових втрат у бою менша, ніж втрат, які є поза боєм. Порушення заходів безпеки, паніка та інше — через це людей гине значно більше.
— Цитата Резнікова: "Станом на сьогодні, ударне угруповання Збройними силами РФ не утворене". Правда чи ні?
— Не треба рахувати спроможність Російської Федерації, як то кажуть, "рать на рать". Тому що РФ може наносити удари по території України навіть із Каспійського моря ракетами зі своїх кораблів. Це дуже просто. Літаки можуть наносити ураження по стратегічним об’єктам держави, навіть не пересікаючи повітряного кордону України.
У першу добу завдають авіаційного удару, а потім підтягують особовий склад. Це дуже просто, й останні 15 років перше, що відпрацьовують росіяни під час навчань — це перекидання особового складу й техніки. Вони тренуються і знають свої маневри.
Вони знають, що навколо Києва є 7 летовищ, на які безпосередньо можуть бути висаджені передові загони на гелікоптерах, а потім військово-транспортні літаки РФ, і далі почнеться нарощування зусиль, що стосується наступу РФ всередині країни.
Російські й білоруські гелікоптери з військовими на борту від кордону до Києва можуть прилетіти за 40 хвилин абсолютно спокійно на мінімальній висоті, і засоби ППО можуть їх просто не побачити. Там вони захоплять пункти управління й підготують злітні смуги до прильоту їхніх літаків. А в цей час їхні інші сили можуть знищити зенітно-ракетні комплекси, які стоять на бойовому чергуванні навколо Києва.
Насправді це не так і важко робити, а там люди навчені. Не треба на війні недооцінювати ворога. Його не треба боятися, але недооцінювати не треба.
— Щодо територіальної оборони. Хто ці люди, які записуються до добровольчих батальйонів? Ви сказали, що дозвіл на використання особистої мисливської зброї для добровольців — це порушення кількох конвенцій.
— Ті, хто записуються — це якраз ті добровольці.
Верховна рада дозволила використання мисливської зброї під час виконання функціональних обов’язків при територіальній обороні. Насправді це порушує три конвенції щодо правил ведення війни: Санкт-Петербурзьку, Гаазьку й Женевську — де чітко прописана заборона використання експансивних боєприпасів, які наносять ураження. А це, умовно кажучи, м’який свинець, картеч і м’які свинцеві кулі, які при влучанні в людське тіло наносять страшні ураження - це заборонено правилами війни. А ми юридично це подаємо, і потім росіяни це будуть використовувати проти нас самих, що ми на законній підставі дозволили порушувати правила війни.
Я хочу сказати, що в нас достатньо воїнів, які спроможні захистити нашу землю. І не питання — чи нападе ворог, чи не нападе, питання в нашій готовності. Готуватися треба щодня. Тому що на війні рівень твоїх бажань завжди спуститься до рівня твоєї навченості.
