Днями стало відомо, що війська рф зайшли в останнє велике місто Луганщини – Лисичанськ. Через це у мережі деякі люди почали розганяти зраду та звинувачувати наших військових у здачі територій окупантам. Утім, все не так просто. В дійсності відхід ЗСУ з Лисичанська та Сєвєродонецька аж ніяк не можна вважати перемогою рашистів. Довготривала оборона Луганщини дозволила українським захисникам виграти час, виснажити окупантів та мати змогу зосередитися на більш пріоритетному в цю мить напрямку. Тепер вся увага прикута до Херсонщини.
Що відбувається на Херсонському напрямку та коли чекати успіхів на південному фронті? Про це в ефірі Апостроф TV розповів військовослужбовець Збройних сил України, громадський діяч та активіст ЄВГЕН КАРАСЬ.
– Днями в мережі з'явилася інформація, що українські військові вже перебувають на відстані снайперської досяжності від Херсона. Військові кажуть, аби йти на Херсон, нам потрібно більше зброї. Що ви можете сказати про ситуацію на Херсонщині?
– Якщо я не помиляюся, про це західній пресі анонімно розповів військовий з позивним "Бандерас". Він наводив там дані про кількість озброєння. Але озвучувати таку інформацію – це повна маячня для військового і коментувати це важко. Скажімо так: давайте спиратися на більш публічні, офіційні джерела.
Представники ГУР дали оцінку, що, можливо, Херсон буде звільнено у більш короткі терміни, ніж ми це планували, і що з високою вірогідністю вже в липні будуть хороші новини. Якщо я не помиляюся, це Кирило Буданов особисто казав. І це публічна та офіційна оцінка стану справ, зокрема, по Херсонському напрямку.
Росіяни ж самі очікують наступу українських військових саме на Херсонсько-Запорізькому напрямку, і вони цього дуже бояться. Зараз після Луганської області путін дав перепочинок своїм військам. Ми знаємо, що це означає, вони просто далі вже не можуть наступати. Можливо, вони будуть перекидатися на Херсонщину, але це не дуже допоможе, тому що наші війська будуть до цього готові. Операція на Херсонщині, думаю, буде розвиватися в ті терміни, які визначив Генштаб.
Щодо озброєння, яким темпом воно надходить, нам ніхто про це не скаже. Хотілося би більше, але я думаю, що в даний момент воно надходить у тій мірі, якої достатньо для того, щоб ми виконували наші завдання, щоб ми вже просувалися, а не стояли в обороні. Тим паче, що останні події – розбомблені мирні міста, торгові комплекси – ще більше пришвидшують наших союзників.
На нас справді чекають хороші новини. Це навіть те, що я бачив з огляду на стан російських військ. Липень буде дуже цікавим для нас у цьому контексті.
Ми бачили днями Сніжне, Торез, Мелітополь, якщо я не помиляюся, інформація ще точно не перевірена, але в Сніжному і Торезі самі росіяни публікували, як вибухають артилерійські склади. Дуже яскраво, за десятки кілометрів видно ці вибухи.
Що це означає в перекладі на людську мову? У них під Донецьком і біля Рубіжного вибухали російські склади. Вже тоді росіяни верещали: "Як же ми будемо стріляти"? Можливо, через це вони і взяли перепочинок, щоб щось підвезти. А після того, що сталося в Сніжному і Торезі, вони будуть перепочивати ще довше. Не важливо, скільки в них артилерії, якщо в них не буде чим стріляти.
А от нам, завдяки тому, що західна артилерія високоточна, не треба, як для росіян, сотні установок. Достатньо, аби їх було кілька десятків, і вони кожен день точно вражали ці склади. А інформації в нас достатньо, розвідка працює якісно. Це дуже оптимістичні сигнали. Якщо так кожен день вибухатиме по складу, то ні про який російський наступ вже не буде мови. Відповідно, у нас звільняються руки і ми виконуємо наші завдання.
– Поговоримо про HIMARS. Ця система уже показала точкові успіхи. Коли їхня кількість в Україні збільшиться, яких перспектив очікувати?
– Я бачив відео з аеропорту в Мелітополі, куди вдарили наші. Там довго все палало, я навіть не знаю, які там втрати, звучали оцінки про сотні загиблих. Може навіть і не сотні, але це не грає ролі. Треба розуміти, що для війни такі регулярні удари по складах, по штабах будуть дуже сильно деморалізувати російських солдатів. А у них і так з моральним духом погано. Я тут не можу не погодитися з оцінками багатьох російських військових, які пишуть у своїх Telegram-каналах про те, що це лише квіточки. Ще не запрацював на повну міру ленд-ліз, а вже HIMARS наносять дуже велику шкоду і великі проблеми для сполучення і забезпечення російських військ.
Тому я думаю, що такими темпами на багатьох ділянках фронту росіяни будуть виконувати "жест доброї волі" і наказ путіна відпочивати. Немає можливостей підвозу снарядів, є страх, думають, куди офіцерів переміщувати, де їм ховатися.
Я не великий стратег, а лише комбіную свої спостереження і те, що більш-менш бачу, чую і читаю по секторах. Я так собі думав, що в липні щось буде цікаве. Ну а тепер це підтвердив ГУР, що на нас чекають хороші новини вже в цьому місяці.
– Окрім хороших новин у липні Кирило Буданов також наголосив, що в серпні можна чекати на перелом у цій війні на нашу користь. Чому саме у серпні?
– Керівник ГУР має об'єктивну оцінку стану наших Збройних сил та сил ворогів. Ми просто бачимо, що в них менше резервів, моральне виснаження, підбиті склади. Керівник ГУР робить не просто військову оцінку, він робить аналітику того, як розвиваються перспективи, як вони здатні опонувати нашим ракетним ударам, як вони реагують на наші ті чи інші дії. Тут є важливим не його прогноз, а те, що він з гумором до цього підійшов. Він сказав таку суб'єктивну фразу: "Це мій прогноз. Але покажіть мені, який з моїх прогнозів по війні не збувся?". Тому він поклав на кон своє ім'я.
Я думаю, що насправді в липні у нас будуть хороші новини. Перш за все, це, мабуть, дійсно буде Херсонський напрямок. Скажімо, Луганщина – це просто символічна названа точка для росіян. Тому на Луганщині ми виконували функцію просто по стримуванню російських військ, бо там розбомблені міста, там немає якихось логістичних магістралей, ми фактично тримаємо оборону наших земель. А Херсонський напрямок, Чорне море – це важливий театр логістичного сполучення, транспортних шляхів і створення загрози для російських військ. Якщо це буде наступ на Запорізькому напрямку, то це буде розділення угрупувань з Криму і угрупувань з боку Маріуполя. Тому, очевидно, наші війська на цьому напрямку концентруються. Там ми вже досягали результатів
Треба розуміти, що наш поступовий наступ, який відбувався на Херсонському напрямку останній місяць - це був наступ в умовах дуже обмеженої переваги наших військ і обмежених можливостей нашої артилерії. З кожним днем ситуація стає кращою. Я думаю, що відведення наших військ з Лисичанська та Сєвєродонецька стало наслідком того, що наша задача по стримуванню значної кількості російських військ на тому напрямку була виконана. Виконана фактично без масштабних втрат, тому що війська відійшли без котлів. Росіяни не змогли досягти того, аби ця тривала оборона закінчилася для нас трагедією. Виконане повністю бойове завдання. Війська відведені тому, що зараз ми маємо ресурси і можемо сфокусувати їх на пріоритетному напрямку – це моя думка – на Херсонському.
Коли такі заяви робить керівник ГУР, він робить їх фактично коли рішення вже схвалені, і вони вже виконуються. Просто нам лишається дочекатися позитивних результатів.
– Чи підуть росіяни на захоплення Донецької області?
– Підуть. Не пішли б, якщо би в нас вийшло виконати неможливе завдання та втримати оборону такого дуже незручного виступу в плані захисту наших позиції – Лисичанськ–Сєвєродонецьк. Якщо би там вони обламалися, це була би трагедія для російської армії. Але це надзвичайно оптимістичний формат. Цього не вдалося і це нормально, тому що в нас не було задачі втримати там оборону. Була задача максимально стримати противника. Я думаю, що ця задача була перевиконана в часі. Обмежені сили, дуже важка позиція.
Це по суті була приманка для російських військ, тому що вони ж не рахують втрати досі. Російська армія в кумедній ситуації. З одного боку, вони вже вимушені рахуватися з військами, тому що в них вони ще є, але дуже втомлені. З іншого боку, в них стоять завдання не військові, а фактично просто взяти умовні кілометри.
Ми ж виконуємо задачу по тому, аби завдати максимальне ураження супротивнику і зосередитися на тих напрямках, які справді для нас будуть проривними в плані перелому війни. Ми зараз відступили від Сєвєродонецька та Лисичанська, але і росіяни там видихались, вони не можуть розвинути цей наступ. Вони взяли перепочинок, але немає такої категорії у військовому лексиконі. Це просто є фактично відновлення хоч якоїсь боєздатності, щоб продовжити дії. Але ми теж виграємо на цьому час.
Скоріше за все, вони продовжать наступ на Донецьку область. Але про взяття Слов'янська, Краматорська і великих міст після того, як вони півтора місяці вели бої за напівоточений Лисичанськ і Сєвєродонецьк і нічого не змогли зробити - не йдеться. Їхньої перемоги у взятті Лисичанську немає, це ми звідти вийшли. Їхня задача була в тому, щоб наші війська там оточити, щоб вони виривалися з оточення з втратами, щоб були полонені, і вони її не виконали. А ми виконали задачу з їхнього стримування. Тому тим більше, подібного їм не світить на подальших рубежах Донецької області. Я думаю, що липень зараз буде проходити під знаком наших новин, а не російських. Тим більше, з кожним днем робота далекобійної артилерії буде викликати в росіян просто ритуальний жах.
Важливою є і риторика, яка з'явилася в російських військових. Вони зараз почали розповідати про якісь внутрішньопартійні, внутрішньокланові розбірки в кремлі. В них такого раніше не помічалося, щоб вони казали: "Ми вже знаємо, що війна скінчиться дуже важко, ми до цього готуємося". Тобто вони не кажуть про перемогу, вони вже кажуть, що вони готуються морально до того, як закінчиться війна. І це пишуть люди, які займаються не пропагандою, а дають холоднокровні оцінки. І вони в них дуже негативні.
– Путін підписав указ про мобілізацію, але поки лише технічну. А чи оголосить росія повну мобілізацію?
– Опитування в росії показують, що молодь у віці 18-26 років не підтримують війну в Україні. Ми розуміємо, до чого призведе мобілізація в росії, бо мобілізувати будуть молодь, а не бабусь та дідусів, які жили погано і хочуть, щоб і інші жили погано. Це один із мотивів розв'язання війни в Україні, якщо росіяни живуть погано, то і українці мають жити погано. Це основний лозунг їхньої "спеціальної військової операції". Вона "спеціальна" саме в тому, що вона має ідеологічну ідею затягнути всіх туди, де живе росія. Їхня молодь не хоче жити в цих умовах. Відповідно, я думаю, якщо вони будуть проводити якусь мобілізацію, то це призведе тільки до скорішого колапсу російської федерації.
Нещодавно в НАТО проходив саміт, де одна з робочих груп розглядала історію росії і територій, які вона окупувала, що історія російської державності – це історія окупованих малих народів. І країни НАТО аналізували вже, які території були окуповані. Це пряма підготовка до того, що час росії перейти на більш здоровий формат існування – декілька республік. З цими республіками цивілізований світ зможе якось комунікувати і навести там порядок. Щоб вони не збройним шляхом отримували унітази і холодильники, а вже якось у цивілізований спосіб відбувалася торгівля.
Тому я думаю, що це переведення росії на військові рейки – це все агонія. Це все дуже кумедно звучить. Ми бачимо лише купу сигналів, що це призведе до внутрішнього колапсу росії. Це поки що звучить на рівні заяв, зорієнтованих на Захід. Цими заявами про тотальну війну путін просто хоче, щоб Велика Британія, США, окремі країни Європи менше нас підтримували, бо путін погрожує Третьою світовою. Але на це росія вже не здатна.
