Росія відкидає пропозиції України щодо організації двостороннього переговорного процесу щодо статусу Севастополя та Криму. Відповідно, знімається питання про незастосування сили для звільнення півострова від окупації. Успіхи ЗСУ на фронті та міжнародні санкції лише прискорять цей процес. Про це в інтерв'ю "Апострофу" розповів лідер кримськотатарського народу МУСТАФА ДЖЕМІЛЄВ.
– Чи прийме Москва пропозиції України щодо Криму – організувати двосторонній переговорний процес щодо статусу Севастополя та Криму, який триватиме 15 років?
– У нас була велика впевненість, що у Москві ці пропозиції не ухвалять. І ми отримали інформацію, що у Москві назвали членів російської делегації зрадниками за те, що вони взагалі обговорюють питання щодо статусу Криму. Бо з погляду їхнього фюрера, це російська територія.
Але нам дуже важливо було, щоб вони погодилися вести переговори про статус Криму і неважливо на скільки років, це для нас не має значення. Це означало б, що вони вже не вважають Крим територією Росії, відповідно набуває чинності положення Женевської конвенції 1949 року про статус окупованих територій. Тобто в Криму почало б діяти українське законодавство та демократичні свободи, які передбачені Конституцією України.
Хоча я спочатку був категорично проти того, щоби там згадувалися якісь терміни – 15 або 50 років. Тому що, як я і очікував, увага людей буде сконцентрована на цих цифрах. І я одразу отримав шквал дзвінків і з Криму з претензією, що ми їх кидаємо ще на 15 років, залишаємо із цими орками.
Я на цю тему докладно обговорював з Андрієм Єрмаком, і потім із членами російської делегації, з Романом Абрамовичем, щоби обов'язково зняли ці терміни. Так, ми ведемо переговори, так, ми говоримо про те, що звільнятимемо Крим виключно дипломатичним шляхом, як це передбачено стратегією деокупації, яка була ухвалена рішенням РНБО, але без цих термінів.
Але наразі ми отримуємо інформацію, що Росія відмовляється обговорювати питання щодо статусу Криму. Тому це питання вже знімається, відповідно, знімається питання щодо незастосування сили для звільнення Криму від окупації.
Але я хочу сказати, що питання звільнення Криму за допомогою сили - це насамперед поставити під удар корінний народ Криму. Їх просто почнуть зачищати. І ще треба враховувати, що на території Криму з ймовірністю понад 90% є ядерна зброя. Не дай Боже її використають і Крим стане непридатним для життя.
Тому я вважаю, що потрібно концентрувати сили на дипломатичних кроках, на санкціях, які, я думаю, приведуть до позитивного результату.
– Виходить, що переговорний процес може зайти в глухий кут, бо ніхто на поступки щодо Криму йти не збирається?
– Успіх переговорів багато в чому залежить від успіхів на полі бою. А у нас успіх зараз просувається і, я думаю, просуватиметься далі. Тоді вже говоритимемо по-іншому.
– Щось чи хтось може змусити Путіна сісти за стіл переговорів?
– Якби йшлося про адекватну людину, можна було б передбачити, що може на неї вплинути. Але ця людина вже всім світом визнана як неадекватна. Крім того, у нього проблеми зі здоров'ям, нещодавно писали, що 12 лікарів його супроводжують.
Є, звісно, великі побоювання, що, вирушаючи на той світ, він захоче забрати з собою весь всесвіт. Хоча це малоймовірно, тому що люди, яким він даватиме команду своєю кнопкою, повинні розуміти, що це кінець для всіх.
На 99,9% неможливо, що він зможе підірвати всесвіт. Але навіть цю соту частку ймовірності необхідно враховувати.
– Чи є ще якісь варіанти, які ще можна розглядати по Криму?
– Я думаю, єдине, на що можна розраховувати – це ефект від санкцій. Передбачається, що десь до червня-липня, а остаточно до кінця року стан їхньої економіки буде таким, що вони не зможуть годувати своїх орків й навіть свою Національну гвардію. Тоді вже вирішиться питання з усім. Словом, вичікуючи, ми можемо взагалі поховати проект під назвою "Росія". І для цього є великі перспективи.
– Тобто економічна розруха у Росії призведе до того, що від неї почнуть відокремлюватись території?
– Так, є такий варіант. Це розрахунки багатьох країн, їхніх спецслужб та аналітиків.
– Які зараз настрої в Криму?
- По-перше, там буря через те, що ми їх "кидаємо" на 15 років. Але я попросив не зосереджувати свою увагу на цьому. В іншому ж люди намагаються уникнути мобілізації. Щодня ми отримуємо інформацію про те, що туди звозять ховати трупи, поховали п'ятеро кримських татар. Батьки у гніві, кажуть, що жодних контрактів їхні сини не підписували, молодих просто взяли та відправили.
Є ще така історія: матерів попереджають, якщо вони не здійматимуть галас і не говоритимуть, що їхні сини загинули на фронті, а тихо їх поховають, то там 7,5 млн рублів їм надається. А якщо шумітимуть, то скажуть, що їхні сини загинули на навчаннях або зникли безвісти. Ось так борються проти обурення батьків.
Є ще один фактор: з двома кримськими татарами наші розмовляли в Мелітополі, їх тільки з Криму привезли. На них вийшли наші співвітчизники, запропонували їм шлях, яким вони могли б здатися українській владі. Але вони сказали, що так поставлять під удар батьків у Криму, їх можуть посадити або розстріляти. Отак ще залякують. Але телефон вони про всяк випадок взяли.
Наша концепція така, ми звертаємось до своїх співвітчизників, щоб вони в жодному разі не йшли до армії. Там за відмову даються якісь терміни ув'язнення, то хай краще йдуть на ув'язнення, бо інакше вони повернуться трупами, вони будуть тут убивцями. А якщо вони раптом потрапили на війну, то шукати шляхи здачі в полон.
Але знову ж таки, ви знаєте, що, як і за радянських часів, у російській армії є загороджувальні загони, які розстрілюють у спину тих, хто намагається здатися чи відступає. Тому ймовірність того, що вони зможуть перебігти, є досить слабкою. Жодної мотивації воювати у них, звісно, немає.
– А що з економічною ситуацією на півострові?
– Звісно, все дорожчає. Але наших співвітчизників більше непокоять не ціни, а повна відсутність волі.
– Які ваші очікування від переговорів України з Росією? Чи варто чекати на прорив, зокрема, щодо кримського питання?
– Я думаю, коли по всіх напрямках ми їх почнемо гнати та систематично знищувати, то нам буде легше. Наприклад, вони вже перестали говорити про "денацифікацію" та роззброєння, у захваті від того, що кажемо про можливість не вступу до НАТО й не проти нашого вступу до ЄС. Але не хочуть обговорювати статуси Донбасу та Криму. Але далі буде, певно, ще простіше. Віримо у нашу армію.
