В останній день червня Україна остаточно звільнила від російських загарбників острів Зміїний. Увага українців була прикута до нього з першого дня війни, адже саме там прозвучала фраза про російський корабель, яка стала своєрідним девізом цієї війни. Через місяці спроб закріпитися на Зміїному, втративши сотні солдатів та десятки одиниць техніки, рашисти вирішили негативно захопити острів, адже про відступ, як відомо, у росії говорити не можна.
Яку роль грає визволення Зміїного у подальшому розвитку подій? Чому масований обстріл гарнізону на острові міг бути не найвдалішим рішенням? Наскільки захищена Одеська область після відходу росіян зі Зміїного? Про це в ефірі Апостроф TV розповів військовий експерт із Одеси АНДРІЙ САВЧЕНКО.
— Чи справді окупанти пішли зі Зміїного назавжди? Чи можуть знову блокувати цей острів?
– Давайте почну з того, що острів Зміїний у нас виконував певне завдання. Він був приманкою для кораблів російського флоту. В якому плані? На острові Зміїний були розміщені засоби технічної розвідки, якийсь маленький гарнізон із засобами ППО для захисту. Вони виконували завдання саме щодо проведення технічної розвідки.
Перше, що наші війська та збройні сили мали використовувати — ми могли через них передавати інформацію. Тобто ми знаємо, на яку глибину ведуть розвідку, як відбиваються у них на екрані цілі, що для цього треба створити. Ми створювали хибні цілі, щоб ракети Чорноморського флоту летіли у порожнечу.
Другий момент - Зміїний виконував роль приманки в тому плані, що якби наші війська завдали невелике вогневе ураження по цьому острову і знищили б якісь антени, машину керування або щось ще в цьому роді, то ми б знали, що російський флот відправить туди кораблі, які мають привезти обладнання, встановити його та продовжувати ведення розвідки. Ми з цим уже стикалися. Пам'ятаєте, ми потопили корабель тилового забезпечення, який віз необхідні вантажі на цей острів? Так ми могли б потихеньку знищувати кораблі допоміжного флоту, бойового флоту, які надіслали б.
Але було ухвалено таке рішення. Я його вважаю не зовсім вірним з військової точки зору, з погляду військової хитрості, тому що війна не повинна вестися прямо. Я вважаю, що це знищення всього того, що було на острові, і те, що росія забрала залишки своїх солдатів з цього острова… Я не сумніваюся, що коли вони залишали цей острів, вони висадили в повітря все, що можна було, і на швидкісних катерах його покинули. Вони вже більше не повернуться. Це однозначно, тому що цей острів не має жодного стратегічного, оперативного і навіть тактичного значення для Чорноморського флоту рф, який змушений знаходитися на відстані понад 280 км від нашого узбережжя. Острів же знаходиться на відстані 35 км.
Чому? Тому що наші системи протикорабельної оборони – наш комплекс "Нептун" – показав, що ми можемо вражати будь-які кораблі. Навіть ті, що оснащені сучасними засобами ППО. Ми можемо вражати їх на морі так далеко, як летить наша ракета, а це 280 кілометрів. Тому ми не бачимо і не чуємо кораблів Чорноморського флоту.
— Для росіян острів Зміїний був чимось важливим, вони дуже довго з нього не йшли. Чи можна вважати, що вони злякалися того озброєння, яке нам надходить із Заходу?
— Те, що нам приходить нове озброєння, російські командири та командувачі розуміють. Вони беруть це до уваги. Вони вже розуміють, що ми можемо очистити цей острів від росіян одним-двома залпами. Адже цей острів має близько 19 гектарів, а в нас одна машина "Града", яка стріляє на 42 кілометри, на середніх дальностях покриває одразу 6 гектарів. Якщо вистрілити чотирма установками або відправити чотири залпи, то десь 50% ракет потрапить у цей острів. Там буде знищено все, що на поверхні не закопане і не заховано. Тобто вже зрозуміло всім, що з отриманням нових засобів ведення вогню — далекобійних систем — від наших американських союзників там немає доцільності для росії.
Але з погляду військової хитрості я не знищував би цей гарнізон. Я просто завдавав би періодично вогневе ураження засобами ведення технічної розвідки і змушував би російські кораблі привозити туди необхідні засоби. У цей час їх можна було знищувати тими самими крилатими протикорабельними ракетами.
Сьогодні ми втратили можливість змусити супротивника увійти до зони поразки. Тобто в нас уже немає жодної такої приманки. Я так скажу, що будь-яке рішення командування, навіть те, що треба очистити цей острів від російських військовослужбовців, є правильним. Але я не бачу в цьому доцільності та раціональності. Проте нам простіше було б використовувати наші крилаті протикорабельні ракети саме для знищення тих цілей, які ми витягували на себе. Сьогодні у нас цей елемент стоятиме як засіб стримування супротивника. Тобто кораблі не підуть.
Хтось казав, що цей острів грав якусь роль у висадженні десанту на Одещину. Жодної ролі він не грає – ні тактичної, ні оперативної. Це просто вузол чи пункт ведення технічної розвідки та спостереження. Сама висадка десанту зараз практично неможлива за наявності цих комплексів протикорабельних ракет. Тому що руз всіх кораблів Чорноморського флоту здійснюватиметься зі швидкістю трохи більше 50 км/год. Це я даю максимальну швидкість для сучасних бойових кораблів. А якщо з ними йтимуть десантні кораблі, то у тих взагалі швидкість до 20 км/год. І ми вважаємо чисто арифметично, що 280 км зі швидкістю 50 км/год — це 5-6 годин бойові кораблі будуть у зоні ураження наших крилатих протикорабельних ракет. Тобто за 6 годин ми практично можемо своїми засобами завдати такої поразки, що противник відмовиться просуватися далі, не дійшовши до нашого берега.
— Наскільки зараз захищено Одесу? Ми знаємо, що на Одещині більше немає окупантів, але, можливо, вони можуть і спробують завдавати ракетних ударів по регіону?
— У нас війна ведеться у повітрі, на землі та на морі. Про море я вам уже розповів, тепер про повітря. Сьогодні чекати масованого авіаційного удару по Одеській області чи по самій Одесі не варто, тому що ППО працює досить ефективно. Ми це з вами бачимо та знаємо. Майже щодня вони збивають крилаті ракети.
Питання з крилатими ракетами, які запускають із кораблів, із Кримського півострова, з важких бомбардувальників... Вони мають певний ступінь ураження нашими засобами ППО. Якщо це ракети радянського виробництва і вони випущені в ті ж роки, як і наше ППО, ми їх збиваємо всі. Якщо це більш сучасні ракети, як ось у нас пролітали гіперзвукові ракети, там виникає складність для нашої ППО. Ми можемо, скажімо, з 10 ракет збити половину, більше половини, але щось може пролетіти. Ми це з вами спостерігали з нашим торговим центром Riviera, як вони потрапили туди. В даному випадку можливі прольоти певної кількості крилатих ракет та ураження якихось об'єктів та цілей. Ми від цього поки що не захищені. Нам потрібні сучасніші засоби, які ми просимо у країн НАТО.
Якщо ми говоримо про загрозу із землі, то сьогодні вздовж узбережжя супротивник веде бої на Херсонщині. Ми знаємо, що наші війська мають там певний успіх, і ми рухаємося. Все це пов'язано не з тим, що ми не можемо швидше рухатись, а з тим, що там складна місцевість. Там зрошувальні системи, там неможливо використовувати танки, БТРи, техніку. Тому ми рухаємося дуже повільно до Херсона. Але не супротивник просувається до нас, а ми. Противник відходить. Тобто противник відходить від Одеси.
Хтось ще іноді порушує питання Придністров'я. Я хочу сказати, що тут думки розходяться. Моя думка однозначна, що жодної загрози з Придністров'я для Одеси не існує. По-перше, там оперативне російське угруповання перебуває у тому складі, який дозволяє їй лише охороняти техніку та склади із озброєннями, боєприпасами та іншими матеріальними засобами. Бойових частин вони практично немає. Мобілізувати населення Придністров'я вони не можуть. У них була спроба, і ті розбіглися – до Молдови, Румунії і навіть України.
— Чи хтось у кремлі відповідатиме за те, що окупанти відступили з острова Зміїний? Можливо будуть якісь кадрові зміни серед військових?
- Ні. Ми знаємо, що буквально минулого тижня чи трохи раніше відбулася перестановка у командуванні Південним військовим округом. Був генерал Дворніков. Він не впорався із завданнями на сході, не захопив вчасно Луганську область. Зараз прийшов новий командувач (Геннадій Жидко, "Апостроф"). Як тільки пішли ракетні масовані удари по наших мирних населених пунктах, містах, центрах - це вже робота нового командувача Південного військового округу. Він ухвалює рішення щодо завдання ракетних ударів. Він затверджує ці рішення.
Якщо говорити про те, що хтось відповідатиме за те, щоб залишили острів Зміїний, то я так не думаю. Тому що з погляду російських командирів було недоцільно його утримувати. Він не приносив жодної користі для їх наступальних дій. Вони Одеську та Миколаївську область вже давно втратили, і вони розуміють, що туди не дійдуть. Нині вони ставлять ті завдання, що вони ставили на самому початку. Це Луганщина та Донеччина. І, на жаль, вони зараз намагаються повністю окупувати та утримати Херсонщину. Звичайно, питання ще є по Запоріжжі. Вони також там багато захопили територій.
Але наші війська дають раду. Якщо ми вигнали супротивника з острова Зміїний, то, відповідно, частина наших сил і засобів піде з цього регіону і відправиться воювати кудись під Херсон. Вони підуть на посилення наших воюючих сторін.
