Міжнародний кримінальний суд ще у 2015 році розпочав провадження щодо військових злочинів РФ на території України. Нові факти злочинів, які з'явилися внаслідок широкомасштабного вторгнення Росії 24 лютого 2022 року, також будуть розглядатися Міжнародним судом. Тому навряд чи буде створений окремий суд або трибунал для розслідування тих жахливих подій, що відбуваються на території нашої держави.
При грамотному застосуванні норм міжнародного права Україна приречена на перемогу, але треба вміло ними користуватися. Про це в інтерв'ю "Апострофу" розповів Надзвичайний і Повноважний посол України, суддя Міжнародного кримінального трибуналу для колишньої Югославії (2002-2005 роки), представник України в Раді ООН з прав людини (2005-2010 роки) ВОЛОДИМИР ВАСИЛЕНКО.
Читайте також: Геноцид українців: визнання перелому в війні
– Ви були суддею Міжнародного кримінального трибуналу по Югославії. В Україні та навіть за її межами також звучать ідеї щодо створення трибуналу для розслідування злочинів РФ в Україні. Як ви це бачите?
– Це дурні фантазії. Тому що коли створювався трибунал для колишньої Югославії, ще не існувало Міжнародного кримінального суду. І сьогодні ніяких спеціальних судів щодо України не буде створено.
Ще з осені 2015 року була порушена справа у Міжнародному кримінальному суді (МКС) щодо ситуації, яка була породжена російською агресією ще з 20 лютого 2014 року. І ця справа розглядається зараз. І нові факти, які з'явилися після 24 лютого 2022 року, вони вже повідомлені Міжнародному суду. Прокурор суду Карім Хан відвідував Україну, його команда працює над цим. І навіщо створювати якийсь окремий суд?
– Щодо Міжнародного кримінального суду є питання, адже Росія вийшла з Римського статуту, яким був заснований цей суд, у 2016 році. То чи можна буде за рішення Міжнародного суду заарештувати Путіна та його оточення, яке причетне до воєнних злочинів в Україні?
– Це стане можливим тільки після того, як Росія зазнає поразки, впаде путінський режим, тоді можна буде Путіна заарештувати.
Що на сьогоднішній день може зробити МКС? Він уже розпочав справу, він може завершити справу, прокурор суду може сформувати звинувачувальний висновок, а після його схвалення, пред'явити Палаті попереднього провадження суду. Цей звинувачувальний висновок направляється особам, щодо яких він стосується, і ці особи запрошуються з'явитися в Гаагу, щоб стати перед судом.
Путін та його оточення, звісно, можуть відмовитися. Але сам факт офіційного формулювання висновку суду має колосальне значення.
– Так, але ми й розуміємо усіх українців, які б хотіли побачити Путіна на лаві підсудних вже найближчим часом.
– Українці повинні набратися терпіння і розуміти ситуацію реально, а не ловити журавля у небі замість того, щоб тримати синицю у руках. Поки це фізично неможливо.
– Тобто поки Путін є президентом, заарештувати його неможливо?
– Можливе його заочне засудження та членів його банди. Вони будуть оголошені в міжнародний розшук, і тоді де б він не з'явився за територією своєї країни, правоохоронні органи можуть його заарештувати.
– Тобто в Росії він може ховатися до смерті?
– Звісно, такі реалії.
– Які ж є дієві механізми для того щоб притягти Путіна до відповідальності?
– Статті нинішньої редакції Римського статуту сформульовані таким чином, що Міжнародний кримінальний суд не зможе притягти до відповідальності, навіть порушити справу про відповідальність Путіна та його банди за сам акт агресії як такий. Для цього дійсно можна було б створити спеціальний міжнародний суд.
Але щодо відповідальності за воєнні злочини та злочини проти людяності, то тут вже відкриті двері МКС, якому лише треба надати якісні матеріалі та належним чином оформлені докази.
І ще одне. Досі ВРУ не ратифікувала Римський статут – це ганьба. Це призвело до того, що Путіну та його банді можна було пред'явити звинувачення набагато раніше, ще до цієї навали. Але суд не поспішав з українським розслідуванням, тому що Україна не ратифікувала статут.
Більше того, відповідно до ст. 8 угоди з ЄС про асоціацію, Україна зобов'язана ратифікувати Римський статут. Ми порушили це зобов'язання.
– Путін та його оточення можуть уникнути відповідальності?
– Вони її зараз і уникають, і будуть уникати до тих пір, поки путінський режим не зазнає краху і поки Росію не притягнуть до відповідальності як державу. Кримінальне покарання найвищого військово-політичного керівництва Росії – це похідна проблема від відповідальності Росії як держави.
– Ви також були членом Ради ООН з прав людини. 7 квітня 2022 року Генасамблея ООН виключила Росію з цієї Ради. Які наслідки такого рішення для РФ?
– Позбавлення членства в Раді ООН з прав людини, це, по-перше, акт засудження Росії за її злочинну поведінку. Це сигнал іншим державам світу, що Росія вчиняє злочинні дії порушуючи фундаментальні права та основоположні свободи людини. По-друге, це створює додаткові підстави для посилення санкцій проти Росії та посилення допомоги Україні як державі, що зазнала агресії.
Це позбавляє Росію можливості проводити якусь діяльність у самій Раді, виступати та сіяти брехню серед членів Раді. Позбавляє впливу та можливості деструктивно впливати на роботу Ради.
Тут багато позитивів, і з цією ініціативою варто було б виступити ще у 2014 році. У нас все робиться з колосальним запізненням.
– Дуже багато питань в українців до Ради Безпеки ООН, основне – як держава-агресор може мати право вето на рішення Радбезу. Чому не має механізму, який би обмежив Росію як постійного члену Радбезу у праві застосовувати вето?
– Так сформульовані статті статуту ООН. І як б ми їх не крутили, на сьогодні нічого зробити не можна. Тому що Росія як постійний член Радбезу користується, а точніше зловживає правом вето. І, на мій погляд, кількість цих зловживань переросла у якість. Це вже не користування правом, а порушення статуту ООН.
Але, на жаль, юридично там немає норми, яка б давала можливість позбавити Росію права голосу.
– Юридично Росію виключити з Радбезу ООН не можна?
– Так. Єдине, можна було б зробити – це порушити питання про позбавлення права вето делегації Росії як такої, що представляє злочинний режим.
– На вашу думку, події в Україні могли б сприяти реформуванню ООН, про що вже давно говорять?
– Питання реформування ООН порушене давно, для цього навіть було створено спеціальний орган. Це вже триває десятки років, а віз і нині там. Тому що постійні члени Радбезу, які мають права вето, не хочуть щоб їх позбавляли цього права.
Там, звісно, є різні варіанти – розширення числа постійних членів Радбезу, на місце яких претендують Бразилія, Німеччина, Італія та інші, або взагалі розширення кількісного складу Радбезу.
Це дуже застаріла проблема і вона не вирішується. І головна причина – втратити монополію на право вето, крім іншої низки політичних причин, зокрема, конкуренції за те, хто увійде до розширеного складу Радбезу.
Але питання реформування Радбезу ООН наразі для нас не є пріоритетним. Для нас пріоритет – це завдання воєнної поразки РФ та перемога на правовому фронті. Якщо спиратися на норми чинного міжнародного права, то при їх грамотному застосуванні Україна приречена на перемогу, на абсолютну перемогу.
Але, на жаль, представники нашої влади, не вміють використовувати міжнародне право належним чином, і через це ми несемо втрати.
– Це про можливість Росії стати нашим гарантом безпеки?
– Так. Нещодавно у відкритому листі я звернувся до президента України Володимира Зеленського із засудженням такої пропозиції. Я взагалі вважаю, що мирний договір з Росією має бути укладений лише після негайного припинення російськими збройними силами бомбардувань, ракетних та артилерійських обстрілів нашої території та повного виведення російських військ з території України.
...І за жодних обставин Росія не може бути державою-гарантом.
